Дата документу 04.12.2025Справа № 554/8555/22
Провадження № 2/554/5092/2025
04 грудня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Чуванової А.М.
за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
Позивач КП «Харківські теплові мережі» у серпні 2022 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 103187,77 гривень, 3% річних у розмірі 1 771,68 гривень, інфляційні втрати у розмірі 9 916,43 гривень, а також судовий збір в сумі 2 481 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги теплопостачання, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, що регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають відповідачі. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати зазначених послуг відповідачами станом на 01.02.2022 року виникла заборгованість у розмірі 103 187,77 гривень, що утворилась за період з 01.11.2015 року по 31.01.2022 року, 3% річних 1 771,68 гривень, інфляційних втрат у розмірі 9 916,43 гривень.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 28.10.2022 року, ухваленим у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в розмірі 117 356,88 гривень та повернення судового збору в сумі 2 481 гривень.
Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що до позовної заяви додано розрахунок заборгованості, який засвідчено підписом та печаткою особи, повноваження якої на це не підтверджені відповідною довіреністю, наказом, статутом, тощо. З вказаного розрахунку неможливо зробити висновок про заборгованість та за який період. До позовної заяви не долучено витяг є ЄДРПОУ, який підтверджує що дана юридична особа на момент розгляду справи не є банкрутом, та не додано доказів того, що боржником по даній нерухомості є саме відповідач. Не обґрунтовано законність підстав нарахування на відповідача заборгованості, не долучено доказів за спожиті дані послуги. Позивачем не обґрунтовано законність та підстави нарахування на відповідача заборгованості, а саме: наявність договору між позивачем та відповідачем на дану оплату, не долучено до матеріалів справи доказів того, що відповідачем взагалі спожиті дані послуги, які надані позивачем.
Крім того, позивач з позовом звернувся до суду у серпні 2022 року, при цьому просить суд стягнути грошові кошти за період з 01.11.2015 року по 31.01.2022 року. З викладеного слідує, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 15.09.2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 28.10.2022 року, ухвалене у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
Представник позивача до суду не з'явився, позивач надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає, не заперечує проти заочного рішення.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 неодноразово у судові засідання не з'являлися, про місце та час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Заяви про розгляд справи за їх відсутності від відповідачів не надходило. Відповідачі не подали відзив.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача та відповідачів, на підставі наявних у справі даних і доказів.
Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з'явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 04 грудня 2025 року постановлено про заочний розгляд справи за відсутності відповідачів, що відповідає вимогам ст.ст.280,281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.
Пунктом 1 статті 7 Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частин 1, 3статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц (провадження № 61-14819 св 20), від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц (провадження № 61-20523св19), від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17 (провадження № 61-13603св19).
Відповідно до пп. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.
Судом встановлено, що відповідачі належним чином свої зобов'язання не виконували, плату за надані послуги з опалення та постачання гарячої води вносили не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем за період з 01.11.2015 по 31.01.2022 року утворилась заборгованість у розмірі 103 187,77 грн.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами ненадання позивачем послуг з теплопостачання.
Враховуючи, що відповідачі належним чином зобов'язання щодо оплати послуг з опалення та постачання гарячої води не виконали, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованості у розмірі 103 187,77 грн.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанови від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
У зв'язку із простроченням відповідачами сплати комунальних послуг, позивачем нараховано 3 % річних у сумі 1771,68 грн., інфляційні втрати в сумі 9916,43 грн. від простроченої суми.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» 3 % річних у сумі 1771,68 грн., інфляційних втрат в сумі 9916,43 грн. від простроченої суми.
Щодо доводів відповідача про відсутність договору між позивачем та відповідачем на оплату послуг.
Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і 20 квітня 2016 року всправі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16.
Розглядаючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернути до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спору, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
За зобов'язанням, з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) зазначено, що «для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Згідно з частиною третьою статті 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново.
З наявного в матеріалах справи розрахунку суми заборгованості вбачається, що останні платежі відповідачами було здійснено у грудні 2021 року в сумі 100 грн. та у січні 2022 року в сумі 200 грн.Отже, сплата платежів в трирічний термін перервало строк позовної давності.
З позовом позивач звернувся 23.08.2022 року, тобто в межах строку позовної давності.Доказів протилежного відповідачами до суду не надано.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та стверджені відповідними доказами, які досліджені судом в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати в сумі 2481 гривень.
Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,263-265,280-282 ЦПК України, ст.ст.16,525,526,541 ЦК України, суд -
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (місцезнаходження: м.Харків, вул.Мефодіївська, 11; р/рахунок № НОМЕР_1 в ФХОУ АТ «Державний ощадний банк України» м.Харкова, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119), суму заборгованості за послуги теплопостачання з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в розмірі 117 356,88 гривень та повернення судового збору в сумі 2 481 гривень.
Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: м.Харків, вул.Мефодіївська, 11; МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119;
відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя А.М.Чуванова