іменем України
04 грудня 225 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 362/4498/25
Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1693/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2025 року (місце ухвалення - м. Чернігів) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2025 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування посилалось на те, що 11.04.2016 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем, шляхом акцептування банком пропозиції клієнта, була укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк». Ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 20000,00 грн, процентна ставка фіксована, у розмірі 26% річних. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
Вказує, що АТ «Альфа-Банк» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження грошові кошти, проте внаслідок невиконання договору відповідачем розмір заборгованості за кредитним договором станом на 20.09.2021 складає 36428,88 грн.
Також за доводами позову, 20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та позивачем був укладений договір факторингу, за умовами якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора та права вимоги до відповідача за кредитним договором від 11.04.2016, тому вважає, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем, яку він просить суд стягнути.
У позові ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 36428,88 грн, а також судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2025 справа за позовом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за належною підсудністю на розгляд Деснянського районного суду м. Чернігова.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.09.2025 в задоволенні позову ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що надана позивачем виписка за кредитною карткою World Debit Mastercard не відповідає вимогам Закону України «Про Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення Національного банку України № 75, не містить коду Єдиного ідентифікатора Національного банку України (ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; суми вхідного та вихідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номеру документа; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку; назви ані банківської установи, ані іншої фінансової організації, яка мала б посвідчити в передбаченому законом порядку надані до суду копії документів, вона не завірена уповноваженою особою, не містить відміток «копія» та «згідно з оригіналом», підпису та печатки. Тому суд дійшов висновку, що надана позивачем вписка не є належним доказом.
Також за висновком суду, договір між відповідачем та банком укладено 11.04.2016, натомість відлік часу та відображення фінансових операцій у виписці розпочинається з 16.03.2018 та не містить даних про суму наданого кредитного ліміту, який неможливо встановити з інших наданих суду документів, а матеріали справи не містять даних щодо випуску банківської карти, її реквізитів, що могло б свідчити про перерахунок коштів та відповідно їх використання позичальником.
Що стосується наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд першої інстанції зазначив, що його складено не банківською установою - первісним кредитором, а завірено директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», тобто новим кредитором, а якість наданої суду копії цього документу не дозволяє повною мірою з'ясувати його зміст.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, директор ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» В.Г. Наваренко подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.09.2025 і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
За доводами апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду є передчасним та необґрунтованим, ухваленим без належного дослідження доказів.
В обґрунтування доводів скарги, заявник посилається, що позивачем разом із позовною заявою було надано оферту відповідача про отримання кредиту, в якій вказано всі істотні умови договору банківського кредиту та порядок видачі кредиту і на підтвердження прийняття даної оферти відповідачем (умов отримання кредиту, які запропоновані саме Відповідачем) банком були перераховані кредитні кошти.
Тому вважає, що укладення кредитного договору відбулось саме шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідачем від АТ «Альфа Банк», що є укладеним кредитним договором, оскільки всі суттєві умови кредитного договору вказані в оферті (пропозиції) відповідача на отримання кредиту.
Зазначає, що в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» виписка є первинним документом, який підтверджує розмір та наявність заборгованості, про що наголосив Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 по справі № 554/4300/16-ц.
Також заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, згідно яких доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, зокрема виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Тому заявник вважає, що надані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача у розумінні вищевказаних вимог законодавства, а суд першої інстанції не дав належної оцінки наданим доказам та дійшов до помилкових висновків.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Поштова кореспонденція (копія ухвали про відкриття апеляційного провадження), направлена за зареєстрованою адресою реєстрації ОСОБА_1 (а.с. 34) повернулась до апеляційного суду неврученою із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 75), що згідно положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що 11.04.2016 ОСОБА_1 було підписано оферту на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії, а також довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум-готівка», за умовами яких узгоджено отримання кредитної картки з встановленим кредитним лімітом у максимальній сумі 200000,00 грн на споживчі потреби на один рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії за умови дотримання клієнтом умов договору, з процентною ставкою 26% річних та сплатою обов'язкового платежу у розмірі 7% від суми заборгованості, але не менше 50,00 грн (а.с. 5-7).
АТ «Альфа-Банк» цього ж дня підписано акцепт пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії (а.с. 8).
Згідно виписки по рахунку за кредитною карткою відповідачка у період з 16.03.2018 по 20.09.2021 користувалась кредитною карткою та фактично отримувала кредитні кошти шляхом зняття готівки в банкоматах та здійснення покупок. Станом на 20 вересня 2021 року відбулось згортання активу у зв'язку з продажем згідно договору факторингу № 3 «ФК Еліт Фінанс» від 20.09.2021, сума операції складає 33685,81 грн (а.с. 17-25 зворот).
Також судом встановлено, що 20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» (клієнт) та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (фактор) був укладений договір факторингу № 3, за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до договору (а.с. 10-14).
Згідно з п. 2.3 договору факторингу право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату здійснення оплати фактором ціни прав вимоги Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до п. 4.2 договору фактор зобов'язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12844800,00 грн, шляхом перерахування на рахунок Клієнта, відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору.
Згідно копії платіжного доручення № 559 від 20.09.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило АТ «Альфа-Банк» 12844800,00 грн за право вимоги згідно Договору факторингу № 3 від 20.09.2021 (а.с. 15 зворот).
За матеріалами справи, а саме копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 20.09.2021 до Договору факторингу № 3 у відповідності та на виконання договору факторингу № 3 від 20.09.2021, Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору, а також реєстр боржників клієнта на компакт-диску, складений за формою згідно із додатком № 1-2 до договору (а.с. 15).
Згідно виписки з додатку до договору факторингу № 3 від 20.09.2021 АТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500549831 від 11.04.2016 в сумі 36 428,88 (а.с. 16).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем виписка за кредитною карткою World Debit Mastercard не відповідає вимогам Закону України «Про Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення Національного банку України № 75, не містить коду Єдиного ідентифікатора Національного банку України (ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; суми вхідного та вихідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номеру документа; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку; назви ані банківської установи, ані іншої фінансової організації, яка мала б посвідчити в передбаченому законом порядку надані до суду копії документів, вона не завірена уповноваженою особою, не містить відміток «копія» та «згідно з оригіналом», підпису та печатки. Тому суд дійшов висновку, що надана позивачем вписка не є належним доказом.
Також за висновком суду, договір між відповідачем та банком укладено 11.04.2016, натомість відлік часу та відображення фінансових операцій у виписці розпочинається з 16.03.2018 та не містить даних про суму наданого кредитного ліміту, який неможливо встановити з інших наданих суду документів, а матеріали справи не містять даних щодо випуску банківської карти, її реквізитів, що могло б свідчити про перерахунок коштів та відповідно їх використання позичальником.
Що стосується наданого позивачем розрахунку заборгованості, суд першої інстанції зазначив, що його складено не банківською установою - первісним кредитором, а завірено директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», тобто новим кредитором, а якість наданої суду копії цього документу не дозволяє повною мірою з'ясувати його зміст.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, враховуючи наступне.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції не повно дослідив наявні у справі докази і не надав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Перевіряючи доводи скарги, апеляційним судом встановлено що 11.042016 ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг і цього ж дня підписала анкету-заяву на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», яка підписана відповідачкою власноручним підписом (а.с. 79 зворот - 80).
11.04.2016 ОСОБА_1 було підписано власноручним підписом оферту на укладення Угоди про надання особистого кредиту, а також анкету-заяву, за умовами яких узгоджено отримання кредитної картки з встановленим кредитним лімітом у максимальній сумі 100000,00 грн на споживчі потреби на максимальний строк 36 місяців з фіксованою процентною стакою - 10,99%, 11,99% та 17,99% річних в залежності від наданого продукту кредитування (а.с. 5-7, 79 зворот -80, 81-82).
АТ «Альфа-Банк» цього ж дня підписано акцепт пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії (а.с. 8).
У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом розмір і тип процентної ставки.
Підписавши Анкету-заяву від 11.04.2016 та умови кредитування з використання картки «Максимум PAYPass» від 11.04.2016 відповідачка підтвердила, що погодилась з умовами отримання кредитних коштів. Банк взяті на себе зобов'язання за договором виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, проте в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконала.
Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту № 500549831 від 11.04.2016 є графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, який містить особистий підпис позичальника (а.с. 83).
Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконувала зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано позивачем до суду першої інстанції (а.с. 17-25, 26).
Наведена обставина підтверджується і даними, наявними в розрахунку заборгованості, за якими відповідач у рахунок погашення боргу за кредитом загалом сплатив 6111,60 грн, а в рахунок погашення заборгованості за відсотками 9488,16 грн, крім того судом апеляційної інстанції враховано, що останній платіж зроблено відповідачем 11.03.2020 (а.с. 26).
Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 дійшов висновку, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Свої зобов'язання за укладеним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, у результаті чого виникла заборгованість. ОСОБА_1 не надано ні суду першої, ні апеляційному суду належних і допустимих доказів на спростування факту укладення Угоди про надання кредиту № 500549831від 11.04.2016.
Кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався відповідачкою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості внаслідок неналежного виконання обов'язків за кредитним договором у ОСОБА_1 виникла заборгованість у загальному розмірі 36428,88 грн (а.с. 84 зворот), який узгоджується з випискою по рахунку (а.с. 17-25).
При цьому апеляційний суд враховує, що відповідачкою не надано належні докази, які спростовували б розрахунок заборгованості, не довела відсутність заборгованості за наданими їй кредитним коштами, а також не надано будь-яких відомостей щодо погашень боргу у більшому розмірі, ніж зазначено позивачем і не наведено свого розрахунку.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є саме первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
З врахуванням викладеного, посилання суду першої інстанції про те, що позивачем була надана неякісна копія розрахунку заборгованості, що не дозволяє з'ясувати зміст, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що при укладенні кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Отже, надана позивачем виписка по рахунку за кредитною карткою відповідачки підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що виписка по рахунку не є первинним документом, оформленим відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Окрім цього, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надало належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідачки грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачкою грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов'язання не виконала, у передбачені в договорах строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернула, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, оскільки відповідачка не вповній мірі виконула умови договору, сплачуючи частково заборгованість за кредитом.
Крім того апеляційним судом враховано, що відповідно до положень ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 року у справі №761/1543/20, від 23.02.2022, у постанові від 19.01.2022 року у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 року у справі №554/8549/15-ц.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надало належні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 , а саме:
договір факторингу № 3 від 20.09.2021, укладений з АТ «Альфа-Банк» (а.с. 10-14);
акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 20.09.2021 до Договору факторингу № 3 від 20.09.2021 (а.с. 15);
витяг з реєстру Договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами щодо відповідачки ОСОБА_1 (а.с. 16);
платіжне доручення № 559 від 20.09.2025, за якою ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило АТ «Альфа-Банк» плату згідно Договору факторингу № 3 від 20.09.2025 (а.с. 15 зворот).
Отже, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Так, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за кредитним договором від 11.04.2016, виконало в повному обсязі та надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним кредитним договором, яка і підлягає стягненню.
Відповідачем не надано ні суду перешої інстанції, ні апеляційному суду будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором чи підтверджували погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора чи його правонаступника, а тому такий розрахунок підтверджує розмір наявної заборгованості перед позивачем.
Крім того, апеляційний суд враховує, що Товариство є не банківською (фінансовою) установою, та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов'язку формувати облікові документи за кредитними зобов'язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність» та звернулось до суду з позовом з урахуванням наданих первісним кредитором документів.
Таким чином, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором і взяті на себе зобов'язання не виконала, у передбачені в договорі строки грошові кошти (кредиту) та нараховані відсотки не повернула, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не була сплачена не первісному кредитору, ні його правонаступнику.
Також апеляційний суд враховує, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» після укладення договору факторингу додаткові нарахування за кредитним договором не здійснювало.
Розмір заборгованості, який просить стягнути позивач з відповідачки на свою користь становить той розмір заборгованості, який зазначений в реєстрі боржників, що є додатком до договорів факторингу та підтверджений у матеріалах справи розрахунком заборгованості який узгоджується з умовами кредитного договору, графіком погашення заборгованості .
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором чи підтверджували погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора чи його правонаступника, а тому такий розрахунок береться судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем в частині заборгованості за тілом кредиту та частково нарахованими відсотками.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що банком доведено право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 36428,88 грн.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції і задовольняє позов у повному обсязі, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 3028 грн у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 4542 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Вирішуючи заявлене ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в позовній заяві клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 141 ЦПК України визначений порядок розподілу витрат між сторонами. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з приписами ч. 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За матеріалами справи, 03.07.2024 між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. був укладений договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 (а.с. 27-28). За змістом договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов'язався надати клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ, у якій клієнт є учасником (п. 1.1 договору). Вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000 грн. Конкретні суми до оплати наводяться у акті приймання-передачі наданих послуг, надісланим адвокатом та погодженим з клієнтом (п. 3.1 договору).
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 15.07.2024 (а.с. 29) адвокат Литвиненко О.І. надала наступні послуги за договором від 03.07.2024 у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості: надання первинної консультації замовнику у справі - 0,5 год. вартістю 1000 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та ЄСПЛ - 2 год. вартістю 4000 грн; підготовка та подання позовної заяви - 2,1 год. вартістю 4200 грн.
01.10.2024 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило на рахунок адвоката Литвиненко О.І. 9200 грн в рахунок оплати правової допомоги на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024, що підтверджується копією платіжної інструкції № 4926 від 01.10.2024 (а.с. 30).
Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи. За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Позивач, як доказ понесення товариством витрат на послуги адвоката, подав до суду копію договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 та копію платіжної інструкції від 01.10.2024.
Апеляційний суд враховує, що вказані документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом цієї справи, а лише вказують на те, що між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. існують договірні відносини щодо надання товариству юридичних послуг.
Так, 03.07.2024 між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. укладено договір про надання правничої допомоги. Водночас зі змісту цього договору неможливо встановити, що адвокат зобов'язалася надавати позивачу правничі послуги саме у справі № 362/4498/25 за позовом ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Крім цього, п. 1.1 договору передбачено, що адвокат надає послуги клієнту під час розгляду справи судом будь-якої інстанції. Тобто, його умовами визначено, що адвокат надає товариству правничі послуги лише під час судового розгляду, що передбачає наявність відповідної цивільної справи у провадженні суду. Надання товариству адвокатом консультаційних послуг або надання послуг зі складання процесуальних документів (позовної заяви тощо) до звернення до суду умовами договору не передбачено.
Колегія суддів зважає на те, що позовна заява підписана особисто директором ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Наваренком В.Г. (а.с. 1-3) та подана засобами поштового зв'язку саме товариством, про що свідчить печатний відбиток адреси позивача на поштовому конверті (а.с. 32).
У платіжній інструкції від 01.10.2024 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», сплачуючи адвокату Литвиненко О.І. 9200 грн, у призначенні платежу зазначило: «Оплата згідно договору № 03-07/24 про надання правничої допомоги від 03 липня 2024 року». Відповідних посилань на те, що проведено оплату наданих адвокатських послуг саме у справі, де відповідачем є Лігута Л.О., платіжний документ не містить. З цим позовом до суду ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулось 18.06.2025.
Зважаючи на наведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що у тексті договору та платіжній інструкції відсутні належні посилання на те, що правничу допомогу надано адвокатом позивачу саме у цій справі та на стадії її підготовки до розгляду (складались процесуальні документи). Інших доказів, які б свідчили про пов'язаність договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024, та відповідно й сплачених позивачем грошових коштів із розглядом цієї справи, матеріали справи не містять. Зазначення у акті приймання-передачі наданих послуг опису робіт, здійснених адвокатом, таким доказом бути не може. Вказані обставини свідчать про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами доводів про понесені на правову допомогу у цій справі витрати.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про відшкодування понесених у суді першої інстанції витрат на правову допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» - задовольнити.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 вересня 2025 року - скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ЄДРПОУ - 40340222, юридична адреса: пл. Солом'янська, 2, м. Київ) заборгованість у розмірі 36428,88 грн, судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 3028 грн та судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4542 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 04.12.2025.
Головуючий Судді :