Справа № 559/3709/25
Провадження № 2/559/1413/2025
02 грудня 2025 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області
в складі головуючого судді Макеєва С.В.,
секретаря судового засідання Франчук А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
І. Стислий виклад позиції сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є батьком дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого згідно наказу Дубенського міськрайонного суду від 08.02.2018 з нього стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.01.2018 року. На цей час у нього склалися обставини, які зазначені в ст.182 СК України, що передбачають зменшення розміру аліментів.
На сьогодні у нього на утриманні перебувають ще двоє неповнолітніх дочок від другого шлюбу з ОСОБА_4 , якій він також сплачує аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходів). Крім того, молодша дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є інвалідом з народження, так як має невиліковне захворювання (синдром ОСОБА_6 ), а відповідно, потребує постійного додаткового догляду, матеріального забезпечення та утримання. Матеріальне становище його погіршилося, оскільки він офіційно не працює, хоча має періодичні підробітки, й несе постійні витрати у зв'язку із специфікою лікування молодшої дочки. Оскільки і сімейний стан, і матеріальне становище його змінилося, що згідно положень статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів.
Вважає, що для забезпечення потреб усіх його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доцільним є зменшити розмір аліментів до 1/6 частки від усіх його доходів на кожну дитину.
Представником відповідачки ОСОБА_2 - адвокатом Андрієнко І.В. подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позов необґрунтованим, безпідставним і просить відмовити в його задоволенні. У відзиві вказує, що підставами для зменшення розміру аліментів є зміна сімейного стану та погіршення матеріального становища платника аліментів, однак позивач не надав належних та допустимих доказів такого.
Позивач в своїй позовній заяві стверджує, що він сплачує аліменти своїй дружині згідно судового наказу від 01.04.2025 р. Доказів на підтвердження добровільної сплати аліментів позивачем або примусового стягнення аліментів з нього позивачем не долучено. Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень відсутні відкриті провадження про виконання виконавчих документів щодо стягнення коштів з позивача ОСОБА_1 на користь його дружини ОСОБА_4 . Також позивач стверджує, що він несе витрати на постійне лікування меншої дочки, при цьому не надає жодного доказу щодо оплати ним лікування чи реабілітації дочки.
В якості доказів погіршення матеріального стану позивач долучає відомості з реєстру Пенсійного фонду України, в якому зазначено відсутність офіційних доходів з травня 2024 року по грудень 2024 року, але даний доказ не доводить матеріальний стан позивача або його погіршення на час розгляду судової справи. Позивач взагалі не надає будь-яких документів про його доходи або відсутність доходів за 2025 рік. Так як і не надає відомостей про джерела його доходу протягом останнього року або знаходження на обліку в центрі зайнятості як безробітного.
Відповідачем долучаються копії виписок з банківського рахунку відповідача щодо зарахування аліментів від позивача в значному розмірі, таких як зарахування коштів від 5 000 гривень до 20 тисяч гривень протягом 2025 року. Даний факт підтверджує належний матеріальний стан позивача для виконання судового наказу від 08.02.2018 р. на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі, зазначеному в даному виконавчому документі.
Обов'язок щодо утримання дітей згідно закону покладено на обох батьків, а зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_8 без підтвердження погіршення матеріального стану батька суперечитиме інтересам дитини та не забезпечить його належного утримання. Зважаючи на вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначив, що ним подано письмові докази щодо погіршення його матеріального становища та докази фактичного місця реєстрації та проживання його та його другої дружини і дочок у АДРЕСА_1 . Зазначає, що кошти для зарахування аліментів на утримання сина він взяв у борг. Також зазначає, що окрім отримання та лікування хворої дочки ОСОБА_9 , непрацездатною є його мати, якій у 2024 році було діагностовано онкологічне захворювання і він їй матеріального допомагає оплачувати лікування та реабілітацію. Зважаючи на це, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки для цього є належні підстави.
Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначає, що твердження позивача не підтверджені доказами. Просить відмовити у задоволені позову.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач просить провести розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами, про що зазначив у позовній заяві.
Представник відповідачки, згідно поданого клопотання, просить розгляд справи провести без їх участі. Пояснення, викладені у відзиві на позов та запереченні на відповіді на відзив, підтримує в повному обсязі, в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Суд вважає за належне розглянути справу по суті заявлених вимог, на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що у свідоцтві про народження дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , батьками зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 12).
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 03.04.2019, шлюб між сторонами розірвано, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір'ю (а.с. 9).
Згідно наказу Дубенського міськрайонного суду від 08.02.2018 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 26.01.2018 року (а.с. 13).
21.09.2019 ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 14).
У свідоцтвах про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач вказаний батьком (а.с. 15, 16).
Судовим наказом Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.04.2025 (справа №289/494/25) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, та не більше 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи з 21.03.2025 року (а.с. 17).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю з народження, захворювання: синдром Дауна, про що свідчать відповідні медичні висновки, виписки з історії хвороби, індивідувальна програма реабілітації інваліда, виписки з історії хвороби (а.с. 18-21).
Згідно акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №2990 від 25.10.2024, укладеного між представником дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та «Міжнародною реабілітаційною клінікою Козявкіна», вартість лікувальних послуг склала 22590 грн (а.с. 22).
Дитині проводяться відповідні реабілітаційні заходи, про що свідчать консультаційні висновки спеціалістів, виписки та рекомендації (а.с. 23-26).
Як свідчить довідка Управління соціального захисту населення Житомирської РДА від 17.04.2025, ОСОБА_1 на обліку не перебуває, ніяких видів допомог та компенсацій не отримує (а.с. 27).
У довідці форми ОК-5 та відомостях з реєстру Пенсійного фонду України зазначено відсутність офіційних доходів , ОСОБА_1 з травня 2024 року по грудень 2024 року (а.с. 28-31).
Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень відсутні відкриті провадження про виконання виконавчих документів щодо стягнення коштів з позивача ОСОБА_1 на користь його дружини ОСОБА_4 (а.с. 50).
Відповідачем долучено копії виписок з банківського рахунку відповідача щодо зарахування аліментів від позивача в розмірі від 5 000 гривень до 20 тисяч гривень протягом 2025 року (а.с. 51-52).
Як свідчать медичні епікризи надані позивачем, його мати ОСОБА_10 хворіє на онкологічне захворювання та проходить відповідне лікування.
IV. Норми права, які застосував суд.
Згідно ст.7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. -
Згідно ч.2 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).
Відповідно до ч.9 ст.7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.
Згідно ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
У розумінні статті 81 ЦПК України та наведеної вище норми СК України презюмується необхідність саме ініціатору позову доводити обставини змін у його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров'я або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленості між батьками про способи виконання своїх обов'язків щодо дітей, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Відповідно ст.3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою ВРУ №789-XII від 27.02.1991, визначено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей (ст. 3).
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що підстав для зменшення розміру аліментів згідно ст.192 СК України, а відповідно і для задоволення позову, немає.
Так, позивачем зазначено, що підставою для звернення до суду з позовною заявою про зменшення розміру аліментів стала зміна матеріального стану. Проте, суду не надано жодних доказів того, що матеріальний стан позивача змінився (погіршився). Форму ОК-5 позивач надав лише за 2023 і 2024 роки, хоча з позовм звернувся 29.08.2025 року.
Підставою для зменшення розміру аліментів позивач зазначає і те, що з 21.09.2019 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , з якою мають двох спільних дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких судовим наказом від 01.04.2025 р. призначено стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини його доходів (заробітку), які він сплачує. Вважає, що його матеріальний стан погіршився, оскільки він несе постійні витрати у зв'язку із хворобою меншої дитини, та хворобою матері. Разом з тим, доказів того, що саме позивач несе додаткові витрати на лікування матері та дочки суду не надано.
Позивач посилається на те, що аліменти на користь відповідачки у 2025 році сумою близько 50 тисяч гривень він оплатив позиченими коштами, проте доказів позики суду не надано.
Сама по собі наявність інших дітей та погіршення стану здоров'я не свідчать про погіршення матеріального стану платника аліментів. Наявність на утриманні позивача ще двох дітей не дають достатніх та беззаперечних підстав для задоволення позову про зменшення розміру аліментів та не позбавляють його обов'язку продовжувати матеріально утримувати дитину відповідачки.
Таким чином, оскільки позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували погіршення його майнового стану та неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, керуючись ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 133, 137, 141, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст.180, 182, 184, 192 СК України, ст.4, 5 ЗУ «Про судовий збір», суд,-
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя С.В. Макеєв