05 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/21641/25
категорія 111030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 02.06.2025 за №000/11641/09-01/ про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 68000,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 02.06.2025 за №000/11640/09-01/ про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на загальну суму 68000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено перевірку щодо дотримання норм законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, про що складено акт №10471/09-01/ НОМЕР_1 від 15.05.2025. На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Житомирській області винесено податкові повідомлення-рішення №000/11640/09-01/ та №000/11641/09-01/ від 02.06.2025, яким до позивача застосовано штрафні санкції. Не погоджуючись із прийняти податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 11.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
29.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що висновки зроблені в акті від №10471/09-01/2648200210 від 15.05.2025 про результати перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області відповідно до наказу від 08.05.2025 за №1135-п та на підставі направлень від 08.05.2025 №2115 та №2116 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 на підставі пп.80.2.5 п.80.2. ст.80 ПКУ з питань дотримання норм законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництв і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період діяльності з 03.09.2024 по 09.05.2025, проведеної за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_1 .
За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт №10471/09-01/ НОМЕР_2 від 15.05.2025. Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, встановлено порушення п.13 ч.4 ст.34 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилянтів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №3817-IX від 18.06.2024, зокрема, за місцем фактичного провадження господарської діяльності, за адресою АДРЕСА_1 , позивач в період з 01.12.2024 по 05.12.2024 здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером №4001006909, відомості про який відсутній в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, не зазначений в ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями №06090308202401587 та в ліцензії на право торгівлі тютюновими виробами №06090311202301365.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000/11640/09-01/ від 02.06.2025 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 68000,00 грн. та №000/11641/09-01/ від 02.06.2025 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 68000,00 грн.
Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся в порядку ст. 56 ПК України з відповідною скаргою до Державної податкової служби.
За результатами розгляду вищевказаної скарги ДПС України 15.08.2025 прийняла рішення №23846/6/99-00-06-03-02-06, яким зазначені ППР залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення.
Позивач, вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Житомирській області протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).
Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, щофактична перевірка здійснюється без попередження платника податків(особи).
Із змісту п.81.1 ст.81 ПК України слідує, що в наказі про проведення перевірки повинні зазначатися, серед іншого, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Отже, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Підстави проведення фактичної перевірки передбачено статтею 80 ПК України.
Судом встановлено, що в наказі керівника ГУ ДПС в Житомирській області від 08.05.2025 за №71135-п підставами для проведення фактичної перевірки визначено: підпункти ст.19-1, ст.20, ст. 75, пп.80.2.5, пункту 80.2 статті 80 ПК України та з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, враховуючи доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Житомирській області від 08.05.2025 за №486/06-30-09-01.
За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 (справа №420/9909/23, адміністративне провадження № К/990/67/24) виснував, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов'язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов'язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
У наказі від 08.05.2025 за №1135-п контролюючий орган посилається також на наявність доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Житомирській області від 08.05.2025 за №486/06-30-09-01.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Таким чином, у наказі від 08.05.2025 за №1135-п, поряд із покликанням на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, зазначено достатню підставу для призначення та проведення фактичної перевірки.
Отже, у спірному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність призначення фактичної перевірки позивача.
Більш того, підставою для визнання наслідків реалізації наказу контролюючого органу про проведення перевірки протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків.
В межах обставин, які мають місце у цій справі, суд дійшов висновку, що наказ про призначення перевірки був реалізований через допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, з огляду на що суд вважає необхідним надання оцінки саме оскаржуваним рішенням, прийнятим за результатами такої перевірки.
Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва» експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захист) здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.
Водночас, з 27 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817).
Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 34 Закону №3817-ІХ, Єдиний реєстр ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, містить такі відомості: про ліцензіатів: перелік фіскальних номерів реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок, наявних у місці роздрібної торгівлі, дата внесення/виключення фіскальних номерів таких реєстраторів розрахункових операцій/програмних реєстраторів розрахункових операцій до/з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - для ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.
Згідно пункту 23 частини 2 статті 73 Закону №3817-ІХ, до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним через реєстратори розрахункових операцій, програмні реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), наявні у місці торгівлі, відомості про які відсутні в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, - 200 відсотків вартості товарів (продукції), реалізованих через такий реєстратор розрахункових операцій, програмний реєстратор розрахункових операцій (книгу обліку розрахункових операцій), але не менше 8,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати реалізацію підакцизних товарів лише через реєстратори розрахункових операцій, програмні реєстратори розрахункових операцій відомості про які наявні у Єдиному реєстрі ліцензіатів.
Так, в ході розгляду даної справи судом встановлено, що суб'єкт господарювання ОСОБА_1 з 09.12.2024 переоформив ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями №06090308202401587, термін дії: з 01.07.2024 по 01.07.2025, в якій зазначені ПРРО з фіскальними номерами - №4001006909 та №4001015654.
Відповідно до АС «Податковий блок. Дані чеків - Товари» в період з 01.12.2024 по 05.12.2024 здійснювалась реалізація алкогольних напоїв через РРО з фіскальним №4001006909 який не зазначено в ліцензії №06090308202401587 на загальну суму 21380,40 грн. Також з 01.12.2024 по 05.12.2024 здійснювалась реалізація алкогольних напоїв через інший РРО з фіскальним №4001015654 який не зазначено в ліцензії №06090308202401587 на загальну суму 620,00 грн.
Всього реалізовано алкогольних напоїв через програмні реєстратори розрахункових операцій не зазначені в ліцензії №06090308202401587 на загальну суму 22000,40 грн.
Крім того в перевіряємому періоді суб'єкт господарювання ОСОБА_1 з 09.12.2024 переоформив ліцензію на право торгівлі тютюновими виробами №06090311202301365, термін дії: з 01.07.2024 по 01.07.2025, в якій зазначений ПРРО з фіскальним номером - № 4001006909.
Відповідно до АС «Податковий блок. Дані чеків, товари» в період з 01.12.2024 по 05.12.2024 здійснювалась реалізація тютюнових виробів через РРО з фіскальним №4001006909 який не зазначено в ліцензії №06090311202301365 на загальну суму 13645,40 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 34 Закону №3817-ІХ, відомості Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, змінюються/виключаються органом ліцензування: за результатами розгляду заяви ліцензіата про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Отже, позивач мав право при реалізації тютюнових та алкогольних виробів, використовувати РРО з фіскальним номером №4001006909 та №4001015654 тільки з 09.12.2024 - дати внесення відповідних змін до Єдиного реєстру ліцензіатів.
Разом з тим, на виконання ухвали суду від 24.11.2025, податковим органом надано копії фіскальних чеків, із змісту яких встановлено, що позивач, починаючи з 01.12.2025 використовував за адресою здійснення господарської діяльності РРО з фіскальним номером №4001006909 та №4001015654, які до 09.12.2024 були відсутній у Реєстрі.
Отже, відповідачем під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація товарів через реєстратори розрахункових операцій, програмні реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), наявні у місці торгівлі, відомості про які відсутні в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Позивачем зазначені висновки акту перевірки не спростовано та доказів протилежного суду не надано, як і не спростовано інформацію з бази даних ДПС про те, що ним проводилась реєстрація товарів через реєстратори розрахункових операцій, програмні реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), наявні у місці торгівлі, відомості про які відсутні в Єдиному реєстрі ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
При цьому, суд зазначає, що бази даних ДПС, на які надходять електронні копії розрахункових документів (Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій) можуть бути використані під час проведення перевірки, оскільки такі бази даних наповнюються виключно за рахунок вчинених дій самими платниками податків.
Щодо посилання позивача на те, що податкова інформація не може бути використана у фактичній перевірці та, що фактично її є недостатньо для встановлення правопорушення, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року №477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).
Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.
СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).
Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.
Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.
Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
При цьому використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься, в тому числі в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.09.2024 по справі №280/6832/23 (адміністративне провадження № К/990/12137/24), від 06.05.2025 по справі №580/2628/24 (адміністративне провадження № К/990/35099/24), від 29.05.2025 по справі № 280/2549/24 (адміністративне провадження № К/990/45683/24) та інших.
При цьому суд наголошує, що усі сумніви, які можливо були у позивача щодо достовірності відповідних документів - фіскальних чеків із зазначенням в них обов'язкових реквізитів, а саме зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, повинні були спростовані саме позивачем, якщо він ставив під сумнів та заперечував проти цього шляхом надання роздрукованих своїх чеків.
Водночас позивач під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу, яким могли бути спростовані висновки податкового органу, що використана контролюючим органом податкова інформація, яка міститься в СОД РРО, ІКС «Податковий блок» зокрема щодо відсутності обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, є відміною від наявних у позивача електронних розрахункових документах.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №000/11640/09-01/ та №000/11641/09-01/ від 02.06.2025, оскільки такі рішення є законними і підстави для їх скасування відсутні.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 322, 361, 369 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
05 грудня 2025 р.
05.12.25