04 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 555/1193/24
Провадження № 22-ц/4815/1036/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.
суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шелудько О.О. на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2025 року, ухваленого в складі судді Мельничук Н.В., дата виготовлення повного тексту судового рішення відсутня, у справі № 555/1193/24,
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 17.01.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1142-3719.
Вказує, що на виконання зазначених вимог, позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A1162 для підписання кредитного договору 1142-3719 від 17.01.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту 18 000,00 грн.; - строк кредитування 300 днів; - базовий період 18 днів; - знижена % ставка 2,50 % в день;- стандартна % ставка 3,00 % в день.
Станом на 03.04.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 178 380,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 18 000,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 160 380,00 гривень.
Зазначає, що у зв'язку із застосуванням до відповідача програми лояльності, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в сумі 90 000,00 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 18 000,00 гривень та з простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 72 000,00 грн.
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1142-3719 від 17.01.2023 р., в розмірі 90 000,00 гривень.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем коштів, зокрема первинних бухгалтерських та інших документів, передбачених положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Окрім того, матеріали справи не містять даних, які підтверджують належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору саме відповідачу.
Вказує, що право кредитодавця нараховувати проценти припиняється зі спливом строку кредитування.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Судом встановлено, що 17.01.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1142-3719.
На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A1162, для підписання кредитного договору № 1142-3719 від 17.01.2023 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту 18 000,00 грн.; - строк кредитування 300 днів; - базовий період 18 днів; - знижена % ставка 2,50 % в день;- стандартна % ставка 3,00 % в день.
Станом на 03.04.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 178 380,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 18 000,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 160 380,00 гривень.
У зв'язку із застосуванням до відповідача програми лояльності, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в сумі 90 000,00 грн, що складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 18 000,00 гривень та з простроченої заборгованості за нарахованими процентами в сумі 72 000,00 грн.
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Убачається, що 17 січня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії 1142-3719.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту 18 000,00 грн.; - строк кредитування 300 днів; - базовий період 18 днів; - знижена % ставка 2,50 % в день;- стандартна % ставка 3,00 % в день.
Вказаний договір про надання кредиту підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А1162.
На підтвердження перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 18000,00 грн, у матеріалах справи наявна довідка ТОВ «Укр КредитФінанс'про перерахування суми кредиту; лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів від ТОВ «Укр КредитФінанс»17.01.2023 року в сумі 18000,00 грн на картку № НОМЕР_1 . (а.с. 21).
Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги»: а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: - номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або - унікального ідентифікатора отримувача. д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Таким чином, перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки.
Отже, апеляційний суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
Окрім того, не може бути підставою для відмови у позові те, що подані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» докази на підтвердження суми боргу не є документами первинного бухгалтерського обліку.
Оскільки товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, не може формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками.
При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та зворотного відповідачем не доведено.
Колегія суддів відхиляє посилання представника відповідача на те, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувалися після закінчення строку кредитування.
Заперечуючи проти стягнення процентів за користування кредитом, ОСОБА_1 не надав суду доказів на підтвердження того, що вони були нараховані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» з порушенням умов договору, а також на підтвердження того, що він оспорював відповідні умови договору щодо нарахування процентів за користування кредитом з підстав їх несправедливості у судовому порядку.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховувалися наступним чином: за період 17.01.2023 року по 03.02.2023 року (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою - 2,50% що надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
За період з 04.02.2023 року по 12.11.2023 року (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 3,0 % у зв'язку із простроченою заборгованістю, оскільки відповідачем не було внесено жодного платежу на погашення заборгованості.
Відповідно до п. 4.8. кредитного договору - строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 13.11.2023 року. Строк договору є рівним строку кредитування.
Відтак, після закінчення строку кредитування нарахування процентів було зупинено, що вбачається із розрахунку заборгованості, а саме у графі «Ставка %» з 13.11.2023 року зазначено 0% .
Вказані умови кредитування є результатом домовленості сторін, не були визнані судом недійсними, а відтак, з урахуванням положень ст.627-629 ЦК України, є обов'язковими для врахування та виконання сторонами.
З огляду на викладене, апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.
Обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шелудько О.О. залишити без задоволення.
Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 13 травня 2025 року залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 04 грудня 2025 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді: Боймиструк С.В.
Ковальчук Н.М.