Справа №303/6449/25
2/303/2338/25
РІШЕННЯ (Заочне)
04 грудня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді Курах Л.В.
секретар судового засідання Гейруш Л.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить на праві приватної власності у рівних долях квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Між позивачем та відповідачами було досягнуто домовленість про оформлення договору купівлі-продажу вищевказаної квартири за 72 0000,00 гривень в еквіваленті 2 000 доларів США. Відповідачі наголошували, що вони дооформляють документи і готові оформити у нотаріуса купівлі-продажу квартири. На підтвердження досягнутих домовленостей щодо укладання у майбутньому договору купівлі-продажу квартири позивач через свою тещу ОСОБА_5 , грошові кошти в рахунок оплати за квартиру передачі відповідачам у рівних долях у 2022 році еквівалент 10 000 доларів США., а кінцеву суму в такому ж розмірі у 2023 році.
Після здійснення часткової оплати ОСОБА_1 разом з своєю сім'єю та батьків чоловіка стали проживати у квартирі. З того часу оплачують всі житлово-комунальні послуги. Однак, не зважаючи на сплив значного терміну часу з моменту сплати нею грошових коштів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рахунок оплати за квартиру, договір купівлі-продажу квартири між ними укладено не було, оскільки вони ухиляються від даного оформлення.
Таким чином, позивач не має можливості нотаріально посвідчити укладений 26.12.2023 року між позивачем та відповідачами договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2025 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Клопотання про виклик свідка задоволено.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечують.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона дійсно передавала відповідачам гроші, їй було вручено всі необхідні документи. Однак надалі вони не могли зв'язатися з відповідачами. Свідок зазначила, що спочатку вони орендували у відповідачів квартиру та сплачували за комунальні послуги, після чого самі відповідачі запропонували їм придбати цю квартиру.
Відповідачі у судове засідання з розгляду даної справи не з'явилися повторно, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. У зв'язку із неявкою відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд констатує наступне.
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Судом встановлено, що відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №29977730 від 17.05.2011 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .
Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_7 після державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 , змінила прізвище на ОСОБА_9 .
Відповідно до розписки від 26.12.2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали від ОСОБА_1 через ОСОБА_5 грошові кошти у сумі еквівалент 10 000 доларів США, а загалом отримали еквівалент 20 000 доларів США або 720000 гривень, які передано станом на 26.12.2023 року повністю за продану ними квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
З доданих квитанцій вбачається, що позивач здійснює оплати за житлово-комунальні послуги.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що нотаріально договір купівлі-продажу не посвідчувався через неможливість такого посвідчення, оскільки відповідачі не виконали свого зобов'язання та ухиляються від нотаріального посвідчення договору. Відтак позивач вважає, що сторони виконали умови договору купівлі-продажу. Однак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухиляються від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, можливість нотаріально посвідчити договір втрачена, тому єдиним шляхом вирішення спору та захисту прав покупця є звернення до суду з такими вимогами.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається (ст. 220 ЦК України).
У справах про визнання дійсним договору купівлі-продажу сторонами є саме сторони такої угоди, при цьому продавцем майна має бути його власник, який наділений повним обсягом прав щодо визначення долі майна та розпорядження ним.
Однією з умов визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин (постанова Верховного Суду України від 06.09.2017 в справі № 754/2339/16).
При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для визнання правочину дійсним (постанови Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 545/440/18; від 04.03.2019 в справі № 665/2266/16-ц; від 30.10.2019 в справі № 140/2001/17).
Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі № 6-2124цс15, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення у особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу. Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі № 3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Враховуючи, що ОСОБА_1 через ОСОБА_5 сплатила грошові кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а вони відповідно їх отримали, що підтверджується аналізованими вище доказами, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, а також те, що відповідачі ухилилися від нотаріального посвідчення правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , також визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 280, 289, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 203, 220, 328, 334, 392, 640, 657 ЦК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири, житловою площею 40,6 кв. метри, загальною площею 65,7 кв. метра, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер об?єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 33660457, укладений між ОСОБА_1 та власниками: ОСОБА_10 та ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , паспорт: НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , право власності на квартиру, житловою площею 40,6 кв. метри, загальною площею 65,7 кв. метра, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер об?єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно: 33660457, в цілому.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 ).
Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ).
Відповідачі: ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 );
ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ).
Головуюча Л.В.Курах