Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
05 грудня 2025 року № 520/25230/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ00034022) третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02 травня 2025 року № 44/в, в частині відмови ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови КМУ №975 від 25.12.20213;
-зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку із частковою втратою 25 % працездатності без встановлення інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
При цьому позивач посилається на те, що проходив військову службу, під час виконання військового обов'язку отримав мінно-вибухову травму. За фактом отриманого поранення був проведений медичний огляд, на підставі чого була сформована довідка. Позивач був звільнений з військової служби 30.03.2023 року. Позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги оскільки його звільнено з військової служби 30.03.2023 року, а 17.12.2024 року встановлено ступінь втрати працездатності, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Тому позивач звернувся з позовом про захист своїх прав та інтересів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження.
Міністерство оборони України надало відзив на адміністративний позов, в якому не погоджується з вимогами позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період. Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 19.03.2023 року №52-РС був звільнений з військової служби у відставку та наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.03.2023 року №89 виключений із списків особового складу військової частини з 30.03.2023 року.
17.10.2022 року під час проходження служби позивач отримав мінно-вибухову травму; вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої лопаткової ділянки з вогнепальним дірчатим переломом лівої лопатки.
26.02.2023 року позивач отримав Довідку військової частини НОМЕР_4 №1352 від 26.02.2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка свідчила про отримання ним 17.10.2022 року поранення за обставин безпосередньої участі ним у бойових діях під час захисту Батьківщини.
23.10.2023 року позивач повторно отримав Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за №10502 від 23.10.2023 року, за змістом ідентичну раніше отриманій Довідці військової частини НОМЕР_4 №1352 від 26.02.2023 року.
Вказана Довідка військової частини НОМЕР_4 №1352 від 26.02.2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка свідчила про отримання ним 17.10.2022 року поранення за обставин безпосередньої участі ним у бойових діях під час захисту Батьківщини, та медичні документи з приводу отриманого позивачем 17.10.2022 року поранення, які датовані 2022-м роком, стали підставою для висновку 18 Регіональної військово-лікарської комісії, визначеного у Протоколі засідання комісії №333 від 29.01.2024 року, про пов'язаність поранення позивача із захистом Батьківщини, про що свідчить безпосередньо сам зміст Витягу з Протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК №333 від 29.01.2024 року.
Висновок 18 Регіональної ВЛК, визначений у Протоколі засідання комісії №333 від 29.01.2024 року про пов'язаність поранення позивача із захистом Батьківщини та медичні документи з приводу отриманого позивачем 17.10.2022 року поранення, які датовані 2022-м роком, стали підставою для встановлення позивачу 17.12.2024 року Медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати професійної працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Довідки МСЕК серії 12ААА №117407 від 17.12.2024 року.
Маючи на руках Довідку військової частини НОМЕР_4 №1352 від 26.02.2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка свідчила про отримання ним 17.10.2022 року поранення за обставин безпосередньої участі ним у бойових діях під час захисту Батьківщини, і маючи на руках медичні документи з приводу отриманого позивачем поранення, які датовані 2022-м роком, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із Заявою про направлення його та документів до 18 Регіональної військово-лікарської комісії (для встановлення причинного зв'язку його поранення) лише тільки після звільнення з військової служби та виключення його 30.03.2023 зі складу військової частини хоча після отримання Довідки військової частини НОМЕР_4 №1352 від 26.02.2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка свідчила про отримання ним 17.10.2022 року поранення за обставин безпосередньої участі ним у бойових діях під час захисту Батьківщини, позивач мав можливість звернутись за місцем проходження військової служби із Рапортом про направлення його та документів до відповідної військово-лікарської комісії для встановлення причинного зв'язку його поранення із захистом Батьківщини.
Отже, саме на підставі відповідного направлення на ВЛК, наданого ІНФОРМАЦІЯ_4 за Заявою позивача та на підставі наданих позивачем Довідки військової частини НОМЕР_4 №1352 від 26.02.2023 року про обставини травми і медичних документів з приводу отриманого позивачем 17.10.2022 року поранення, які датовані 2022-м роком, 18-ю Регіональною військово-лікарською комісією 29.01.2024 року був встановлений причинний зв'язок поранення позивача із захистом Батьківщини, про що свідчить зміст Витягу з Протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК №333 від 29.01.2024 року.
17.12.2024 року комісією МСЕК саме на підставі Витягу з Протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії №333 від 29.01.2024 року позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 25%, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини
Отримавши Довідку МСЕК позивач 20.12.2024 року звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_5 із Заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини. На підставі поданої позивачем Заяви та доданих до неї документів ІНФОРМАЦІЯ_1 був складений та поданий до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України для розгляду Комісією Міноборони Висновок №147/975/ОГД від 16.02.2025 року щодо питання наявності у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги.
Розглянувши подані документи Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, враховуючи у тому числі дату (17.10.2022) отримання поранення, датування всіх первинних медичних документів позивача щодо його поранення 2022-м роком та датування Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) лютим 2023-го року, з огляду на звернення позивача з приводу направлення його та наданих ним документів до 18 Регіональної військово-лікарської комісії аж після звільнення з військової служби (після 30.03.2023 року), що свідчить про відсутність поважних причин пропуску позивачем встановленого Законом тримісячного строку після звільнення зі служби, дійшла висновку про відмову старшому солдату у відставці ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі норми підпункту 7 пункту 2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо підстав відсутності права позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та « Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві », який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося, позивач проходив військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період. Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 19.03.2023 року №52-РС був звільнений з військової служби у відставку та наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.03.2023 року №89 виключений із списків особового складу військової частини з 30.03.2023 року. Згідно Довідки МСЕК серії 12ААА №117407 від 17.12.2024 року позивачу було встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: 25%, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Слід зазначити, що на виконання п.9 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 25.12.2013р. №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975), яка набрала чинності з 24.01.2014 року.
Абзацом 3 пункту 2 Постанови КМУ від 25.12.13р. №975 (в редакції станом на час встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності) визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги . Відповідно до абзацу 5 п.3 Порядку №975 (також в редакції станом на дату встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Довідки МСЕК серії 12ААА №117407 від 17.12.2024 року, датою огляду при встановленні ступеня втрати професійної працездатності позивачу є 17.12.2024 року, а тому при вирішенні питання щодо виплати Позивачу одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло станом на цю дату, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком №975 в редакції станом на 17.12.2024 року.
Саме на підставі Витягу з Протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії №333 від 29.01.2024 року комісією МСЕК 17.12.2024 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, про що свідчить зміст Довідки МСЕК серії 12ААА №117407 від 17.12.2024 року (копія Довідки додається). При цьому, відрізок часу від дати отримання 29.01.2024 року Витягу з Протоколу засідання 18 Регіональної ВЛК №333 до дати 17.12.2024 року отримання Довідки МСЕК серії 12ААА №117407, який (відрізок часу) складає майже 11 місяців.
Таким чином, з огляду на викладене позивач мав об'єктивну можливість вчиняти всі необхідні дії, направлені на проходження і отримання висновку військово-лікарської комісії та на проходження МСЕК для встановлення йому ступеню втрати працездатності, як у період до звільнення з військової служби 30.03.2023 року (протягом 1-го місяця і 4-х днів з 26.02.2023 року - дати отримання Позивачем Довідки №1352), так і протягом встановлених Законом 3-х місяців після звільнення з військової служби.
В той же час, матеріали справи не містять жодних належних, достатніх і допустимих доказів того, що позивач саме своєчасно вчиняв всі необхідні дії, направлені на проходження ВЛК та МСЕК для встановлення йому ступеню Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.11.2025 7 втрати працездатності,
Разом з тим, з урахуванням викладеного вище, та відповідно до пп.7 п.2 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на дату встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Також, відповідно до абзацу 2п.18 Порядку №975 (в редакції чинній на день встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності), у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Отже, враховуючи те, що позивач був звільнений з військової служби з 30.03.2023 року, а ступінь втрати професійної працездатності позивачу було встановлено 17.12.2024 року, тобто вже після збігу трьох місяців після звільнення з такої служби, а саме аж після збігу 1-го року і майже 9 місяців то права на отримання одноразової грошової допомоги позивач не має.
Таким чином, на дату встановлення позивачу ступеня втрати професійної працездатності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям у разі встановлення останнім ступеня втрати професійної працездатності після спливу тримісячного строку після звільнення зі служби, а тому останній не має права на отримання одноразової грошової допомоги.
Так, Верховним Судом у Постановах від 08 листопада 2023 року по справі №320/4821/19 та від 2 квітня 2024 року по справі №260/2081/23 вже сформована позиція у подібних правовідносинах стосовно права особи, звільненої з військової служби, на отримання одноразової грошової допомоги з урахуванням тримісячного строку після звільнення. А саме, у Постанові від 08 листопада 2023 року по справі №320/4821/19, аналізуючи положення підпункту 7 пункту другого статті 16 Закону №2011-XII, Верховний Суд дійшов висновку, що у разі встановлення особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає. Верховний Суд також вказав, що остання є спеціальною правовою нормою, яка містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема: суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби; визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби; відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби. Також, слід зупинити увагу на правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 2 квітня 2024 року у справі №260/2081/23, який вказує, що аналіз вищевказаних положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із частковою втратою працездатності обмежено:- тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;- причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання оскільки останні повинні бути набуті особою саме "під час виконання нею обов'язків військової служби.
Отже, з огляду на викладені вище норми матеріального права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що Рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене Протоколом засідання комісії від 02 травня 2025 року №44/в (пункт 5), є законним і правомірним, а позов ОСОБА_2 - безпідставним.
Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
За таких обставин підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії-залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.