Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6180/25 Головуючий у 1-й інст. Покатілов О. Б.
Номер провадження №33/4805/1017/25
Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
04 грудня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Шматко Н.Г., потерпілої ОСОБА_2 , її адвоката Богданович М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Шматко Наталії Геннадіївни, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 16 липня 2025 року, якою його притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою судді Корольовського районного суду міста Житомира від 16 липня 2025 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 31 травня 2025 року приблизно 21-20 год за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї доньки ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто, умисні дії економічного, фізичного та психологічного характеру, а саме: пошкодила кабель до телевізору, штовхала, почала виганяти з будинку, кричати, чим могло бути завдано шкоди фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 та чим було завдано майнової шкоди останній. Відповідальність за вказане адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Шматко Н.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Вказала, що суд першої інстанції не дослідив належним чином протокол про адміністративне правопорушення як доказ. Крім того, не врахував відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження у ОСОБА_1 умислу, як складової інкримінованого їй правопорушення. Зазначила, що самі по собі нецензурні висловлювання та образи не формують домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили майнову невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Вказала на тривалий конфлікт між ОСОБА_2 та її матір'ю ОСОБА_1 . Єдиним доказом вини ОСОБА_1 , на думку адвоката, є письмові пояснення ОСОБА_2 та її захисника Богданович М.В.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення скаржника ОСОБА_1 , її захисника Шматко Н.Г., які підтримали апеляційну скаргу, потерпілої ОСОБА_2 , її захисника - Богданович М.В., які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Розглядаючи справи про адміністративне правопорушення, суддя, як це визначено у ст. 245 КУпАП, повинен всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати всі обставини справи на основі належно досліджених та оцінених в судовому засіданні доказів та вирішити справу в точній відповідності з законом.
Водночас, згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, який є одним з основних джерел доказів, має містити дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Крім того, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, наведені вимоги закону при розгляді справи у суді першої інстанції та винесенні суддею постанови відносно ОСОБА_1 дотримані не були.
Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції виходив із доведеності її вини у вчиненні психологічного насильства щодо ОСОБА_2 , обґрунтовуючи свій висновок фактичними обставинами, встановленими з пояснень сторін.
Однак, апеляційний суд не може погодитись із таким висновком місцевого суду, оскільки він зроблений судом першої інстанції без всебічного і повного аналізу всіх фактичних обставин справи.
Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що судом належним чином не проаналізовано обставини події, яка стала підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно учасників конфлікту.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП вчинення насильства в сім'ї полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, насильство в сім'ї, у розумінні ст. 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки таке потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та сварка не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №208098 від 31 травня 2025 року, ОСОБА_1 31 травня 2025 року близько 21-20 год за місцем свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї доньки ОСОБА_2 домашнє насильство, тобто, умисні дії економічного, фізичного та психологічного характеру, а саме: пошкодила кабель до телевізору, штовхала, почала виганяти з будинку, кричати, чим могло бути завдано шкоди фізичному та психічному здоров'ю ОСОБА_2 та чим було завдано майнової шкоди останній.
На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП матеріали справи містять пояснення ОСОБА_2 , на основі яких складено протокол про адміністративне правопорушення.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 вказала, що 31 травня 2025 року приблизно об 21 годині 20 хвилин до її помешкання постукала донька - ОСОБА_2 , яка проживає в сусідній квартирі спільного будинку за адресою АДРЕСА_2 . Після того, як ОСОБА_1 відкрила двері, ОСОБА_2 відштовхнула її та пройшла до балкону квартири, де почала тягнути кабель, що з'єднував антену з телевізором, розкидала в помешканні речі, які належать ОСОБА_1 та між ними виникла сварка. Крім того, зазначила, що у них з ОСОБА_2 вже тривалий час виникають конфлікти, а саме: ОСОБА_2 ображає її та не дозволяє користуватись спільним подвір'ям.
Крім пояснень ОСОБА_3 до названого протоколу долучені письмовий терміновий заборонний припис стосовно кривдника, форму оцінки ризиків домашнього насильства, заповнену зі слів потерпілої, та рапорт поліцейського.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні в суді першої інстанції підтвердила обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначила, що вона прийшла до ОСОБА_1 , щоб налагодити кабель телебачення. ОСОБА_1 прибігла та почала її виганяти, кричати, штовхати, вирвала кабель. Після чого ОСОБА_2 вийшла та викликала поліцію.
Надаючи оцінку вищевказаним поясненням осіб, як при складанні протоколу, так і в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та її дочкою ОСОБА_2 існує конфлікт з приводу використання спільного домоволодіння, що виключає при цьому ознаки домашнього насильства.
Проте, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно члена сім'ї, а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди її психологічному здоров'ю.
При цьому, можливі нецензурні висловлювання в межах конфлікту, який відбувся між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психологічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
З викладених вимог закону вбачається, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 , які полягали у вчиненні словесного конфлікту із ОСОБА_2 не утворюють самі по собі складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Також в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази про те, що під час конфлікту ОСОБА_1 діяла з умислом спричинити ОСОБА_2 емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак завдати шкоди їх психічному здоров'ю.
Крім того, однією з обов'язкових ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є настання наслідків у виді спричинення потерпілому фізичного болю, страждань, емоційної невпевненості, або завдання шкоди фізичному здоров'ю особи. Разом із тим, матеріали справи не містять відомостей про спричинення діями ОСОБА_1 будь-яких наслідків для потерпілої.
Враховуючи вищенаведені недоліки та суперечності, що містяться в матеріалах провадження, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність належних, достатніх і переконливих доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували, що ОСОБА_1 31 травня 2025 року вчинила домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , а отже наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, вважаю, що судом не було досліджено всіх обставин, що стосуються події правопорушення, його об'єктивної сторони, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню.
Згідно ст. 294 КУпАП в разі скасування постанови суду першої інстанції суд апеляційної інстанції повинен розглянути справу по суті з винесенням нового рішення, або закрити провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню із закриттям провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Шматко Наталії Геннадіївни, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову судді Корольовського районного суду міста Житомира від 16 липня 2025 року скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь