04 грудня 2025 рокусправа № 380/17250/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка), від імені якої діє представник Дзундза Ю.Р., звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.11.2020 з урахуванням дня фактичної виплати 23.12.2023;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.11.2020 з урахуванням дня фактичної виплати 23.12.2023.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою належного грошового забезпечення на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане. Позивачка просила нарахувати компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати належного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.11.2020 року. Однак, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства не нарахував та не виплатив вказану компенсацію.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки на виконання рішення суду перерахунок та виплату грошового забезпечення проведено у повному обсязі. Стверджує, що виплата коштів по рішенню суду носить разовий характер та не підпадає під дію Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати". Відповідач зазначив, що позивач пропустив строку звернення до суду із цим позовом, визначений у статті 233 КЗпП України.
Вирішуючи питання щодо строку звернення до суду із цим позовом, суд на підставі частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 23.04.2025 року у справі № 560/5613/24 щодо застосування статті 233 КЗпП України при зверненні до суду з вимогами про виплату компенсації втрати частини доходів такого змісту:
«42. У цій справі підставою для залишення позову без розгляду був висновок судів попередніх інстанцій про пропуск строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням вимог частини першої статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-IX, становить три місяці й обчислюється з дати виплати заборгованості індексації грошового забезпечення.
43. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що предметом позову є компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018.
44. Як установили суди попередніх інстанцій, виплата суми індексації за вказаний період на виконання судового рішення у справі № 560/10221/22 мала місце 20.12.2023 - вже після внесення змін до статті 233 КЗпП України в частині тривалості строку звернення до суду у спорах, що стосуються оплати праці, у зв'язку з чим з цього дня почав відлік передбачений вказаною статтею тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення відповідної компенсації.
51. Виходячи з цього, спір про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації, стосується заробітної плати такого публічного службовця.
52. Аналогічний висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема у постанові від 08.05.2024 у справі № 600/4133/22-а.
53. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що норми КАС України передбачають можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України. Водночас у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
54. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що строк звернення у таких спорах регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
55. Щодо питання, яка саме редакція статті 233 КЗпП України має застосовуватися до спірних правовідносин, то Суд зазначає таке.
56. У позовній заяві позивач не визначив конкретного періоду, за який він вимагає стягнути на його користь компенсацію. Проте з обставин справи вбачається, що днем фактичної виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018 є 20.12.2023, а днем його звільнення зі служби цивільного захисту - 08.06.2018.
57. Як уже було зазначено Судом, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції.
58. До 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
59. Особливістю спірних правовідносин є їхній триваючий характер.
60. Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.
61. Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
62. Таким чином, компенсація, яка є предметом спору, нараховується за затримку на один і більше місяців заробітної плати та інших подібних виплат, які мають регулярний характер. Право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
67. У цьому контексті Суд ураховує, що питання щодо правил застосування частини другої статті 233 КЗпП України за подібних обставин справи (з приводу повноти розрахунку із заявником при звільненні) було предметом розгляду Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2023 у справі № 460/21394/23.
68. У зазначеній постанові судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23.01.2025 у справі № 400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01.03.2022 по 19.05.2023; дата звернення до суду з позовом - 22.05.2024] та від 20.11.2023 у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2016 по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21.03.2023], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12.09.2024 у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
69. Водночас судова палата сформулювала позицію, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
70. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
71. Виходячи з наведено, Суд констатує, що судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Суд уважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин.
72. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Суд зауважує, що зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій пов'язали початок відліку тримісячного строку з моментом фактичної виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 08.06.2018 на виконання судового рішення у справі № 560/10221/22.
73. Водночас у постанові від 03.04.2025 у справі № 420/1581/24 Верховний Суд у подібних правовідносинах указав про помилковості цього підходу, адже день фактичної виплати грошового доходу не впливає на період за який буде здійснюватися виплата компенсації втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
74. За висновком Верховного Суду у згаданій справі право на компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, проте не виплачені. Нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
75. З уваги на це Верховний Суд у справі № 420/1581/24 констатував, що такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній на час виникнення у особи права на компенсацію (з моменту затримки виплати доходу на один і більше календарних місяців).
76. Суд уважає застосовними вказані висновки до спірних правовідносин у цій справі та зазначає, що на час виникнення у позивача права на компенсацію (такі події мали місце до 19.07.2022) частина друга статті 233 КЗпП України діяла у редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
77. Таким чином, судами попередніх інстанцій при вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду помилково застосовано частину другу статті 233 КЗпП, у редакції Закону № 2352-IX.».
Застосовуючи висновки Верховного Суду до спірних правовідносин суд враховує, що підстави для виплати компенсації у позивача виникли до 19.07.2022, тому з огляду норму статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин позивач не пропустив строк звернення до суду.
Суд вивчив аргументи учасників справи, викладені в заявах по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм спірні правовідносини:
ОСОБА_1 проходила військову службу у Збройних Силах України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.11.2020 № 238 позивачку звільнена з військової служби та виключена зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Рішенням у справі № 380/14620/22 від 13.06.2023, яке набрало законної сили, суд позов ОСОБА_1 задовольнив повністю, зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 09.11.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги за 2020 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2020 роки та щорічної основної відпустки за 2019 рік - 12 днів та за 2020 рік - 25 днів з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду 23.12.2023 ВЧ НОМЕР_1 здійснило виплату заборгованості перерахованого належного грошового забезпечення у сумі 34383,88 грн. (а.с. 6 зворот).
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення); - сума індексації грошових доходів громадян; - суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; - суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Відповідно до норм статей 3,4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок - власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; - коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; - коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
аналіз норм Закону № 2050-ІІІ та Порядку №159 дає підстави вважати, що:
- основною умовою для виплати підприємством (установою, організацією) фізичній особі компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених законом строків виплати нарахованих доходів;
- під доходами розуміють грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру;
- компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування підприємством, установою чи організацією (у цій справі - ВЧ НОМЕР_1 ): самостійно (добровільно) чи на виконання судового рішення, яким зобов'язано провести нарахування/перерахунок доходу;
- нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися в місяці виплати основної суми доходу та розраховуватися по день виплати, адже цей день є останнім днем періоду, за який нараховується компенсація;
- відмова здійснити нарахування компенсації може бути оскаржена до суду.
За обставинами цієї справи ВЧ НОМЕР_1 на виконання рішення суду від 13.06.2023 у справі № 380/14620/22 перерахувало розмір грошового забезпечення та 23.12.2023 виплатило заборгованість за період із 30.01.2020 року по 09.11.2020 у сумі 34383,88 грн.
Протиправність дій ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період в заниженому розмірі встановлена в рішенні суду у справі № 380/14620/22 між тими ж сторонами та на підставі ст. 78 КАС України не потребує доказування.
Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 09.11.2020 проведено лише 23.12.2023, а отже - з пропуском встановлених законом строків виплати грошового забезпечення. Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачці сум грошового забезпечення, суд вважає, що позивачка має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості.
Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ВЧ НОМЕР_1 прав позивачки є спонукання/зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати належного грошового забезпечення, яке було нараховане та виплачене на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року у справі № 380/14620/22, починаючи з 30.01.2020 по 09.11.2023 з урахуванням дня фактичної виплати заборгованості 23.12.2023.
З огляду на викладені мотиви, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до норм статті 132 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-20,22,25-26,90,139,229,241-246,251,255,257-258,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовільнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягала в ухиленні від нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрат частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою належного грошового забезпечення, перерахованого на підставі рішення суду № 380/14620/22 від 13.06.2023 за період з 30.01.2020 по 09.11.2023 року з урахуванням дня фактичної виплати заборгованості 23.12.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 компенсацію втрати частини доходів за період з 30.01.2020 по 09.11.2023 з урахуванням дня фактичної виплати заборгованості 23.12.2023 у зв'язку із несвоєчасною виплатою належного грошового забезпечення, перерахованого на підставі рішення суду № 380/14620/22.
Судові витрати не розподіляти.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович