Справа № 528/478/25 Номер провадження 22-ц/814/3997/25Головуючий у 1-й інстанції Вітківський М. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
03 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Чічур Іванни Василівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит - Капітал» на заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
23 квітня 2025 року представник позивача Чічур Іванна Василівна, через систему «Електронний суд», звернулась до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким прохала суд: стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за Кредитним договором №22776-05/2024 від 19.05.2024 року в розмірі 28 800,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»). Крім того, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
У позовній заяві позивач вказувала, що 19.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 22766-05/2024, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 6000 грн.
Зазначає, що товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином повністю умов кредитного договору.
24.09.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу № 24092024, за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 22766-05/2024 від 19.05.2024 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 28 800,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 10 800,00 грн; заборгованість за неустойкою 12 000,00 грн.
Заочним рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 липня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , заборгованість за Кредитним договором №22776-05/2024 від 19.05.2024 року в розмірі 16 800,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» суму сплаченого судового збору у розмірі 1412 (одна тисяча чотириста дванадцять) грн 26 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився представник Чічур І.В., яка діє в інтересах ТзОВ «ФК «Кредит Капітал» та подала апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24.07.2025 року про часткове задоволення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22766-05/2024 від 19.05.2024 року у справі № 528/478/25 та прийняти постанову, якою позовні вимоги викладені у позовній заяві про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22766-05/2024 від 19.05.2024 року у справі № 528/478/25 - задовольнити в повному обсязі та стягнути на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір за подання позовної заяви;
Зокрема вказує, що неустойка (штраф) у розмірі 12 000,00 грн за прострочення позичальником виконання зобов'язання, підлягає стягненню із відповідача.
Акцентує увагу суду, що нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Датою набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів), оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит.
Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст.374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 19.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 22766-05/2024, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 6000 грн. (а.с. 15-22).
24.09.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу № 24092024, за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 22766-05/2024 від 19.05.2024 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (а.с. 31-36).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , в сумі 28 800,00 грн (а.с. 37).
Згідно з розрахунком заборгованості у відповідача існує заборгованість за кредитним договором № 22766-05/2024 від 19.05.2024 року перед позивачем, яка становить 28 800,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 10 800,00 грн; заборгованість за неустойкою 12 000,00 грн (а.с. 25-27).
З досудової вимоги від 14.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 було направлено повідомлення про те, що відбулося відступлення права вимоги до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та про зміну реквізитів для здійснення оплати заборгованості (а.с. 40).
Задовольняючі позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином до умов визначені договором та вимог ЦКУ, тому підлягає стягненню заборгованість за основною сумою боргу та відсотків за користування кредитом, що стосується неустойки, суд в цій часині відмовляє, враховуючи положення Закону №2120-1Х, яким було доповнено розділ IV «прикінцеві та перехідні положення п.6-1 Закону України «Про споживче кредитування».
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша - третя, п'ята, шоста статті 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, сформованій у справі №752/8842/14-ц від 05.07.2017.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 22766-05/2024, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 6000 грн. (а.с. 15-22).
24.09.2024 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу № 24092024, за умовами якого право вимоги за кредитним договором № 22766-05/2024 від 19.05.2024 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (а.с. 31-36).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , в сумі 28 800,00 грн (а.с. 37).
Згідно з розрахунком заборгованості у відповідача існує заборгованість за кредитним договором № 22766-05/2024 від 19.05.2024 року перед позивачем, яка становить 28 800,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 6 000,00 грн.; заборгованість за відсотками 10 800,00 грн; заборгованість за неустойкою 12 000,00 грн (а.с. 25-27).
З досудової вимоги від 14.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 було направлено повідомлення про те, що відбулося відступлення права вимоги до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та про зміну реквізитів для здійснення оплати заборгованості (а.с. 40).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу та відсотків за користування кредитом, оскільки зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов визначені в договорі та вимог закону.
Що стосується неустойки, суд першої інстанції відмовив в цій частині правомірно, оскільки відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинних на дату укладення кредитного договору та на час ухвалення рішення, під час дії воєнного та надзвичайного стану в Україні та протягом 30 днів після їх припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Таким чином, неустойка, штрафи, пеня та інші платежі, нараховані за прострочення включно з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем, і стягненню з відповідача ОСОБА_1 не підлягають.
Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Чічур Іванни Василівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит - Капітал» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2025 року.
Головуючий суддя : ________________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________________ С.Б. Бутенко ____________________ О.І. Обідіна