справа №380/16563/22
03 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд:
в складі головуючої - судді Потабенко В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Согор А.Н.,
за участі представників сторін - не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Західного офісу Держаудитслужби, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Висновок Західного офісу Держаудитслужби, оприлюднений в електронній системі закупівель «Prozorro» 02.11.2022 про результати моніторингу процедури закупівлі, інформація щодо якої оприлюднена в електронній системі закупівель Prozorro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-12-28-007404- с;
- стягнути із Західного офісу Держаудитслужби на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір за подання адміністративного позову.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 залишено без змін.
19.10.2023 постановою Верховного Суду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі №380/16563/22 скасовано. Позовну заяву АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку задоволено.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішено.
04.06.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №46177), у якій позивач просить ухвалити додаткове рішення по справі №380/16553/22, яким здійснити розподіл судових витрат шляхом стягнення з Західного офісу Держаудитслужби (ЄДРПОУ 40479801) на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40081200) сум судового збору за подання позову у розмірі 2481,00 грн., за подання апеляційної скарги - 3722,00 грн., за подання касаційної скарги - 4962,00 грн.
Відповідач заперечив про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у справі (заява від 02.12.2025 вх. № 95665), зазначив, що Львівським окружним адміністративним судом за результатами розгляду адміністративної справи №380/16563/22 винесено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Як зазначено у рішенні, судові витрати стягненню не підлягають. Восьмим апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 22.03.2023, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 в справі №380/16563/22 - без змін. Позивачем подано касаційну скаргу. Верховним судом 19.10.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано висновок Західного офісу Держаудитслужби, оприлюднений в електронній системі закупівель «Prozorro» 02.11.2022 про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-28-007404-с. Наголошує, що питання про стягнення судових витрат Верховним Судом не розглядалось і у постанові від 19.10.2023 про це не зазначено. Водночас, ст. 132. КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Статтею 139. КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Одночасно у ч. 6 ст. 139 КАС України зазначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як передбачено ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно із частиною 3 вказаної статті, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Статтею 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додатково слід вказати, що відповідно до ст. 356 КАС України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Отже, виходячи із наведених вище норм КАС України, позивач мав звертатись із заявою про стягнення судових витрат до Верховного Суду, яким здійснювався перегляд справи і винесено нове рішення. Відповідно, саме суд касаційної інстанції, який не повертаючи адміністративну справу на новий розгляд, ухвалив нове судове рішення від 19.10.2023, мав вирішити питання про розподіл судових витрат, як передбачено ч. 6 ст. 139 КАС України. Слід звернути увагу, що згідно із ст. 4 КАС України КАС України під судовим рішенням розуміється рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції. Отже, постанова Верховного Суду від 19.10.2023 і є новим судовим рішенням. Вказаною статтею визначено, що за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Проте, як вбачається, позивач не скористався таким правом та не звернувся до Верховного Суду про винесення додаткового судового рішення щодо стягнення судового збору. Натомість, позивачем подано 03.06.2025 (через 1 рік і 8 місяців) заяву до суду першої інстанції (яким не виносилось остаточне - нове рішення) про стягнення судового збору із Західного офісу Держаудитслужби, що не передбачено нормами КАС України. Враховуючи наведене, відповідач просив у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення відмовити.
В судове засідання ніхто не з'явився.
При ухваленні додаткового рішення суд виходив з наступного.
Суд встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 залишено без змін.
19.10.2023 постановою Верховного Суду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі №380/16563/22 скасовано. Позовну заяву АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку задоволено.
Однак, питання щодо розподілу судових витрат Верховним Судом вирішено не було.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При цьому, за правилами ч. ч. 2, 3 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що судове рішення.
Приписи ч. ч. 1, 6 ст. 139 КАС України визначають, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Аналіз положень ст. 139 КАС України дає підстави вважати, що розподіл судових витрат, у тому числі судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює суд першої інстанції, який ухвалив рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Право ж суду апеляційної інстанції на зміну цього розподілу виникає лише у випадку зміни судового рішення або ухвалення нового по суті позовних вимог.
В своїй заяві представник позивача просила суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із сум сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 2481,00 грн., за подання апеляційної скарги - 3722,00 грн., за подання касаційної скарги - 4962,00 грн.
Сплата сум судового збору позивачем підтверджена наявними у справі квитанціями:
- судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду - 2148,00 грн., платіжне доручення № 96 від 08.11.2022;
- судовий збір за подання апеляційної скарги - 3722,00 грн., платіжне доручення № 216 від 17.01.2023;
- судовий збір за подання касаційної скарги - 4962,00 грн., платіжне доручення № 2792 від 27.03.2023.
Загальна сума сплаченого судового збору становить 10832,00 грн.
За таких обставин, заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає задоволенню.
При цьому судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо строків подання заяви про прийняття додаткового рішення, оскільки оригінали платіжних доручень були подані позивачем ще під час розгляду справи по суті і крім судового збору додаткові судові витрати позивача, як от витрати на професійну правову допомогу, ним не заявляються.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №380/16563/22 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» до Західного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку задовольнити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби (ЄДРПОУ 40479801, адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 8) в користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 40081200) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 10832 (десять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні рівно.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.12.2025.
Суддя Потабенко В.А.