Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2025 року Справа№200/2253/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
31 березня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшов позов адвоката Смаль О.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Відповідач 3) в якому, згідно з уточненими позовними вимогами, просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.09.2023 р. за №056650008647 про призначення пенсії ОСОБА_1 з 13.09.2023;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2024 р. №056650008647 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.02.2025 р. яка оформлена у вигляді листа за №3592/02-16 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з врахуванням вказаних в позові обставин, спірного страхового стажу і внесків на пенсійне страхування, а саме тих періодів які не були прийняті з 12.10.1993 р. по 01.02.1995 р. стаж директором на ТОВ «ИНКРИЗ» як за 1 рік, 4 місяці, 13 днів; з 01.02.1995 по 24.05.1996 р. стаж директора на приватному підприємстві «Колос» як 1 рік 3 місяці 24 дні; період здійснення підприємницької діяльності як ФОП з 20.01.1999 по 18.09.2014 р.; стаж праці директором на ТОВ «Востокмонтажелектро» з 01.08.2009 по 31.10.2009 р.; на ТОВ «ТБ Мегаполіс» на посаді торгового агента за період з 11.12.2009 по 03.03.2010 р.; на ТОВ «Східмонтажелектро» з 01.04.2009 по 31.10.2009 р.; період роботи на ТОВ «Торгівельний будинок Мегаполіс» з 11.12.2009 по 03.03.2010 р.; з 18.05.2015 по 30.09.2019 р. пільговий стаж на ВП шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»; період пільгового стажу роботи на підземних роботах в шахті ТОВ «Укрцентраль» з 02.10.2019 по 08.10.2020 р.; період пільгового стажу роботи на підземних роботах в шахті на ПРАТ ШУ «Першотравенське» з 12.10.2020 по 22.11.2024 р., починаючи з дати отримання права на пенсію 13.09.2022 р. у відповідності до вимог Пункту 14-6.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути з Відповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській, солідарно моральну шкоду спричинену вчиненням дій і рішень, які спричинили таку шкоду у розмірі 90840 грн
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.09.2023 року ГУ ПФУ в Донецькій області, за результатами розгляду заяви з 13.09.2023 ОСОБА_1 призначена пенсія на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону №1058. Страховий стаж ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (на час розрахунку пенсії виповнилось 53 роки) зарахований Відповідачем як 33 роки 11 місяців 13 днів, в тому числі й додаткові роки за Списком №1 - 7 років, проте позивач не згоден з таким обрахунокм стажу. 08.11.2024 позивач звернувся за перерахунком пенсії так як запідозрив про порушення його соціальних прав з боку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, де його звернення і було розглянуто, окремого рішення про відмову не було сформовано. 22.11.2024 року не отримуючи відмови, або будь якого рішення за своїм зверненням від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про проведення перерахунку його пенсії, але отримуючи документи про розрахунок пенсії і форму РС-право, з яких можна побачити порушення, які були допущені під час призначення йому пенсії, що вплинули на її розмір. 15.01.2025 року представник позивача звертається з адвокатським запитом до Головного управління ПФУ в Донецькій області, з вимогою пояснити і усунути встановлені порушення. 23 січня 2025 року отримує відповідь на свій адвокатський запит за підписом заступника начальника головного управління Зрожевської Ольги з повною відмовою в проведення перевірки і наданні інформації. 29.01.2025 року так як відмова була незаконною, представник позивача повторно звертаюсь до Головного управління ПФУ в Донецькій області з адвокатським запитом і аргументацією наслідків незаконної відмови. 12.02.2025 за №3592/02-16 отимує відповідь від Головного управління ПФУ в Донецькій області, з якої дізнався, що Відповідач не визнає вказаних порушень і вважає дії територіальних органів ПФУ яка розглядали заяву ОСОБА_1 за принципом екстериторіальності, законними. Крім відмови і не визнання порушень законодавства ГУ ПФУ в Донецькій області навмисно вказує невірні територіальні органи які наче б то розглядали заяви ОСОБА_1 - ГУ ПФУ в Миколаївській і Харківській областях, що не відповідає документам в електронній справі ОСОБА_1 . Вважає такі дії відповідачів протиправними та такими, що пурушують його право на належне пенсійне забезпечення у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, повернуто заявникові.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2025 року апеляційну скаргу представника позивача - Смаль Олега Павловича на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 200/2253/25 задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 200/2253/25 - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 200/2253/25 передано на розгляд судді Криловій М.М.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим адміністративним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
10 вересня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого Відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції вказує, що 15.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Заява Позивача та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. За наслідком розгляду заяви та доданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.09.2023 (протокол від 22.09.2023). Відповідно до розрахунку (форма РС-право) обрахованого по 31.08.2023, страховий стаж Позивача з урахуванням додаткових років за Списком № 1 становить 33 роки 11 місяців 13 днів, пільговий стаж за Списком №1 складає 07 років 11 місяців 15 днів, що дає право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 7 років. Підстави для зменшення пенсійного віку Позивача на 8 років - відсутні.
До підземного пільгового стажу Позивача за Списком №1 зараховано періоди роботи на ВП шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» з 18.05.2015 по 30.09.2019, період роботи в шахті ТОВ «Укрцентраль» з 02.10.2019 по 08.10.2020 та період роботи в шахті на ПРАТ ШУ «Першотравенське» з 12.10.2020 по 30.08.2023 (за відомостями наявними в реєстрі застрахованих осіб на дату звернення - 15.09.2023).
До пільгового стажу роботи не враховано періоди роботи: - з 31.07.2016 по 31.07.2016 та 31.10.2016 по 31.10.2016 (по одному дню) - відпустка, з 31.10.2018 по 31.10.2018 (1 день) - страйк (довідка від 02.11.2022 № 26/298 видана ВП «Шахта 1-3 Новогродівська»); - з 23.10.2019 по 31.10.2019 (9 днів) - невідпрацьований час, з 31.12.2019 по 31.12.2019 (1 день), з 26.09.2020 по 30.09.2020 (5 днів), з 04.10.2020 по 08.10.2020 (5 днів) - відсутність на роботі з невідомих причин (довідка про підземні виходи від 10.11.2022 №10/11-2 видана ТОВ «Укрцентраль»); - з 12.10.2020 по 13.10.2020 (2 дні) - учбовий пункт, з 20.09.2021 по 24.09.2021 (5 днів), 28.11.2022 по 28.11.2022 (1 день), 26.05.2023 по 26.05.2023 (1 день) - навчання, з 22.12.2021 по 22.12.2021(1 день) - відпустка без збереження заробітної плати (довідка від 03.04.2023 № 101 видана ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління «Першотравенське»).
На час звернення за призначенням пенсії 15.09.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повних 53 роки. Отже право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно норм частини 2 статті 114 Закону №1058, Позивач набуває з 13.09.2023. З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 з 13.09.2023 отримує пенсію за віком, призначену за нормами частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.
За доданими до заяви про призначення пенсії документами (15.09.2023) до страхового стажу не зараховано період роботи в ТОВ «ИНКРИЗ» з 12.10.1993 по 01.02.1995 та період здійснення підприємницької діяльності з 20.01.1999 по 31.12.1999 та з 01.01.2002 по 31.12.2002. До заяви про призначення пенсії Позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_1 . Згідно записів № 1-2 вищезазначеної трудової книжки, Позивач з 12.10.1993 по 01.02.1995 працював в ТОВ «ИНКРИЗ» на посаді директора. Записи про роботу зроблені на підставі протоколів зібрання засновників від 12.10.1993 та від 01.02.1995, проте запис не містить номерів протоколів.
Вказує, що норми діяльність (платника податків та зборів) покладається обов'язок подання звітності, на підставі якої формуються дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку. В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка ОК-5) наявні відомості про нарахований дохід та сплачені внески за періоди: березень, грудень 2000; червень, вересень, грудень 2001; листопад-грудень 2002; грудень 2003; січень 2003 - жовтень 2009, грудень 2009; січень 2010 - грудень 2013. Враховуючи зазначене до страхового стажу Позивача не враховано періоди підприємницької діяльності з 20.01.1999 по 31.12.1999, оскільки відсутні документами, що підтверджують систему оподаткування (відсутні патенти про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян та довідка про сплату внесків). Періоди з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.05.2001, з 01.07.2001 по 31.08.2001 та з 01.10.2001 по 30.11.2001, з 01.01.2002 по 31.10.2002, з 01.01.2003 по 30.11.2003, з 01.01.2014 по 18.09.2014 не зараховано до страхового стажу, оскільки згідно даних персоніфікованого обліку відсутні нарахування та сплата страхових внесків за вказаний період.
18 вересня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву у якому Відповідач 1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація - м. Покровськ) та отримує пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсію ОСОБА_1 призначено відповідно до його звернення (заява від 15.09.2023 №1460) до відділу обслуговування громадян № 25 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За результатами розгляду вказаної заяви від 15.09.2023 №1460, ОСОБА_1 призначена пенсія на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону №1058 з 13.09.2023.
04.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про перерахунок пенсії № 2208, а саме про факт звільнення. За результатом розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснено перерахунок пенсії за фактом звільнення.
Вказує, що у відповідь на адвокатський запит адвоката Смаль О.П. від 29.01.2025, Головним управлінням ПФУ в Донецькій області було надано лист від 12.02.2025 № 3592/02-16 в якому надано інформацію щодо порядку обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Одночасно Головним управлінням було вказано, що дане звернення розглянуто відповідно Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Посилаюичьс на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказує, що адвокатський запит не може підміняти відповідну заяву про перерахунок пенсії, адже ці два документи мають різну правову природу.
Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи зазначає, що період з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.05.2001, з 01.07.2001 по 31.08.2001 та з 01.10.2001 по 30.11.2001 не зараховано до страхового стажу, оскільки згідно даних персоніфікованого обліку відсутні нарахування та сплата страхових внесків за вказаний період. Період роботи з 24.03.1998 по 05.04.1999 на ТОВ «Колос» враховано до страхового стажу ОСОБА_1 . Згідно даних персоніфікованого обліку наявна інформація про нарахування та сплату страхових внесків ОСОБА_1 , як фізичною особою підприємцем за період: 2000 рік - березень, червень, грудень ; 2001 рік - червень, вересень, грудень; 2003 рік - грудень; з січня 2004 по грудень 2008; 2009 рік - березень, квітень, червень, липень та грудень, з січня 2010 по грудень 2013. Вказані періоди враховано до страхового стажу ОСОБА_1 . Період роботи на ТОВ «Східмонтажелектро» з 01.04.2009 по 31.10.2009 та період роботи на ТОВ « Торгівельний будинок Мегаполіс» з 11.12.2009 по 03.03.2010 враховано до страхового стажу на підставі даних персоніфікованого обліку згідно сплати внесків.
До пільгового стажу роботи не враховано періоди роботи: з 31.07.2016 по 31.07.2016 та 31.10.2016 по 31.10.2016 ( по одному дню) - оскільки в даний період ОСОБА_1 перебував у відпустці, довідка від 02.11.2022 №26/298 видана ВП «Шахта 1-3 Новогродівська»; з 31.10.2018 по 31.10.2018 (1 день) - страйк, довідка від 02.11.2022 №26/298 видана ВП «Шахта 1-3 Новогродівська»; з 23.10.2019 по 31.10.2019 (9 днів) - невідпрацьований час, довідка про підземні виходи від 10.11.2022 №10/11-2 видана ТОВ «Укрцентраль»; з 31.12.2019 по 31.12.2019 (1 день), з 26.09.2020 по 30.09.2020 (5 днів), з 04.10.2020 по 08.10.2020 (5 днів) - відсутність на роботі з невідомих причин, довідка про підземні виходи від 10.11.2022 №10/11-2 видана ТОВ «Укрцентраль»; з 12.10.2020 по 13.10.2020 (2 дні) - учбовий пункт, довідка від 03.04.2023 №101 видана ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління «Першотравенське»; з 12.10.2020 по 13.10.2020 (2 дні) - учбовий пункт, довідка від 03.04.2023 №101 видана ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління «Першотравенське»; з 20.09.2021 по 24.09.2021 (5 днів), 28.11.2022 по 28.11.2022 (1 день), 26.05.2023 по 26.05.2023 (1 день) - навчання, довідка від 03.04.2023 №101 видана ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління «Першотравенське»; з 22.12.2021 по 22.12.2021(1 день) - відпустка без збереження заробітної плати - довідка від 03.04.2023 №101 видана ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління «Першотравенське».
24 вересня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив зі змісту якої позивач не погодився із доводами наведеними у відзивах Відповідача 1 та Відповідача 2 та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області надати пояснення та відповідь на наступне питання: «чи розглядалась заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 15.09.2023 року про призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, якщо така заява була розглянута, надати рішення яке прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 15.09.2023 року.»
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з позовом не погодилось та 22 жовтня 2025 року надіслало до суду відзив на позовну заяву зі змісту якої прсоило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції Відповідач 3 вказує наступне.
ОСОБА_1 15.09.2023 подав заяву до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатом розгляду заяви ОСОБА_1 13.09.2023 призначено пенсію за віком на пільгових умовах.
Щодо періодів з 20.01.1999 по 18.09.2014, з 01.08.2009 по 31.10.2009, з 11.12.2009 по 03.03.2010, з 01.04.2009 по 31.10.2009, з 11.12.2009 по 03.03.2010 вказує наступне:
- період здійснення підприємницької діяльності як ФОП з 20.01.1999 по 18.09.2014 зараховано частково згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (березень, червень, грудень 2000 року, червень, вересень, грудень 2001 року, листопад, грудень 2002 року, грудень 2003 року, з січня 2004 року по грудень 2008 року, з березня 2009 року по квітень 2009 року, з червня 2009 року по липень 2009 року, з грудня 2009 року по грудень 2013 року);
- стаж праці директором на ТОВ «Востокмонтажелектро» з 01.08.2009 по 31.10.2009 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу;
- період роботи на ТОВ «ТБ Мегаполіс» на посаді торгового агента за період з 11.12.2009 по 03.03.2010 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу;
- період роботи на ТОВ «Східмонтажелектро» з 01.04.2009 по 31.10.2009 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу, період роботи на ТОВ «Торгівельний будинок Мегаполіс» з 11.12.2009 по 03.03.2010 зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу. Зокрема, березень, червень, грудень 2000 року, червень, вересень, грудень 2001 року, листопад, грудень 2002 року, грудень 2003 року, з січня 2001 року по грудень 2008 року, з березня 2009 року по жовтень 2009 року, з грудня 2009 року по грудень 2013 року згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу.
До пільгового стажу зараховано періоди:
- з 18.05.2015 по 30.09.2019, згідно довідок про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №26/298 від 02.11.2022 - з 02.10.2019 по 08.10.2020, згідно довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №10/11-1 від 10.11.2022 та довідки про підземні виходи № 10/11-2 від 10.11.2022;
- з 12.10.2020 по 30.06.2023, згідно довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №404 від 13.09.2023.
До страхового стажу не враховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки записи внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, а саме:
- з 12.10.1993 по 01.02.1995 оскільки в підставах внесення записів про прийом та звільнення з роботи не зазначено номера протоколів про прийом та звільнення з роботи. А також підстава про звільнення з роботи дописана іншим чорнилом.
- з 01.02.1995 по 24.05.1996 оскільки в підставі про прийом на роботу відсутнє посилання на наказ (протокол, розпорядження) про прийом із зазначенням номеру та дати.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року залучено до участі у справі в якості третього відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків; код ЄДРПОУ 14099344).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року повернуто позивачу заяву про уточнення позовних вимог від 01.12.2025 у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України що підтверджуєтсья паспортом серії НОМЕР_4 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація - м. Покровськ) та отримує пенсію за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 13.09.2023.
15.09.2023 ОСОБА_1 подав заяву до територіального органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та з 13.09.2023 призначено пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до протоколу призначення пенсії від 22.09.2023 року (рішення № 056650008647 від 25.09.2023) ОСОБА_1 з 13.09.2023 року призначена пенсія за віком відповідно до Закону України України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж - 33 роки 9 місяців 13 днів, пільговий (: Роботи підземні, професії за пост.№202 (25)) - 7 років 11 місяців 15 днів.
04.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Відповідача 2 із заявою про перерахунок пенсії, а саме про факт звільнення.
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про перерахунок пенсії була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та рішенням від 11.11.2024 № 056650008647 позивачу здійснено перерахунок пенсії з 02.11.2024.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 08.11.2024 ркоу ОСОБА_1 з 02.11.2024 року здійснено перерахунок пенсії, вид перерахунку - факт працевлаштування/звільнення. Страховий стаж - 33 роки 11 місяців 13 днів, пільговий (роботи підземні, професії за пост.№202 (25)) - 7 років 11 місяців 15 днів.
15 січня 2025 року представник позивача звернувся до Відповідача 1 із адвокатським запитом у якому просив повідомити причини допущених помилок під час підрахунку і усунути їх шляхом внесення змін у підрахунок під час призначення що вплинуло на коефіцієнт і розмір пенсії, провести перерахунок пенсії і компенсувати недоотриманий розмір.
Листом від 23.01.2025 року № 0500-0202-8/6030 Відповідач 1 відмовив у наданні такої інформації.
29 січня 2025 року представник позивача звернувся до Відповідача 1 із адвокатським запитом у якому просив повідомити причини допущених помилок під час підрахунку пенсії ОСОБА_1 і усунути їх шляхом внесення змін у підрахунок під час призначення, що вплинуло на коефіцієнт і розмір пенсії, провести перерахунок пенсії і компенсувати недоотриманий розмір.
Листом від 12.02.2025 № 3592/02-16 Відповідач 1 повідомив, що після призначення пенсії по пенсійній справі ОСОБА_1 проведено всі перерахунки пенсії передбачені діючим законодавством. Станом на дату надання відповіді розмір пенсії складає 4890,60грн, пенсія ОСОБА_1 обчислена відповідно до діючого законодавства за документами наявними в пенсійній справі.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 24 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За абзацом 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
Частиною 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
За частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Право на передбачену частиною третьою статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 (далі - Список № 202), за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є досягнення особою відповідного віку 50 років, перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць за час виконання роботи після 21 серпня 1992 року, а також документальне підтвердження зайнятості працівника повний робочий день за відповідною професією.
Право на передбачену частиною третьою статті 114 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. № 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, частиною третьою статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.
За статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
За пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі№ 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.
Щодо періодів роботи з 12.10.1993 по 01.02.1995 у ТОВ «ИНКРИЗ» та з 01.02.1995 по 24.05.1996 у ПП «КОЛОС».
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 30.11.1993 року щодо спірних періодів містяться наступні записи:
12.10.1993 - прийнятий на посаду директора у ТОВ «ИНКРИЗ» на підставі протоколу зборів засновників від 12.10.1993 (запис № 1);
01.02.1994 - звільнений за власним бажанням на підставі протоколу зборів засновників від 01.02.1995 (запис № 2);
01.02.1995 - прийнятий на посаду директора у приватне підприємство «Колос» на підставі п. 2.1 статуту ПП «Колос» (запис № 3);
24.05.1996 - звільнений за власним бажанням на підставі протоколу № 9 від 24.05.1996 (запис № 4).
Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до протоколу розрахунку стажу (Форма РС право) періоди роботи позивача з 12.10.1993 по 01.02.1995 та з 01.02.1995 по 24.05.1996 не зараховані до страхового стажу.
Відповідач 2 та Відповідач 3 у своїх відзивах на позовну заяву посилаються на неналежне оформлення записів трудової книжки стосовно спірних періодів та у зв'язку з чим такі періоди не були зараховані позивачу до страхового стажу.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 № 110 (далі Інструкція № 58) встановлено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За приписами п.4.1 ч.1 Інструкції №58 записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Недотримання правил при оформленні трудової книжки та неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача в момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зазначає, відсутність номерів протоколів про прийом та звільнення з роботи не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Таким чином, період роботи позивача з 12.10.1993 по 01.02.1995 у ТОВ «ИНКРИЗ» та з 01.02.1995 по 24.05.1996 у ПП «КОЛОС» підтверджений належним чином, а виявлені відповідачем неточності у трудовій книжці не спростовують наявність і правове значення записів про прийняття та звільнення з роботи.
Щодо періодів роботи з 01.04.2009 по 31.10.2009 у ТОВ «Востокмонтажелектро» та з 11.12.2009 по 03.03.2010 у ТОВ «ТБ Мегаполіс».
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 30.11.1993 року щодо спірного періодів містяться наступні записи:
01.04.2009 - прийнятий на посаду директора у ТОВ «Востокмонтажелектро» (запис № 9);
31.10.2009 - звільнений за власним бажанням (запис № 10);
11.12.2009 - прийнятий на посаду торгового агента у ТОВ «ТБ Мегаполіс) (запис № 11);
03.03.2010 - звільнений за власним бажанням (запис № 12).
Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до протоколу розрахунку стажу (Форма РС право) періоди роботи позивача з 01.04.2019 по 30.10.2009 та з 11.12.2009 по 03.03.2010 зараховані до страхового стажу, при цьому період роботи 31.10.2009 (1 день) не зараховано до страхового стажу.
Відповідачі у відзивах на позовну заяву вказують, що періоди роботи на ТОВ «Східмонтажелектро» з 01.04.2009 по 31.10.2009 та період роботи на ТОВ « Торгівельний будинок Мегаполіс» з 11.12.2009 по 03.03.2010 враховано до страхового стажу на підставі даних персоніфікованого обліку згідно сплати внесків.
Суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати права особи на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у виді заробітної плати покладені на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
У справах № 490/12392/16-а, № 638/5795/17, № 683/1814/16-а Верховним Судом зроблено висновки, що внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. При цьому, Верховний Суд не досліджував питання чи нараховувались позивачам у цих справах, але не сплачувались страхувальниками страхові внески. Сплата страхувальником страхових внесків до Пенсійного фонду України є кінцевим етапом, якому передує нарахування страхового внеску. Зважаючи на те, що обов'язок щодо сплати страхового внеску так і обов'язок по його нарахуванню покладено саме страхувальника (роботодавця), а отже і відповідальність за ненарахування страхового внеску покладено також на страхувальника. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків, а отже, ненарахування та несплата страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для неврахування при призначенні застрахованій особі пенсії, заробітної плати з якої не нараховані страхові внески.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02 серпня 2022 року у справі № 560/4616/20, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 04.09.2018 року у справі № 482/434/17, від 30 вересня 2019 року у справі №316/1392/16-а.
Отже, позивачу протиправно не було зараховано до страхового стажу період роботи у ТОВ «Востокмонтажелектро» 31.10.2009 (1 день).
При цьому, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.04.2009 по 30.10.2009 та з 11.12.2009 по 03.03.2010 задоволенню не підлягають, оскільки були зараховані до страхового стажу позивача.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до стажу позивача періоду ведення підприємницької діяльності з 20.01.1999 по 18.09.2014.
Пунктом а) частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
За нормами пункту 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом першим підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, (в редакції постанови від 07 липня 2014 року № 13-1, далі - Порядок № 22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу)
Абзацом четвертим підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 установлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Аналогічна за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26 жовтня 2018 року у справі №643/20104/15-а.
Отже, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за умови підтвердження сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому до страхового стажу зараховуються періоди здійснення підприємницької діяльності:
до 01 травня 1993 року - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування;
з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування необхідно підтвердити сплату страхових внесків за цей період, зокрема доказом сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
Відомості такої довідки містять інформацію про сплату страхових внесків, єдиного внеску з 01 липня 2000 року, з часу запровадження персоніфікованого обліку. Такі відомості будуть повними за умови, що підприємець був своєчасно зареєстрований у відповідному територіальному управлінні Пенсійного фонду і своєчасно сплачував страхові внески (в подальшому єдиний внесок).
Період підприємницької діяльності з 20.01.1999 по 18.09.2014 року підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01 №493725, повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця від 18.09.2014 та витягом з ЄРС для ФОП.
Доводи відповідачів стосовно не підтвердження сплати страхових внесків в цей період суд відхиляє, адже для зарахування періоду з 20.01.1999 року по 31.12.2003 року достатньо довідки про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Суд зауважує, що посилання відповідачів на те, що позивач в цей період не знаходився на спрощеній системі оподаткування не підтверджені належними доказами.
А отже, періоди здійснення підприємницької діяльності з 06.04.1999 по 29.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.05.2001, з 01.07.2001 по 31.08.2001, з 01.10.2001 по 30.11.2001, з 01.01.2002 по 30.10.2002 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача
При цьому, відповідно розрахунку стажу (Форма РС право) позивачу зараховано до страхового стажу періоди роботи з 20.01.1999 по 05.04.1999, з 01.03.2000 по 31.03.2000, з 01.06.2000 по 30.06.2000, з 01.12.2000 по 31.12.2000, з 01.06.2001 по 30.06.2001, з 01.09.2001 по 30.09.2001, з 01.12.2001 по 31.12.2001, з 01.11.2002 по 31.12.2002, з 01.12.2003 по 31.12.2003, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно питання зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 18.09.2014 року суд зазначає наступне.
Як вказано вище, до страхового стажу зараховуються періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2017 - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
За період з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.11.2009 по 30.11.2009 та з 01.01.2014 по 18.09.2014 відсутні відомості про сплату страхових внесків позивачем.
Позивачем не підтверджено факту сплати страхових внесків для цілей зарахування спірних періодів до страхового стажу.
Доводи позивача про те, що відсутність в інформаційній системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для незарахування періодів роботі через несплату страхових внесків, суд визнає необґрунтованим, адже такі висновки зроблені Верховним Судом у контексті захисту права на пенсійне забезпечення осіб, що були найманими працівниками та за яких роботодавцем не сплачено або не в повному обсязі сплачено страхові внески.
У спірному випадку відсутні відомості про сплату страхових внесків позивачем за себе як особу, що була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а не як за найманого працівника.
При цьому, періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2008, з 01.03.2009 по 31.10.2009 та з 01.12.2009 по 31.12.2013 року зараховані до страхового стажу позивача.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.11.2009 по 30.11.2009 та з 01.01.2014 по 18.09.2014, відповідно, про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 18.05.2015 по 30.09.2019 на ВП шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», з » з 02.10.2019 по 08.10.2020 в шахті ТОВ «Укрцентраль» та з 12.10.2020 по 22.11.2024 в шахті ПРАТ ШУ «Першотравенське».
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 30.11.1993 року щодо спірного періодів містяться наступні записи:
18.05.2015 - прийнятий учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею у ВП шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» (запис № 19);
16.06.2015 - переведений гірником підземним з повним робочим днем в шахті (запис № 20);
05.08.2015 - переведений учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті на час проходження практики за професією «електрослюсар підземний» (запис № 21);
01.10.2015 - переведений електрослюсарем підземним 3 розряда з повним робочим днем в шахті (запис № 22);
01.07.2019 - переведений заступником механіка дільниці з повним робочим днем в шахті (запис № 25);
30.09.2019 - звільнений за власним бажанням (запис № 26);
02.10.2019 - прийнятий електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті в ТОВ «Укрцентраль» (запис № 27);
08.10.2020 - звільнений за власним бажанням (запис № 28);
12.10.2020 - прийнятий електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті в ПРАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» «Шахтоуправління Першотравенське» (запис № 29);
01.11.2024 - звільнений у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я (запис № 31).
З розрахунку стажу форми РС право вбачається, що періоди роботи позивача з 18.05.2015 по 30.07.2016, з 01.08.2016 по 30.10.2016, з 01.11.2016 по 30.10.2018, з 01.11.2018 по 30.09.2019, з 02.10.2019 по 22.10.2019, з 01.11.2019 по 30.12.2019, з 01.01.2020 по 25.09.2020, з 01.10.2020 по 03.10.2020, з 14.10.2020 по 19.09.2021, з 25.09.2021 по 21.12.2021, з 23.12.2021 по 09.03.2022, з 06.04.2022 по 27.11.2022, з 29.11.2022 по 25.05.2023, з 27.05.2023 по 30.06.2023 зараховано до пільгового стажу позивача за Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.
При цьому, періоди роботи позивача з 31.07.2016 по 31.07.2016, з 31.10.2016 по 31.10.2016, з 31.10.2018 по 31.10.2018, з 23.10.2019 по 31.10.2019, з 31.12.2019 по 31.12.2019, з 26.09.2020 по 30.09.2020, з 04.10.2020 по 08.10.2020, з 12.10.2020 по 13.10.2020, з 20.09.2021 по 24.09.2021, з 22.12.2021 по 22.12.2021, з 10.03.2022 по 05.04.2022, з 28.11.2022 по 28.11.2022, з 26.05.2023 по 26.05.2023 та з 01.07.2023 по 31.08.2023 зараховані до страхового стажу.
Період роботи позивача з 01.07.2023 по 01.11.2024 за професією «електрослюсар підземний» відноситься до робіт і професій зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року, а отже протиправно не було зараховано до пільгового стажу позивача за ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.
Також, судом встановлено, що до пільгового стажу позивача не зараховано наступні періоди роботи:
у ВП шахта «1/3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля»: з 31.07.2016 по 31.07.2016 та 31.10.2016 по 31.10.2016 (по одному дню) - відпустка, з 31.10.2018 по 31.10.2018 (1 день) - страйк (довідка від 02.11.2022 № 26/298 видана ВП «Шахта 1-3 Новогродівська»);
у ТОВ «Укрцентраль»: з 23.10.2019 по 31.10.2019 (9 днів) - невідпрацьований час, довідка про підземні виходи від 10.11.2022 №10/11-2 видана ТОВ «Укрцентраль»; з 31.12.2019 по 31.12.2019 (1 день), з 26.09.2020 по 30.09.2020 (5 днів), з 04.10.2020 по 08.10.2020 (5 днів) - відсутність на роботі з невідомих причин, довідка про підземні виходи від 10.11.2022 №10/11-2 видана ТОВ «Укрцентраль».
у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління «Першотравенське»: з 12.10.2020 по 13.10.2020 (2 дні) - учбовий пункт, з 20.09.2021 по 24.09.2021 (5 днів), 28.11.2022 по 28.11.2022 (1 день), 26.05.2023 по 26.05.2023 (1 день) - навчання, з 22.12.2021 по 22.12.2021(1 день) - відпустка без збереження заробітної плати (довідка від 03.04.2023 № 101 видана ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління «Першотравенське»).
Щодо незарахування до пільгового стажу періодів знаходження у безоплатних відпустках суд зазначає, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати можуть бути зараховані до пільгового стажу, про що зазначено в листі Міністерства соціальної політики України від 08 лютого 2016 року №713/039/161-16.
За статтею 4 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.
Відповідно до статей 25 та 26 Закону України «Про відпустки» відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов'язковому порядку, або за згодою сторін.
Суд зазначає, що підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється у відповідності із Списком № 1 або Списком № 2 на підставі записів в трудових книжках працівників та уточнюючих довідок, виданих на підставі первинних підприємств про характер та умови праці, а також про зайнятість упродовж повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
За пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 р. № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Відтак, час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач жодним чином не з'ясував чи пов'язані зазначені період знаходження позивача у відпустках без збереження заробітної плати з виробничою необхідністю чи страйком, тощо, також відповідач не з'ясував того, що зазначені періоди не перевищують одного місяця в календарному році, тому дні відпустки за власний рахунок мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.
З огляду на зазначене вище, позивачу протиправно не зараховано періоди роботи 31.07.2016 (1 день), 31.10.2016 (1 день) та 22.12.2021 (1 день) до пільгового стажу за ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.
Відповідно до статті 27 Закону України від 03.03.1998 № 137/98-ВР Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) (далі - Закон № 137/98-ВР), участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно зі статтею 18 Закону № 137/98-ВР відповідно до статті 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
Порядок здійснення права на страйк встановлюється цим Законом.
На підставі частини третьої статті. 28 Закону № 137/98-ВР, організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не оплачується. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.
Отже, аналіз наведених норм свідчить, що перебування у страйках не зараховується, зокрема, до пільгового стажу у разі визнання судом такого страйку незаконним.
Проте, суду не надано належних доказів, що страйки, в яких приймав участь позивач, визнані у встановленому законом порядку незаконними.
Таким чином, період участі позивача у страйку 31.10.2018 (1 день), вказаний у довідці від 02.11.2022 №26/298 також підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.
Щодо незарахування відповідачем до пільгового стажу періоду проходження учпункту та навчання суд зазначає, що спірні періоди з 12.10.2020 по 13.10.2020, з 20.09.2021 по 24.09.2021, 28.11.2022 (1 день), 26.05.2023 (1 день) позивач працював електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті у ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління «Першотравенське», а отже, пенсійний орган має зарахувати до пільгового стажу позивача за ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в такі періоди, оскільки позивачу в ці періоди сплачувалась заробітна плата також за зазначеною вище професією.
При цьому, суд критично ставиться до посилання відповідачів, що до пільгового стажу не зараховано період роботи 26.05.2023 (1 день) у зв'язку з навчанням, оскільки в довідці від 03.04.2023 №101 видана ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» ВП «Шахтоуправління «Першотравенське» даний період не вказаний, а сама довідки видана раніше ніж вказаний стаж.
Щодо незарахування до пільгового стажу періоду з 23.10.2019 по 31.10.2019.
Відповідно до довідки про підземні виходи від 10.11.2022 №10/11-2 виданої ТОВ «Укрцентраль» щодо позивача за жовтень 2019 року міститься запис 11+9ін, де «Ін» - інший, невідпрацьований час, передбачений законом.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом №383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно з п. 10. Наказу №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Суд вже зазначав, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до приписів п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списками №№ 1 та 2, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.
Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 по справі №311/2865/13-а.
Дослідивши записи трудової книжки, а також уточнюючі довідки, витяги з наказів про атестацію робочих місць за умовами праці, надані позивачем, суд висновує наступне.
Згідно з записами трудової книжки, позивач у спірні періоди працював за професією електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті.
Отже, вказана професія позивача у спірний період повністю підтверджують його зайнятість на роботі з повним робочим днем у шахті. Надання уточнюючих довідок за вказані періоди не є обов'язковою умовою для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу, оскільки повністю підтверджені записами в трудовій книжці.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 у справі № 560/1399/19.
Таким чином позивачу протиправно не зараховано період роботи з 23.10.2019 по 31.10.2019 до пільгового стажу за ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.
Що стосується відсутності позивача на роботі за нез'ясованих обставин, то зазначені періоди роботи не підлягають врахуванню до пільгового стажу, а тому відповідачем правомірно не враховано до пільгового стажу позивача: 31.12.2019 (1 день), з 26.09.2020 по 30.09.2020, з 04.10.2020 по 08.10.2020.
Разом з цим, позовні вимоги в частині зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 18.05.2015 по 30.07.2016, з 01.08.2016 по 30.10.2016, з 01.11.2016 по 30.10.2018, з 01.11.2018 по 30.09.2019, з 02.10.2019 по 22.10.2019, з 01.11.2019 по 30.12.2019, з 01.01.2020 по 25.09.2020, з 01.10.2020 по 03.10.2020, з 14.10.2020 по 19.09.2021, з 25.09.2021 по 21.12.2021, з 23.12.2021 по 09.03.2022, з 06.04.2022 по 27.11.2022, з 29.11.2022 по 25.05.2023 задоволенню не підлягають, оскільки були зараховані до пільгового стажу Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.02.2025 р. яка оформлена у вигляді листа за №3592/02-16 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 р. затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (далі Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії- додаток 2);заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування(додаток 3);заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера(додаток 4);заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном(додаток 9) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно доПоложення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.
За правилами пункту 1.8 Порядку № 22-1, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Діядата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Згідно з приписами пункту 4.3 Порядку №22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Таким чином, положення вищезазначеним норм Порядку №22-1 дозволяють дійти висновку про те, що незалежно від наявності права особи на пенсію чи на перерахунок пенсії існує обов'язкова процедура звернення до органу що призначає пенсії із заявою встановленого зразка.
Вищенаведені правові норми регламентують порядок звернення громадян із заявами про призначення чи перерахунок пенсії, а також порядок прийняття рішення, зокрема щодо призначення, перерахунку пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший, яке зі свого боку підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління лише на підставі заяви особи встановленої форми та доданих до неї необхідних документів, що подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
Таким чином у разі звернення пенсіонера з заявою про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому рішення про відмову в призначенні пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Однак позивач помилково ототожнив право на подання заяви щодо здійснення перерахунку пенсії з безумовним обов'язком органу Пенсійного фонду України розглянути будь-який документ, який надходить від заявника, як один з різновидів заяв, передбачених Порядком № 22-1.
Слід зауважити, що адвокатський запит ОСОБА_2 від 29.01.2025 бу складений в довільній формі та містили посилання на статті 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» й у прохальних частинах цих заяв представник позивача просив відповідача повідомити причини допущених помилок під час підрахунку і усунути їх шляхом внесення змін у підрахунок під час призначення, що вплинуло на коефіцієнт і розмір пенсії, провести перерахунок пенсії і компенсувати недоотриманий розмір.
Положення пункту 1.1 Порядку №22-1 передбачають, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший має відповідати формі, визначеній у додатку 1 цього Порядку.
Отже, лише заява встановленої форми породжує безумовний обов'язок органу Пенсійного фонду України розглянути її по суті, незважаючи на спосіб подання такої заяви - особисто заявником чи засобами поштового або електронного зв'язку.
Натомість, представником позивача не доведено, що поданий ним до пенсійного органу адвокатський запит від 29.01.2025 відповідав формі, встановленій у додатку №1 до Порядку №22-1, а відтак, така заява не могла бути розглянута як заява про проведення перерахунку пенсії позивача.
При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача або представника позивача станом на момент виникнення спірних правовідносин із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії. Надання заяви невстановленого зразка представником позивача не спричиняє обов'язку у суб'єкта владних повноважень прийняти за результатами її розгляду рішення.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
Представнику позивача на його запит були надано Відповідачем 1 відповідь у формі листа з відповідними роз'ясненнями.
При цьому, жодного рішення стосовно перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Відповідач 1 не приймав.
Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає, що представником позивача було порушено порядок звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку з чим рекомендації пенсійного органу, викладені у відповіді на адвокатський запит представника позивача від 29.01.2025 (лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 12.02.2025 № 3592/02-16) є доцільними, натомість позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.02.2025 яке оформлена у вигляді листа за №3592/02-16 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію з 13.09.2022, суд зазначає наступне.
15 квітня 2023 року набув чинності Закон України від 20 березня 2023 року №2981-ІХ «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії» яким пункт 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV було доповнено підпунктом 14-6.2 такого змісту:
«14-6.2 Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається:
за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;
по інвалідності - з дня встановлення інвалідності;
у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника;
за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24 лютого 2022 року.
Отже, цей Закон врегульовує питання визначення строків, з яких призначаються пенсії особам, які не змогли вчасно звернутись за призначенням пенсії у зв'язку з проживанням на території, де ведуться бойові дії або на тимчасово окупованій території.
Аналіз наведених положень законодавства в контексті даного спору дозволяє суду дійти висновку, що право на призначення пенсії виникає у особи, яка одночасно відповідає двом умовам: досягла пенсійного віку і має страховий стаж, який визначений Законом №1058-ІV.
Крім того, за правилом, визначеним пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тобто особі наданий тримісячний строк на звернення за призначенням пенсії, який обчислюється з дня досягнення пенсійного віку.
Водночас, підпунктом 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV продовжений строк на звернення за призначенням пенсії особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо вони звернулися за призначенням пенсії в період дії воєнного стану в Україні за умови що передбачений частиною 1 статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року.
Це означає, що якщо станом на 24 лютого 2022 року не сплинув тримісячний строк на звернення за призначенням пенсії з дня досягнення особою пенсійного віку, така особа має право на призначення пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо заява про призначення пенсії буде подана в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування.
Як установлено судом, позивач, зареєстрований на тимчасово окупованій території - у місті Донецьк, звернувся 15.09.2023 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що позивач набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з дня, що настає за днем досягнення 53-річного віку (з урахуванням пільгового стажу роботи за Списком № 1 - 7 років), а саме з 13.09.2023 року.
З огляду на встановлене та беручи до уваги, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області пенсію позивачу призначено саме з 13.09.2023 року, правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає про таке.
За статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Під моральною шкодою треба розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд має надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставин справи, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв'язок з протиправними діями відповідача.
Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Крім того, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Твердження позивача про спричинення йому моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнх є досить абстрактним і таким, що наведене без зазначення об'єктивних підстав з посиланням на належні докази на їх підтвердження.
Враховуючи викладене, а також виходячи з доводів позивача про завдання йому моральної шкоди, суд вважає їх недостатніми, що свідчить про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.
Щодо належного відповідача.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про перерахунок пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії від 15.09.2023 визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, за заявою позивача про перерахунок пенсії від 04.11.2024 року визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо перерахунку пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, структурні підрозділи яких, визначені за принципом екстериторіальності, розглядали заяви про призначення пенсії та перерахунок пенсії позивача.
Враховуючи наведене вище, саме Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення № 056650008647 від 25.09.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не зараховано до страхового стажу позивача періодів роботи з 12.10.1993 по 01.02.1995, з з 01.02.1995 по 24.05.1996, 31.10.2009 (1 день), періоди здійснення підприємницької діяльності з 06.04.1999 по 29.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.05.2001, з 01.07.2001 по 31.08.2001, з 01.10.2001 по 30.11.2001, з 01.01.2002 по 30.10.2002 та до пільгового стажу за Списком № 1 (ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.) періоди роботи 31.07.2016 (1 день), 31.10.2016 (1 день), 31.10.2018 (1 день), з 12.10.2020 по 13.10.2020, з 20.09.2021 по 24.09.2021, 28.11.2022 (1 день), 22.12.2021 (1 день), 26.05.2023 (1 день) з 23.10.2019 по 31.10.2019, з 01.07.2023 по 12.09.2023.
При цьому, Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення № 056650008647 від 11.11.2024 року про перерахунок пенсії позивачу та не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 (ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.) період роботи з 13.09.2013 по 01.11.2024.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про перерахунок пенсії позивачу.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З метою повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача шляхом:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 13.09.2023 року;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 13.09.2023 року зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 12.10.1993 по 01.02.1995, з з 01.02.1995 по 24.05.1996, 31.10.2009 (1 день), періоди здійснення підприємницької діяльності з 06.04.1999 по 29.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.05.2001, з 01.07.2001 по 31.08.2001, з 01.10.2001 по 30.11.2001, з 01.01.2002 по 30.10.2002 та до пільгового стажу за Списком № 1 (ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.) періоди роботи 31.07.2016 (1 день), 31.10.2016 (1 день), 31.10.2018 (1 день), з 12.10.2020 по 13.10.2020, з 20.09.2021 по 24.09.2021, 28.11.2022 (1 день), 22.12.2021 (1 день), 26.05.2023 (1 день) з 23.10.2019 по 31.10.2019, з 01.07.2023 по 12.09.2023, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650008647 від 11.11.2024 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 (ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.) період роботи з 13.09.2013 по 01.11.2024 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 02.11.2024 року з урахуванням виплачених сум.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідачів треба стягнути належну суму судового збору у розмірі 484,48 грн (50%) пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з 13.09.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків; код ЄДРПОУ 14099344) здійснити ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату пенсії з 13.09.2023 року зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 12.10.1993 по 01.02.1995, з з 01.02.1995 по 24.05.1996, 31.10.2009 (1 день), періоди здійснення підприємницької діяльності з 06.04.1999 по 29.02.2000, з 01.04.2000 по 31.05.2000, з 01.07.2000 по 30.11.2000, з 01.01.2001 по 31.05.2001, з 01.07.2001 по 31.08.2001, з 01.10.2001 по 30.11.2001, з 01.01.2002 по 30.10.2002 та до пільгового стажу за Списком № 1 (ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.) періоди роботи 31.07.2016 (1 день), 31.10.2016 (1 день), 31.10.2018 (1 день), з 12.10.2020 по 13.10.2020, з 20.09.2021 по 24.09.2021, 28.11.2022 (1 день), 22.12.2021 (1 день), 26.05.2023 (1 день) з 23.10.2019 по 31.10.2019, з 01.07.2023 по 12.09.2023, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650008647 від 11.11.2024 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ: 13486010) зарахувати ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до пільгового стажу за Списком № 1 (ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в.) період роботи з 13.09.2013 по 01.11.2024 та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 02.11.2024 року з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3; ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 242,24 (двісті сорок дві) гривні 24 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (юридична адреса: Майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків; код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 242,24 (двісті сорок дві) гривні 24 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова