про залишення позову без розгляду
04 грудня 2025 рокусправа № 380/16833/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представниця Єрьоміна В.А., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 06 липня 2022 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 06 липня 2022 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою від 02.09.2025 року суд поновив строк звернення до суду визнавши поважними причини його пропуску та відкрив провадження у справі вирішивши розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Разом з тим, суд зазначив, що рішення суду про поновлення строку звернення до суду на стадії відкриття провадження в адміністративній справі не перешкоджає суду відповідно до приписів частин третьої, четвертої статті 123 КАС України повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом, якщо відповідач належними та допустимими доказами спростує обставини, викладені в заяві про поновлення строків звернення до суду.
Разом із відзивом на позовну заяву представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду із цим позовом відповідно до статті 233 КЗпП України. Зазначив, що позивачу у день звільнення 23.06.2023 був вручений під розписку грошовий атестат, що підтверджується журналом реєстрації вихідних документів. З посиланням на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 12.03.2025 у справі № 460/21394/23 зазначив, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа (грошового атестата), є подією, з якою Верховний суд пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, встановленого у статті 233 КЗпП України. Оскільки грошовий атестат був вручений позивачу 23.06.2023, а до суду він звернувся лише 17.08.2025 (через два роки), тобто із значним пропуском установленого процесуальним законом строку. Щодо твердження представника позивача про те що він отримав інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум лише після отримання 27.06.2025 відповіді на адвокатський запит, то зазначив, що сам факт звернення позивача до відповідача не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Більше того, позивач знав про розмір та свого грошового забезпечення щомісяця в момент отримання, оскільки воно є періодичним платежем.
Суд, вирішуючи за заявою відповідача (котрий надав суду докази, існування яких позивач приховав при звернені до суду) питання щодо дотримання строків звернення до суду із цим позовом, керується такими мотивами:
відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк. Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо неправильного обчислення грошового забезпечення за період із 06.07.2022 по 12.05.2023.
Суд зауважує, що в ухвалі про відкриття провадження у справі суд вже вказував, що позивач звернувся до суду із цим позовом з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого у статті 233 КЗпП України, оскільки звільнений з військової служби 21.06.2023 року, що підтверджується наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №31-РС, а до суду із цим позовом звернувся лише у серпні 2025 року. При цьому, суд врахував повідомлені позивачем обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду як достовірні про те, що він не мав відомостей про розмір складових власного грошового забезпечення та отримав інформацію про обсяг і характер виплачених йому сум лише після отримання 27.06.2025 відповіді на запит, до якої була долучена довідка про нараховане грошове забезпечення за період із 2022 по 2023 рік в розрізі його складових. Однак суд зазначив, що у випадку, якщо відповідач належними та допустимими доказами спростує обставини, викладені в заяві про поновлення строків звернення до суду, то суд повернеться до питання про дотримання позивачем строків звернення до суду з цим позовом.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 висловив правову позицію щодо застосування статті 233 КЗпП України, при вирішенні спорів з приводу стягнення заробітної плати:
«65. Підсумовуючи наведене, Судова палата зазначає, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
67. Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено в указаних постановах, Судова палата зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним. […]
71. Предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року. […]
74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.
75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.»
При вирішенні цього спору суд враховує наведені вище висновки касаційного суду щодо обрання релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин.
Оскільки спірні правовідносини за період з 06.07.2022 по 12.05.2023 виникли після внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» до статті 233 КЗпП України, то вказаних правовідносин варто застосовувати тримісячний строк звернення до суду, визначений статтею 233 КЗпП України (в редакції після 19.07.2022). Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту вручення позивачу грошового атестата (письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Враховуючи висновки палати касаційного суду, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову з вимогами про стягнення заробітної плати слід обчислювати з моменту вручення позивачу грошового атестата, який для військовослужбовців, за висновком Верховного Суду, є тим документом, що надає детальну інформацію про суми, нараховані та виплачені позивачу, в т.ч. у зв'язку із звільненням при звільненні.
Оскільки відповідач після відкриття провадження у цій справі надав суду докази вручення позивачу грошового атестата (письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні) у день звільнення, тобто 23.06.2023 року, що підтверджується журналом реєстрації вихідних документів за 2023 рік (а.с.43-44), то саме з моменту ознайомлення позивача з грошовим атестатом - 23.06.2023 розпочався перебіг тримісячного строку звернення до суду із цим позовом.
При цьому, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено главою XIX (зокрема, пунктом 1, який передбачає продовження строків, визначених статтею 233 на строк дії карантину). Постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, якою з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, отже відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, слід відраховувати з 01 липня 2023 року.
Тому з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01.07.2023 та сплинув 30.09.2023, а до суду із цим позовом позивач звернувся лише 17.08.2025, тобто через два роки після спливу граничного строку звернення до суду, а відтак - із значним пропуском визначеного у статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.
Щодо аргументів представника позивача на те, що перебіг строку на звернення до суду у цій справі слід обчислювати від дати отримання довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за спірний період, надісланої у відповідь на адвокатський запит, тобто з 27.06.2025 року суд зазначає таке:
факт звернення позивача до відповідача із запитом не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись та фактично дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого він почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду у випадку, коли його власна пасивна поведінка призводить до пропуску цих строків без поважних причин.
Отже, враховуючи повідомлені відповідачем обставини та висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 233 КЗпП України, викладені у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним та помилковим. Інших причин пропуску строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, позивач не зазначив.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі, і якщо підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, про обґрунтованість клопотання ВЧ НОМЕР_1 , тому позовну заяву ОСОБА_2 слід залишити без розгляду з мотивів значного пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович