справа№380/17935/25
04 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року до 08 квітня 2025 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 08 квітня 2025 року в загальній сумі 62 914,01 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний карпатський загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що він проходив військову службу у Державній прикордонній службі України. Зокрема, у період з 22 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ), а з 31 липня 2020 року переведений для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). З 08 квітня 2025 року Позивач звільнений з військової служби у запас та виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Позивач наголошує, що у період проходження ним військової служби, а саме починаючи з 01 березня 2018 року і по день звільнення - 08 квітня 2025 року, Відповідачем та попереднім місцем служби протиправно не нараховувалась та не виплачувалась йому індексація грошового забезпечення у фіксованому розмірі (так звана «індексація-різниця»). Право на таку виплату, за твердженням Позивача, виникло у нього у зв'язку з тим, що розмір підвищення його грошового доходу в березні 2018 року (внаслідок підвищення посадових окладів згідно з Постановою КМУ № 704) був меншим за суму можливої індексації, яка склалася у тому місяці.
Позивач стверджує, що відповідно до імперативних вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Ця сума індексації-різниці має виплачуватись щомісяця до наступного підвищення тарифних ставок (окладів). Невиплата цих сум, на переконання Позивача, є грубим порушенням його конституційного права на належне матеріальне забезпечення, гарантованого статтею 43 Конституції України, права на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України), а також порушенням принципу правової визначеності та легітимних очікувань щодо отримання встановлених законом виплат. Про факт порушення свого права Позивач дізнався лише після отримання відповіді на адвокатський запит у червні 2025 року, коли йому були надані детальні розрахунки та картки грошового забезпечення, з яких став очевидним факт ненарахування індексації-різниці.
Ухвалою від 03 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в якому проти задоволення позову заперечив у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень представник Відповідача насамперед акцентує увагу суду на пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду. Відповідач зазначає, що Позивач звільнений з військової служби 08 квітня 2025 року, і в день звільнення з ним проведено повний розрахунок, про що свідчить підписаний ним аркуш бесіди. На думку Відповідача, Позивач мав реальну та об'єктивну можливість дізнатися про ймовірне порушення своїх прав у день виключення зі списків особового складу, проте звернувся до суду з позовом лише у вересні 2025 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України для спорів щодо проходження публічної служби. У зв'язку з цим Відповідач просить залишити позов без розгляду.
По суті спору Відповідач зазначає, що з 01 березня 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, що стало підставою для зміни базового місяця для проведення індексації.
Відповідач стверджує, що розмір підвищення грошового доходу Позивача у березні 2018 року перевищив суму можливої індексації, а тому підстави для нарахування фіксованої індексації (індексації-різниці) були відсутні.
Також Відповідач посилається на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на виплату додаткових сум індексації та на те, що питання нарахування та виплати індексації належить до дискреційних повноважень роботодавця, в які суд не вправі втручатися.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та
ОСОБА_1 у період з 22 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ).
Згодом, з 31 липня 2020 року, він був переведений до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі - Відповідач). З 08 квітня 2025 року Позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до пункту 293 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року номер 1115/2009, остаточний розрахунок з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, у тому числі з індексації грошового забезпечення, здійснюється при його звільненні саме за останнім місцем проходження військової служби тим органом (прикордонним загоном), який звільняє військовослужбовця з військової служби.
За період з 01 березня 2018 року по 08 квітня 2025 року Позивачу не нарахована та не виплачена «фіксована» сума індексації грошового забезпечення щомісяця, всупереч приписам пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року номер 1078 (надалі - Порядок номер 1078).
Представник Позивача звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому за період з 31 липня 2020 року по 08 квітня 2025 року індексацію грошового забезпечення в повному обсязі, а саме з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року номер 1078.
Листом від 13 червня 2025 року Відповідач надав копії карток грошового забезпечення Позивача, з яких встановлено, що в період з 31 липня 2020 року по 08 квітня 2025 року «фіксована» сума індексації грошового забезпечення Позивача й надалі не нараховувалась та не виплачувалась. Також Відповідач повідомив, що картки грошового забезпечення Позивача до 2019 року включно передано на зберігання у Галузевий державний архів, місто Узин.
Листом від 19 червня 2025 року Галузевий державний архів Державної прикордонної служби України надав копії карток грошового забезпечення Позивача за час проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_3 ) за 2018- 2019 роки. З отриманих документів встановлено, що в період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року «фіксована» сума індексації грошового забезпечення Позивача не нараховувалась та не виплачувалась.
Також листом від 13 червня 2025 року Відповідач надав копію розрахунку нарахування індексації грошового забезпечення Позивача, з якої встановлено, що в період з 01 січня 2020 року по 31 липня 2020 року індексація грошового забезпечення виплачувалась ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ).
Таку бездіяльність Відповідача вважає протиправною та такою, що порушує встановлене статтею 43 Конституції України право Позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних мотивів та норм права.
Відповідно до статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд враховує усталену та послідовну правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 12.12.2023 у справі № 380/1907/23 та від 19.01.2024 у справі № 460/28635/22. У цих рішеннях Верховний Суд зазначив, що отримання позивачем письмової інформації (листів, довідок, розрахункових листів тощо) від суб'єкта владних повноважень, з якої він дізнався про конкретні складові та розміри свого грошового забезпечення, може бути моментом початку перебігу строку звернення до суду.
У цій справі Позивач стверджує, і це не спростовано Відповідачем, що він дізнався про порушення свого права на виплату індексації-різниці та про конкретний механізм нарахування йому грошового забезпечення лише після отримання відповіді Відповідача від 13.06.2025 на адвокатський запит, до якої додані детальні розрахунки та архівні відомості.
Сам факт отримання грошового забезпечення на картку або підписання формального аркуша бесіди при звільненні не свідчить про те, що військовослужбовець, який не має спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку та фінансів, міг самостійно усвідомити складний юридичний та математичний факт неправильного застосування Відповідачем алгоритму розрахунку індексації (зокрема, щодо порівняння суми підвищення доходу та суми можливої індексації у березні 2018 року відповідно до Порядку № 1078).
Позовна заява подана до суду 02 вересня 2025 року, тобто в межах тримісячного строку згідно зі статтею 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX, яка регулює строки звернення у трудових спорах, з моменту отримання відповіді на запит, яка стала джерелом обізнаності про порушення права.
Статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 4 Закону 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону номер 1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок номер 1078.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку номер 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки (застосовується з 01 січня 2016 року).
Закон України від 03 липня 1991 року номер 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (надалі - Закон номер 1282-ХІІ) та Порядок номер 1078 у період, в який виникли спірні правовідносини (з 01 березня 2018 року до 01 серпня 2020 року), не містили такого поняття як «фіксована сума індексації».
Слід зауважити, що Порядок номер 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотки (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку номер 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку номер 1078).
Правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року у цій справі не є спірними.
Термін «фіксована індексація» фігурував у Додатку 4 до Порядку номер 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року номер 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду від 09 грудня 2015 року номер 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції, і з 01 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку номер 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку номер 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку номер 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку номер 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку номер 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку номер 1078, можна зробити висновок, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року номер 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку номер 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу Позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку номер 1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу Позивача, військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці. Як встановлено з наданої до суду копії карток грошового забезпечення Позивача, Відповідач не нараховував і не виплачував Позивачу цей вид індексації за період з 01 березня 2018 року по 08 квітня 2025 року.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку номер 1078 Позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2023 року у справі номер 400/3826/21. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі номер 400/1119/21 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд в частині позовних вимог за період з 01 березня 2018 року по 01 серпня 2020 року, вказав, що для правильного вирішення вимог Позивача щодо індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 01 серпня 2020 року, суди повинні були установити, чи відбувалося у період з лютого 2018 року зростання розміру постійних складових грошового забезпечення Позивача.
Підвищення відбулося, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями карток грошового забезпечення Позивача.
Суд встановив, що грошове забезпечення Позивача за лютий 2018 року становить 6 366,00 гривень (з урахуванням військового збору 1,5%)
Грошове забезпечення Позивача за березень 2018 року становить 10 091,30 гривень (з урахуванням військового збору 1,5%).
Всі зазначені види грошового забезпечення належать до постійних. Зокрема, посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавки, премії віднесені до щомісячних основних і додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року номер 260.
Щодо додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року номер 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (надалі - Постанова номер 889), в пункті 60 постанови від 10 листопада 2021 року у справі номер 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Зі змісту постанови номер 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер».
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин необхідно враховати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, у березні 2018 року грошовий дохід Позивача збільшився на 3725,30 гривень порівняно з лютим 2018 року (10 091,30 - 6 366,00 = 3725,30 гривень).
Верховний Суд у постанові від 22 червня 2023 року у справі номер 520/6243/22 зазначив, відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку номер 1078, сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 гривні * 253,30% / 100 = 4463,15 гривень).
У зв'язку з цим, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку номер 1078, сума належної Позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто: 4463,15 гривень - 3725,30 гривень = 737,85 гривень.
Отже, сума можливої індексації у березні 2018 року (про яку зазначає Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі номер 400/3826/21) становить 737,85 гривень, і виходячи з цієї суми, різниця індексації з 01 березня 2018 року по 08 квітня 2025 року становить загальну суму 62 914,01 гривень. У разі, якби індексація з березня 2018 року становила 737,85 гривень, індексація за період з 01 березня 2018 року по 08 квітня 2025 року становила б 62 914,01 гривень (737,85 гривень помножено на 85 місяців 08 днів (з 01 березня 2018 року по 08 квітня 2025 року)).
