Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
05 грудня 2025 року № 520/3789/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_1 протиправною;
- зобов'язати командування Військової частини НОМЕР_1 переглянути рапорт щодо звільнення ОСОБА_1 та прийняти рішення по суті рапорту;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повідомити ОСОБА_1 у письмовій формі про прийняте рішення по суті його рапорту, з наданням належного обґрунтування прийнятого рішення;
- у разі відмови у звільненні, зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати вмотивоване пояснення із посиланням на відповідні нормативно-правові акти, що обґрунтовують неможливість звільнення ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести службову перевірку щодо дій посадових осіб, які ухвалили рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 .
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що у задоволенні його рапорту від 07.01.2025 про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю забезпечення його дружині, як особі з інвалідністю ІІ групи, постійної сторонньої допомоги, відповідачем було відмовлено. Позивач вважає відмову відповідача безпідставною, а відтак стверджує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення належного розгляду його рапорту.
Ухвалою суду від 24.02.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі та позов з додатками направлено в електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" відповідача.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , 2002 року народження, сержант, проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач перебуває в офіційному шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.14).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії №12ААД №124290 від 23.12.2025 (інвалідність встановлена на строк до 01.01.2026 року) (а.с.15).
Як вбачається з висновку лікарняно-консультативної комісії №78 від 24.12.2024 ОСОБА_2 потребує сторонньої допомоги - постійно.
Позивач звернувся з рапортом (вх №25.1/1856/25-Вн) до командування військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «ґ» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» для здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
За результатами розгляду рапорту позивача військовою частиною надано відповідь з якої вбачається, що надані документи не підтверджують наявності підстав для звільнення, а саме: довідка до акта огляду МСЕК не містить рекомендації щодо необхідності постійного догляду, так само як і висновок ЛКК. Разом з тим, в рапорті зазначена невірна підстава щодо звільнення з військової служби. Станом на 25.01.2025 військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається пунктом 3 частини 12 цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п?ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (зазначена в рапорті підстава відсутня в пункті 3 частини дванадцятої статті 26 3У).
Позивач вважаючи, що відповідачем не здійснено належного розгляду його рапорту та не прийнято рішення по суті його рапорту, з наданням належного обґрунтування, звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ, у редакції. чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до положень частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Відповідно до частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби; д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); ж) у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану; з) у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя; и) у зв'язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 цього Закону (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України); і) через службову невідповідність (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України); ї) у зв'язку з відмовою від проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України); й) у зв'язку з визнанням військовослужбовця таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною сьомою статті 20-2 цього Закону (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону); к) через службову невідповідність (для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону).
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, він проходить військову службу за контрактом, відтак підстави для звільнення передбачені саме пунктом 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008 під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Підпунктом 1пункту 35 Положення №1153/2008 передбачено, що Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення): протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
З аналізу наведеного слідує, що спеціальним законодавством України чітко врегульовано порядок звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду.
Зокрема, рапорт особи про звільнення передається по команді в порядку підпорядкування прямому командиру, який здійснює його розгляд та, за наявності підстав, направляє документи на звільнення військовослужбовців безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. За відсутності відповідних підстав командир зобов'язаний надати обґрунтовану відмову в задоволенні поданого рапорту.
Відповідно до матеріалів справи, розглянувши рапорт позивача про дострокове звільнення з військової служби за сімейними обставинами, командир в/ч НОМЕР_1 залишив його без реалізації у зв'язку з тим, що у довідці до акта огляду МСЕК серії №12ААД №124290 від 23.12.2025 дружині ОСОБА_1 не зазначено рекомендацій про необхідність постійного догляду, так само як і у висновку лікарняно-консультативної комісії №78 від 24.12.2024.
Суд зазначає, що висновок лікарняно-консультативної комісії №78 від 24.12.2024 містить зазначення, що потребує «постійної сторонньої допомоги», у той час як Законом №2232-ХІІ передбачено можливість звільнення у зв'язку з необхідністю здійснювати «постійний догляд» за дружиною, що не є тотожним поняттям.
Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до положень частини 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: 3) під час дії воєнного стану: зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи (абз.10).
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170), додаток №19 до Інструкції містить перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Відтак, як вбачається з пункту 5 Переліку, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи:
- копія свідоцтва про шлюб;
- один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;
- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді (підпункт 23).
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі Положення, чинного на момент проведення огляду дружини позивача), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до підпункту 1 пункту 11 Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Суд зазначає, на підставі положення частини 12 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: 3) під час дії воєнного стану: зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи (абз.10).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії №12ААД №124290 від 23.12.2025 (інвалідність встановлена на строк до 01.01.2026 року) (а.с.15).
За висновком лікарняно-консультативної комісії №78 від 24.12.2024 ОСОБА_2 потребує сторонньої допомоги - постійно, оскільки їй встановлено діагноз - пневмосклероз (загальне захворювання) у фазі нестійкої ремісії ІІІ ступеня, важкого перебігу.
Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 р. № 859, цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та через наявність порушень функцій організму не можуть самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребують стороннього догляду (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є, зокрема, невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися.
Дружині позивача встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок тяжкого захворювання з порушенням дихальної функції, яка потребує постійної сторонньої допомоги, тобто потребує допомоги безперервно, у зв'язку з чим можна зробити висновок, що «постійна стороння допомога» є видом постійного стороннього догляду, тому позивач є особою, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною, яка потребує сторонньої допомоги постійно за висновком лікарняно-консультативної комісії.
Крім цього, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Щодо осіб, які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Відповідно до положень Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.
У пунктах 1 та 2 Висновку зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження (число, місяць, рік) особи згідно з даними документа, що засвідчує особу (паспорт громадянина України, ID-картка), або документа, що засвідчує статус особи (посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення про взяття на облік бездомної особи).
У пункті 3 Висновку зазначається місце проживання особи.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я.
Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
У разі формування Висновку в електронній формі, членами комісії накладається кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 зазначив, що визначальним для правильного вирішення цього спору є з'ясування таких обставин: чи відповідає висновок ЛКК, встановленій формі; чи містить він всі відомості, притаманні такому медичному висновку, на підставі якої інформації він видавався та, за підсумком цього, чи є він належним доказом на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби.
Суд зазначає, що висновок лікарняно-консультативної комісії №78 від 24.12.2024, наявний в матеріалах справи, містить всі відомості визначені відповідно до вимог Інструкції №407 та всі необхідні реквізити (підписи членів комісії, печатки закладу охорони здоров'я).
За таких обставин, суд зазначає, що висновок лікарняно-консультативної комісії №78 від 24.12.2024 є належним підтвердженням наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII.
Відтак, відмова відповідача у задоволенні рапорту позивача з посиланням на відсутність в наданих позивачем до рапорту документів на підтвердження підстав для звільнення рекомендації уповноваженого органу про необхідність постійного догляду є необґрунтованою.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби для здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання командування військової частини НОМЕР_1 переглянути рапорт щодо звільнення ОСОБА_1 та прийняти рішення по суті рапорту, суд зазначає таке.
Аналізуючи наявні письмові докази в адміністративній справі і надаючи відповідь на питання чи були у позивача передбачені Законом № 2232-XII підстави для його звільнення з військової служби й відповідно у відповідача підстави для фактичної відмови щодо такого звільнення, суд зазначає таке.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII.
Пунктом 12 Положення № 1153/2008 визначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац 3 пункту 241 Положення № 1153/2008).
Оскільки розгляд рапортів військовослужбовців та видання наказів про звільнення з військової служби належать до компетенції командира військової частини, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання командира військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.01.2025 про звільнення з військової служби для здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Також суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Як вже зазначалось попередньо, пунктом 233 Положення №1153/2008 закріплено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до положень пункту 236 Положення №1153/2008, з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення. Форма, порядок оформлення та зберігання документа, в якому відображається зміст проведення бесіди, визначаються Міністерством оборони України.
Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (далі - Порядок №531), відповідно до положень розділу ІІІ якого визначено, що Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту (пункт 9).
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
Як вбачається з наданої позивачем відповіді військової частини НОМЕР_1 , рапорт позивача було зареєстровано за №25.1/1856/25-Вн від 07.01.2025, а також здійснено розгляд по суті.
Відтак, за результатами розгляду рапорту позивача, відповідачем відмовлено у його задоволенні та, відповідно, звільнені з військової служби за сімейними обставинами: здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач здійснив розгляд рапорту позивача і доданих до нього документів, та прийняв рішення про відмову, із зазначенням причин такої відмови, за результатами розгляду рапорту, а тому військовою частиною не допущено протиправної бездіяльності в супереч посиланням позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання, у разі прийняття відмови, Військової частини НОМЕР_1 надати вмотивоване пояснення із посиланням на відповідні нормативно-правові акти, що обґрунтовують неможливість звільнення ОСОБА_1 , суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права осіб, тому оскільки за наслідками розгляду даної справи, відповідачем не було здійснено повторний розгляд рапорту позивача та доданих до нього документів, відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги, оскільки вона заявлена на майбутнє.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 провести службову перевірку щодо дій посадових осіб, які ухвалили рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, яким затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Пунктом 2 розділу І Порядку №608 визначено, що службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цього Порядку, з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни, встановлення осіб, які вчинили правопорушення.
Відповідно до положень пункту 3 розділу Порядку №608, службова перевірка проводиться за письмовим рішенням відповідного командира (начальника), у якому зазначаються відомості про посадових осіб, яким доручається проведення перевірки, її мета та дата завершення. Строк проведення перевірки встановлюється з урахуванням мети, обсягу визначених завдань та кількості особового складу, який залучається. Письмове рішення командира (начальника) оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на документі (рапорті (доповіді)) про необхідність проведення перевірки або видання окремого доручення (доручення), розпорядження на її проведення.
Відтак, призначення службової перевірки належить до компетенції відповідного командира (начальника) військової частини (тобто є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень), а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити у порядку передбаченому статтею 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби для здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 07.01.2025 про звільнення з військової служби для здійснення постійного догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.