Справа № 552/2336/25 Номер провадження 22-ц/814/3843/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
24 листопада 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О. І.,
суддів: Бутенко С.Б., Пилипчук Л.І.,
розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дігтярь Людмили Анатоліївни на рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 липня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В березні 2025 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2001071715301 в сумі 49737,88 грн. та судові витрати в сумі 2422,40 грн.
Зазначало, що 06 липня 2018 року між банком та ОСОБА_1 було укладено вище вказаний кредитний договір та видано кредитну карту з кредитним лімітом в 12000 грн., який пізніше було збільшено до 32100 грн.
Неналежне виконання умов кредитного договору позичальником призвело до виникнення заборгованості, про наявність якої остання була повідомлена письмовою вимогою від 13.01.2025, однак в досудовому порядку не погасила її, в зв'язку з чим банк змушений в звернутися до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 08 липня 2025 року позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001071715301 від 06.07.2018 в сумі 49737,88 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.
Ухвалюючи рішення, суд встановив виниклі між сторонами правовідносини та враховуючи неналежне виконання умов кредитного договору, стягнув заборгованість по тілу кредиту та відсоткам, згідно наданих банком розрахунків.
Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідач ОСОБА_1 - адвокат Дігтярь Л.А. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Вказує, що матеріали справи не містять доказів, на підтвердження узгодження між сторонами умов кредитування.
Звертає увагу, що наданий банком розрахунок заборгованості містить невідповідності сум боргу, оскільки заборгованість по кредиту перевищує ліміт кредитування.
Вважає, що внесення позичальником коштів на погашення заборгованості в сумі 101461,83 грн. свідчить про відсутність залишку несплаченої суми тіла кредиту.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 липня 2018 року ОСОБА_1 підписала заяву №2001071715301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просила надати кредит на споживчі цілі строком на 12 місяців, із встановленням кредитного ліміту на суму 12000 грн., розмір відсоткової ставки 59,56% та випуск миттєвої кредитної картки НОМЕР_1 .
В подальшому, під час користування позичальником кредитною карткою, кредитний ліміт неодноразово збільшувався та остаточно було встановлено в сумі 32100 грн.
Неналежне виконанням умов договору ОСОБА_1 , а саме погашення заборгованості не в повному розмірі та не своєчасно, призвело до виникнення заборгованості, в зв'язку з чим банк направив письмове повідомлення про погашення заборгованості від 13.01.2025 про необхідність сплати 49737,88 грн. протягом 30 днів, яке залишилося без належного реагування, що змусило банк звернутися до суду з позовом.
Встановивши виниклі між сторонами правовідносини, неналежне виконання умов кредитного договору, місцевий суд стягнув заборгованість по кредиту та відсоткам, згідно наданих банком розрахунків, які прийняв до уваги як належні та допустимі докази.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 536 цього Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами отримання кредитних коштів, користування ними, часткова сплата коштів на погашення як тіла кредиту, так і відсотків.
З довідки про збільшення кредитного ліміту вбачається первинне встановлення кредитного ліміту в сумі 12000 грн. 06.07.2018, яке неодноразово збільшувалося, та остаточно було встановлено в сумі 32100 грн. з 26.05.2023.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З наданих позивачем розрахунків заборгованості за відсотками за користування кредитом та заборгованості з погашення суми кредиту, вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 17639,77 грн. та відповідно по відсотках 32098,11 грн. що в цілому становить 49737,88 грн.
Зазначені розрахунки та наданні на їх підтвердження докази в ході розгляду справи стороною відповідача спростовані не були.
Таким чином, суд першої інстанції на підставі вірно встановлених фактичних обставин по справі та з застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять посилань на обставини, які б свідчили про їх помилковість.
Посилання апелянта на не узгодженість умов кредитування та неповідомлення позичальника про умови кредитування відхиляються колегією суддів та спростовуються доказами по справі, з яких вбачається підписання власноручним підписом ОСОБА_1 заяви № №2001071715301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, узгодивши при цьому надання їй кредиту на споживчі цілі строком на 12 місяців, із встановленням кредитного ліміту на суму 12000 грн. та розмір відсоткової ставки 59,56%.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 протягом декількох років користувалася кредитними коштами, сплачувала як заборгованість по тілу, так і відсотки за користування кредитом, тобто погоджувалася з підписаними нею умовами кредитування та не заперечувала дії кредитора.
При цьому, власного контррозрахунку заборгованості по кредитному договору чи її відсутності в ході розгляду справи стороною відповідача надано не було.
Безпідставними вважає судова колегія і доводи апеляційної скарги щодо сплати заборгованості по тілу кредиту, що перевищує саме тіло кредиту, оскільки з довідки банку вбачається неодноразове збільшення кредитного ліміту, яке остаточно було встановлено в сумі 32100 грн., при цьому банк просить стягнути заборгованість по тілу кредиту в сумі 32098,11 грн., що є нижче встановленого ліміту.
Долучені до справи банком докази - розрахунок заборгованості, виписки про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 є належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України, які були обґрунтовано взяті до уваги та покладені в основу рішення місцевого суду.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування рішення суду, як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дігтярь Людмили Анатоліївни залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 08 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2025 року.
Судді : О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Л.І. Пилипчук