Житомирський апеляційний суд
Справа №756/8049/24 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.
Категорія 53 Доповідач Борисюк Р. М.
04 грудня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 756/8049/24 за позовом представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 липня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гришковець А.Л. у місті Овручі,
У червні 2025 року представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» (далі ПАТ «СК «Аркс», Товариство, Позивач) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути ОСОБА_1 на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 14 498,8 грн та судовий збір в сумі 3028 грн.
Позов мотивувався тим, що 13 грудня 2021 року о 17 год. 45 хв. у місті Києві на проспекті Повітрофлотському, 32 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участю автомобіля «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та автомобіля «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2022 року у справі №760/33667/22 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
На момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля «Toyota Rav 4» були застраховані в ПAT «СК «Аркс» договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 109107Га1к від 06 жовтня 2021 року.
Власник пошкодженого автомобіля «Toyota Rav 4» звернувся до ПAT «СК «Аркс» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 18 грудня 2021 року. Дана заява була розглянута та пошкодження застрахованого автомобіля було визнано страховим випадком. У зв'язку з чим, на підставі акту огляду транспортного засобу від 18 грудня 2021 року; рахунку № СР00-000981 від 04 січня 2022 року; страхового акту № ARX3155315 від 14 січня 2022 року, AT «СК «Аркс» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 45 876,41 грн.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 206304822 (розмір франшизи згідно вказаного полісу становить 2 600 грн).
23 лютого 2023 року між ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ПАТ «СК «Аркс» було укладено угоду про здійснення страхового відшкодування та додаток № 1 до угоди, згідно яких розмір страхового відшкодування, розрахований в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) становить 31 377,61 грн, а узгоджений сторонами розмір страхового відшкодування - 28 239,85 грн. У зв'язку з цим ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 28 239,85 грн, згідно платіжного доручення № 33710 від 28 лютого 2023 року (страхове відшкодування з урахуванням зносу автомобіля «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_2 ).
Представник вказував, що позивач отримав право вимоги на таке відшкодування. Сума виплати страхового відшкодування, яке повинен сплатити відповідач позивачу складає: 45 876,41 грн - 31 377,61 грн = 14 498,8 грн.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 07 липня 2025 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ«СК «Аркс» сплачене страхове відшкодування у розмірі 11 361,04 грн та 2372,74 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі, представник позивача просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.
Представник зазначає, що власник пошкодженого автомобіля «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся до AT «СК «Аркс» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування 18 грудня 2021 року. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля було визнано страховим випадком. У зв'язку з чим. на підставі: Акту огляду транспортного засобу від 18 грудня 2021 року; Рахунок № СР00-000981 від 04 січня 2022 року; Страхового акту №ARX3155315 від 14 січня 2022 року.
ПAT «СК «Аркс» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі: 45 876,41 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 861102 від 17 січня 2022 року.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів позовної заяви, які викладені вище.
Враховуючи наведене, представник вважає, що Позивач отримав право вимоги на таке відшкодування.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в порядку суброгації стягненню із відповідача підлягає різниця між фактичним розміром шкоди (витрат позивача за договором страхування) і страховою виплатою в розмірі 28 239,85 грн, яка зменшується на суму, яка складає різницю між розміром страхового відшкодування, розрахованого в порядку Закону № 1961-IV та узгодженим сторонами розміром страхового відшкодування відповідно до пункту 2.2.3 Угоди про здійснення страхового відшкодування від 23 лютого 2023 року, укладеної між ПAT «СК «Аркс» та ТДВ СК «Альфа-Гарант». Зокрема різниця - це 3137, 76 грн, і відповідно 45 876,41 грн - 31 377,61 грн = 14 498,8 грн - 3137,76 грн = 11 361,04 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про страхування» (далі Закон № 1909-IX), нормами цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що 13 грудня 2021 о 17 год. 45 хв. у місті Києві на проспекті Повітрофлотському, 32 сталася ДТП за участю автомобіля «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 червня 2022 року у справі №760/33667/22 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Вказана постанова набрала законної сили 21 червня 2022 року (а.с.4).
Згідно частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вина ОСОБА_1 у заподіянні неправомірними діями шкоди потерпілому, не підлягає доказуванню, оскільки встановлена постановою суду, яка набрала законної сили, і є обов'язковою для суду, який розглядає справу, про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалена постанова.
На момент ДТП майнові інтереси власника автомобіля «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , були застраховані в AT «СК «Аркс», що підтверджується копією договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 109107Га1к від 06 жовтня 2021 року (а.с.5-12).
Згідно умов вказаного договору страхова сума визначена в розмірі 73 5000 грн; страховий платіж - 27 709,5 грн, варіант страхового покриття - «Все включено» - страховик несе відповідальність згідно з умовами даного договору 24 години на добу, сім днів на тиждень. Франшиза (безумовна) за ризиком по збитках внаслідок ДТП: 0,00 % від страхової суми. Дата початку дії договору - 08 жовтня 2021 року, дата закінчення дії договору - 07 жовтня 2022 року.
Як вбачається із матеріалів справи, 18 грудня 2021 року власник пошкодженого автомобіля «Toyota Rav 4» ОСОБА_2 звернулася до ПAT «СК «Аркс» із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с.14).
Вказана ДТП була визнана страховим випадком, про що 14 січня 2022 року ПАТ «СК «Аркс» (попередня назва СК «АХА Страхування») було складено страховий акт № ARX 3155315, згідно з яким сума страхового відшкодування, що належить до виплати за пошкоджений автомобіль, на підставі розрахунку визначена в розмірі 45 876,41 грн (а.с.17-18).
17 січня 2022 року ПАТ «СК «Аркс» на підставі рахунку № СР00-000981 сплатило на рахунок ТОВ «Саміт моторз Україна» страхове відшкодування згідно акту №ARX 3155315 ОСОБА_2 , що підтверджується копіями рахунку та платіжного доручення № 861102 від 17 січня 2022 року (а.с.16, 19).
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача - ОСОБА_1 , як водія автомобіля марки «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого полісом серії ЕР №206304822, яким був передбачений ліміт відповідальності страховика за шкоду майну 130 000 грн, за шкоду життю та здоров'ю - 260 000 грн, розмір франшизи згідно вказаного полісу становить 2600 грн, поліс діючий станом на 13 грудня 2021 року (а.с.20).
Копія угоди про здійснення страхового відшкодування від 23 лютого 2023 року свідчить, що між ПАТ «СК «Аркс» та ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було підписано угоду про здійснення страхового відшкодування, якою ТДВ «СК «Альфа-Гарант» розглянуло перелік майнових вимог ПАТ «СК «Аркс» на загальну суму 818 605,64 грн, які виникли на підставі статті 27 Закону № 1961-IV та пов'язані з відшкодуванням збитків за страховими випадками, по яких компанією складено відповідні страхові акти, перелік яких наведено в Додатку №1 до цієї Угоди, який є невід'ємною частиною даної Угоди (а.с.21).
В додатку № 1 до угоди серед інших вимог значиться вимога АТ «СК «Аркс» № 5131 АРКС щодо шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, що сталася 13 грудня 2021 року (страховий акт № АRХ3155315); застрахований в ПАТ «СК «Аркс» ТЗ (д.н.з. НОМЕР_2 ); поліс ОСЦПВВНТЗ ТДВ «СК «Альфа-Гарант» - № 206304822; страховий акт ТДВ «СК «Альфа-Гарант» - 22/4445; сума регресної вимоги - 45 876,41 грн; франшиза - 2600 грн; розмір страхового відшкодування, розрахований відповідно до Закону № 1961-IV, - 31 377,61 грн, узгоджений сторонами розмір страхового відшкодування - 28 239,85 грн (а.с.22).
Пунктом 2.2.3 вказаної угоди перебачено, що ПАТ «СК «Аркс» відмовляється від вимог до заподіювачів шкоди (водіїв) та/або власників транспортних засобів, відповідальність яких застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант», на суму, яка складає різницю між розміром страхового відшкодування, розрахованого в порядку Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та узгодженим сторонами розміром страхового відшкодування.
Тобто, 31377,61 грн - 28239,85 грн =3137,76 грн.
28 лютого 2023 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало на рахунок ПАТ «СК «Аркс» страхове відшкодування в порядку регресу згідно страхового акту № ЦВ/22/4445 за договором страхування №206304822 від 12 жовтня 2021 року в сумі 28 239,85 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 33710 (а.с.23).
Статтею 6 Закону № 1961-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (стаття 36.2 Закону № 1961-IV).
Відповідно до підпункту 38.1.1, пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), також, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 1 та 2 статті 1166 ЦК України).
Пунктом 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 ЦК України).
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
У пункті 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70) вказано, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.
Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов'язанні.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант» та договором визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в сумі 130 000 грн, за шкоду життю та здоров'ю - 260 000 грн, розмір франшизи згідно вказаного полісу становить 2600 грн, поліс діючий станом на 13 грудня 2021 року (а.с.20).
Між ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ПАТ «Страхова компанія «Аркс» було укладено угоду про здійснення страхового відшкодування від 23 лютого 2023 року, згідно якої розмір страхового відшкодування, розрахований в порядку Закону 1961-IVстановить 31 377,61 грн, а узгоджений сторонами розмір страхового відшкодування становить - 28 239,85 грн. (а.с.21-22).
Тобто, за змістом вказаної угоди про здійснення страхового відшкодування ПАТ «СК «Аркс», діючи добровільно, на власний розсуд погодилось із розміром страхового відшкодування ТДВ СК «Альфа-Гарант» в сумі 28 239,85 грн та правовими наслідками такої виплати.
Відомостей про те, що представник ПАТ «СК «Аркс» підписав вказане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.
Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь ПАТ «Страхова компанія «Аркс» - 11 361,04грн страхового відшкодування.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді