Справа № 127/33163/25
Провадження № 2/127/7446/25
05 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 14.10.2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №101956023, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 15000,00 грн. зі сплатою процентів за користуваапння кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Разом з тим, відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.
31.01.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір фвідступлення прав вимоги №90-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників, включно з правом вимоги і за кредитним договором №101956023.
Позивач зазначає, що заборгованість за кредитом складає 60375,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту складає 15000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків складає 43875,00 грн., прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1500,00 грн. Позивачем вчинялись дії щодо досудового врегулювання спору, проте без результатно.
Таким чином, позивач просить стягнути із відповідача вказану заборгованість, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Ухвалою суду від 03.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву до суду не подав. Судову кореспонденцію, разом з ухвалою суду про відкриття провадження у справі (з роз'ясненням процесуальних прав) отримав 19.11.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Встановлений судом процесуальний строк для подання заяв по суті справи - закінчився.
Разом з тим, відповідачем було надано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яке мотивоване тим, що позовні вимоги полягають у стягненні заборгованості за кредитним договором №101956023 від 14.10.2022 року у загальному розмірі 60375,00 грн. Окрім вимог про стягнення заборгованості та судового збору, позивачем також заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у розмірі 10422,40 грн. На підставі ч. 5 ст. 137 ЦПК України відповідач, реалізуючи це право заявляє клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу. На думку ОСОБА_1 заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеною, необгрунованою та непропорційною ані ціні позову, ані складності справи. З огляду на масовий характер аналогічних справ, типовість позовів та очевидне завищення обсягу виконаної роботи, заявлені витрати на правову допомогу, слід визнати економічно необгрунтованими та такими, що не підлягають відшкодуванню в повному обсязі. Просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру, який суд визнає розумним та співмірним, з урахуванням ціни позову, складності справи, обсягу виконаних робіт і принципів справедливості.
Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст. 1054 - 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 14.10.2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №101956023 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15000,00 грн. строком на 105 днів (до 27.01.2023 року) зі сплатою: процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду - 3375,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; процентів за користування кредитом протягом поточного періоду - 40500.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (а.с. 7-12).
Згідно з п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *99.
Пунктом 2.2.2. договору визначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору.
Відповідно до п. 2.4.1. договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п. 1.4. договору.
Пунктом 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
За змістом п. 6.3. договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил.
Отже, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1. договору).
TOB «Мілоан» свої зобов'язання за договором №101956023 від 14.10.2022 року виконав належним чином, перерахувавши відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 15000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням №52571836 від 14.10.2022 року (а.с. 15 на звороті).
В зв'язку з невиконанням умов договору станом на 19.09.2025 року у позичальника виникла заборгованість перед TOB «Мілоан» в розмірі 60375,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 15000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків - 43875,00 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 1500,00 грн. (а.с. 17).
Вподальшому, 31.01.2023 року між TOB «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №90-МЛ/Т, відповідно до умов якого кредитор передає (відстуавє) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові правва грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (а.с. 17 на звороті-21, 25).
За змістом п.п. 1.2. договору, внаслідок передачі портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у крединих договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно вказаних у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобовязань боржників за кредитними договорами.
Право вимоги переходить до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитра у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі реєстру боржників (п. 6.2.3. договору).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір відступлення прав вимоги є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
30.01.2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було здійснено оплату за договором відступлення прав вимоги (а.с. 26 на звороті) та 31.01.2023 року між ними підписано акт приймання-передачі реєстру боржників (а.с. 26).
Згідно з реєстром боржників до договору відступлення прав вимоги до позивача перейшло право вимоги заборгованості до відповідача за договором №101956023 в розмірі 60375,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 15000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків - 43875,00 грн., простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - 1500,00 грн. (а.с. 27).
Матеріали справи містять відомості про повідомлення боржника про заміну кредитора (а.с. 27 на звороті).
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Що стосується стягнення комісії варто зазначити, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.
За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.
З огляду на встановлені обставини в справі, суд дійшов висновку, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 58875,00 грн. (15000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 43875,00 грн. - заборгованість по процентам), яка була відступлена первісним кредитодавцем - ТОВ «Мілоан», та саме вона підлягає до стягнення, в результаті чого позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2361,69 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (97,51%).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі частково задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 29), ордер (а.с. 31), договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року (а.с. 30 на звороті), акт наданих послуг №Д/3913 від 19.09.2025 року (а.с. 31 на звороті) та детальний опис наданих послуг (а.с. 32).
Згідно з п. 2.3. договору, вартість наданих послуг правничої допомоги за одну кредитну справу складає 8000,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до детальний опис наданих послуг від 19.09.2025 року, адвокатським об'єднанням було надано таку юридичну допомогу: усну консультацію колієнта тривалістю 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи тривалістю 2 год., погодження правової позиції тривалістю 30 хв., складення позолвної заяви тривалістю 3 год. 30 хв. та подання позову до суду тривалістю 1 шт. Загальна кількість витраченого часу 6 год. 30 хв.
Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.
Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
З огляду на викладене, надання представником позивача такої правничої послуги як надання усної консультації та погодження правової позиції, не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат - суд вважає заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу завищеними. Тому, суд дійшов переконання, що підлягають до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 512, 514, 516, 526, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №101956023 від 14.10.2022 року у розмірі 58875,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у виді судового збору у розмірі 2361,69 грн. (дві тисячі триста шістдесят одна гривня 69 коп.) та 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄРДПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено 05.12.2025 року.
Суддя: