04 грудня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8820/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 02.07.2025 № UA205030/2025/000050/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно фактури від 27.06.2025 № 022/06/25 придбав товар сільськогосподарську техніку (комбайн зернозбиральний в комплекті з жаткою та візок з механічним тягово-зчіпним пристроєм для транспортування жатки зернозбирального комбайну) торгової марки «John Deere».
02.07.2025 з метою митного оформлення подав через декларанта митному органу митну декларацію та додані до неї документи, що підтверджують складові митної вартості товару, яка визначена за першим методом з урахуванням витрат на транспортування товару (2094,82 польських злот) в сумі 23 334,81 польських злот.
Однак відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким здійснив коригування митної вартості у зв'язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, для підтвердження рівня митної вартості.
На думку позивача, подані документи не містили розбіжностей, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні чи подібні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення декларантом, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
За наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) (а.с. 43).
У відзиві на позовну заяву (а.с. 47-57) представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано усіх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв'язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.
Ухвалою суду від 01.09.2025 відмовлено в задоволенні клопотання представника Волинської митниці про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін (а.с. 107).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 27.06.2025 ОСОБА_1 придбав сільськогосподарську техніку, вартістю 21 240,00 zl (польський злот), а саме: 1) комбайн зернозбиральний в комплекті з жаткою, б/у, марки «John Deere 985» - 1 шт, заводський номер 026747Z, рік випуску 1982, двигун - дизельний, ширина жатки 4,8 м, заводський номер НОМЕР_1 , торгівельна марка «John Deere»; країна виробництва Німеччина, вартістю 19 960,00 zl (польський злот); 2) візок з механічним тягово-зчіпним пристроєм для транспортування жатки зернозбирального комбайна, б/у, марка «John Deere», рік випуску - 1982, с/н: НОМЕР_2 , торгівельна марка «John Deere», країна виробництва Німеччина, вартістю 1 280,00 zl (польський злот), що підтверджено фактурою № 022/06/25 від 27.06.2025 (а.с. 20, 21 з перекладом).
02.07.2025 декларантом позивача для митного оформлення ввезеного на територію України товару подано митну декларацію №25UA205020001220U5 (а.с. 16). У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 21240 PLN. Митну вартість визначено на рівні 271701,22 грн (з урахуванням транспортних витрат у сумі 24391,15 грн), яку визначено за першим методом за курсом валюти 11,6436 грн за 1 PLN (а.с. 16).
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 27.06.2025 №022/06/2025; міжнародну товарно-транспортну накладну від 28.06.2025 №28062025; декларацію про походження товару від 27.06.2025 №022/06/2025; статус особи, яка подає митну декларацію від 02.07.2025 №2; акт проведення огляду (переогляду) товарів від 02.07.2025 №UA205020/2025/004338; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контакту) про транспортно- експедиційні послуги від 30.06.2025 №30/06-2; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 30.06.2025 №30/06-1; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 02.07.2025 №В-869; договір про надання послуг митного брокера від 02.07.2025 №935; договір (контракт) про перевезення від 27.06.2025 №27/06-1; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні від 20.03.1996 серії АС025095; довіреність від 26.06.2025 серії НТТ807726; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 02.07.2025 №0.0.4438264790.1; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 30.06.2025 №47; заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів від 02.07.2025 №1279/10/28-08/36; копію митної декларації країни відправлення від 30.06.2025 №25PL301010001U88B5.
02.07.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205030/2025/000050/2 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205020/2025/200001 (а.с. 14-15).
У графі 33 оскаржуваного рішення від 02.07.2025 №UA205030/2025/000050/2 зазначено, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності, а саме:
- в інвойсі від 27.06.2025 № 022/06/2025 відсутній факт засвідчення покупця товару;
- у договорі-заявці №27/06-1 від 27.06.2025 вказано вартість перевезення + компенсація замитнення, що може свідчити про наявність додаткових витрат, які не включені до складових митної вартості;
- згідно митної декларації країни експорту №25PL01010001U88B5 від 30.06.2025 умови поставки вказано EXW DRAGANY, однак згідно CMR та довідки про транспортні витрати місце завантаження вказано Wierzejki.
Декларантом на вимогу митниці не було надано жодних документів та подано лист від 02.07.2025 № б/н про відсутність додаткових документів.
Відтак зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, на раніше визнаній (визначеній) митним органом вартості схожого товару: товар №1 - митна декларація M23UA205020002475U8 від 21.12.2023 - «Комбайн зернозбиральний марки «John Deere 985», бувший у використанні, 1982 рік випуску, двигун дизельний, укомплектований жаткою, ширина жатки - 4,2 м, колір - зелений, 1 шт, торгівельна марка «John Deere WERKE ZWEIBRUCKEN», країна виробництва Німеччина, корозія металу корпусу, сліди інтенсивного використання, пошкоджено ЛФП; частково в розібраному вигляді для зручності транспортування» - 61417,6 PLN/од; товар №2 - митна декларація №25UA205020000655U0 від 07.04.2025 - «Візок металевий, причіпний, транспортувальний з механічним тягово-зчіпним пристроєм, призначений для транспортування жатки зернозбирального комбайна, 1982 рік випуску, що використовувався; не призначений для використання на дорогах загального призначення; торгівельна марка не визначена; країна виробництва Данія» - 2405,6 PLN/од, з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII ГАТТ 1994 року. Коригування на обсяги партії та комерційні рівні не здійснювалося.
Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205020001225U0 від 02.07.2025 (а.с. 80) шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) від 27.06.2025 №022/06/2025; міжнародну товарно-транспортну накладну від 28.06.2025 №28062025; декларацію про походження товару від 27.06.2025 №022/06/2025; статус особи, яка подає митну декларацію від 02.07.2025 №2; акт проведення огляду (переогляду) товарів від 02.07.2025 №UA205020/2025/004338; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контакту) про транспортно- експедиційні послуги від 30.06.2025 №30/06-2; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 30.06.2025 №30/06-1; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 02.07.2025 №В-869; договір про надання послуг митного брокера від 02.07.2025 №935; договір (контракт) про перевезення від 27.06.2025 №27/06-1; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні від 20.03.1996 серії АС025095; довіреність від 26.06.2025 серії НТТ807726; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 02.07.2025 №0.0.4438264790.1; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 30.06.2025 №47; заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів від 02.07.2025 №1279/10/28-08/36; копію митної декларації країни відправлення від 30.06.2025 №25PL301010001U88B5.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, відповідно до інвойсу № 022/06/2025 від 27.06.2025 вартість товару становить 21240,00 злотих. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну (а.с. 20, 21 з перекладом).
Ціна товару в інвойсі № 022/06/2025 від 27.06.2025 (21240 злотих) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 25UA205020001220U5 від 02.07.2025 (графа 22).
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, рахунків про оплату від 27.06.2025 (а.с. 22-25 з перекладом), вбачається, що ОСОБА_1 здійснив оплату транспортних засобів (Комбайн зернозбиральний, марки «John Deere 985» та візок металевий, марки «John Deere», № НОМЕР_2 ) за готівкові кошти в сумі 19960 злотих та 1280 злотих відповідно. Зі змісту вказаних рахунків можливо встановити, що позивачем ОСОБА_1 здійснена оплата саме за вищевказані транспортні засоби, зазначена їх вартість та отримувача.
Отже, вказаними документами підтверджується факт сплати позивачем коштів в зазначеній сумі в готівковій формі на рахунок продавця за придбані транспортні засоби.
Щодо аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що в інвойсі від 27.06.2025 № 022/06/2025 відсутній факт засвідчення покупця товару, то суд зазначає, що відсутність факту засвідчення покупцем товару не являється ціноутворюючим фактором, а тому не впливає на числове значення складової митної вартості.
Крім того, відсутній підпис покупця в інвойсі по суті не є розбіжностями, оскільки даний документ не носить суперечностей з іншими поданими документами та відсутність підпису покупця ОСОБА_1 не впливає на можливість або неможливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.
Суд зауважує, що інвойс від 27.06.2025 № 022/06/2025 засвідчений печаткою продавця товару, а саме компанією RKL TRANS Sp.z o.o, а його дійсність підтверджується наданою митному органу митною декларацією країни відправлення 25PL301010001U88B5.
При цьому, суд зазначає, що чинне міжнародне законодавство не виключає можливості складання рахунків-фактур (інвойсів) в електронному вигляді без наявності підписів сторін. Ця практика підтверджена частиною 2 пункту 9.8 Рекомендацій № 18 Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 року № 18 Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі (ECE/TRADE/271). Крім того, у постанові від 16.04.2019 у справі №815/6698/17 Верховний Суд вказав, що відсутність на специфікаціях до контракту печатки фірми-відправника, відсутності печатки та підпису відповідальної особи на інвойсі, за наявності інших належних та достатніх доказів, не вказують на їх недійсність, та не впливають на числові значення складових митної вартості товарів.
Отже, на думку суду, відсутність факту засвідчення покупця на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку-фактурі, складеному нерезидентом, не є невідповідністю в поданих до митного оформлення документах, а відтак не є підставою для відмови в митному оформленні товарів за першим методом. Тому твердження митного органу з даного приводу є безпідставним.
Щодо інших аргументів відповідача у спірному рішенні про те, що в договорі-заявці №27/06-1 від 27.06.2025 вказано вартість перевезення + компенсація замитнення, що може свідчити про наявність додаткових витрат, які не включені до складових митної вартості, то суд зазначає наступне.
Так, з договору-заявки на транспортно-експедиційні послуги №27/06-1 від 27.06.2025, укладеного між позивачем ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник) слідує, що вартість послуг з перевезення становить 29269,95 грн + компенсація на замитнення.
Матеріалами справи підтверджено, що декларант позивача до фактурної вартості додав витрати на перевезення товару в загальній сумі 24 391,15 грн. Ці витрати підтверджуються договором-заявкою на транспортно-експедиційні послуги від 27.06.2025 №27/06-1 (а.с. 28), рахунком-фактурою від 30.06.2025 №30/06-2 (а.с. 31), актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.07.2025 №07/07-4 (а.с. 33), довідкою про транспортні витрати від 30.06.2025 № 30/06-1 (а.с. 32) та платіжною квитанцією від 06.08.2025 №1.248992163.1. (а.с. 34).
Зі змісту вказаних документів слідує, що транспортні витрати на перевезення вантажу Комбайн «John Deere 985» з жаткою та візком по маршруту «Wierzejki 24, 21-404 Wierzejki, Польща - с.Вишнів, Любомльський р-н, Волинська обл. (Україна)» автомобілем MAN, д.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 складають 29 269,95 грн., в тому числі: Wierzejki 24, 21-404 Wierzejki Польща до кордону України (м/п Ягодин) - 24 391,15 грн; від кордону України (м/п Ягодин) до с. Вишнів, Любомльський р-н, Волинська обл. - 4 878,80 грн. Страхування вантажу не проводилося. Завантаження включено у вартість перевезення.
Отже наданими документами підтверджено, що витрати по перевезення по маршруту «Wierzejki 24, 21-404 Wierzejki, Польща до кордону України становлять 24391,51 грн. Вказану суму транспортних витрат декларант позивача включив до митної вартості. Тобто, позивачем включено наведену суму витрат за транспортування товару до митного кордону України, що відповідає вимогам пункту 5 частини 10 статті 58 МК України.
З наданих документів не випливає, що позивачем понесено інші витрати, ніж на оплату послуг з перевезення, які включають і вартість завантаження товару. Тому, на думку суду безпідставним є твердження митного органу про можливе понесення позивачем інших (додаткових) витрат.
Водночас, відповідач у спірному рішенні як на одну із розбіжностей вказує на те, що згідно митної декларації країни експорту №25PL01010001U88B5 від 30.06.2025 умови поставки вказано EXW DRAGANY, однак згідно CMR та довідки про транспортні витрати місце завантаження вказано Wierzejki.
З цього приводу суд зазначає, як слідує з рахунку-фактури від 27.06.2025 № 022/06/25 та рахунків на оплату товару від 27.06.2025 юридичною адресою продавця компанії RKL TRANS Sp.z o.o є м. Драгани, Польща.
Згідно з договором-заявкою від 27.06.2025 № 27/06-1 на замовлення ОСОБА_1 перевізник ФОП ОСОБА_2 зобов'язався забезпечити доставку товару транспортним засобом марки MAN, д.н. НОМЕР_3 / НОМЕР_4 за маршрутом: «Wierzejki 24, 21-404 Wierzejki, Польща - с.Вишнів, Любомльський р-н, Волинська обл. (Україна)», що узгоджується з відомостями товарно-транспортної накладної (CMR) від 28.06.2025 № 28062025.
Згідно гр.4 CMR від 28.06.2025 № 28062025, товар завантажений на складі в м.Wierzejki (Польща), а юридичною адресою продавця компанії RKL TRANS Sp.z o.o є м. Драгани, Польща.
Отже, зазначена в митній декларації країни відправлення №25PL01010001U88B5 від 30.06.2025 адреса місця передачі (завантаження) оцінюваного товару (DRAGANY, Польща) є юридичною адресою продавця.
Наведене спростовує доводи митного органу про невідповідність визначених умов поставки товару - Wierzejki (Польща) умовам поставки згідно з митною декларацією країни експорту - FCA DRAGANY. Крім того, позивач не має відношення до заповнення експортної декларації, тож якщо у ній було допущено помилки чи зазначено неповні відомості, то це не може мати негативні наслідки для останнього.
Таким чином, розбіжність у місці завантаження товару не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості.
Також суд зазначає, що митна декларація країни відправлення №25PL01010001U88B5 від 30.06.2025 в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів.
Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. Окрім заявлених витрат жодних інших витрат позивачем понесено не було.
З урахуванням наведеного, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про надання: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема щодо ціни товару, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Щодо МД №23UA205020002475U8 від 21.12.2023 та №25UA205020000655U0 від 07.04.2025, рівень митної вартості товару № 1 становить 61417,60 польських злотих/од, товар № 2 - 2405,60 польських злотих/од, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.
Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.
За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA205030/2025/000050/2 від 02.07.2025 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1211,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 08.08.2025 (а.с. 11 ).
Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 14.07.2025 № 14/07/25 (а.с. 38); акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги від 06.08.2025 (а.с. 39) та квитанцію до платіжної інструкції від 15.08.2025 № 666 (а.с. 110). Надані послуги складаються з: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з питань правомірності винесення Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2025 №UA205030/2025/000050/2 (1 год) - 2000 грн; складання та формування позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2025 №UA205030/2025/000050/2 (4 год) - 8000 грн.
Відповідно до договору (п. 3.2) сторонами погоджено фіксований розмір винагороди адвоката в сумі 10000,00 грн.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості, яке складено за наслідками митного декларування однієї партії товарів та картка відмови; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому такі послуги, як надання консультації, правової інформації, роз'яснень охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені відповідачем заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Решту витрат повинен понести позивач.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів 02.07.2025 № UA205030/2025/000050/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Р.С. Денисюк