про забезпечення позову
04 грудня 2025 року № 320/59090/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВ Україна" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВ Україна" до Державного агентства України Плейсіті, Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування постанов,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕВ Україна" з позовом до Державного агентства України Плейсіті, Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Державного агентства України Плейсіті щодо звернення до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі рішення Державного агентства України Плейсіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» та зобов'язати Державне агентство України Плейсіті утриматися від вчинення у порядку, визначеному Законом про виконавче провадження дій, з виконання рішення Державного агентства України Плейсіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна»;
- визнати противоправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № 79601292;
- визнати противоправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про стягнення з ТОВ «ДЕВ Україна» виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 79601292;
- визнати противоправною та скасувати постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79601292;
- визнати протиправними дії Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції щодо виконання рішення Державного агентства України Плейсіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» та зобов'язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції утриматися від вчинення виконавчих дій з виконання Рішення Державного агентства України Плейсіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна», окрім зупинення та закінчення виконавчого провадження;
- визнати протиправною бездіяльність Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції щодо неповернення Державному агентству України Плейсіті рішення Державного агентства України Плейсіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» та зобов'язати Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції повернути Державному агентству України Плейсіті рішення Державного агентства України Плейсіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» без прийняття його до виконання.
До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд:
- зупинити дію постанови Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № 79601292;
- зупинити дію постанови Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про стягнення з ТОВ «ДЕВ Україна» виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 79601292;
- зупинити дію постанови Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції від 20.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79601292;
- заборонити Печерському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції вчиняти виконавчі дії з виконання рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна»;
- зупинити стягнення на підставі рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна».
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що 20.11.2025 Печерським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції були прийняті постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 79601292, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79601292 та про стягнення з ТОВ «ДЕВ Україна» виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 79601292.
Позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача.
Так, позивач зазначив про можливість накладення арешту на його кошти, що унеможливить здійснення виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та розрахунків з контрагентами, що в свою чергу призведе до звільнення працівників та банкрутства товариства.
Державним агентством України Плейсіті подано заперечення на заяву про забезпечення позову, які мотивовано тим, що ТОВ «ДЕВ УКРАЇНА» не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, які б свідчили про можливість існування таких підстав.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на таке.
За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави стверджувати, що заходи забезпечення позову можуть вживатись виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За нормами частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.
Разом із тим, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема прийматись у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, із буквального змісту прохальної частини заяви вбачається, що обраний спосіб забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони Печерському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції вчиняти виконавчі дії з виконання рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» частково відповідає видам забезпечення позову відповідно до вимог процесуального закону, у зв'язку із цим заяву слід задовольнити частково.
Із АСВП за ідентифікаторами доступу у межах виконавчого провадження ВП №79601292 судом установлено, що воно відкрите постановою головного державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції Куц Ольгою Валеріївною 20.11.2025 на підставі виконавчого документа - рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна», на підставі якого може бути здійснено стягнення суми штрафу.
Рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р набрало законної сили 08.08.2025.
Крім того з АСВП встановлено, що головним державним виконавцем 20.11.2025 винесені постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.
При цьому, у відповідності до вимог пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за рішенням Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р у межах виконавчого провадження ВП №79601292 до ухвалення рішення у справі №320/59090/25, суд виходив із того, що такий спосіб забезпечення позову відповідає вимогам частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути застосований судом, а положення пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу, у цьому випадку не застосовуються, оскільки фактично судом не зупиняється дія рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р, яке не є предметом спору, а також не встановлюється заборона або обов'язок вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Таким чином, на думку суду, оскільки заявником оскаржуються постанови головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2025 ВП №79601292, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 20.11.2025 ВП №79601292 та про стягнення виконавчого збору від 20.11.2025 ВП №79601292, виконавче провадження за якими відкрито на підставі виконавчого документа - рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р, а із АСВП по цьому виконавчому провадженню убачається, що головним державним виконавцем вчиняються виконавчі дії, наслідками яких може бути фактичне стягнення грошових коштів, то невжиття заходів забезпечення позову в цьому випадку може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів товариства, за захистом яких воно звернулось, з огляду на те, що головний державний виконавець прийняв до примусового виконання рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р як виконавчий документ, відкрив виконавче провадження та розпочав вчиняти виконавчі дії, про що зазначено вище.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що примусове виконання рішення Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р може призвести до значної шкоди інтересам заявника та негативних наслідків, тому подальше його примусове виконання істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.
Отже, оскільки заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за рішенням Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р у межах виконавчого провадження ВП №79601292 до ухвалення рішення в адміністративній справі №320/59090/25, відповідають предмету позову та вжиття таких заходів не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища заявника, суд доходить висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.
У решті вимог заяви слід відмовити, оскільки запропоновані заявником заходи забезпечення позову вимагатимуть фактично розглянути спір по суті, з установленням усіх фактичних обставин справи.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Забезпечити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕВ Україна" до Державного агентства України Плейсіті, Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування постанов.
3. Зупинити стягнення за рішенням Державного агентства України ПлейСіті від 08.08.2025 № 63-Р «Про застосування фінансових санкцій (штрафів) за порушення вимог законодавства про рекламу до ТОВ «ДЕВ Україна» у межах виконавчого провадження ВП №79601292 до ухвалення рішення в адміністративній справі №320/59090/25.
4. У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
5. Ухвалу в частині вжиття судом заходів забезпечення позову допустити до негайного виконання.
6. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Василенко Г.Ю.