04 грудня 2025 рокусправа № 640/32307/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" до Державної казначейської служби України, Державної податкової служби України, треті особи: Головне управління ДПС у Закарпатській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лібрагруп" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" із позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), треті особи: Головне управління ДПС у Закарпатській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лібрагруп" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, в якій просить:
- визнати протиправними дії Державної казначейської служби України із зарахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UА248999980385159000000025015 в Казначействі України (МФО 899998) суми 371744,00 грн за платіжним дорученням № 162 від 06.08.2021, що надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібрагруп»;
- зобов'язати Державну казначейську службу України повернути з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UA248999980385159000000025015 в Казначействі України (МФО 899998) суму 371744,00 грн, яка залишилась на сьогодні на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UА248999980385159000000025015 та була перерахована Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібрагруп» згідно з платіжним дорученням № 162 від 06.08.2021 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН» № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299);
- зобов'язати Державну податкову службу України не зменшувати суму податку на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що розраховується відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України в свою чергу не зменшуючи показника загальної суми поповнення з поточного рахунку платника його електронного рахунку під час повернення Державною казначейською службою України суми 371744,00 грн на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН» № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299) з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UA 248999980385159000000025015 в Казначействі України (МФО 899998);
- зобов'язати Державну податкову службу України надати Державній казначейській службі України реєстр на повернення суми 371744,00 грн на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН» № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299) з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UA248999980385159000000025015 в Казначействі України (МФО 899998).
В обґрунтування позову зазначено, що на виконання вимог договору поставки від 01.07.2021 № 06/2021 суму 371744,00 грн відповідно до платіжного доручення № 162 від 06.08.2021 помилково перераховано не на розрахунковий ТОВ «Оріон», а на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UA248999980385159000000025015, який містився в переліку рахунків для сплати платіжної системи. Повідомив, що у вересні 2021 року позивач звернувся до Державної казначейської служби України із заявами про перерахування помилково сплачених коштів на поточний рахунок платника податку, проте відповідними листами відповідачі відмовили у поверненні спірних коштів. Позивач стверджує, що має місце ситуація, при якій позивач помилково тримав на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість грошові кошти від контрагента, але не отримав збільшення обсягу реєстраційної суми, та не може повернути ці кошти на поточний рахунок. Тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С. від 23.11.2021 в справі № 640/32307/21 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Желік О.М. від 19.02.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу № 640/32307/21.
Ухвалою суду від 05.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи № 640/32307/21 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 05.11.2025 допущено заміну третьої особи в адміністративній справі № 640/32307/21 - Головного управління ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 43143065), його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ ВП 44106694, вул. Волошина, 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, e-mail: zak.official@tax.gov.ua).
У матеріалах справи наявний відзив Державної казначейської служби України, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що Електронні ПДВ-рахунки не є банківськими рахунками у розумінні глави 72 Цивільного кодексу України та рахунками, якими платник податку може розпоряджатися самостійно. Кошти, які знаходяться на цих рахунках, носять «технічний» характер та спрямовуються на цілі, передбачені виключно приписами Податкового кодексу України. Казначейство, яке є окремою юридичною особою, не має жодних правових підстав змінювати отримувача чи будь-які інші реквізити при здійсненні казначейського обслуговування даного рахунку. Відповідно до пункту 200.2 статті 200 та пункту 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України перерахування коштів з рахунків у СЕА ПДВ до бюджету або на поточний рахунок платника за його заявою здійснюється Казначейством на підставі реєстру ДПС. Здійснення перерахування коштів можливе виключно лише на підставі реєстру, отриманого від ДПС і лише у автоматичному режимі. Просив у задоволенні позову відмовити.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій навів доводи аналогічні тим, які викладені у позовній заяві.
Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лібрагруп» подала до суду пояснення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача у яких просила задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН». В обґрунтування таких вказала, що при здійсненні оплати решти коштів у розмірі 371744,00 грн, ТОВ «Лібрагруп» було помилково обрано в інтернет-банку Приват24 невірний рахунок для перерахунку коштів, а саме рахунок СЕА ПДВ, замість поточного рахунку ТОВ «ОРІОН». Власне через вказану помилку ТОВ «Лібрагруп» на сьогоднішній день виникла ситуація за якої ТОВ «Лібрагруп», на сьогоднішній день виникла ситуація за якої ТОВ «ОРІОН» не має змогу фактично отримати та провести будь-які операції з грошовими коштами у розмірі 371744,00 грн.
Від Державної податкової служби України на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що поповнення електронного рахунку платника ПДВ за рахунок інших джерел не передбачено. Зазначив, що з аналізу положень п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України вбачається, що кошти, зараховані на рахунок в СЕА ПДВ повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків. Повернення коштів іншому платнику податків норма п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України не передбачає. Просив у задоволенні позову відмовити.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій навів доводи аналогічні тим, які викладені у позовній заяві.
Від третьої особи на адресу суду надійшли пояснення третьої особи у якому просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування такого вказав, що поповнення електронного рахунку платника ПДВ за рахунок інших джерел, наприклад, з поточних рахунків інших осіб, нормами чинного законодавства не передбачено. Отже, ТОВ «Лібрагруп» в порушення п.200-1.4 ст.200-1 ПКУ перерахувало 371744,00 грн на рахунок ТОВ «ОРІОН» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПКУ зазначено, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на рахунок у банку/ небанківському надавачу платіжних послуг платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді. Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку. Отже, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі податкової декларації з податку на додану вартість додаток Д3 про повернення з електронного рахунку на поточний рахунок залишку коштів. На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника (?ПопРах). Повідомив, що сума реєстраційного ліміту це не грошові кошти на рахунку, а є лише показником в СЕА ПДВ, обчисленим за формулою визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПКУ, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН. За приписами п.13 Порядку №569 ДПС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. За даними Державного казначейства України поповнення електронного рахунку UA248999980385159000000025015 Позивача було проведено 06.08.2021 на суму 371744 грн з рахунку UА723034400000026002055521815. За даними ITC ДПС розрахунковий рахунок НОМЕР_2 не є рахунком ТОВ «ОРІОН», в зв'язку з чим збільшення його ?ПопРах на 371744 грн не відбулось. Рахунок НОМЕР_2 належав ТОВ «Лібрагруп» (код ЄДРПОУ 43336678) та був закритий 20.11.2021. Таким чином, перераховані ТОВ «Лібрагруп» кошти у розмірі 371744 грн згідно з платіжним дорученням від 06.08.2021 №162 на рахунок ТОВ «ОРІОН» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не беруть участі в автоматичному обчисленні реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ згідно п.200-1.3 ст.200-1 ПКУ.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
З 24.10.1997 ТОВ «Оріон» зареєстроване юридичною особою. Основним видом діяльності позивача є 20.41. виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування.
З 26.11.1997 ТОВ «Оріон» зареєстроване платником податку на додану вартість. Одночасно з реєстрацією як платника ПДВ, позивач отримав рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість МФО 899998 № UA248999980385159000000025015.
01.07.2021 між ТОВ «Лібрагруп» та ТОВ «Оріон» укладено договір поставки № 06/2021.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором прийняти та оплатити такий товар.
Загальна вартість товару - 471744,00 грн (п. 3.1. Договору).
Згідно з п. 3.2. Договору розрахунок за цим Договором між Постачальником і Покупцем провадиться у безготівковій формі, частина - 100000,00 грн по передплаті, решта - 371744,00 по факту отримання товару.
07.07.2021 позивачем виставлено покупцю - ТОВ «Лібрагруп» здійснило передоплату у розмірі 75000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 154 від 08.07.2021 та 25000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 155 від 12.07.2021.
На виконання вимог договору поставки від 01.07.2021 № 06/2021 суму 371744,00 грн відповідно до платіжного доручення № 162 від 06.08.2021 помилково перераховано не на розрахунковий ТОВ «Оріон», а на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UA248999980385159000000025015.
13 вересня 2021 року позивач звернувся до Державної казначейської служби України та Державної податкової служби України із заявою про перерахування помилково сплачених коштів на розрахунковий рахунок платника податку, проте відповідними листами відповідачі відмовили у поверненні спірних коштів.
Листом від 29.09.2021 № 99-00-18-03-04-06 Державна податкова служба України повідомила позивача про те, що кошти у сумі 371744 грн, які були зараховані на електронний рахунок ТОВ «Оріон» в СЕА ПДВ можуть бути повернені виключно на поточний рахунок ТОВ «Оріон» або до бюджету в рахунок сплати податковий зобов'язань з ПДВ, які виникли у ТОВ «Оріон».
Листом від 29.09.2021 № 11-06-06/20144 Державна казначейська служба України повідомила позивача про те, що усі операції перерахування коштів з рахунків в системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються Казначейством в автоматичному режимі виключно на підставі реєстру Державної податкової служби України. Також зазначено, що питання перерахування помилково сплачених коштів з рахунку ТОВ «Оріон» в сумі 371744,00 грн лежить в площині вирішення ДПС України.
Вважаючи протиправними дії Державної казначейської служби України із зарахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UА248999980385159000000025015 в Казначействі України (МФО 899998) суми 371744,00 грн за платіжним дорученням № 162 від 06.08.2021, що надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібрагруп», позивач звернувся із цим позовом до суду.
При вирішенні спору, суд керується таким.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1статті 43 цього Кодексу.
За правилами пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.
Кошти, що надійшли на рахунки, визначені у підпунктах «а» - «в» пункту 200-1.2 цієї статті, автоматично перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на рахунок такого платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на спеціальний рахунок такого платника протягом наступного операційного дня. Реквізити такого спеціального рахунка платник - сільськогосподарське підприємство, що обрав спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зобов'язаний зазначати у податковій звітності з податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.
Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.
На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника.
Перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка не призведе до формування від'ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).
На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, має право надсилати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість:
реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій;
коригуючі реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.
Викладене свідчить, що кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків. Повернення коштів іншому платнику податків норма пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України не передбачає. При цьому положення пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України свідчить, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника не зараховуються кошти, які надійшли на цей рахунок від інших платників податків (окрім випадків, передбачених підпунктом «в» цього пункту).
У свою чергу, пунктом 43.1 статті 43 ПК України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Згідно з пунктом 43.4-1 статті 43 ПК України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.
Повернення у випадках, визначених законодавством, сум податку на додану вартість, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, при ввезенні товарів на митну територію України здійснюється в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент оформлення митної декларації/аркуша коригування, на підставі яких здійснюватиметься таке повернення.
Суд звертає увагу, що під помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету та/або на єдиний рахунок від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань, та у випадках, передбачених статтею 35-1 цього Кодексу (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Натомість, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Суд враховує, що сплачені ТОВ «Лібрагруп» згідно з платіжним дорученням № 162 від 06.08.2021 грошові кошти не належать до грошових зобов'язань, які сплачені до відповідного бюджету, у розумінні положень Податкового кодексу України.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569), рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданої податкової декларації з податку ДПС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.
У разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, які передбачають збільшення податкових зобов'язань з податку, що підлягають перерахуванню до бюджету, для перерахування таких зобов'язань до бюджету ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.
На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.
У разі подання платниками податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку за попередні звітні (податкові) періоди, за результатами яких зменшуються позитивні нарахування в межах залишку узгоджених податкових зобов'язань, не сплачених до бюджету, що обліковуються Казначейством до виконання в повному обсязі, ДПС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Казначейству коригуючий реєстр.
На підставі такого реєстру Казначейство уточнює інформацію, зазначену в раніше надісланих реєстрах.
У разі зміни даних платника податку, зазначених в абзаці першому цього пункту, та/або реквізитів його поточного рахунка, на який зараховуються кошти з електронного рахунка, ДПС надсилає Казначейству коригуючі реєстри.
Пунктами 26-27 Порядку № 569 передбачено, що повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку, зарахованих до бюджету з електронного рахунка платника податку в порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Кодексу, здійснюється шляхом перерахування таких коштів виключно на електронний рахунок платника податку, а у разі його відсутності на дату звернення платника податку із заявою про повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку чи на дату фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податку в установі банку.
У разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов'язання визначаються на підставі податкової звітності з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.
Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з податку на підставі поданих контролюючому органу податкових декларацій з податку, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з поточного рахунка на електронний рахунок.
Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує суми узгоджених податкових зобов'язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 Кодексу, за заявою платника податку.
Отже, електронний рахунок платника податку на додану вартість відкривається Казначейством останньому на безоплатній основі та виключно з цього рахунку здійснюються розрахунки з бюджетом у частині сплати цього податку. Відтак, зарахування коштів на такий рахунок неможливо ототожнювати із зарахуванням коштів до бюджету. Повернення за правилами статті 43 Податкового кодексу України коштів з такого рахунку допускається виключно у випадку, коли після анулювання реєстрації платника податку кошти з цього рахунку переховано до бюджету і вони перевищують суму узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ за результатами останнього звітного (податкового) періоду.
Судом встановлено, що позивач звертався до податкового органу з заявою про перерахування помилково сплачених коштів у сумі 371744,00 грн на розрахунковий рахунок «ОРІОН» або повернення таких платнику - ТОВ «Лібрагруп». Однак отримав відмову, яка мотивована неможливістю повернення на поточний рахунок платника податку в даному випадку помилково сплачених на електронний рахунок коштів у сумі 371744,00 грн.
Тобто, склалася ситуація, коли ТОВ «Лібрагруп» не може повернути собі кошти, які помилково були зараховані в СЕА ПДВ ТОВ «ОРІОН», оскільки кодексом не передбачено перерахування коштів з рахунку в СЕА ПДВ одного платника на рахунок іншого платника.
У свою чергу, ТОВ «ОРІОН» не може скористатися такими коштами, оскільки не відбулося поповнення ліміту електронного рахунку платника ПДВ останнього.
Факт зарахування сплачених ТОВ «Лібрагруап» коштів на електронний рахунок ТОВ «ОРІОН» не заперечується сторонами. Сторонами також не заперечується, що ці суми не поповнили ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ, що унеможливлює їх повернення в порядку пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України. Фактично, вказані кошти зараховані на вказаний ПДВ рахунок товариства, однак, він не має можливості ними розпоряджатись.
При цьому, списання коштів з ПДВ-рахунку відбувається у визначених законодавчих випадках - коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ-рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі.
Як вказувалось, нормами пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України визначено, що електронний ПДВ-рахунок може поповнюватися тільки з поточного рахунку платника податків, з огляду на що, грошові кошти, перераховані не з поточного рахунку самого платника, не можуть зараховуватися на електронний ПДВ-рахунок.
Поряд із цим, суд вважає, що відсутність законодавчо закріпленого механізму поновлення майнових прав платника у спірній ситуації не може бути підставою для відмови у вирішенні цього спору.
У розрізі наведеного, повертаючись до положень Порядку № 569, суд звертає увагу, що за загальним правилом право розпорядження коштами на рахунку в СЕА ПДВ належить двом особам - платнику податку і податковому органу. Проте, за відсутності участі коштів, що надійшли на такий рахунок від іншого платника податку, у формуванні реєстраційного ліміту, можливість розпоряджатися такими коштами у платника податку відсутня, що свідчить, що таке право залишається лише за податковим органом.
Уже згаданими вище нормами пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України визначено, що електронний рахунок у СЕА ПДВ може поповнюватися тільки з поточного рахунку платника податків. Тобто, грошові кошти, перераховані не з поточного рахунку самого платника, не повинні були взагалі зараховуватися на електронний рахунок. У свою чергу вказана прогалина у нормативному механізмі зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ не може бути перешкодою у можливості реалізації особою права на повернення помилково перерахованих коштів на власний рахунок.
При вирішенні даного спору судом враховано висновки Верховного суду, викладені у постанові від 18 серпня 2022 року у справі № 580/4761/20 при вирішенні спору у подібних правовідносинах, в якій судом зазначено: «Очевидно, що, у випадку, якщо ТОВ «Дізарт К» та ТОВ «Прайд 2016» на час розгляду цієї справи використали помилково перераховані позивачем кошти на їх електронні рахунки ПДВ для власних господарських потреб, - вирішення даного спору виходить за межі адміністративної юрисдикції та перетікає у площину господарських взаємовідносин».
Щодо посилання представника позивача на те, що «зараховуючи» кошти відповідно до платіжного доручення № 162 від 06.08.2021, Казначейство діяло не у передбачений законодавством спосіб, у зв'язку із чим зазначені кошти у сумі 371744,00 грн були неправомірно (з порушенням пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України) зараховані на електронний ПДВ-рахунок ТОВ «ОРІОН», суд зазначає таке.
Нормами чинного законодавства України не передбачено повноважень органів Державної казначейської служби України відмовити платнику, який подав до банку оформлений платіжний документ, на проведення відповідного зарахування коштів на рахунок зазначеного в платіжному документі одержувача, з підстав невідповідності підстави платежу приписам Податкового кодексу України.
Водночас, органи Державної податкової служби України на стадії здійснення банківського платежу одним суб'єктом господарювання на рахунок в СЕА ПДВ іншого платника податку також не наділені повноваженнями на не зарахування відповідних сум на такий електронний рахунок, позаяк не супроводжують здійснення платіжної операції.
Як вже мовилось, правові основи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) регулюються статтею 200-1 Податкового кодексу України та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість». СЕА ПДВ працює в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 200-1 ПК України та Порядку № 569.
Списання коштів з ПДВ-рахунку платника податку відбувається у визначених законодавчих випадках - коли податковий орган подасть органу Казначейства реєстри на списання коштів з ПДВ-рахунку та у визначеній цими реєстрами сумі.
При цьому, кошти з ПДВ-рахунку повертаються на поточний рахунок платника за чітко визначеною процедурою та при дотриманні певних умов, про що вже вказувалось вище.
Тому, вимоги про визнання протиправними дій Державної казначейської служби України із зарахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UА248999980385159000000025015 в Казначействі України (МФО 899998) суми 371744,00 грн за платіжним дорученням № 162 від 06.08.2021, що надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібрагруп» та про зобов'язання Держказначейства України повернути з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UA248999980385159000000025015 в Казначействі України (МФО 899998) суму 371744,00 грн, яка залишилась на сьогодні на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UА248999980385159000000025015 та була перерахована Товариством з обмеженою відповідальністю «Лібрагруп» згідно з платіжним дорученням № 162 від 06.08.2021 на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН» № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299), задоволенню не підлягають.
Разом з тим, згідно зі ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
За даних обставин, слід врахувати, що втручання у право мирного володіння майном позивача має переслідувати легітимну мету, яка чітко передбачена національним законодавством, зокрема, приписами ПК України. Однак, у разі відсутності відповідного механізму повернення коштів, слід застосовувати одну з основоположних засад податкового законодавства, визначену підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, а саме, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Отже, зважаючи на відсутність законодавчого механізму повернення помилково сплачених на електронний рахунок у СЕА ПДВ, які обліковуються поза межами реєстраційного ліміту, суд приходить до висновку про можливість поширення на спірні правовідносини загальних правил повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, визначених статтею 43 ПК України.
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 320/45550/23.
У розрізі вищенаведеного, а також приймаючи до уваги гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти та розпоряджатись своїм майном, обираючи спосіб захисту порушених прав, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та зміст заявлених позовних вимог, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде прийняття рішення про зобов'язання Державну податкову службу України надати Державній казначейській службі України реєстр на повернення суми 371744,00 грн на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН» № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299) з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UA248999980385159000000025015 в Казначействі України (МФО 899998).
Щодо вимог позивача про зобов'язання Державної податкової служби України не зменшувати суму податку на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що розраховується відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України в свою чергу не зменшуючи показника загальної суми поповнення з поточного рахунку платника його електронного рахунку під час повернення Державною казначейською службою України суми 371744,00 грн на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН» № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299) з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UA 248999980385159000000025015 в Казначействі України (МФО 899998), суд зазначає таке.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Таким чином, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, у суду немає підстав вважати, що відповідач-2 буде зменшувати суму податку, на яку платник податку ТОВ «ОРІОН» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у майбутньому, а отже вимога позивача задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною. Тому, в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 6810,00 грн, що підтверджується квитанцією № 024810066 від 03.11.2021.
З огляду на те, що позовні вимоги ТОВ «ОРІОН» підлягають задоволенню частково, відповідно до приписів частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує йому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 понесені і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.
Керуючись статтями 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Державну податкову службу України (ЄДРПОУ 43005393) надати Державній казначейській службі України (ЄДРПОУ 37567646) реєстр на повернення суми 371744,00 грн на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН» (ЄДРПОУ 22095573) № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 305299) з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість № UA248999980385159000000025015 в Казначействі України (МФО 899998).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІОН» (ЄДРПОУ 22095573) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.