Справа № 275/528/25
05 грудня 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Миколайчука П.В.,
з секретарем судового засідання Довгаленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, -
Короткий зміст позовних вимог
Орган опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області в особі селищного голови звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить позбавити останню батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_1 проживає в с. Морозівка Брусилівської ОТГ разом із дітьми - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
29.05.2025 до служби у справах дітей Брусилівької селищної ради надійшло повідомлення засобом телефонного зв'язку, про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , малолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазнають сексуального розбещення, яке вчиняється їх старшим братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Службою у справах дітей у складі мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі здійснено негайний виїзд за вказаною адресою.
Під час виїзду було з'ясовано, що дійсно малолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазнають систематичного сексуального розбещення, яке вчиняється їх старшим братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому матері дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було відомо про даний факт, але жодним чином не відреагувала на зазначені факти та не вжила жодних заходів для захисту їх прав та інтересів. Таким чином, вказана бездіяльність є свідомим ухиленням від виконання основоположного обов'язку матері-забезпечення безпеки, охорони життя, здоров'я та розвитку дітей. Також, санітарно-гігієнічні умови проживання дітей незадовільні.
У зв'язку з цим службою у справах дітей селищної ради було подано клопотання про негайне відібрання малолітніх дітей від матері.
29.05.2025 рішенням виконавчого комітету Брусилівської селищної ради № 3039 прийнято рішення про негайне відібрання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з наявною загрозою для життя та здоров'я дітей. Малолітніх дітей було тимчасово поміщено до КЗР «Брусилівська лікарня».
Про вказаний випадок було повідомлено органи Національної поліції для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення відповідної перевірки за ознаками кримінального правопорушення.
Згідно висновку практичного психолога служби соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг» Брусилівської селищної ради від 30.05.2025 відомо, що дата візиту в сім'ю 29.05.2025, щодо обставин за первинною інформацією троє молодших дітей у сім'ї стали жертвами сексуального насильства з боку старшого брата. За словами дітей насильство відбувалось приблизно 4-5 років тому. Після того, як мати дізналась про подію, вона просила забути і лише сказала старшому сину, що так не можна робити. Сім'я після цього переїхала до м. Вишневе де проживає бабуся, і за словами дітей, з того часу насильство не повторювалось.
На підставі викладеного, позивач просив позбавити відповідачку батьківських прав щодо дітей.
Процедура та позиції сторін
Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 06.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 17.06.2025 позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.09.2025 справу направлено до Брусилівського районного суду для продовження розгляду.
Ухвалою судді від 02.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 21.10.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в заяві просив розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, в заяві просила розглядати справу без її участі, позов не визнала.
На підставі ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
04.12.2025 суд перейшов до стадії прийняття рішення, повідомив про оголошення повного судового рішення 05.12.2025.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно свідоцтв про народження від 12.07.2012 та 05.01.2015, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24,25,26).
Рішенням Виконкому Брусилівської селищної ради від 29.05.2025 № 3039 вирішено негайно відібрати дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері ОСОБА_1 (а.с.7).
Згідно Актів проведення оцінки рівня безпеки дітей від 29.05.2025, було констатовано загрозу їх здоров'ю через сексуальні дії, що були вчинені щодо них раніше старшим братом (а.с.8-23).
Згідно Наказу служби у справах дітей Брусилівської селищної ради від 03.06.2025, взято на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.31)
Відповідно Листа Житомирського РУП № 2 відділу поліції №1 від 30.05.2025, за повідомленням щодо можливого вчинення ОСОБА_2 , 2007 р.н., дій сексуального характеру щодо малолітніх братів внесено відомості до ЄРДР за № 12025060650000149 за ч. 6 ст. 152 КК України, в подальшому пов'язані провадження об'єднанні в провадження № 12025060650000147 (а.с.32).
Згідно висновку практичного психолога служби соціальної роботи КУ «Центр надання соціальних послуг» Брусилівської селищної ради від 30.05.2025 відомо, що дата візиту в сім'ю 29.05.2025, щодо обставин за первинною інформацією троє молодших дітей у сім'ї стали жертвами сексуального насильства з боку старшого брата. За словами дітей насильство відбувалось приблизно 4-5 років тому. Після того, як мати дізналась про подію, вона просила забути і лише сказала старшому сину, що так не можна робити. Сім'я після цього переїхала до м. Вишневе де проживає бабуся, і за словами дітей, з того часу насильство не повторювалось.
Згідно довідки Ліцею № 160 Дарницького району м.Києва від 20.11.2025, ОСОБА_2 зарахований до 8-В класу, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - до 5-В класу.
Згідно довідки від 14.11.2025 № 168, ОСОБА_1 та її діти фактично не проживають в с.Морозівка.
Інших доказів по суті позову не надано.
Законодавство, оцінка доводів сторін, мотиви застосування норм права та висновки суду по суті спору
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її виховані, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.
Частиною 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.
Згідно до положень ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, § 57, § 58 зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13.03.2019 у справі № 61-36905св18.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Суд враховує, що фактично матеріали справи не містять доказів вчинення дій сексуального характеру старшого брата щодо малолітніх дітей ОСОБА_1 , зокрема, результатів розслідування відповідного кримінального провадження.
Водночас, з пояснень учасників в підготовчому судовому засіданні та з довідки Ліцею № 160 (м. Київ) від 20.11.2025, довідки Брусилівської селищної ради від 14.11.2025 вбачається, що наразі всі троє дітей повернуті до матері (відповідачки) та вони змінили місце проживання.
Позивачем не було надано суду доказів інших будь-яких протиправних дій відповідачки щодо дітей чи її винуватості у тому, що старший брат, можливо, вчиняв щодо менших братів.
В свою чергу, відповідачка заперечує проти позову, діти проживають з нею, що також свідчить про її інтерес до виховання дітей та, відповідно, відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав на даний час.
Такі висновки суду відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №713/63/17, від 23.11.2021 року у справі №592/17972/19 та від 22 лютого 2023 року у справі № 712/13080/20.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей та буде непропорційним втручанням в права відповідачки та дітей, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є передчасним.
Отже, у задоволенні позовних вимог суд відмовляє.
Водночас, на підставі п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та враховуючі правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі №735/308/21 (провадження №61-10098св23), суд попереджає відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і покласти на орган опіки і піклування за місцем проживання дітей контроль за виконанням ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено судові витрати покладаються на позивача.
Заяв про розподіл інших видів судових витрат - не надійшло.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 136, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову органу опіки та піклування Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на Брусилівську селищну раду Житомирського району Житомирської області, як орган опіки та піклування.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 05.12.2025.
Реквізити сторін у справі:
Позивач: Брусилівська селищна рада Житомирського району Житомирської області (орган опіки та піклування), місцезнаходження: 12601, Житомирська область, Житомирський район, селище Брусилів, вул. Небесної Сотні 2, код ЄДРПОУ 04348504.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Києва, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя П.В. Миколайчук