Справа № 545/185/25 Номер провадження 22-ц/814/4054/25Головуючий у 1-й інстанції Афанасьєва Ю. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
03 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; суддів Бутенко С.Б., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Пирятинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 на заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року у справі за позовом Виконавчого комітету Пирятинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,-
У січні 2025 року виконавчий комітет Пирятинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування позову вказувало, що відповідач є батьком малолітнього ОСОБА_1 .
21.12.2023 року мати ОСОБА_3 звернулася до міського голови з заявою щодо влаштування її сина, ОСОБА_1 у сім'ю патронатного вихователя, оскільки в сім'ї склалися складні життєві обставини. На час влаштування дитини, батько з сім'єю не проживав.
Враховуючи незадовільні умови для проживання, виконавчим комітетом Пирятинської міської ради прийнято рішення від 16.01.2024 №40 «Про влаштування малолітнього ОСОБА_1 у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 », дитину влаштовано у сім'ю патронатного вихователя. В подальшому продовжено строк перебування дитини у сім'ї патронатного вихователя на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення.
Також вказувало, з 21.12.2023 по 11.03.2024 мати та батько дитини жодного разу до сина не приїжджали, не телефонували до відділу, не цікавилися його життям та здоров'ям.
За весь період перебування дитини у Пирятинському закладі дошкільної освіти «Сонечко» Пирятинської міської ради Полтавської області, біологічні батьки дитини не приходили, її життям не цікавилися.
Також вказують, що питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Пирятинської міської ради. За висновком якої є всі підстави позбавити батьківських прав відповідача.
Враховуючи викладені обставини вважають, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому наявні підстави для позбавлення його батьківських прав.
Заочним рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року в задоволенні позову виконавчого комітету Пирятинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, - відмовлено.
Не погодившись із рішенням районного суду, його в апеляційному порядку оскаржив виконавчий комітет Пирятинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить заочне рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги вказано, що батько жодного разу не з'являвся за місце перебування дитини, не цікавиться його станом здоров'я, що є нехтуванням батьківських обов'язків.
Окрім того, протиправна поведінка відповідача підтверджена заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 19.09.2015 року ОСОБА_2 вже було позбавлено батьківських прав стосовно його іншого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказує, що судом не було досліджено, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, а саме: не піклувався про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечував необхідного харчування, медичного догляду, та не спілкувався з дитиною.
Вказані факти, як кожен окремо так і в сукупності вказують на нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками та є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи по справі будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Районним судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6) та повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00046426362 від 09.08.2024 року (а.с.9-10).
Відповідно до акту оцінки потреб сім'ї, складеного в період з 22.12.23 по 25.12.2023 рік за місцем проживання ОСОБА_3 в с. Давидівка, вбачається, що за вказаною адресою проживав син ОСОБА_1 . Було складено акт щодо невиконання батьківських обов'язків, вживання спиртних напоїв, встановлений незадовільний стан задоволення потреб дитини, а саме дитина знаходилась в умовах проживання, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, одяг брудний, дитина голодна (а.с.11-13).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 16 січня 2024 року №40 вирішено влаштувати 21 грудня 2023 року малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі наказу начальника відділу (служби) у справах дітей від 21.12.2023 №99 «Про передачу дитини до сім'ї патронатного вихователя», акту про факт передачі дитини на тимчасовий догляд та виховання у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 терміном на 3 місяці. Вирішено укласти договір про патронат над дитиною між Пирятинською міською радою, патронатним вихователем ОСОБА_4 та матір'ю дитини ОСОБА_3 (а.с.18).
Районним судом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 12 березня 2024 року №154 продовжено строк перебування малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сім'ї патронатного вихователя ОСОБА_4 , у зв'язку з неможливістю повернення дитини у сім'ю матері та з урахуванням найкращих інтересів дитини. Продовжено з 21.03.2024 дію договору про патронат над дитиною від 22.12.2023 на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення (а.с.19).
Патронатного вихователь ОСОБА_4 надала свої пояснення, та зазначила, що малолітній ОСОБА_1 перебуває в її сім'ї з 21.12.2023 року. За весь період перебування дитини його батько ОСОБА_2 , жодного разу не телефонував до дитини, не приїздив, не цікавився життям та здоров'ям дитини. Місце перебування батька їм невідоме (а.с.16).
Згідно характеристики Пирятинського закладу дошкільної освіти «Сонечко» Пирятинської міської ради Полтавської області (а.с.17), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в патронатній сім'ї: патронатний вихователь ОСОБА_4 та патронатний вихователь ОСОБА_6 . Стосунки в сім'ї дружні, теплі, формуються на родинних відносинах. Дитина виховується в любові, ласці, взаєморозумінні та повазі. Біологічні батьки ОСОБА_1 за час перебування хлопчика в дошкільному закладі, жодного разу не з'являлися та не контактували з персоналом закладу.
Виконавчим комітетом Пирятинської міської ради Полтавської області був наданий висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_1 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 13.12.2024 №714.
Відмовляючи в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено злісне ухилення відповідачем своїх батьківських обов'язків, а також відсутні докази, що відповідач навмисно, без поважних причин не спілкується із сином та не надає матеріальної допомоги. Зазначені обставини у справі не можуть бути беззаперечною підставою для позбавлення батьківських прав.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно ст.18 ЗУ «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
При визначенні інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти - інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків з сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною, а також в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Також у ст.7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (про що стверджує позивач у цій справі); 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її
утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та
піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
За положенням частини 6 статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України року встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 6 цієї ж статі - доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ВС у справі №459/3411/18 в постанові від 29.09.2021 вказав, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному
для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та надавши оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позов не підлягає до задоволення, оскільки з наданих позивачем доказів у суду відсутні підстави вважати, що відповідач навмисно ухиляється від виконання ним своїх батьківських обов'язків та свідомо нехтує ними.
Однак, колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, та вважає, що він зроблений без урахування наявних у справі доказів та обставин справи, оскільки свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками підтверджується належними доказами.
Так, враховуючи незадовільні умови для проживання, виконавчим комітетом Пирятинської міської ради прийнято рішення від 16.01.2024 №40 «Про влаштування малолітнього ОСОБА_1 у сім'ю патронатного вихователя ОСОБА_4 », дитину влаштовано у сім'ю патронатного вихователя. В подальшому продовжено строк перебування дитини у сім'ї патронатного вихователя на період воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення.
За період перебування малолітнього ОСОБА_1 в сім'ї патронатного вихователя батьки дитини жодного разу до нього не приїжджали, не цікавились здоров'ям і розвитком дитини, не надавили матеріальної допомоги.
У справі відсутні належні та допустимі докази, що батьки дитини з поважних причин не могли спілкуватися із дитиною.
За весь період перебування дитини у Пирятинському закладі дошкільної освіти «Сонечко» Пирятинської міської ради Полтавської області, біологічні батьки дитини не приходили, її життям не цікавилися.
Також, питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Пирятинської міської ради. За висновком якої є всі підстави позбавити батьківських прав відповідача.
Суд першої інстанції при оцінці доказів, не взяв до уваги вік дитини та наявність свідомого нехтування відповідачем щодо виконання своїх батьківських обов'язків, що підтверджується аналогічним ставленням відповідача до свого першого сина ОСОБА_7 , щодо якого він також був позбавлений батьківських прав.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, з огляду на його свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виховання сина.
Вказане також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2025 року у справі №147/277/24.
Отже, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 свідомо та умисно нехтує своїми батьківськими обов'язками, порушуючи права дитини на належне батьківське виховання. Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає, що наявні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .
Слід звернути увагу, що відповідно до частини першої статті 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною, а згідно з частинами першою-другою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав; поновлення батьківських прав неможливе, якщо
дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення районного суду з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог.
В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частина 13 вказаної статті визначає, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а при подачі апеляційної скарги 1453,44 грн. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 2644,64 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Пирятинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2025 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги виконавчого комітету Пирятинської міської ради в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2644, 64 грн.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2025 року.
Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________________ С.Б. Бутенко __________________ О.І. Обідіна