справа № 380/10917/25
з питань забезпечення позову
04 грудня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої Мричко Н.І., розглянувши в м. Львові у письмовому провадженні заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Приватного підприємства “Шипшина» до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства “Шипшина» ЄДРПОУ 35145549, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 357 (далі за текстом позивач) до Державної служби з безпеки на транспорті код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51 (далі за текстом відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000078;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000079;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000080;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 р. № 000081;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.05.2025 р. № 000082.
Ухвалою від 03.06.2025 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 03.06.2025 суд відмовив у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Шипшина» до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов.
02.12.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява від представника позивача про забезпечення позову, шляхом зупинення дії постанов про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000078, № 000079, № 000080, № 000081, № 000082 до набрання законної сили судовим рішення у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що не зважаючи на судове оскарження постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000078, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000079, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000080, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000081, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000082, Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Руденко А.М. звернув до примусового виконання названі вище постанови. 26.11.2025 та 27.11.2025 старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби Західного МРУЮ відкриті виконавчі провадження: №79681324, №79681371, №79689072, №79689203, №79688951 з приводу примусового виконання постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000079, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000080, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000081, постанови про накладення штрафу від 13.05.2025 № 000082. Ооскільки державним виконавцем розпочато примусове виконання вищевказаних постанов, що спричиняє істотні труднощі для здійснення позивачем господарської діяльності та у разі невжиття заходів забезпечення, може зумовити ситуацію, за якої виконання рішення суду, в разі задоволення позову, буде неможливим або ж істотно ускладненим. Окрім того зазначає, що позивачу необхідно буде докладати значних зусиль та витрат для поновлення його порушених прав у спірних правовідносинах.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходив з такого.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Частинами першою, другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною першою статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Підсумовуючи викладене вище суд висновує, що якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №140/2474/20, від 15.06.2022 у справі №440/12985/21, від 01.06.2023 у справі №640/10260/22.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, що невжиття заходів забезпечення позову може зумовити ситуацію, за якої виконання рішення у разі задоволення позовних вимог буде неможливим, або ж істотно ускладненим.
Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені предстаником позивач обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
З огляду на викладене, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, суд вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні заяви представника позивача від 02.12.2025 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства “Шипшина» до Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Суддя Мричко Н.І.