Справа № 369/13493/24
Провадження № 1-кп/369/1273/25
іменем України
04.12.25 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарях: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
за участю:
прокурорів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
обвинуваченого ОСОБА_14 ,
захисників ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024111050000791 від 12 березня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солоницівка Дергачівського району Харківської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, неодружений, не працює, не має місця реєстрації та місця проживання, раніше неодноразово судимий, а саме: вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 18.07.2006 року за ч. 3 ст. 206 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці, звільнений 23.08.2006 року по відбуттю строку покарання; вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 08.12.2009 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 358, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, із застосуванням ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки; вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 05.11.2013 за ч. 1 ст. 115, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, звільнений 18.08.2020 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
встановив:
11 березня 2024 року, у вечірній час доби (більш точний не встановлено), ОСОБА_14 , раніше судимий вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2013 року за ч. 1 ст. 115, ст. 71 КК, перебуваючи за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Лісне (координати місця події - 50.4384471, 30.1118675), у лісосмузі, у ході раптово виниклої сварки на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_18 , діючи з прямим умислом, спрямованим на позбавлення життя іншої особи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, наніс потерпілому множинні удари кулаками та взутими ногами по тулубу.
У результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_18 помер на місці події.
Смерть потерпілого ОСОБА_18 настала внаслідок закритої травми груди, яка супроводжувалась множинними переломами ребер, гемопневмотораксом.
Після цього ОСОБА_14 , переконавшись у настанні смерті потерпілого, з метою приховування слідів злочину, закопав тіло ОСОБА_18 у лісосмузі за вищевказаними координатами.
Вказаними діями ОСОБА_14 вчинив вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 свою вину в пред'явленому обвинуваченні за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав й надав показання, що ОСОБА_18 він не знає, ніколи з ним не спілкувався.
В подальшому обвинувачений змінив показання, зазначив, що зустрів ОСОБА_18 , в магазині і попросив його купити цигарки. ОСОБА_18 купив йому цигарки, після чого вони разом відійшли від магазина і, оскільки ОСОБА_18 був у стані алкогольного сп'яніння, то обвинувачений його трохи провів і при цьому тримав велосипед потерпілого ОСОБА_18 . Потім вони розійшлися.
Також ОСОБА_14 стверджував, що матеріали кримінального провадження щодо нього сфальсифіковані, він ОСОБА_18 не вбивав. В судовому засіданні ОСОБА_14 вказував, що з потерпілим ОСОБА_18 знайомим не був, ніколи з ним не спілкувався. В подальшому ОСОБА_14 змінив показання, вказав на те, що десь в березні 2024 року бачив потерпілого, який йому купив сигарети, після чого він вирішив трохи допомогти ОСОБА_18 , оскільки той був у стані алкогольного сп'яніння і трохи провів його, допомагаючи везти велосипед потерпілого. Потім вони розійшлися, куди далі пішов потерпілий він не знає. Зазначав, що під час огляду місця події надав викривальні показання під тиском працівників правоохоронних органів. Крім того, протягом судового розгляду обвинувачений неодноразово заявляв, що йому не було надано для ознайомлення всі матеріали кримінального провадження. Також обвинувачений в судовому засіданні відмовлявся надати відповідні дані для встановлення його особи та зазначав, що його паспорт був вилучений у м. Лисичанську.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_14 просив суд визнати недопустимими доказами усі матеріали кримінального провадження, оскільки, на його думку, мали місце: незаконний арешт, порушення права на захист 12.03.2024 року, проведення слідчих дій в нічну годину без участі захисника 12.03.2024 з 19:00 до 02:11 год, проведення експертиз незаконно з надуманими висновками і фальсифікацією, фальсифікація реєстру до обвинувального акта від 12.08.2024 року.
У судових дебатах та під час проголошення останнього слова обвинувачений ОСОБА_14 просив його виправдати, оскільки він не вбивав потерпілого ОСОБА_18 .
Потерпілий ОСОБА_12 у судовому засіданні надав наступні пояснення, що ОСОБА_19 був його батьком. Охарактеризував його як спокійну, неагресивну людину, зазначив, що батько інколи вживав алкогольні напої.
Потерпіла ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що загиблий ОСОБА_18 був її чоловіком. Вона зазначила, що раніше не знала обвинуваченого ОСОБА_14 та ніколи з ним не спілкувалася.
Потерпіла повідомила, що у березні 2024 року, орієнтовно 9 чи 10 числа, її чоловік пішов на роботу та на телефонні дзвінки не відповідав. Вона намагалася зв'язатися з ним, проте дзвінки були без відповіді. Після цього вона телефонувала знайомим і родичам, однак ніхто не знав, де він перебуває. Коли з'ясувалося, що чоловік не повертається додому і його місцезнаходження невідоме, вона звернулася до поліції із повідомленням про зникнення.
Пояснила, що проживала з чоловіком у приватному секторі села Лісне Бучанського району Київської області, удвох. Її чоловік працював водієм, мав близько 45 років стажу, а останні 20 років - водієм швидкої медичної допомоги. Потерпіла ОСОБА_13 зазначила, що 09 або 10 березня її чоловік поїхав на роботу на велосипеді, після чого додому не повернувся. Вона пам'ятає, що того дня він був одягнений у вельветові штани, синій светр, синю жилетку та картуз. Чоловік користувався спортивним велосипедом, точну назву або марку якого вона не знає.
Після зникнення чоловіка велосипеда вдома не було, але згодом поліція повідомила, що його знайшли в лісі. Потерпіла уточнила, що чоловік користувався велосипедом не для роботи, а для особистих потреб.
Потерпіла охарактеризувала свого чоловіка як спокійну, неагресивну людину, яка ні з ким не конфліктувала і нікого не ображала.
Вона пояснила, що не була очевидцем події, а про смерть чоловіка дізналася від працівників поліції. На відеозаписах із камер спостереження вона бачила, як її чоловік і ОСОБА_14 йшли разом біля магазину, при цьому обвинувачений вів велосипед у руках.
На запитання суду ОСОБА_13 повідомила, що її чоловік іноді міг уживати алкоголь після роботи, орієнтовно раз на дві-три доби, але при цьому поводився спокійно, адекватно, не конфліктував і не проявляв агресії.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомила суд, що працює продавцем у магазині «Каріна» в селі Гурівщина Бучанського району Київської області. Обвинуваченого особисто не знала й раніше не зустрічала. У день події бачила його в магазині вперше. Одягнений обвинувачений був у військову форму, на якій був прапор та нашивки. Коли саме відбувалися події не пам'ятає, проте зазначила, що це була прохолодна пора року. Свідок зазначила, що того дня, коли у магазин прийшов обвинувачений, там були ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ще хтось один. Коли обвинувачений зайшов у магазин, то сказав, що стоїть на блокпосту, проте ТРО там вже не було, тому на нього і звернули увагу, він звернувся до присутніх, щоб купили йому цигарки. ОСОБА_19 придбав йому цигарки, а собі купив випивку, після чого вони вийшли на вулицю. Камери зафіксували, що вони пішли разом вулицею в бік м. Києва, Володимир пішов від магазину, а ОСОБА_14 взяв велосипед темного кольору, який належав потерпілому та пішов за ним по вулиці.
Того дня, ОСОБА_18 був у піднесеному настрої, трохи випивший, конфліктів з обвинуваченим у присутності ОСОБА_20 не було, у магазині ОСОБА_14 не пив чи був він у стані алкогольного сп'яніння, свідок не змогла зазначити, оскільки бачила його вперше.
Після того, як обвинувачений з потерпілим пішли з магазину, останнього ніхто не бачив. На другий день дружина потерпілого запитувала чи не бачили її чоловіка, на що свідок відповіла, що бачила як той пішов з обвинуваченим.
Стосовно характеристики потерпілого, свідок зазначила, що він був не конфліктним, працював водієм на швидкій, алкоголь вживав лише на свята.
Підтвердила, що з нею дійсно проводилось впізнання, свідок змогла опізнати обвинуваченого по фото, оскільки бачила його вживу на відстані 1.5 метра.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_23 повідомив суд, що дійсно надавав висновок № 182 у цьому кримінальному провадженні та підтвердив висновки, які були ним зроблені під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_18 . При цьому, уточнив, що смерть потерпілого ОСОБА_18 наступила 13.03.2024 року приблизно о 01 год.
Прокурор у судових дебатах просив визнати обвинуваченого ОСОБА_14 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, і призначити покарання у виді довічного позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_15 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 вважав, що винуватість його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, є недоведеною, у зв'язку з чим просив обвинуваченого виправдати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки не доведено, що інкриміноване правопорушення вчинено обвинуваченим ОСОБА_14 .
При цьому захисник зазначав, що усі сумніви мають тлумачитися на користь обвинуваченого. Стверджував, що стороною обвинувачення не надано жодного прямого доказу про те, що дане кримінальне правопорушення вчинено саме ОСОБА_14 , а всі проведені експертизи не доводять вину обвинуваченого.
Крім того, захисник стверджував про недопустимість такого доказу як протокол огляду місця події, оскільки зазначена слідча дія проведена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і містить викривальні показання обвинуваченого, які були дані останнім за відсутності захисника. Також захисник зауважував, що в протоколі огляду місця події його підзахисний вже мав статус підозрюваного, однак при цьому йому не були роз'яснені його права, зокрема право не свідчити проти себе та право мати захисника до першого допиту. Фактично, на думку захисника, під час проведення огляду місця події було також проведено допит ОСОБА_14 . Посилався на концепцію «плодів отруєного дерева».
Зазначав захисник і про порушення прав обвинуваченого ОСОБА_14 , які були допущені при відібранні у останнього біологічних зразків, оскільки вказані процесуальні дії були проведені за відсутності захисника.
При вирішенні питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, судом було досліджено надані стороною обвинувачення такі докази:
-витяг з ЄРДР від 12 березня 2024 року у кримінальному провадженні №12024111050000791 з правовою кваліфікацією правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України (а.п. 239 т.1);
-постанова заступника начальника відділення СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області від 12 березня 2024 року про доручення здійснення досудового розслідування групі слідчих (а.п. 240 т.1);
-постанова керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області від 13 березня 2024 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні (а.п. 241-242 т.1);
-постанова начальника СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області від 04 жовтня 2024 року про призначення групи слідчих в кримінальному провадженні (а.п. 243-244 т.1);
-рапорт помічника чергового ВП №4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області стосовно відпрацювання повідомлення, яке надійшло до поліції по лінії «102» 12 березня 2024 року. Згідно з указаним рапортом до ВП №4 надійшла заява від гр. ОСОБА_13 про те, що її чоловік, ОСОБА_18 , з 11 березня 2024 року не виходив на зв'язок, його мобільний телефон вимкнений. За місцем проживання відсутній, місце перебування - невідоме (а.п. 245 т.1);
-рапорт СРЗПО ВКП Бучанського РУП, у якому зазначено, що в ході проведення заходів пошукового характеру було встановлено, що 11 березня 2024 року близько 17 год. ОСОБА_18 після знайомства з невідомим чоловіком в приміщені магазину «Каріна», який розташований в с. Гурівщина, придбавши алкоголь, разом пішли у напрямку с. Лісне. Також було встановлено особу невідомого чоловіка, а саме ОСОБА_24 , який під час опитування повідомив, що дійсно в той день разом з ОСОБА_18 вживав алкогольні напої в бліндажі, що залишився після бойових дій, і під час раптово виниклих неприязних відносин він наніс ОСОБА_18 удари руками, а після того, як виявив, що у Сороки відсутні ознаки життя, відтягнув тіло останнього в лісосмугу неподалік від бліндажа. Повідомлено, що ОСОБА_14 було затримано в порядку ст. 208 КПК України (а.п.100-101 т.4);
-повідомлення про підозру від 13.03.2024 року ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки підозрюваного(а.п. 44-46, 47-50 т.2);
-повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 02.08.2024 р. (а.п.128-132 т. 4);
-протокол прийняття від ОСОБА_13 заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12 березня 2024 року, згідно з вказаною заявою 11 березня 2024 року безвісті зник чоловік - ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п. 246 т.1);
-протокол огляду місця події від 12 березня 2024 року з доданим відеозаписом та з фототаблицею. Згідно з вказаним протоколом безпосереднім об'єктом огляду є ділянка сільської місцевості, а саме лісосмуга, що знаходиться у с. Лісне. В ході огляду вказаної ділянки особа - підозрюваний ОСОБА_24 розповів працівникам поліції, що внаслідок конфлікту з гр. ОСОБА_18 підозрюваний наніс останньому тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_25 помер. Також підозрюваний повідомим, що у потерпілого був велосипед і на запитання слідчого, чи може він показати, де велосипед, ОСОБА_24 показав місце, де знаходився велосипед бурого кольору марки «Spider». Також підозрюваний показав, де він закопав тіло ОСОБА_18 - у ямі, де знаходились шматки шиферу, скляні пляшки (а.п. 2-5, 6, 7-21 т.2);
-протокол огляду місця події від 13 березня 2024 року, який за своєю суттю є протоколом огляду трупа, відповідно до якого 13 березня 2024 року у період з 10 год. 21 хв. по 11 год. 35 хв. було оглянуто труп чоловіка, а саме труп ОСОБА_18 , що знаходився в секційному залі за адресою Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. Соборності, 51. Під час зазначеного огляду було відібрано зразки крові трупа, а також окремо було відібрано нігтьові пластини (а.п. 35-36, 37-43 т.2);
-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 13 березня 2024 року. Відповідно до вказаного протоколу 13 березня 2024 року о 02 год. 11 хв. (час фактичного затримання 22 год. 12 березня 2024 року) працівниками ВП № 4 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області у присутності захисника ОСОБА_15 затримано особу, підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ОСОБА_14 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України (якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин) (а.п. 29-32 т.2);
-протокол отримання зразків для експертизи від 13 березня 2024 року, згідно з яким у ОСОБА_14 було відібрано зрізи з нігтьових пластин рук (а.п. 53 т. 2);
-протокол отримання біологічних зразків для експертизи від 13 березня 2024 року, згідно з яким у ОСОБА_14 було взято змиви з рук та обличчя (а.п. 55 т. 2);
-протокол отримання біологічних зразків для експертизи від 13 березня 2024 року, згідно з яким у ОСОБА_14 було взято букальний епітелій з внутрішньої сторони обох щік (а.п. 57 т.2);
-протокол пред'явлення речей для впізнання від 14.06.2024 р., за яким потерпіла ОСОБА_13 впізнала велосипед «SPIDER», що належав її чоловіку - потерпілому ОСОБА_18 . Потерпіла впізнала велосипед за маркою, кольором, багажником, який прикріплений до дерев'яної дощічки саморізом та на рулі перемикачі швидкості обмотані ізолюючою стрічною блакитного кольору, з фототаблицею до нього (а.п. 42-44, 45-50 т.4 );
-постанова про визнання у кримінальному провадженні предметів речовими доказами від 13 березня 2024 року, відповідно до якої велосипед бурого кольору марки «Spider», лопату з дерев'яним держаком довжиною близько 60 см, кітель камуфляжний з шевроном Пегас Охорона, 2 кітеля камуфляжних, штани камуфляжні з бурими плямами, чорну кофту та чорні штани, чорні штани та футболку, чорну куртку, 6 пластикових пляшок, куртку з землянки з плямами, стакан фіолетового кольору, скляну чарку, пожежне сміття та труси трупа були визнані речовими доказами та поміщені до камери зберігання речових доказів (а.п. 69-70 т.2);
-ухвала слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року про накладення арешту на речі (чорні туфлі, чорні штани, куртка синього кольору, тактична кофта зеленого кольору), що були виявлені та вилучені 13 березня 2024 року о 2 год. 11 хв. слідчим СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області в порядку ст. 208 КПК України в ході затримання гр. ОСОБА_14 (а.п. 76-78 т.2);
-ухвала слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року про накладення арешту на речі, які були вилучені під час огляду місця події в період часу з 23 год. 52 хв. 12.03.2024 по 01 год. 45 хв. 13.03.2024 (а.п. 82-84 т.2);
-постанова про визнання предметів речовими доказами та їх приєднання до матеріалів кримінального провадження від 01 серпня 2024 року, відповідно до якої визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів провадження поліетиленовий пакет, опломбований пломбою №L87369089, до якого було вміщено чорні туфлі, чорні штани, куртка синього кольору, тактична кофта зеленого кольору (а.п. 116-117 т.2);
-постанова про визнання предметів речовими доказами та їх приєднання до матеріалів кримінального провадження від 23 липня 2024 року, згідно з якою визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів провадження три паперові конверти НПУ крафт С-6, до яких було поміщено змиви з обличчя та рук ОСОБА_14 (а.п 181-182 т.2);
-протокол зняття показань технічних приладів від 10.06.2024 р., а саме з камери відеоспостереження, яка перебуває в володінні за адресою: АДРЕСА_1 , за період часу з 06:00 11.03.2024 по 20:00 11.03.2024, з описом (а.п. 56, 57 т.4);
-протокол огляду предмета від 12.06.2024 р., а саме DVD-R диск «hp», об'ємом 4,7 GB. Під час огляду було встановлено, що диск містить один відеозапис, на якому виявлено, як 11.03.2024 р. чоловік ззовні схожий на ОСОБА_14 та чоловік ззовні схожий на ОСОБА_18 проходять біля домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Також чоловік ззовні схожий на ОСОБА_14 в своїх руках веде велосипед і вони прямують в сторону автобусної зупинки «Тополя» (а.п. 58-59, 60 т.4);
-протокол зняття показань технічних приладів від 10.06.2024 р., а саме з камери відеоспостереження, яка перебуває в володінні за адресою: АДРЕСА_2 , за період часу з 06:00 11.03.2024 по 20:00 11.03.2024, на якому виявлено, як 11.03.2024 р. чоловік ззовні схожий на ОСОБА_14 та чоловік ззовні схожий на ОСОБА_18 проходять біля металевого паркану, який огороджує територію магазина «Три бобра», який, розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Гурівщина, вул. Київська, 116 та прямують в сторону автобусної зупинки «Тополя» по обїздній дорозі, при цьому ОСОБА_14 в своїх руках веде велосипед «SPIDER», який належить ОСОБА_18 , з описом (а.п. 64, 65 т.4);
-протокол огляду предмета від 13.06.2024 р., а саме DVD-R диск «hp», об'ємом 4,7 GB. Під час огляду було встановлено, що диск містить один відеозапис, зйомка проводилась 11.03.2024 р. на відеокамеру, яка розташована на території магазину «Три бобра» за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Гурівщина, вул. Київська, 116. На вказаному відеозаписі чоловік, зовні схожий на ОСОБА_14 , та чоловік, зовні схожий на ОСОБА_18 , 11.03.2024 р. проходять біля металевого паркану, який огороджував територію магазину «Три бобра», та прямують в сторону автобусної зупинки «Тополя», при цьому чоловік схожий на ОСОБА_14 веде в своїх руках велосипед (а.п. 66-67, 68 т.4);
-протокол огляду предмета від 16.06.2024 р., а саме DVD-R диск «hp», об'ємом 4,7 GB. Під час огляду було встановлено, що диск містить 5 фотографій, фотозйомка проводилась 11.03.2024 р. на відеокамеру, яка розташована в приміщенні магазину «Каріна» за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Гурівщина, вул. Київська, 100. На вказаних фотозображеннях виявлено, як 11.03.2024 р. чоловік зовні схожий на ОСОБА_14 знаходиться в приміщенні магазину «Каріна», також містяться фотографії, де ОСОБА_14 спілкується з покупцями та потерпілим ОСОБА_18 біля відділу з продажу тютюнових виробів та алкоголю (а.п.76-80, 81 т.4);
-протокол огляду предмета від 16.06.2024 р., а саме DVD-R диск «hp», об'ємом 4,7 GB. Під час огляду було встановлено, що диск містить 2 відеозаписи, відеозйомка проводилась 11.03.2024 р. на відеокамеру, яка розташована на вулиці біля приміщення магазину «Каріна» за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Гурівщина, вул. Київська, 100. На вказаному відеозаписі виявлено, як 11.03.2024 р. чоловік зовні схожий на ОСОБА_14 та чоловік зовні схожий на ОСОБА_18 , знаходяться біля входу в приміщення магазину «Каріна», також біля входу знаходиться велосипед марки «SPIDER», на якому приїхав ОСОБА_18 . Надалі чоловік зовні схожий на ОСОБА_14 та чоловік зовні схожий на ОСОБА_18 , відходять від магазину та прямують в сторону автобусної зупинки «Тополя», при цьому чоловік схожий на ОСОБА_14 веде в своїх руках велосипед марки «SPIDER», який належить ОСОБА_18 (а.п.82-84, 85 т.4);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.06.2024 р., за яким свідок ОСОБА_26 впізнала на фотознімку ОСОБА_14 , як особу, яку вона 11.03.2024 р. близько 16:20 год. бачила у магазині «Каріна», що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Гурівщина, вул. Київська, 100, одягнуту у камуфляжну форму зеленого кольору, разом із ОСОБА_18 , коли ОСОБА_14 зайшов до магазину, ОСОБА_18 був там, потім ОСОБА_18 купив йому пачку цигарок «Вест» за 80 грн, з яким вони пішли з магазину у напрямку автобусної зупинки «Тополя», з довідкою (а.п. 73-74, 75 т.4);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.06.2024 р., за яким свідок ОСОБА_27 впізнав на фотознімку ОСОБА_14 , як особу, яку він 11.03.2024 р. після обіду бачив у магазині «Каріна», що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Гурівщина, вул. Київська, 100, одягнуту у камуфляжну форму зеленого кольору, разом із ОСОБА_18 , якому ОСОБА_18 купив пачку цигарок, з яким вони пішли з магазину у напрямку автобусної зупинки «Тополя», з довідкою (а.п. 90-91, 92 т.4);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.06.2024 р., за яким свідок ОСОБА_22 впізнала ОСОБА_14 , як особу, яку він 11.03.2024 р. після обіду бачив у магазині «Каріна», що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Гурівщина, вул. Київська, 100, одягнуту у камуфляжну форму зеленого кольору, разом із ОСОБА_18 , якому ОСОБА_18 купив пачку цигарок, з яким вони пішли з магазину у напрямку автобусної зупинки «Тополя», з довідкою (а.п.97-98, 99 т.4);
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22 липня 2024 року, з описом (а.п. 106-107, 108 т.4);
-протокол огляду предмета, а саме CD-R диску з маркувальним позначенням ПРАТ «Київстар» від 31 липня 2024 року, з доданим CD-R диском (а.п. 111-116, 117 т. 4);
-висновок експерта № 182 від 31 травня 2024 року за результатами проведення судово-медичної експертизи за фактом смерті гр. Сороки. При судово-медичній експертизі трупа виявлено такі тілесні ушкодження: в ділянці тулуба: 2 синці правої бокової поверхні грудної клітки з саднами на їх поверхні, 2 синці передньої поверхні грудної клітки справа, множинні (24) переломи ребер справа та зліва, повітря в плевральних порожнинах, 150 мл крові в лівій плевральній порожнині, множинні смугасті садна лівої бокової поверхні тазу та живота, задньої поверхні тулуба; в ділянці голови та шиї: синці очних ділянок, крововиливи на поверхні очних яблук, поширені внутрішньо-шкірні крововиливи правої та лівої половин обличчя, садна правої вушної раковини, крововиливи слизової оболонки правого кута рота, лівого кута рота та щоки, крововилив в м'які покриви правої скроневої ділянки, крововилив в лівому скроневому м'язі, повний косопоперечний перелом кінця правого великого ріжка під'язикової кістки, два повних та один неповний косо-вертикальні переломи дуги перснеподібного хряща; в ділянці кінцівок: садна правого плечового суглобу, правої пахвової западини, синець правого плеча, дрібні синці овальної та круглястої форми на передній поверхні лівого плеча в нижній третині та на внутрішній поверхні лівого ліктьового суглобу; синець задньої поверхні лівого плеча; синці та садна тилу лівої кисті, правого колінного суглобу, садна лівого колінного суглобу, смугасті садна лівого колінного суглобу, стегна та гомілки, правої гомілки. Згідно з висновками зазначеної експертизи ушкодження у вигляді синців, саден правової бокової та передньої поверхонь грудної клітки, множинних переломів ребер справа та зліва з розвитком гемопневмотораксу (кров та повітря в плевральних порожнинах) складають комплекс закритої травми груди і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті Сороки. Інші ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень та в прямому причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають. Косовертикальні смугасті садна задньої поверхні лівого плеча, зовнішньої поверхні правої та лівої гомілки утворились після настання смерті, можливо внаслідок тертя об тверду поверхню з нерівностями при переміщенні тіла. Смерть гр. ОСОБА_18 наступила внаслідок закритої травми груди, яка супроводжувалась множинними переломами ребер, гемопневмотораксом. В ході судово-токсикологічного дослідження в крові трупа було виявлено 3,40 % етилового спирту, що за життя могло відповідати тяжкому отруєнню алкоголем (а.п. 23-26 т.2);
-висновок експерта № 179/Д/182тр. від 01 серпня 2024 року за результатами проведення судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_18 , згідно з яким, зокрема, виходячи із ступеню розвитку трупних змін, що визначались при огляді трупа на місці виявлення 12.03.2024 в 01:09 годин, смерть настала за 1-2 доби до огляду (а.п. 245-246 т.3);
-висновок експерта № СЕ-19/111-24/20091-БД від 31 липня 2024 року за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, згідно з яким на наданих на дослідження об'єктах - штанах, тактичній кофті, туфлях кров людини не виявлено; на тактичній кофті - виявлено кров людини, встановлено генетичні ознаки крові, які є змішаними та непридатні для ідентифікації, у зв'язку з чим відповісти на питання «Чи збігаються генетичні ознаки крові людини з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_18 чи належать іншій особі?» не вбачається за можливе, з ілюстративною таблицею та довідкою про витрати (а.п. 108-111, 112-115, 107 т.2);
-висновок експерта №231/24-іцг від 01 травня 2024 року за результатами проведення судово-медичної експертизи змивів з обличчя та рук ОСОБА_14 , відповідно до якого у змивах з обличчя та рук кров не виявлена (а.п. 178-180 т.2);
-два повідомлення завідуючої відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз про відмову ОСОБА_14 від проведення судово-психіатричної експертизи (а.п. 191 т.3);
-лист-повідомлення щодо неможливості виконання постанови слідчого про проведенення амбулаторно судової психолого-психіатричної експертизи, у зв'язку з категоричною відмовою ОСОБА_14 від проведення експертизи (а.п. 27 т. 4);
-висновок експерта № 871 від 23 липня 2024 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи відносно ОСОБА_14 за відеоматеріалами слідчої дії - огляду місця події від 12 березня 2024 року, згідно з яким процес комунікативної діяльності ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час відтворення обставин подій, які записані на відеозаписі папці під назвою: «STREAM» від 12.03.2024 року характеризується наявністю психологічно значимих умов, шо відповідають психологічній специфіці реконструкції подій та не суперечать його психологічним особливостям. Комунікативна технологія опитування в процесі допиту є психологічно узгодженою: впорядковує та стимулює активність комунікативної діяльності ОСОБА_14 та не має суттєвих ознак психологічного впливу на нього. У поведінці ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час відтворення обставин подій, які записані на відеозаписі папці під назвою: «STREAM» від 12.03.2024 року визначаються психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення подій, які мають значення у кримінальному провадженні. У відеозаписі ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час відтворення обставин подій, які записані на відеозаписі папці під назвою: «STREAM» від 12.03.2024, психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії, не виявлено. Процес комунікативної діяльності ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час відтворення обставин подій, які записані на відеозаписі папці під назвою: «STREAM» від 12.03.2024 (проведення огляду місця події) характеризується наявністю психологічно значимих умов, що відповідають психологічній специфіці реконструкції подій та не суперечать психологічним особливостям ОСОБА_14 . Комунікативна технологія опитування в процесі допиту психологічно узгодженою: впорядковує стимулює активність комунікативної діяльності ОСОБА_14 та не має суттєвих ознак психологічного впливу на нього. У поведінці ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час відтворення обставин подій, які записані на відеозаписі папці під назвою: «STREAМ» від 12.03.2024, визначаються психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення подій, які мають значення у кримінальному провадженні. У відеозаписі ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час відтворення обставин подій, які записані на відеозаписі папці під назвою: «STREAM» від 12.03.2024, психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії, не виявлено (а.п.34-40 т.4).
Вирішуючи питання доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед інших обставин, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Стаття 92 КПК України покладає обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Згідно зі статтею 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна правова конструкція закріплена й у ч. 4 ст. 17 КПК України. Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України вбачається, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд, ухвалюючи свої постанови, неодноразово роз'яснював, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом».
Дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 р. у справі № 712/13361/15).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к).
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності, взаємозв'язку, вважає, що у провадженні існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_14 в інкримінованому йому діянні.
Не дивлячись на повне невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, його винуватість повністю доведена зібраними та дослідженими у справі письмовими доказами, показаннями свідка, експерта, даними, що містяться в висновках експерта, протоколах пред'явлення осіб для впізнання тощо, які суд вважає правдивими і достовірними, вони не суперечать один одному, підтверджують та доповнюють один одного і відповідають фактичним обставинам справи.
Із урахуванням цього, а також того, що усі зазначені докази зібрані із дотриманням вимог КПК України, суд бере їх до уваги та покладає в основу вироку.
Поряд з тим, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Тому, оцінивши кожен з наданих стороною обвинувачення доказів як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, з точки зору його допустимості, а також позицію сторони захисту, суд дійшов таких висновків.
Одним із перших питань, які були порушені стороною захисту, було те, що відсутні належні та допустимі докази щодо встановлення особи обвинуваченого.
На спростування цього твердження прокурором суду в судовому засіданні були надані копія паспорта обвинуваченого ОСОБА_14 та довідка про звільнення останнього з місця позбавлення волі, що фактично є посвідченням особи (а.п. 93-98 т.1). Крім того, під час досудового розслідування слідчим суддею також вирішувалося питання встановлення особи ОСОБА_14 .
Так, у відповідь на запит сторони обвинувачення була надана відповідь про те, що за даними інформаційної підсистеми «Заява про видачу паспорта громадянина України» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами виявлено заяву про видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 04.04.2007 Солоницівським ВМ Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області. Суд також бере до уваги постанову про уточнення даних у кримінальному провадженні від 13 березня 2023 року, згідно з якою постановлено вважати вірним у кримінальному провадженні № 12024111050000791 від 12 березня 2024 року в матеріалах кримінального провадження дані, де прописаний ОСОБА_14 , « АДРЕСА_3 » (а.п. 51 т.2). З 28.06.2023 року ОСОБА_14 проживав один за адресою: АДРЕСА_4 , як ВПО(а.п. 97 т.3).
Тобто, підстав вважати, що анкетні дані обвинуваченого ОСОБА_14 встановлено неправильно, у суду немає.
Виходячи з наведеного, суд відхиляє твердження сторони захисту щодо недійсності наданих прокурором документів на встановлення особи обвинувачення, та зазначає, що стороною захисту не наведено належних і переконливих підстав вважати, що надані прокурором документи є недійсними та недостовірними.
Також, сторона захисту вказувала не недопустимість такого доказу, як протокол огляду місця події від 12 березня 2024 року і просила на цій підставі та, виходячи з концепції «плодів отруєного дерева», визнати всі докази, отримані в ході огляду місця події, - недопустимими.
У свою чергу сторона обвинувачення у судовому засіданні зазначала, що така слідча дія, як огляд місця події від 12 березня 2024 року та складений за її результатами протокол огляду місця події є допустимим доказом, оскільки працівники поліції діяли у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.
Перевіривши доводи сторони захисту, суд встановив, що зазначений протокол огляду місця події було складено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а слідча дія проводилась без дотримання гарантій, передбачених, у тому числі, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема:
-в ході проведення слідчої дії та складання протоколу ОСОБА_14 фактично вже фігурував як підозрюваний, проте його право на захисника, а також право не свідчити проти себе (ст. 63 Конституції України, ст. 20 КПК України) не було забезпечено та роз'яснено належним чином;
-у зв'язку з наведеним вище відомості про обставини вбивства були отримані від ОСОБА_14 поза процесуальним способом та без участі захисника.
А тому протокол огляду місця події в частині пояснень, що стосуються обставин та способу вбивства ОСОБА_18 , які були надані ОСОБА_14 в ході вказаної слідчої дії, є недопустимим доказом.
Разом з тим, суд вважає, що виявлені під час огляду місця події тіло ОСОБА_18 та його велосипед, а також інші речові докази, що були вилучені, є допустимими. При цьому, суд керується наступним.
Верховний Суд в своїй постанові від 26 вересня 2022 року у справі 737/641/17 зазначив, що «…за змістом ч. 1 ст. 87 КПК України доказ має бути визнаний недопустимим лише за умови, якщо він отриманий виключно в результаті дій, що становили істотне порушення прав та свобод людини. Водночас, якщо відповідний доказ із неминучістю був би отриманий незалежно від такого порушення прав підозрюваного, такий доказ може бути визнаний допустимим (доктрина «неминучого виявлення» є одним із виключень з доктрини «плодів отруйного дерева»). Отже, для вирішення питання про допустимість чи недопустимість в цілому протоколу огляду місця події та речових доказів, виявлених під час цього огляду, суд […] повинен з урахуванням специфічних обставин цього кримінального провадження з'ясувати чи існують об'єктивні підстави вважати, що місце знаходження трупа було б із неминучістю виявлено незалежно від показань…».
Виходячи з цієї правової позиції Верховного Суду, у даному кримінальному провадженні суд має з'ясувати, чи було б місцезнаходження трупа ОСОБА_18 «із неминучістю» виявлено без показань ОСОБА_14 .
Вирішуючи поставлене питання, суд виходить з того, що на момент огляду місця події працівники поліції вже володіли інформацією про останній контакт між потерпілим ОСОБА_18 та обвинуваченим (тобто мали певний план розслідування - пошукові дії, встановлення кола осіб, які останніми мали контакт з потерпілим) та знали місце проживання/перебування обвинуваченого (бліндаж у лісосмузі).
Крім того, розшук особи, що зникла, неминуче передбачав би детальне обстеження прилеглої до бліндажа території лісосмуги, що б потягло за собою виявлення велосипеда потерпілого, як об'єкта, що має достатньо великі розміри. А виявлення цього об'єкта призвело б до подальшого звуження зони пошуку, що неминуче призвело б до відшукання закопаного тіла.
Тобто виявлення таких об'єктів, як тіла ОСОБА_18 та велосипеда, було б неминучим наслідком законної розшукової роботи, що вже проводилась працівниками правоохоронного органу.
Отже, виходячи з наведеного вище, протокол огляду місця події має бути визнаним недопустимим лише в частині показань ОСОБА_14 , з огляду на наведене та виходячи з з концепції «плодів отруєного дерева».
Твердження захисника щодо порушення прав обвинуваченого ОСОБА_14 при відібранні у останнього біологічних зразків, яке полягало у відсутності захисника під час вказаних дій, то суд зазначає, що така процесуальна дія, як отримання зразків для експертизи, пов'язана з необхідністю отримання доказів, які носять об'єктивний характер, і не залежать від волі особи, у якої вони відбираються, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання. Присутність чи відсутність захисника у цьому випадку не може позначитися на зміст отриманих під час цієї дії результатів.
Така позиція суду, узгоджується з позицією Верховного Суду, зокрема викладеною у постановах від 25 червня 2019 року справа № 423/1766/16, від 02 квітня 2020 року № 415/1864/14-к, де Верховний Суд не знайшов підстав вважати відсутність захисника при отриманні зразків для експертизи, порушенням прав на захист особи, у якої вони відбираються.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б указували, що ця дія була здійснена із застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_14 фізичного чи психічного тиску.
Також, отримання зразків для експертизи є самостійною процесуальною дією, воно відбувається відповідно до положень ст. 245 КПК України у порядку, визначеному ст. 241 цього Кодексу, на підставі постанови прокурора, яка є окремим процесуальним документом, а про проведення такої слідчої дії складається протокол, згідно з вимогами цього Кодексу.
З матеріалів кримінального провадження видно, що в них наявні постанови прокурора про відібрання біологічних зразків, протоколи отримання зразків для експертизи складені уповноваженою особою, а тому суд не знаходить підстав вважати, що органом досудового розслідування порушено процесуальний порядок отримання зразків для експертизи.
Посилання захисника на те, що відсутні прямі докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_14 , суд не знаходить переконливими.
Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2020 року (справа 728/578/19) зауважив, що доказування тих чи інших обставин злочину ґрунтується на аналізі сукупності всіх, зокрема непрямих, доказів. Так, Верховний Суд у вказаній постанові зазначав наступне.
Згідно зі ст. 85 КПК України належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
При цьому, чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Навпаки, ст. 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як засвідчує судова практика, доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.
Повертаючись до обставин кримінального провадження щодо ОСОБА_14 , суд зазначає, що у цьому кримінальному провадженні дійсно відсутні прямі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_14 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_18 .
Разом з тим, з огляду на закритий характер події, яка відбулась без свідків, саме сукупність непрямих доказів - їх взаємна узгодженість, логічний зв'язок та відсутність протиріч - є тим інструментом, який дозволяє суду дійти висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_14 поза розумним сумнівом.
Суд враховує те, що:
-обвинувачений ОСОБА_14 був останньою особою, яку бачили з потерпілим перед його зникненням та його смертю. Вони разом попрямували у невідомому напрямку;
-обвинувачений ОСОБА_14 спочатку заперечував сам факт знайомства та спілкування з потерпілим, однак згодом змінив показання, визнавши контакт з потерпілим;
-велосипед потерпілого був знайдений неподалік від бліндажа, де перебував обвинувачений ОСОБА_14 , також неподалік було виявлено закопане тіло ОСОБА_18 ;
-високий вміст етилового спирту в крові потерпілого свідчить, що вживання алкогольних напоїв відбулось поблизу, оскільки потерпілий, маючи тяжке отруєння алкоголем, не міг самостійно дістатися до місця, де було знайдено потім його тіло;
-обвинувачений ОСОБА_14 не міг послідовно та правдоподібно пояснити, яким чином труп ОСОБА_18 , з яким обвинувачений, за його словами, кілька годин тому розійшлись, опинився закопаним в ямі неподалік від бліндажа, при цьому обвинувачений ОСОБА_14 самостійно вказав на місцезнаходження трупа, де його й було виявлено.
Так, з протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.06.2024 р., вбачається, що свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 . ОСОБА_22 впізнали на фотознімку ОСОБА_14 , як особу, яку вона 11.03.2024 р. близько 16:20 год. бачили у магазині «Каріна», що розташований за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Гурівщина, вул. Київська, 100, одягнуту у камуфляжну форму зеленого кольору, разом із ОСОБА_18 , потім ОСОБА_18 купив пачку цигарок «Вест» за 80 грн та пішли з магазину з обвинуваченим ОСОБА_14 у напрямку автобусної зупинки «Тополя».
Наведене також не заперечував і сам обвинувачений ОСОБА_14 , при цьому, вказавши, що він придбав в магазині в с. Гурівщина сигарети і допоміг довести велосипед ОСОБА_18 до зупинки. Після чого вони розійшлися і він пішов в бік с. Шпитьки на блокпост.
Що також підтверджується протоколами огляду предметів, а саме відеозаписами з камер спостереження, як в магазині так і поблизу нього.
Також, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 підтвердила, що бачила в магазині «Каріна» незадовго до зникнення та смерті потерпілого ОСОБА_18 , його разом з обвинуваченим ОСОБА_14 , звідки вони разом пішли.
Крім того, суд враховує пояснення експерта ОСОБА_23 , надані в судовому засіданні, який уточнив висновок експерта №179/Д/182тр. від 01 серпня 2024 року за результатами проведення судово-медичної експертизи за фактом смерті ОСОБА_18 , який вказав, що смерть потерпілого ОСОБА_18 настала 13.03.2024 приблизно о 01:00 годині.
