Справа № 532/1058/25 Номер провадження 22-ц/814/3578/25Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
01 грудня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Карпушина Г.Л., Пилипчук Л.І.,
розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Цокало Тетяни Михайлівни на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр (надалі - ТОВ «Споживчий центр») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №15.08.2024-100002718 в сумі 54000 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2024 між сторонами було укладено кредитний договір №15.08.2024-100002718, згідно умов якого позичальник отримав кредитні кошти в сумі 24000 грн. на 70 днів, до 23.10.2024, комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту - 4800 грн.
Вказані кошти були перераховані відповідачу, який не виконав взятих зобов'язань по поверненню коштів, сплати процентів, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка в добровільному порядку не була повернута та стала підставою для звернення до суду.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором 15.08.2024-100002718 від 15.08.2024 у розмірі 45600 грн., з яких: 24000 грн. тіло кредиту; 16800 грн. проценти за користування кредитом; 4800 грн. комісія.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр») судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2034,80 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 , суму понесених ним судових витрат за правничу допомогу в сумі 1440 грн.
Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про доведеність між сторонами кредитних правовідносин, неналежне виконання позичальником взятих зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості, яку стягнув відповідно до наданих позивачем розрахунків. Одночасно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення неустойки.
Рішення суду в частині стягнення тіла кредиту відповідачем та рішення суду в частині відмови в стягненні неустойки позивачем не оскаржується, а тому в колегії суддів відсутні підстави для його перегляду в цих частинах.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Цокало Т.М., в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення суду та зменшити стягнуті відсотки з 16800 грн. до 604,80 грн., відповідно зменшити загальний розмір заборгованості та судові витрати. Також вважає що підлягають збільшенню понесені відповідачем витрати на правничу допомогу з 1440 грн. до 4099,20 грн.
Не заперечуючи факт укладання кредитного договору ОСОБА_1 , отримання коштів та невиконання зобов'язань, вважає, що оскільки товариством було застосовано денну процентну ставку з перевищенням 1% в день, умови договору є нікчемними у відповідності до ЗУ «Про споживче кредитування», а отже відсоткова ставка має бути обрахована у відповідності до облікової ставки НБУ та загальна сума відсотків в такому випадку буде становити 604,80 грн.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої.
Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» Васютою В.О. було укладено кредитний договір (оферти) № 15.08.2024-100002718, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 24000 грн., строком на 70 днів, з датою повернення 23.10.2024.
Також сторони визначили фіксовану незмінну процентну ставку в розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит та комісію, пов'язану з наданням кредиту 20% від суми кредиту, яка дорівнює 4800 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку про невиконання позичальником взятих кредитних зобов'язань по кредитному договору, що призвело до виникнення заборгованості, яку стягнув відповідно до наданої довідки- розрахунку, прийнявши її до уваги як належний та допустимий доказ.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.
Не заперечуючи факт існування між сторонами кредитних правовідносин та отримання коштів, невиконання позичальником своїх зобов'язань, що стало підставою для утворення кредитної заборгованості, представник відповідача вказує про нікчемність нарахування відсотків по кредиту з застосуванням процентної ставки більше 1% в день, що суперечить ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», згідно якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
З посиланням на практику іншого апеляційного суду, вважає, що відсотки по кредиту мають бути обраховані згідно облікової ставки НБУ, на що судом не було звернута увага та призвело до невірного обрахування заборгованості по відсотках.
Відхиляючи вказані доводи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про споживче кредитування» законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вбачається з умов договору, який було укладено 15.08.2024, сторони узгодили процентну ставку у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку і розмір якої не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Враховуючи отриману суму кредиту - 24000 грн., 1 % в день буде складати 240 грн., що і було нараховано відповідачу за кожен день користування кредитом, а загалом за 70 днів користування кредитом - 16800 грн.
Вказане також узгоджується з карткою контрагента ОСОБА_1 , де щоденне нарахування відсотків відбувається в сумі 240 грн., тобто 1% в день.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Частиною 2 ст. 627 ЦК України також передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Укладений 15.08.2024 між сторонами кредитний договір, за своєю суттю є договором споживчого кредитування, в якому максимальний розмір ставки вже було приведено у відповідність до норм чинного законодавства, а саме нарахування, що не може перевищувати 1% на день.
Доводи апелянта про необхідність застосування облікової ставки НБУ для нарахування відсотків за користування кредитом є безпідставними та суперечать умовам договору, які були узгодженні при укладанні сторонами, та не суперечать нормам чинного законодавства.
Матеріали справи, а саме розрахунки позивача не містять доказів нарахування відсотків за ставкою більше ніж 1% на день, що не було доведено і відповідачем та не надано доказів про не відповідність умов укладеного між сторонами договору положенням ЗУ «Про споживче кредитування».
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, як ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Цокало Тетяни Михайлівни залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2025 року.
Судді: О.І. Обідіна Г.Л. Карпушин Л.І. Пилипчук