з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем
04 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6737/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М. розглянувши заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,-
У провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 року у справі №260/6737/24 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 12.03.2022 по 19.05.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити за період з 12.03.2022 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових його видів, а також премії), компенсації за невикористану відпустку та грошову допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 , на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022, 01 січня 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, відповідно. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, без урахуванням суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 перерахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу. Зобов'язано військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року без змін.
09 жовтня 2025 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №260/6737/24.
31 жовтня 2025 року головним державним виконавцем Ужгородського відділу виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №79474937 з примусового виконання виконавчого листа №260/6737/24.
25 листопада 2025 року представник позивача подав до суду заяву в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить суд: визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо виконання рішення суду у справі №260/6737/24 в частині здійснення перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №260/6737/24, згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995р. №100, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану.
Розглянувши заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України установлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
За змістом ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до п.п.7, 8 ч.2 ст.383 КАС України у такій заяві про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, зазначаються:
- інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
- інформація про хід виконавчого провадження.
Згідно з ч.3 ст.383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Відповідно до ч.5 ст.383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) при виконанні рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу, в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України.
Положенням статті 18 Закону №1404-VIII вказано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як зазначає позивач у своїй заяві, що 31.10.2025 року виконавчою службою відкрито виконавче провадження №79474937.
В свою чергу, відомостей про завершення виконавчого провадження №79474937, станом на час розгляду заяви до суду не подано.
Отже, з зазначених обставин справи видно, що станом на час розгляду цієї заяви наявне відкрите виконавче провадження з виконання судового рішення у цій справі.
Наведене свідчить про існування у позивача можливості отримати фактичне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Суд зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що заявником не надано суду доказів того, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку ст.383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України «Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.
Також, у постанові від 20.01.2021 (справа №640/1364/19) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби.
Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов'язково підлягають з'ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.».
Вказаний висновок застосований Верховним Судом у постанові від 18.06.2024 у справі №420/10177/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що вона не відповідає вимогам частини 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у заяві не зазначено про хід виконавчого провадження.
Крім того, Велика Палата звернула увагу, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду із такою заявою.
Отже, враховуючи те, що на даний час триває примусове виконання рішення суду, а державний виконавець має встановлені законом повноваження щодо впливу на боржника (накладення штрафу, постановлення питання про притягнення до кримінальної відповідальності), суд не має підстав для застосування статті 383 КАС України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Керуючись статтями 241-243, 248, 294, 295, 383 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
Суддя Я. М. Калинич