Отже, винуватість обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю непрямих доказів, які, у своїй єдності, утворюють непереборний логічний ланцюг обставин, що виключає припущення про непричетність ОСОБА_14 або про можливе вчинення злочину іншою особою.
При цьому, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_14 діяв із прямим умислом, спрямованим на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_18 . Такий висновок ґрунтується на сукупності об'єктивних фактів, а саме:
-згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть потерпілого настала внаслідок закритої травми груди, яка супроводжувалась 24-ма множинними переломами ребер та гемопневмотораксом. Такі травми є безумовно несумісними з життям і можуть бути спричинені лише застосуванням надзвичайної фізичної сили. Суд констатує, що завдання травм такої тяжкості та множинності у життєво-важливу ділянку тіла (грудна клітка) об'єктивно свідчить про свідоме бажання або допущення обвинуваченим настання смерті потерпілого;
-потерпілий ОСОБА_18 перебував у стані тяжкого алкогольного сп'яніння (3,40 ‰), що свідчить про відсутність у нього будь-якої здатності до самозахисту чи опору. Нанесення ударів з силою, достатньою для перелому 24 ребер, особі, яка перебуває у стані повної фізичної безпорадності, доводить, що обвинувачений усвідомлював крайню небезпеку своїх дій та бажав довести свій злочинний намір, спрямований на позбавлення життя, до кінця.
Суд зауважує, що надзвичайна множинність та локалізація ушкоджень, спричинених потерпілому, сама по собі свідчить про цілеспрямованість насильства та усвідомлення його наслідків, що обвинувачений не міг не усвідомлювати того, що нанесення 24 переломів ребер та травм грудної клітки особі у стані тяжкого алкогольного сп'яніння створює реальну загрозу для життя. Таке усвідомлення у поєднанні з об'єктивною жорстокістю спричинення ушкоджень свідчить про прямий умисел в його діях.
Непрямим свідченням такого умислу є й факт приховування тіла, яке було виявлено закопаним у ямі; наявність на тілі потерпілого посмертних саден (потертостей), які утворилися внаслідок волочіння тіла по ґрунту. Наведене безумовно свідчить про те, особа, яка завдала тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті, згодом перетягнула, приховала і закопала тіло у спробі уникнути відповідальності.
Жодна інша кваліфікація - зокрема, ч. 2 ст. 121 КК України (тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть), - не може бути застосована, оскільки інтенсивність та локалізація нападів на безпорадну жертву з такими тяжкими наслідками об'єктивно доводять прямий умисел на вбивство.
Також суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_14 в судовому засіданні щодо його непричетності до смерті потерпілого, при цьому суд виходить з такого:
-непослідовність показань: ОСОБА_14 спершу повністю заперечував факт знайомства із потерпілим ОСОБА_18 . Згодом він змінив показання, стверджуючи, що лише зустрів потерпілого, після чого вони короткий час розмовляли й розійшлися. В подальшому обвинувачений ОСОБА_14 зазначив, що в магазині придбав сигарети і потім допоміг потерпілому довести велосипед до зупинки, після чого вони розійшлися;
-неузгодженість із фактом приховування: жодна з версій обвинуваченого не містить логічного пояснення обставин виявлення тіла потерпілого поблизу місця, де обвинувачений постійно перебував.
Сам факт зміни обвинуваченим ОСОБА_14 версій події без жодної об'єктивної причини свідчить не про альтернативний сценарій цієї події, а про обрану лінію захисту.
Суд наголошує, що не може покладатися на припущення, що ґрунтуються виключно на непідтверджених словах обвинуваченого.
Суд бере до уваги, висновок експерта № 871 від 23 липня 2024 року за результатами проведення судово-психологічної експертизи відносно ОСОБА_14 за відеоматеріалами слідчої дії - огляду місця події від 12 березня 2024 року, згідно з яким психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії, не виявлено. У поведінці ОСОБА_14 визначаються психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення подій, які мають значення у кримінальному провадженні. Під час вказаної слідчої дії обвинувачений ОСОБА_14 самостійно показує місцезнаходження трупа потерпілого.
Звідси, аналіз показань обвинуваченого ОСОБА_14 у суді, зважаючи на рівень їх аргументованості, переконливості та послідовності, а також інших факторів, дає підстави вважати показання обвинуваченого ОСОБА_14 про те, що він не вбивав потерпілого ОСОБА_18 , неправдивими.
Суд зазначає, що обов'язок сторони обвинувачення полягає у спростуванні лише тих альтернативних версій, які випливають із матеріалів кримінального провадження або мають під собою фактичну основу. У цьому ж провадженні жодних даних, які б вказували на можливість втручання третьої особи, конфлікт потерпілого з будь-яким іншим суб'єктом, чи випадкове отримання ним множинних тяжких травм, матеріали справи не містять. Тому такі припущення не є розумними сумнівами, що підлягають дослідженню.
З-поміж іншого суд звертає увагу на те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_14 з моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України та до передачі справі до суду, не була спрямована на встановлення об'єктивної істини у справі, а саме обвинувачений ОСОБА_14 відмовлявся від підпису в процесуальних документах, їх отриманні, проведенні за його участю слідчих дій тощо.
Однак, суд також оцінює цю поведінку разом з іншими доказами у справі в їх сукупності та взаємозв'язку, зважаючи на право підозрюваного/обвинуваченого зберігати мовчання і на презумпцію невинуватості та враховуючи те, що обвинувачення повинно бути доведене стороною обвинувачення.
Також, суд вважає доведеним і той факт, що обвинувачений ОСОБА_14 є особою, яка раніше вчинила умисне вбивство. У матеріалах провадження міститься копія вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2013 року, яким ОСОБА_14 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України, який був залишений без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2015 року.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що обставини вчинення умисного вбивства за вироком від 05 листопада 2013 року схожі з обставинами вчинення умисного вбивства потерпілого ОСОБА_18 .
З огляду на викладене, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_14 в умисному протиправному заподіянні смерті, тобто вбивстві потерпілого ОСОБА_18 , особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин. Скоєні обвинуваченим кримінальні правопорушення відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів. При цьому, санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавленням волі з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_14 виду та розміру покарання, суд бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, дані про його особу, який має середню освіту, неодружений, не працює, не має місця реєстрації та місця проживання, на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, у період скоєння кримінального правопорушення та на даний час не виявляє ознак будь-якого хронічного психічного захворювання чи тимчасового розладу психічної діяльності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, раніше неодноразово судимий, останній раз за умисне вбивство за схожих обставин.
При цьому, зі слів обвинуваченого ОСОБА_14 він проживав у АДРЕСА_5 та як переселенець був переселений до АДРЕСА_6 , одружений, офіційно має доньку 2003 року народження, яка наразі проживає в Австрії з дитиною 2,5 років, має рідного брата, який живе в Харкові, має закінчену освіту МГУ в 1994 році, в 2011 році закінчив Києво-Могилянську академію, з лютого 2022 року захищав Київ та був у 241 бригаді ТРО та був переведений до НОМЕР_2 бригади ТРО піхоти. Однак, в ході судового розгляду ця інформація не підтвердилась.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_14 , судом не встановлено.
З урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що необхідним буде визначення покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на певний строк у розмірі, що дорівнює максимальній межі санкції цієї статті.
Суд зауважує, що покарання у виді позбавлення волі на певний строк, з тимчасовою ізоляцією від суспільства, матиме належний виховний вплив на обвинуваченого та забезпечить безпеку людей і суспільства. Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
При цьому, довічна ізоляція ОСОБА_14 від суспільства, як того просив прокурор, не відповідає в даному випадку вимогам справедливості при застосуванні даного виду покарання і не відображає співмірність вчиненого діяння та покарання й в цілому не відповідає меті, передбаченій ст. 50 КК України, виходячи з дотримання принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Суд звертає увагу, що посилання обвинуваченого ОСОБА_14 в судовому засіданні про те, що під час огляду місця події та затримання мало місце його побиття працівниками правоохоронних органів, в ході якого він отримав тілесні ушкодження ступінь тяжкості яких не визначався, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, при цьому будь-яких доказів стосовно цього сторона захисту в судовому засіданні не надала.
Більше того, матеріали справи не містять інформації про судово-медичне освідування обвинуваченого ОСОБА_14 в умовах несвободи, що унеможливлює суд перевірити цю обставину у встановленому законом порядку.
Також, звернення обвинуваченого ОСОБА_14 з аналогічними скаргами до інших уповноважених органів, у тому числі ДБР, для перевірки вказаних обставин, не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з відсутністю доказів.
Твердження сторони захисту про те, що матеріали кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_14 є повністю сфабрикованими й сфальсифікованими органами досудового розслідування, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються матеріалами справи.
Крім того, обвинуваченому ОСОБА_14 роз'яснено порядок звернення із заявами про внесення відомостей до ЄРДР, згідно з вимогами ст. 214 КПК України.
Таким чином, підстав для ухвалення виправдувального вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_14 за результатами судового розгляду , як того просила сторона захисту, суд не вбачає.
Суд констатує, що в ході судового розгляду обвинувачений в повній мірі ознайомився з матеріалами кримінального провадження та реалізував своє право на захист в частині оскарження процесуальних рішень, які йому було вручено.
При цьому, з огляду на систематичність заяв обвинуваченого ОСОБА_14 про відвід усіх прокурорів Києво-Святошинської окружної прокуратури та групі прокурорів у кримінальному провадженні № 12024111050000791 від 12 березня 2024 року, а також колегії суддів та усім суддям Києво-Святошинського районного суду Київської області, суд залишив їх без розгляду, як такі, що свідчили про зловживання обвинуваченим своїми процесуальними правами.
Суд зазначає, що обвинуваченому ОСОБА_14 роз'яснено положення ч. 3 ст. 31 КПК України, при цьому від обвинуваченого ОСОБА_14 надійшло клопотання про розгляд справи судом присяжних (а.п. 82, 181 т.1). У зв'язку з цим, обвинуваченому ОСОБА_14 судом роз'яснено положення ч. 10 ст. 615 КПК України та продовжено судовий розгляд колегіально судом у складі трьох суддів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року на речі виявлені та вилучені 12.03.2024 в період часу з 23:52 год. по 01:45 год. 13.03.2024, а також 13.03.2024 в 02:11 год слідчим в ході затримання ОСОБА_14 в порядку ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні № 12024111050000791 від 12 березня 2024 року, скасувати.
Запобіжний захід ОСОБА_14 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_14 обчислювати з моменту проголошення вироку, зарахувавши у строк покарання, строк попереднього ув'язнення обвинуваченого з 12 березня 2024 року (з моменту його фактичного затримання о 22 год. 12 березня 2024 року) по 04 грудня 2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі на підставі частини п'ятої статті 72 Кримінального кодексу України.
На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів у кримінальному проваджені суд вирішує, згідно з ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 368-371, 373-374, 376, 394, 395 КПК КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять років).
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_14 обчислювати з моменту проголошення вироку, зарахувавши у строк покарання, строк попереднього ув'язнення обвинуваченого з 12 березня 2024 року (з моменту його фактичного затримання о 22 год. 12 березня 2024 року) по 04 грудня 2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі на підставі частини п'ятої статті 72 Кримінального кодексу України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_14 до набрання вироком законної сили залишити без змін, у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_14 в дохід держави процесуальні витрати у справі на залучення експерта у сумі 19 110 (дев'ятнадцять тисяч сто десять) грн 97 (дев'яносто сім) коп., а саме за проведення біологічної експертизи, згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-24/20091-БД від 31 липня 2024 року.
Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року на речі виявлені та вилучені 12.03.2024 в період часу з 23:52 год. по 01:45 год. 13.03.2024, а також 13.03.2024 в 02:11 год слідчим в ході затримання ОСОБА_14 в порядку ст. 208 КПК України у кримінальному провадженні № 12024111050000791 від 12 березня 2024 року, скасувати.
Речові докази:
-велосипед бурого кольору марки «SPIDER», опечатаний биркою, який передано потерпілому ОСОБА_12 - законному власнику на відповідальне зберігання, залишити в розпорядженні останнього;
-чорні туфлі, чорні штани, куртка синього кольору, тактична кофта зеленого кольору, які були вилучені та поміщені до поліетиленового пакету чорного кольору №L87369089. опломбованого пломбою; лопата з дерев'яним держаком довжиною близько 60 см. - поміщено до поліетиленового пакету чорного кольору; кітель камуфляжний з шевроном Пегас Охорона- поміщено до с.п. № SUD3048396; кітель камуфляжний - поміщено до с.п. № SUD3048395; кітель камуфляжний - поміщено до с.п. № SUD3048393; штани камуфляжні з бурими плямами - поміщено до с.п. № SUD3048394; чорна кофта та чорні штани- поміщено до с.п. № SUD3048391; cірі штани та футболка - поміщено до с.п. № SUD3048397; чорна куртка - поміщено до с.п. № SUD3048392; 3 пластикові пляшки - поміщено до с.п. № SUD3048399; 3 пластикові пляшки - поміщено до с.п. № SUD3048398; куртка з землянки з плямами - поміщено до паперової коробки; стакан фіолетового кольору - поміщено до с.п. №EXP0304484; скляна чарка - поміщено до с.п. № FPS5000579; пожежне сміття - поміщено до с.п. № SUD3048390; труси трупа ОСОБА_18 - поміщено до с.п. № EXP0304483; три паперові конверти НПУ крафт С-6, до яких було поміщено змиви з обличчя та рук ОСОБА_14 , які зберігаються в камері зберігання речових доказів Бучанського РУП ГУНП в Київській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3