05 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9656/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №32 від 13.08.2025 року, в частині яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2025 року про продовження відстрочки та прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 06.02.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснюю постійний догляд за своєю матір'ю - ОСОБА_2 , 1963 р.н., яка є особою з інвалідністю її групи довічно (внаслідок онкологічного захворювання) і потребує постійного стороннього догляду.
12.02.2025 відповідачем було видано довідку №726, якою позивачу надано відстрочку від призову строком до 12.08.2025.
11.08.2025 позивач повторно звернувся із заявою про продовження відстрочки, надавши оновлений акт про встановлення факту здійснення постійного догляду від 01.08.2025 року та інші документи, що підтверджують відсутність інших працездатних членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд.
Проте,14.08.2025 відповідач повідомленням №5047 поінформував останнього про відмову у наданні відстрочки, через те, що у позивача є сестра, пославшись на рішення комісії, оформлене протоколом №32 від 13.08.2025 року.
Позивач вважає рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки безпідставним та протиправним, оскільки наявність у позивача матері з інвалідністю ІІ групи довічно, за умови відсутності інших невійськовозобов'язаних осіб, які зобов'язані її утримувати та можуть здійснювати догляд, є прямою підставою для надання відстрочки від мобілізації.
Крім того, зазначає, що сестра позивача проживає з сім'єю в іншому населеному пункті та не може здійснювати догляд, факт постійного догляду підтверджується актом органу соцзахисту, а також є нотаріальна заява матері від 05.01.2024 про вибір позивача, сина, як особи, що здійснює догляд, у зв'язку із чим, звернувся до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
06.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснюю постійний догляд за своєю матір'ю - ОСОБА_2 , 1963 р.н., яка є особою з інвалідністю її групи довічно (внаслідок онкологічного захворювання) і потребує постійного стороннього догляду.
До заяви було долучено: довідку МСЕК №085976 від 02.07.2021 року; висновок лікарні від 05.02.2025 року; акт про встановлення факту здійснення постійного догляду від 06.02.2025 №7; інші документи.
12.02.2025 відповідачем було видано довідку №726, якою позивачу надано відстрочку від призову строком до 12.08.2025.
11.08.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про продовження відстрочки, надавши оновлений акт про встановлення факту здійснення постійного догляду від 01.08.2025 року та інші документи, що підтверджують відсутність інших працездатних членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд.
Проте, 14.08.2025 відповідач повідомленням №5047 поінформував ОСОБА_1 про відмову у наданні відстрочки, через те, що у позивача є сестра, пославшись на рішення комісії, оформлене протоколом №32 від 13.08.2025 року.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до норм абз. 5 статті 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України “Про оборону України» від 06.12.1991 №1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
В свою чергу нормами статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, зокрема, відповідно до ч.ч.3, 5 ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Так, відповідно до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначені категорії військовозобов'язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, у редакції до 18.05.2024, Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно абзацу 11 ч.1 ст.23, не підлягали призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
18.05.2024 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким, зокрема, внесені зміни до статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII.
Так, відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
- які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Тобто, саме під час мобілізації військовозобов'язані, які, зокрема, мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, не підлягають призову на військову службу, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
Також, Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 (набрала чинності 18.05.2024), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до п.п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Для продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язаний з виданням Указу Президента України про продовження строку проведення мобілізації подає (надсилає) на розгляд комісії заяву у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
Як встановлено судом, 06.02.2025 позивач звертався до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки здійснюю постійний догляд за своєю матір'ю - ОСОБА_2 , 1963 р.н., яка є особою з інвалідністю її групи довічно (внаслідок онкологічного захворювання) і потребує постійного стороннього догляду.
До заяви було долучено: довідку МСЕК №085976 від 02.07.2021 року; висновок лікарні від 05.02.2025 року; акт про встановлення факту здійснення постійного догляду від 06.02.2025 №7; інші документи.
12.02.2025 відповідачем було видано довідку №726, якою позивачу надано відстрочку від призову строком до 12.08.2025.
11.08.2025 ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про продовження відстрочки, надавши оновлений акт про встановлення факту здійснення постійного догляду від 01.08.2025 року та інші документи, що підтверджують відсутність інших працездатних членів сім'ї, які можуть здійснювати догляд.
Проте, 14.08.2025 відповідач повідомленням №5047 поінформував ОСОБА_1 про відмову у наданні відстрочки, через те, що у позивача є сестра, пославшись на рішення комісії, оформлене протоколом №32 від 13.08.2025.
Так, відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 21.02.1992 матір'ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 .
Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №085976 підтверджено встановлення ОСОБА_2 ІІ групи інвалідності безстроково. Отже, вказаним документом підтверджується, що мати позивача є інвалідом ІІ групи.
Також, подано завірену нотаріусом заяву, у якій ОСОБА_2 стверджує і повідомляє, що її син - ОСОБА_1 проживає з нею та є єдиними дієздатним, працюючим сином і здійснює за нею догляд. Інших працюючих осіб, які можуть здійснювати догляд згідно Закону немає.
Враховуючи наведене, позивачем до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано докази того, що він є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за матір'ю.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відмови позивачу у наданні відстрочки з тих підстав, що у нього є сестра, оскільки як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту встановлення факту здійснення особою постійного догляду, сестра разом із сім'єю проживає в іншому населеному пункті, а тому здійснювати догляд за матір'ю не може.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Відповідно до статті 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Разом з тим, слід вказати, що обов'язок “здійснювати утримання батьків» та “здійснювати догляд за батьками», не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Постійний догляд це форма догляду за особами з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Згідно з частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Тобто, “здійснювати утримання за батьками» це надання матеріальної допомоги, в той час як “постійний догляд» це вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Як свідчать матеріали справи, причиною відмови у наданні відстрочки від призову у повідомленні відповідачем зазначено, що відсутня інформація про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду).
З приводу такої підстави для відмови, суд зазначає, що позивач звернувся до відповідача зі заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з тим, що його мати є особою з інвалідністю ІІ групи.
Суд вкотре наголошує, що згідно п.13 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що мати позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи довічно. Інших осіб, які відповідно до закону зобов'язані утримувати матір позивача, документально не підтверджено. Додаткових документів для підтвердження цих обставин надавати відповідачу не потрібно.
Разом з тим варто звернути увагу, що комісія, відповідно до вимог абзацу 1 пункту 60 Порядку №560, здійснює вивчення отриманих заяви та підтвердних документів, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує дані з публічних електронних реєстрів.
Суд наголошує, що у разі виникнення сумнівів у достовірності наданих заявником документів, які підтверджують право на відстрочку від призову, відповідач має право самостійно звертатися із запитами до відповідних органів державної влади. Мета таких запитів - перевірка або спростування права позивача на відстрочку.
Водночас матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач здійснив будь-які запити з цього приводу.
Отже, із зазначеного слідує, що відповідачем, не надано до суду доказів подання позивачем недостовірної інформації та існування інших осіб зобов'язаних утримувати за законом матір позивача.
Суд, розглядаючи справу в межах позовних вимог, вважає за необхідне визнати протиправним рішення, оформлене протоколом ІНФОРМАЦІЯ_1 №32 від 13.08.2025 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд звертає увагу, що на час вирішення спору Порядок №560 зазнав змін та викладений в новій редакції.
Тому, виходячи із обставин цієї справи, належним способом захисту буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні суду.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 257, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №32 від 13.08.2025 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.08.2025 року про продовження відстрочки та прийняти рішення відповідно до вимог закону, з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Ю.Ю. Сорока