Позивач надав суду детальний розрахунок, згідно з яким сума можливої індексації у березні 2018 року, розрахована від прожиткового мінімуму та величини приросту індексу споживчих цін, значно перевищувала суму фактичного підвищення його грошового забезпечення у цьому ж місяці.
Відповідач у своєму відзиві обмежився загальними запереченнями і не надав суду альтернативного контррозрахунку, який би спростовував математичні та правові доводи Позивача.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, суд зазначає, що для правильного вирішення питання про наявність права на виплату індексації-різниці необхідно встановити факт підвищення грошового доходу та коректно порівняти його з сумою можливої індексації.
Оскільки матеріали справи свідчать про те, що розмір підвищення доходу Позивача у березні 2018 року не перекрив суму індексації, що склалася у цьому місяці, Позивач набув законне право на отримання індексації-різниці.
Ця виплата є фіксованою, має постійний характер і повинна була виплачуватися щомісяця до наступного підвищення посадових окладів. Оскільки наступного підвищення посадових окладів до моменту звільнення Позивача не відбулося, він мав право на отримання цієї суми протягом усього спірного періоду.
Бездіяльність Відповідача щодо ненарахування та невиплати Позивачу цієї суми є протиправною та такою, що порушує майнові права військовослужбовця. Посилання Відповідача на відсутність бюджетних асигнувань суд категорично відхиляє як юридично неспроможні.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Суд наголосив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також суд відхиляє аргументи про дискреційні повноваження, оскільки виплата індексації при настанні визначених законом умов є імперативним обов'язком суб'єкта владних повноважень, а не його правом діяти на власний розсуд.
Відповідальність за виплату повного розрахунку при звільненні, відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, покладається на орган, який здійснює звільнення, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Той факт, що частина спірного періоду припадає на службу в іншому загоні (Мостиському), не звільняє Відповідача від обов'язку провести повний розрахунок, оскільки при переведенні військовослужбовця всі зобов'язання за його карткою грошового забезпечення та особовою справою передаються за новим місцем служби.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення суд зазначає таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
За статтею 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян та інші (стаття 2 Закону № 2050).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
При вирішенні даної позовної вимоги суд враховує актуальну правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 29 травня 2025 року у справі № 640/12053/21 (адміністративне провадження № К/990/38312/23), яка стосувалася аналогічних правовідносин.
У зазначеній постанові Верховний Суд, аналізуючи положення статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, дійшов висновку, що використане у статті 3 формулювання «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Верховний Суд наголосив, що наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність виплату компенсації втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Зміст і правова природа спірних правовідносин дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформульований Верховним Судом України (наприклад, у постанові від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11) та підтримується усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 23 лютого 2021 року у справі № 803/1423/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20).
Відтак, оскільки під час розгляду справи суд встановив факт протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_4 , яка призвела до порушення строків виплати Позивачу належної йому індексації грошового забезпечення за період з 05.12.2016 року по 28.02.2018 року, то Позивач одночасно з правом на отримання недоплачених сум набув і право на компенсацію втрати частини цих доходів.
Доводи про те, що позовна вимога про стягнення компенсації є передчасною, оскільки основна сума боргу (недоплачена індексація) ще не нарахована та не виплачена, є помилковими та суперечать висновкам Верховного Суду. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину належних доходів, така особа має право на компенсацію втрати доходів за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Відкладення вирішення питання про стягнення компенсації до моменту фактичного виконання відповідачем цього рішення суду (тобто до моменту фактичної виплати боргу) змусить Позивача повторно звертатися до суду з новим позовом, що є неефективним способом захисту порушеного права та суперечить завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України, щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору.
Крім того, суд враховує висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 (на яку є посилання у постанові від 29.05.2025 у справі № 640/12053/21), згідно з яким невиплата компенсації у місяць виплати заборгованості сама по собі свідчить про відмову її виплатити та не потребує окремого досудового звернення з цього приводу.
Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), компенсуються таким особам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Пунктом 2 Порядку № 44 встановлено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у звязку з виконанням ними своїх службових обовязків, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Згідно з пунктом 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється разом з виплатою грошового забезпечення.
Оскільки індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення, вона підлягає оподаткуванню, а утримані суми податку підлягають компенсації. Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо нарахування та виплати індексації, то похідна вимога про виплату компенсації податку з доходів фізичних осіб також підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано; добросовісно; розсудливо.
Суд дійшов висновку, що дії Відповідача у спірних правовідносинах не відповідають критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, порушують конституційні права Позивача та вимоги чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів правомірності своєї поведінки та не спростував доводів Позивача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (як учасник бойових дій), судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року до 08 квітня 2025 року в неповному обсязі, а саме без урахування вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (виплата індексації-різниці).
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 08 квітня 2025 року в загальній сумі 62 914,01 грн (шістдесят дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять гривень 01 копійка), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням обов'язкових платежів та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
4. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.
5. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
6. Судові витрати розподілу е підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 04.12.2025
Суддя Коморний О.І.