04 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/8900/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплаченого грошового забезпечення, -
Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачене грошове забезпечення за період з 16.04.2024 - 30.04.2024 (15 днів) в загальній сумі - 14583,18 грн на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що у зв'язку з внесенням інформації до єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 Кримінального Кодексу України (кримінальне провадження від 21.06.2024 № 62024240030000827) наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 03.08.2024 № 890-ОС, солдату ОСОБА_2 призупиненовійськову службу, з 21.06.2024.
На підставі наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 11.09.2025 № 4979-АГ «Про призначення службового розслідування», проведено службове розслідування фактом з'ясування причин та обставин надмірно виплаченого грошового забезпечення інспектору прикордонної служби 2 категорії - водію відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування солдату ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування факт завдання матеріальних збитків державі винними діями ОСОБА_1 а саме, надмірної виплати йому грошового забезпечення та інших видів винагород у період з 16.04.2024 - 30.04.2024 на загальну суму 14583,18 грн., підтвердився.
Наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 11.10.2025 № 5602-АГ (зі змінами наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.10.2025 № 5850-АГ) у зв'язку із порушенням вимог статей 11, 16 розділу 1 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України, статті 4 розділу 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України виразилося в незаконному використанні надмірно виплаченого солдату ОСОБА_1 (П-071579) грошового забезпечення за період з 16.04.2024 - 30.04.2024 на загальну суму 14583,18 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 18 коп. та призвело до завдання матеріальної шкоди в особі НОМЕР_3 прикордонного загону та у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6, Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» солдата ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 14583,18 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 18 коп.).
Станом на момент подання позову місцезнаходження ОСОБА_1 невідоме, до військової частини НОМЕР_1 останній не повернувся.
На підставі вище викладеного, 15.10.2025 військова частина НОМЕР_1 направила лист до відповідача про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди завданої державі.
Станом на момент подання позову відповіді від військовослужбовця на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходила.
Враховуючи вищевикладені обставини, військова частина НОМЕР_1 , як юридична особа публічного права, що здійснює функції розпорядника бюджетних коштів, не може залишити поза увагою факту незаконного та безпідставного витрачення державних ресурсів. Умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям чітко визначені законодавством України і передбачають отримання таких виплат виключно під час належного проходження служби та виконання службових обов'язків.
Оскільки відповідач не повернувся до військової частини для продовження несення військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місце тимчасового розташування НОМЕР_3 прикордонного загону (військову частину НОМЕР_1 ) без поважних причин після закінчення лікування, тривалістю понад 10 діб, в умовах воєнного стану, але при цьому отримував значні суми бюджетних коштів, які фактично не мали правової підстави для виплати, у позивача виник обов'язок ужити заходів для їх повернення.
Враховуючи, що добровільно відповідач коштів не відшкодував, на момент подання позову до військової частини не повернувся, військова частина НОМЕР_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів держави, з метою забезпечення принципів законності, цільового використання бюджетних коштів та недопущення їх безпідставного збагачення окремими особами.
Ухвалою суду від 14 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 14.11.2025 року скерована на адресу ОСОБА_1 проте така не вручена відповідачу з незалежних від суду причин.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до статті 131 КАС України, учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до статі 162 частини 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.03.2024 № 420-ОС, наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 18.03.2024 № 309-ОС, солдата ОСОБА_3 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення.
Згідно наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 23.03.2024 № 324- ОС, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Солдат ОСОБА_4 виконував обов'язки військової служби у тимчасовому місці дислокації відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування в населеному пункті АДРЕСА_2 .
Згідно листа начальника НОМЕР_3 прикордонного загону № 13.5/21472/24-Вн від 13.04.2024 коменданта четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування зобов'язано до 14:00 14.04.2024 забезпечити прибуття до тимчасового місця дислокації управління прикордонного загону в населений пункт ІНФОРМАЦІЯ_3 , для отримання пакету документів та подальшого вибуття до лікувальних закладу солдата ОСОБА_3 .
14.04.2024 військовослужбовець був доставлений до тимчасового місця дислокації управління прикордонного загону в населений пункт Володимирець Рівненської області. Того ж дня, солдат ОСОБА_4 отримав відповідний пакет документів, був проінструктований щодо порядку вибуття та прибуття до відповідних медичних закладів та вибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.04.2024 надійшла доповідь про неприбуття на лікування до ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_3 .
Стосовно солдата ОСОБА_1 проведено службове розслідування від 05.05.2024 №03.2.4/134/24-Вн за фактом його неприбуття з ІНФОРМАЦІЯ_4 для подальшого проходження служби до тимчасового місця дислокації четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування.
За результатами службового розслідування факт неповернення з ІНФОРМАЦІЯ_2 понад 10 діб солдата ОСОБА_3 в місце тимчасового розташування НОМЕР_3 прикордонного загону (військову частину НОМЕР_1 ) підтвердився, в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.
Копії матеріалів службового розслідування направлено до органів досудового розслідування.
Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань солдата ОСОБА_3 відкрите кримінальне провадження № 62024240030000827 від 21.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною п'ятою статті 407 КК України.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.05.2024 № 517-ОС, інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_1 , знято з усіх видів забезпечення, з 16.04.2024.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.05.2024 № 517-ОС «Про особовий склад» солдата ОСОБА_3 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_3 прикордонного загону, з 16.04.2024.
На підставі зазначеного та у зв'язку з внесенням інформації до єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 407 Кримінального Кодексу України (кримінальне провадження від 21.06.2024 № 62024240030000827) наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 03.08.2024 № 890-ОС, солдату ОСОБА_2 призупинено військову службу, з 21.06.2024.
На підставі наказу НОМЕР_3 прикордонного загону від 11.09.2025 № 4979-АГ «Про призначення службового розслідування», проведено службове розслідування фактом з'ясування причин та обставин надмірно виплаченого грошового забезпечення інспектору прикордонної служби 2 категорії - водію відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним повітряним суднам третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування солдату ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування факт завдання матеріальних збитків державі винними діями ОСОБА_1 а саме, надмірної виплати йому грошового забезпечення та інших видів винагород у період з 16.04.2024 - 30.04.2024 на загальну суму 14583,18 грн., підтвердився.
Наказом НОМЕР_3 прикордонного загону від 11.10.2025 № 5602-АГ (зі змінами наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.10.2025 № 5850-АГ) у зв'язку із порушенням вимог статей 11, 16 розділу 1 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України, статті 4 розділу 1 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України виразилося в незаконному використанні надмірно виплаченого солдату ОСОБА_1 (П-071579) грошового забезпечення за період з 16.04.2024 - 30.04.2024 на загальну суму 14583,18 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 18 коп. та призвело до завдання матеріальної шкоди в особі НОМЕР_3 прикордонного загону та у відповідності до пункту 1 частини першої статті 6, Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» солдата ОСОБА_1 притягнути до повної матеріальної відповідальності на загальну суму 14583,18 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 18 коп.).
Судом встановлено, що 15.10.2025 військова частина НОМЕР_1 направила лист до відповідача про необхідність добровільного відшкодування матеріальної шкоди завданої державі, проте відповідачем вказана сума не відшкодована у добровільному порядку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232-XI).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).
Відповідно до п.12 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.
Отже, у період перебування військовослужбовця за ним зберігається виплата грошового забезпечення.
Водночас, згідно з п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
З матеріалів справи судом встановлено, що 16 квітня 2024 року від начальника третього відділу прикордонної служби (тип С) четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування майора ОСОБА_5 надійшла доповідь про неприбуття на лікування ОСОБА_3 .
За результатами службового розслідування встановлено факт незаконного використання надмірно виплаченого солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 16.04.2024 - 30.04.2024 на загальну суму 14583,18 грн.
Враховуючи, що відповідач з 16.04.2024 не прибув до місця розташування підрозділу, де проходив військову службу та з 16.04.2024 року був відсутній на службі у в/ч НОМЕР_1 , суд вважає, що на підставі п.15 Порядку №260 відповідач не мав права на виплату грошового забезпечення за час відсутності відповідача на службі без поважних причин.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону №160-IX).
Згідно з ч.4 ст.3 Закону №160-IX переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій (п.1 ч.1 ст.6 Закону №160-IX).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №160-IX у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно зі змістом цієї норми, зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Так не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п.1 ч.1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
Оскільки відповідач з 05.07.2025 не прибув до місця розташування підрозділу, де проходив військову службу та був відсутній на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , суд вважає, що ОСОБА_1 діяв недобросовісно та за квітень 2024 року безпідставно отримав грошове забезпечення на суму 14583,18 грн, що підтверджується довідкою НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №202 від 21.02.2025 про надмірно виплачене грошове забезпечення військовослужбовцю.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь в/ч НОМЕР_1 безпідставно набутих ним коштів під час фактичного невиконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ст.72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Відтак, відсутні підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору позивачем.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд,
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 14583,18 (чотирнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 18 копійок) грн. під час фактичного невиконання обов'язків військової служби за період з 16.04.2025 року по 30.04.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору