05 грудня 2025 рокуСправа №160/29726/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
14.10.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.10.2025 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій представник позивача з урахуванням заяви про зміну предмета позову просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та дії щодо оголошення у розшук громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом оновлення даних та виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та виключення з розшуку відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) повідомити Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 40108866, адреса: 49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-А) про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
- скасувати постанову № R17455 від 14.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У свою чергу, пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення). Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку. Як вбачається з відповіді відповідача вих. № 4/3604 від 14.10.2025 року позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності. Диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення. Отже, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, можна дійти єдиного вірного правового висновку по те що, відомості до Реєстру щодо про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку позивача ОСОБА_1 , внесені безпідставно. Внесення до Реєстру даних про позивача призвело до порушення прав позивача, оскільки до Національної поліції надсилалося відповідне звернення уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 про доставлення громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за вчинення ним правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення. При цьому, як встановлено, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення» не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній. Оскільки за приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відновлення порушених прав позивача належить здійснити шляхом зобов'язання саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , як орган ведення Реєстру, вчинити певні дії. Постанова № R17455 від 14.08.2025 року носить поверхневий і загальний характер, відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи (відсутні місце, дата та час вчинення адміністративного правопорушення), відсутня дата та номер повістки за якою викликався позивач (отже взагалі не зрозуміло якою саме повісткою викликався позивач), резолютивна частина постанови не містить висновку про прийняте рішення, лише зазначення розміру штрафу. Оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначені вище обставини свідчать про не встановлення начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час розгляду справи про адміністративне правопорушення обставин вчиненого адміністративного правопорушення, наявність складу правопорушення та якого саме, передбаченого відповідною частиною ст. 210-1 КУпАП, що обумовлює протиправність прийнятої ним постанови. До того ж, відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач зауважує та наголошує, що наявність у постанові посилання на заяву особи про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, без доказів його винуватості не може бути безумовною підставою для притягнення такої особи до відповідальності. Також у постанові відсутні відомості про повідомлення особи, яка притягується до відповідальності про дату, час та місце розгляду справи, що є порушенням права такої особи на захист та підставою для скасування постанови. Позивач зазначає, що заява особи, яка притягується до відповідальності, про розгляд справи без його участі, не звільняє відповідача від обов'язку повідомити таку особу про дату, час та місце розгляду справи. позивач обґрунтовано вважає, що постанова №R17455 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 14.08.2025 р. відносно позивача винесено без достатніх для того підстав, тому вона є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
03.11.2025 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. Позивач: 1) не виконав вимоги Закону України № 3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний» та зобов'язав громадян, які мають статус «обмежено придатний», повторно пройти ВЛК протягом 9 місяців, тобто до 4 лютого 2025 року. Навіть на теперішній час позивач не виконав зазначені норми Закону, хоча термін проходження ВЛК було продовжено до 05.06.2025 (Закон України від 12.02.2025 №4235-IX); 3) в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно повісток №№ 1875734, 2844196, 4019708, направлених для уточнення даних, про причину неявки відповідача не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якої передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. 04.05.2024 року набув чинності Закон України № 3621-IX, який скасував статус «?обмежено придатний» та визначив поняття тільки придатність, «часткову» придатність та непридатність до несення служби. Цей документ передбачає низку змін для військових та військовозобов'язаних, які мають цей статус. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX громадяни, які наразі мають статут «обмежено придатний», повинні повторно пройти ВЛК протягом 9 місяців, тобто до 4 лютого 2025 року (в подальшому Законом України від 12.02.2025 № 4235-IX термін проходження ВЛК було продовжено до 05.06.2025). Як вбачається з інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) щодо перебування позивача на військовому обліку та Облікової картки до військового квитка (тимчасового посвідчення) щодо позивача із Реєстру: позивача 11.01.2007 взято на військовий облік військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 (переданий з обліку призовників), позаштатна військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_6 22.11.2006 визнала позивача непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, позивач не пройшов ВЛК, як того вимагають норми Закону України № 3621-IX. Таке правопорушення з боку позивача та наявність вимог Закону України № 3621-IX призвели до необхідності виклику позивача до відповідача шляхом направлення повісток №№ 1875734, 2844196, 4019708, створених Реєстром, що цілком відповідає ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», які: № 4019708 - відповідно до пп. 27-30, 30-1, 30-2, 30-3, 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, направлена рекомендованим листом за трек-номером 0610262099825, та 26.06.2025 повернута АТ «УКРПОШТА» на адресу відповідача; №№ №№ 1875734, 2844196 - були передані мобільній групі оповіщення військовозобов'язаних Центральною адміністрацією Дніпровської міської ради для вручення позивачу за адресою його реєстрації. В подальшому 02.02.2025 та 14.08.2025 в Реєстрі були створені електронні звернення Е11310023 та Е3220816 до Відділу поліції № 3 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо позивача у зв'язку з його неприбуттям за викликом до Відповідача у строк та місце, зазначені в повістці. Об'єктом адміністративного проступку за ст. 210-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (формальний склад). Суб'єкт адміністративного проступку як громадяни, так і посадові особи. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Відповідно до п.п. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року №2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності). Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»: під час мобілізації громадяни - військовозобов'язані (яким є Позивач згідно п. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») зобов'язані з'явитися - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, - у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк; у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є - у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Позивачем не були виконані вказані обов'язки у визначений строк. Таким чином, в діях позивача вбачаються ознаки об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, за яке його притягнули до відповідальності. Будь-який інший вид стягнення, крім штрафу, санкцією статті 210-1 КУпАП не передбачено. Обов'язок проходження позивачем ВЛК є цілком законним та обґрунтованим, оскільки саме ВЛК визначає стан здоров'я військовозобов'язаного, що за своїм змістом є персональними даними позивача, які повинні бути відображені в Реєстрі відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Взагалі відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, не можливо отримати без безпосередньої участі громадянина, який проходить такий огляд відповідно до вимог Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», № 3621-IX, Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Сила України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402. Позивачем не надано докази наявності у відповідача інших альтернативних реєстрів, з яких він міг отримати достовірну інформацію щодо військово-облікових даних стосовно позивача, в т.ч. і щодо проходження ВЛК на виконання вимог Закону України № 3621-IX. Саме відсутність в Реєстрі інформації про стан здоров'я позивача на виконання вимог Закону України № 3621-IX стало підставою для його виклику до відповідача за повістками №№ 1875734, 2844196, 4019708, в яких зазначено «для уточнення даних» та за якими позивач не з'явився. В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів міститься постанова від 14.08.2025 № R17455 про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивач не прибув до відповідача за повісткою. При цьому Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів також міститься інформація про особисту заяву позивача від 14.08.2025 щодо визнання вчиненого правопорушення та сплату штрафу у розмірі 8500 грн. П. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» стосується саме відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення). Одночасно норми чинного законодавства України не забороняють наявність в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо порушення військовозобов'язаним Правил військового обліку та/або інших норм чинного законодавства України. При цьому відомості про притягнення до адміністративної відповідальності та відомості про порушення військовозобов'язаним Правил військового обліку та/або інших норм чинного законодавства України не є тотожними та рівнозначними поняттями. Відтак в супереч тверджень позивача наявність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо порушення військовозобов'язаним Правил військового обліку та/або інших норм чинного законодавства України. Відповідна норма з цього приводу в чинному законодавстві України на даний час відсутня. Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, ведення застосунку «Резерв+» не входить до компетенції відповідача. Згідно даних з сайту https://reserveplus.mod.gov.ua/ мобільний застосунок «Резерв+» це застосунок від Міністерства оборони України, яке є самостійною юридичною особою до п. 15 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671. Відповідно до витягу з ЄДРПОУ, розміщеному на сайті https://www.ukrposhta.ua/ua/statutni-dokumenty, АТ «УКРПОШТА» є самостійною юридичною особою. Відповідно до ст. 96 ЦК України Відповідач не відповідає за зобов'язаннями (діями, бездіяльністю) Міністерства оборони України (та/або його посадових осіб) та/або АТ «УКРПОШТА» (та/або його посадових осіб). Факт отримання чи неотримання Позивачем повістки не спростовує того факту, що Позивач не виконав вимоги Закону України № 3621-IX, який скасував статус «обмежено придатний» та зобов'язав громадян, які мають статус «обмежено придатний», повторно пройти ВЛК протягом 9 місяців, тобто до 4 лютого 2025 року. Навіть на теперішній час позивач не виконав зазначені норми Закону, хоча термін проходження ВЛК було продовжено до 05.06.2025 (Закон України від 12.02.2025 №4235-IX). Розшук і затримання громадян відповідачем не проводиться, оскільки на такі дії уповноважена лише Національна поліція України. Такі порушення з боку позивача свідчать про приховування ним свого мобілізаційного ресурсу, внаслідок чого Відповідачем до органів Національної поліції України направлено звернення щодо доставлення осіб, які вчинили правопорушення, передбачене ст. ст. 210, 210-1 КУпАП. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» за зверненням ТЦК та СП, органи та підрозділи, що входять до системи поліції, здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП. Згідно ст. 262 КУпАП адміністративне затримання провадиться поліцією при порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Затримання та доставлення органами Національної поліції України порушника законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є законним, входить в їх межі повноважень. Правомірність здійснення оповіщення військовозобов'язаних Центральною адміністрацією Дніпровської міської ради передбачена ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 17, 18 Закону України Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 31 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Електронне звернення відповідача до Відділу поліції № 3 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо позивача створено шляхом здійснення електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами з використанням системи електронної взаємодії електронних ресурсів, що цілком відповідає ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем та адміністратором Реєстру є Міністерство оборони України, яке, серед іншого: організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної ст.ст. 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України "Про публічні електронні реєстри"; забезпечує розвиток та модернізацію програмних та апаратних засобів Реєстру. Суд не має права перебирати на себе функцію органу військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, та приймати відповідні рішення щодо позивача замість такого органу, поза встановленою процедурою, оскільки це не відноситься до завдань адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії також не підлягають задоволенню. Необхідність особистої участі призовника, військовозобов'язаного чи резервіста під час взяття на військовий облік, прийняття/проходження військової служби, виконання військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації зумовлена тим, що переважна більшість заходів, які проводяться, стосуються особисто призовника, військовозобов'язаного чи резервіста і не передбачають можливості його участі дистанційно, чи через адвоката, чи через суд, чи через будь-яких третіх осіб. Відтак є цілком правомірними: відмітка «Порушення правил військового обліку» щодо позивача, яка міститься в Реєстрі; звернення Відповідача до Відділу поліції № 3 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області щодо позивача у зв'язку з його неприбуттям за викликом до відповідача у строк та місце, зазначені в повістці.
10.11.2025 року від представника позивача Корольова Д.О. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про те, що відповідач не подав будь-якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
Також, 10.11.2025 року від представника позивача Корольова Д.О. до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій представник позивача окрім змінених позовних вимог, просить суд поновити позивачу ОСОБА_1 строк звернення до суду з додатковою позовною вимогою, щодо скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення.
Аргументи даного клопотання зводяться до того, що 03.11.2025 засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» представник позивача, адвокат Корольов Д.О., отримав відзив відповідача на позовну заяву в якому він зазначає наступне: «В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів міститься постанова від 14.08.2025 року № R17455 про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивач не прибув до відповідача за повісткою. При цьому в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів також міститься інформація про особисту заяву позивача від 14.08.2025 щодо визнання вчиненого правопорушення та сплату штрафу у розмірі 8500 грн..». Як вбачається з матеріалів справи, на адвокатський запит представника позивача від відповідача надійшла відповідь за № 4/3604 від 14.10.2025 року, якою представника позивача повідомлено про наступне: «За фактом неприбуття до ТЦК та СП у день, місце і час, визначені повісткою №4019708 Ваш клієнт порушив правила військового обліку (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543), у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено електронне звернення до органів національної Поліції України щодо доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 протокол стосовно Вашого клієнта не складався, постанова не виносилась». В той же час, відповідач у своєму відзиві зазначає що, відносно позивача все ж таки виносилася постанова від 14.08.2025 № R17455 про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивач не прибув до відповідача за повісткою та додає копію постанова № R17455 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 14.08.2025 р. Таким чином, відповідач надав представнику позивача адвокату Корольову Д.О. відповідь на адвокатський запит за № 4/3604 від 14.10.2025, де надана інформація, яка не відповідає дійсності, та таким чином посадові особи вчинили адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 212-3 КУпАП, а саме: неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Але важливим за цих обставин є те що, підставами поданого позивачем до суду адміністративного позову було обґрунтування та посилання на відповідь відповідача на адвокатський запит за № 4/3604 від 14.10.2025, відповідно до якого протокол стосовно позивача не складався, постанова не виносилась. Отже, отримавши можливість ознайомитися з постановою по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від № R17455 лише 03.11.2025 року, тобто після отримання її копії, наданої разом з відзивом на адміністративний позов, позивач вважає за необхідне просити суд поновити строк для звернення з додатковою позовною вимогою про скасування зазначеної постанови, у зв'язку із чим до суду подається дана заява про зміну предмету позову. Згідно із частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач наголошує та звертає увагу суду на те що, оскаржувану постанову №R17455 по справі про адміністративне правопорушення відносно нього за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 14.08.2025 р. він не отримував, ані нарочно, ані засобами поштового зв'язку, ані через застосунок Резерв+ про що підтверджуєтеся відсутністю в матеріалах справи доказів, які б доводили зворотнє. Позивач отримав можливість ознайомитися з постановою по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від № R17455 лише 03 листопада 2025 року. Отже, у відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України десятиденний строк в який позивач по справі має право подати позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, має відраховуватися саме з 03.11.2024 р., тобто днем коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів шляхом отримання та ознайомлення з копією оскаржуваної постанови, а останнім днем на подання такої позовної вимоги є дата 13.11.2024 р. Проте, вважаю за необхідне просити суд поновити позивачу строк для звернення з даною заявою про зміну предмету позову та на заявлення додаткової позовної вимоги про скасування постановою по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від № R17455 з об'єктивних підстав.
Вказане клопотання щодо поновлення строку в частині позовних вимог про скасування постанови № R17455 від 14.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено загальне правило, відповідно до якого для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно із ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно зі статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Положеннями статті 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Положеннями частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина перша, частина четверта статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим в контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.
У справі «Bellet v. Fгаnсе» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Беручи до уваги норми Конституції України, а також враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд вважає, що причини пропуску строку звернення позивача з даною позовною заявою до адміністративного суду є поважними, а тому, пропущений процесуальний строк звернення до суду із позовною заявою в частині позовних вимог про скасування постанови № R17455 від 14.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення необхідно поновити.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.10.2025 року передана судді Пруднику С.В.
17.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер в Єдиному державному реєстрів призовників, військовозобов'язаних та резервістів: 031120211425429600013, що підтверджується витягом з бази даних системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» від 30.09.2025 року.
30.09.2025 року позивач дізнався про те, що ним нібито було порушено правила військового обліку. Ця інформація відображена в його електронному військово-обліковому документі, а саме міститься червона стрічка з написом «Вас розшукує ТЦК від 14.08.2025» та «ТЦК та СП 14.08.2025 завернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП.» У тексті електронного ВОД зазначена «Дата початку розшуку» - 14.08.2025 року.
З метою захисту законних прав та інтересів, позивача ОСОБА_1 , та отримання інформації, яке саме адміністративне правопорушення є підставою для перебування позивача в статусі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки адвокат Корольов Д.О., керуючись Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р., Законом України «Про інформацію», Конституцією України засобами поштового зв'язку рекомендованим листом 6900500665842 з описом вкладенням від 02.10.2025 р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 , з адвокатським запитом вих. № 0210-25-1 від 02.10.2025 р. (копія додається), в якому просив відповідача надати наступну інформацію:
1. Повідомити чи було встановлено/виявлено уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-які порушення правил військового обліку зі сторони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
2. Повідомити чи складалися (виносилися) уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-які постанови або протоколи по справі про адміністративне правопорушення за ст. 210 та або ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Якщо так, прошу надати копії усіх таких постанов/протоколів;
3. Повідомити чи вручалися/надсилалися ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 повістки про розгляд адміністративної справи, в якій було би зазначено дата і місце розгляду справи, як це передбачено приписами статті 277-2 КУпАП.
Якщо так, адвокат надати копії таких повісток та доказів вручення/направлення.
4. Повідомити чи надсилалися/направлялися уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 будь-які звернення до органів Національної поліції України про доставлення або розшук відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за вчинення ним правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
На даний адвокатський запит від відповідача надійшла відповідь за № 4/3604 від 14.10.2025 року, якою представника позивача повідомлено про наступне: «За фактом неприбуття до ТЦК та СП у день, місце і час, визначені повісткою №4019708 Ваш клієнт порушив правила військового обліку (ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543), у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено електронне звернення до органів національної Поліції України щодо доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст. 210, 210-1 КУпАП. Посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 протокол стосовно Вашого клієнта не складався, постанова не виносилась».
Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів міститься постанова від 14.08.2025 року №R17455 про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки позивач не прибув до відповідача за повісткою. При цьому Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів також міститься інформація про особисту заяву позивача від 14.08.2025 щодо визнання вчиненого правопорушення та сплату штрафу у розмірі 8500 грн.
Так, згідно постанови №R17455 по справі про адміністративне правопорушення, винесеної 14.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Як вбачається із змісту спірної постанови, дата надходження від особи заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності: 14.08.2025. Спосіб надходження заяви: Через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та за мобілізацію). За результатом вчинення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за повісткою до ТЦК та СП, встановлений абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, спірну постанову протиправною та безпідставною, звернувся до суду із даною позовною заявою.
Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не припинений та не скасований.
Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію віл 21.10.1993 №3543-ХП (далі Закон № 3543-ХІІ).
Згідно зі ст. 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Стаття 22 Закону №3543-XII передбачає обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Серед іншого, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з п. 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Згідно з матеріалів справи, позивач в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку мобілізацію» не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно повісток №№ 1875734, 2844196, 4019708, направлених для уточнення даних, про причину неявки відповідача не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Реєстр) інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (ч. 1 ст. 2 Закону № 1951-VIII).
За приписами ч. 8 та 9 ст. 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Отже відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В свою чергу, п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).
Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.
Відповідно до ч. 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів - призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.
Диспозиція ст.210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Позивач вважає, що необхідно зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом оновлення даних та виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та виключення з розшуку.
З цього приводу суд зазначає, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за неявку за повісткою відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 від 14.08.2025 року №R17455.
Суд зазначає, що предметом цього позову є перевірка правомірності дій відповідача щодо виключення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
Суд враховує, що з наданої відповідачем копії даних, щодо постанови від 14.08.2025 року №R17455 слідує, що позивачем сплачено штраф в сумі 8500 грн, відповідно позивач визнав порушення правил військового обліку.
За вказаних обставин враховуючи надану відповідачем інформацію про вчинення позивачем порушень правил військового обліку, а тому підстави для виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку відсутні.
Тому дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку, не можуть вважатися протиправними.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою в частині позовних вимог про скасування постанови № R17455 від 14.08.2025 року по справі про адміністративне правопорушення.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник