Справа № 275/569/20
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 грудня 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні у селищі Брусилів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020060130000083 від 17.06.2021, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростишева Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, який не є депутатом та особою з інвалідністю, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
28.04.2020 близько 03.00 години ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'янінні, будучи обуреним на неодноразові прохання матері - ОСОБА_7 допомогти їй позбавити життя із за хвороби та болів, які вона відчувала внаслідок хвороби, керуючись внутрішнім переконанням правильності своїх дій, прийняв рішення про позбавлення життя своєї матері - ОСОБА_7 шляхом утоплення в річці Здвиж, яка знаходиться неподалік від місця їх проживання, таким чином позбавити матір від страждань, які вона відчувала від хвороби.
Реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на позбавлення життя своєї матері, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій спрямованих на позбавлення життя ОСОБА_7 , передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_7 шляхом утоплення та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_6 маючи мету на спричинення умисного вбивства ОСОБА_7 , з урахуванням прохання останньої, з метою позбавлення матері від страждань пов'язаних з проблемами здоров'я, знаходячись за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 підійшов до своєї матері - ОСОБА_7 , взяв ОСОБА_7 на руки, так як остання із за хвороби не могла самостійно рухатись, поніс до річки Здвиж в смт. Брусилів, Житомирського району Житомирської області.
Після чого ОСОБА_6 з метою позбавлення свою матір ОСОБА_7 страждань внаслідок хвороби, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та те що вона внаслідок хвороби та похилого віку не зможе самостійно вибратися на беріг річки, тобто була позбавлення можливості до самозбереження, умисно, шляхом скидання у воду у місці, звідки ОСОБА_7 самостійно вибратися не зможе, залишивши її у воді чим позбавив ОСОБА_7 життя, шляхом утоплення. Смерть ОСОБА_7 наступила у результаті утоплення у воді.
Своїми умисними діями, які виразились в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 115 КК України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України - не визнав повністю та пояснив, що Пояснив, що злочину він не вчиняв, мати не топив, вранці прокинувся, побачив відчинене вікно, вийшов, походив біля річки, але нікого не знайшов, викликав поліцію. Напередодні ввечері був вдома, вдень садили з другом картоплю, мати через вікно говорила де посадити картоплю, а потім пішли до товариша і випив трохи. Будинок мати могла покидати через вікно, так як будинок старий і воно знаходиться низько, біля нього стояв шифер. Також мати попросила поставити їй ліжко біля вікна, для того, щоб дійти до річки, потрібно йти вулицею, річка знаходиться на відстані трьохсот метрів. До цього матір вже два рази йшла до річки, а він ловив її на відстані вже ста метрів від будинку, сестрі також розповідав, що матір таке робить. Він зробив матері на ноги з рукавів нав'язки, щоб коліна не здирала, а на руки вона вдягала рукавиці, коли повзала. За городом є ще металевий паркан, по вулиці кам'яна дорога, потім асфальт, біля річки очерет, який росте близько двох метрів до води, та міст. ОСОБА_6 пояснив, що очерет горів, а там де спалений очерет, він гострий, обвинувачений самостійно міг пройти через очерет до водойми. Пояснив, що йому, напевно, 28.04.2020 повідомили у поліції про те, що знайшли матір втоплену, хто знайшов - йому невідомо.
В судовому засіданні допитана потерпіла ОСОБА_8 зазначила, що не вважає брата, ОСОБА_6 , винним у смерті матері. Їх мати перед смертю довго хворіла, казала дітям, що не хоче жити й хоче покінчити життя, від неї вдома ховали ножиці й ножі, брат допомагав їй з купівлею їжі та ліків. Потерпіла спілкувала з матір'ю по телефону за день до смерті, остання прощалася з нею, бо хоче вчинити самогубство. Вказала, що мати іноді вилазила з вікна кімнати на подвір'я, там були мала висота та вона перелазила з підвіконня, могла пересуватися сама, але сама потерпіла не бачила, щоб мати сама ходила, в основному остання могла пересуватись на колінах. Вказала, що за городом в заборі є отвори, мати могла там перелізти та добратись до річки. Між братом і матір'ю були хороші відносини, але мати після лікування та через хворобу і болі іноді була «неадекватною, говорила погані речі». Вказала, що брат не міг би на руках нести матір до річки, бо він не мав такого здоров'я й сил, а мати важила кілограм 60. Про смерть матері дізналася, коли зранку подзвонив брат, сказав, що мати пропала, коли потерпіла приїхала в село, матір вже знайшли в річці. Брата бачила вечором того ж дня на слідчій дії, він був у поганому стані, його трусило, був п'яний, він жалівся, що щодо нього застосовувати силу , але він просив нічого не робити з цим, бо йому буде гірше, їй казав, що матір не вбивав. На місці виявлення матері потерпіла була, вважає, що вона могла там сама втопитись, відстань до хати могла мати подолати, на тілі матері не бачила синяків чи ушкоджень, на руці в неї була печатка, на колінах - ганчірки. Вважає брата невинним та просить не засуджувати, вказала, що бачила на його ногах синяки після затримання, він скарги не подавав, бо боявся.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що 28.04.2020 чергував як працівник МНС, надійшло повідомлення з відділу поліції щодо ймовірно зниклої особи, виїхали на місце, на яке вказали поліцейські, там очікувала поліція. На це місце привела собака, разом з пожежним рятувальником за допомогою надувного човна почали досліджувати дно річки, почали вище від течії, спустившись нижче орієнтира, на яке вказали, десь на півтора метра, там відчули щось, підняли та побачили, що це тіло людини, після цього підняли тіло. Там є ґрунтова дорога, яка йде до заходу у річку, у самій річці йти тяжко, у квітні рослинності майже не було, до самої річки десь метрів 10, то вже болотиста трясовина, були у чоботях, було важко йти. Це був один з рибальських заходів, стежка була прим'ята. Тіло від сухої ділянки знаходилось від початку берега до акваторії десь в 1,5 метрах, у воді, не було під самим берегом, точну глибину вказати не може, пошуки проводили «кішкою»; бабуся була маленька, на його думку, її вага не більше 50 кг.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що лікував ОСОБА_7 за вісім місяців до події, з приводу остеохондрозу з вираженим больовим синдромом, вона могла самостійно пересуватись на 20-30 метрів; після лікування була виписана додому, їй зняли сильний больовий синдром, після того не бачив. Сказати точно чи могла б жінка йти сама - це було б припущенням, але з відпочинком з такими хворобами люди можуть пересуватись самі. Привозили її на лікування в кріслі, забирали вже в кращому стані, з лікарні забирав син, він її провідував, приносив ліки. Після лікування надано рекомендації, більше не зверталася, було приписано знеболюючі препарати, які знімають біль, полегшують біль, виражений больовий синдром заважає пересуватись вільно, препарати тільки знімають біль. Суїцидальних проявів у неї під час лікування зі сторони хворої не було, але інколи може й висловлювалась, що краще померти.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що проживає по сусідству з обвинуваченим, знає останнього змалку, він мешкав з матір'ю, сестра приїздила, обвинувачений доглядав за нею, коли сталась біда, відібрало матері ноги, син кожного дня бігав за ліками. Порицька мала ціпок, могла ходити по двору і, вважає, до магазину. З нею вітався через паркан. За тижня три до смерті свідок бачив неї біля магазина, вона йшла з палочкою, іноді виходила за подвір'я, там спілкувалися. Про трагедію ОСОБА_11 не може нічого пояснити, він приїхав і йому сказали, що матір ОСОБА_6 втопилась. Обвинувачений ОСОБА_6 виріс на його очах, він характеризується позитивно, вихований, совісний, трудолюбивий, безвідмовний, ніхто на нього поганого не скаже, він не міг влаштуватись на роботу бо здоров'я не дозволяло, але коли заробляв кошти, то просив, щоб йому дали на сигарети, а і все інше щоб матері занесли. Ніяких компаній у дворі останнього ніколи не бачив, іноді бачив його у стані алкогольного сп'яніння, але він був адекватний. ОСОБА_6 завжди розповідав, що годує матір, пере одяг, жалівся, що немає коштів на ліки, хотів щоб мати так не страждала. Останні роки Порицького наймав на роботу, бо той мав погане здоров'я. Матір ОСОБА_6 два рази вилазила через вікно у двір, останнім часом була пригнічена, не хотіла жити. Річка знаходиться близько 150-200 метрів від їх будинку, якщо по дорозі - то до 300 метрів. Вважає, що матір обвинуваченого могла самостійно пройти до річки, а обвинувачений не міг фізично занести матір до річки, в нього не вистачило б сил.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що з ОСОБА_6 давно знайомі, вони сусіди, матір обвинуваченого свідок знав дуже добре, знав, що у обвинуваченого з матір'ю дуже хороші відносини. Раніше бачив матір ОСОБА_6 , вона ходила сама, потім була в лікарні, щось із ногами, останнім часом бачив неї в Порицького вдома. Обвинувачений ходив на ринок, купував продукти, доглядав за мамою. Останнім часом на вулиці матір обвинуваченого не бачив. Про загибель матері дізнався після приїзду поліції, а в той день з ранку ОСОБА_6 прийшов просити телефон, щоб викликати поліцію, бо пропала мати, стали її шукати на подвір'ї, потім приїхала поліція і шукали її. Поліція приїхала, спілкувалася з ОСОБА_13 і забрали його, потім люди говорили, що тіло знайшли в річці.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що з ОСОБА_6 вони знайомі. В той ранок був у ОСОБА_12 , прийшов ОСОБА_15 , сказав, що пропала мати, пішли її шукати, шукали в трьох, з ОСОБА_16 , шукали біля річки й біля мосту, але не знайшли й повернулися додому. Потім приїхала слідча ОСОБА_17 , знайшли тіло в річці, допомагали витягувати з Сиволапом тіло. ОСОБА_6 доглядав за матір'ю, бачив, що ОСОБА_6 сам ходив до магазину, за кілька днів до смерті бачив, як вона ходила по городі.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що є кінологом, в квітні 2020 прийшов виклик про зникнення людини. Приїхали на місце, в будинку собака взяла слід по речам обвинуваченого і довела до самої річки, про що складали відповідний акт і одразу залишили місце події. Йшли за собакою по городі, потім через дитячу площадку, потім по асфальту і спустились до річки, грунт твердий був, біля самої річки вже грязюка, були сліди ніг. Речі для собаки, що взяла слід, давали слідчі, з ліжок, які були в кімнаті, там було два ліжка, сина та матері. В будинку був хтось з родичів. Собака з одного ліжка слід не взяла, взяла з іншого, першою дали подушку потерпілої, але собака не взяла слід, з іншої кроваті взяла. Собака бере найбільш свіжий маршрут. Слідова інформація зберігається десь 12 годин.
Також у судовому засіданні, суд дослідив надані стороною обвинувачення письмові докази, а саме:
- протокол огляду місця події від 28.04.2020, згідно з яким місцем огляду є територія домоволодіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , під час огляду було виявлено частину скатертини рожевого кольору з квітковим орнаментом, сліди пальців рук на вікні;
- протокол огляду місця події від 28.04.2020, згідно з яким місцем огляду є берег річки «Здвиж» в смт. Брусилів Житомирської області неподалік вулиці Партизанської, під час якого було виявлено труп ОСОБА_7 ;
- акт про застосування службової собаки від 28.04.2020, згідно з яким службова собака з домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 взяла слід та пройшла близько 100 м до річки Здвиж, де виявили безвісти зниклу ОСОБА_7 ;
- протокол огляду місця події від 28.04.2020, згідно з яким місцем огляду є узбіччя-берег річки Здвиж у смт Брусилів Житомирської області, під час якого виявлено відрізки тканини рожевого кольору з квітковим орнаментом, які зв'язані між собою вузлом, при цьому утворюють мотузку, які поміщені до сейф-пакету;
- висновок експерта № 395 від 28.04.2020, згідно з яким смерть ОСОБА_7 наступила від утоплення у воді, на що вказують характерні ознаки для даного виду смерті - наявність значної кількості рідини в порожнині шлунка, емфізематозне вздуття легень, рожеві, вогнищеві крововиливи під вісцеральну плевру, ознаки швидко насталої смерті - темно-червона рідка кров в порожнинах серця та крупних судинах, венозне повнокрів'я внутрішніх органів, дрібно точкові крововиливи під епікард, емфізема, набряк легень, наявність панцирів діатомового планктону Класу Пенатних - згідно судово-гістологічного дослідження, при відсутності яких-небудь патоморфологічних змін внутрішніх органів, котрі свідчили б про наявність органічних захворювань та тілесних ушкоджень, які могли б потягнути за собою смерть; враховуючи ступінь розвитку трупних змін на час розтину, можна вважати, що смерть ОСОБА_7 настала в межах 8-16 годин до моменту розтину трупа в морзі; при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження: по передній поверхні обох нижніх кінцівок, в проекції колінних суглобів, неправильно-округлої форми, фіолетового кольору слабо виражені групи синців, розмірами 1х1 см до 3х1,5 см; на тильній поверхні правої кисті синець невизначеної форми, синюшного кольору, розміром 2х1 см, ушкодження за своїми характеристиками відносяться до легких, утворились від дії тупих твердих предметів, що не відобразили в них специфічних слідів для ідентифікації контактуючої, слідоутворюючої поверхні, в межах одного тижня до часу настання смерті і не знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку зі смертю;
- висновок експерта № 1026/35 від 27.05.2020, згідно з яким тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_7 не характерні для пересування навколішках по бруківці, асфальту, піщаній суміші, стерні згорілого очерету;
- висновок судово-психіатричного експерта № 120-2020 від 12.05.2020, згідно з яким ОСОБА_6 в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, психічним захворюванням, або слабоумством не страждав, та в тимчасово хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними - не перебував. Виявляв вище вказаний розлад особистості, який не досягав ступеню психічного захворювання і не позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період вчинення ним злочину знаходився в стані звичайного алкогольного сп'яніння, його вчинки потребували від нього послідовних, цілеспрямованих дій, були пролонгованими у часі, з адекватною мовною продукцією, зв'язок з оточенням не втрачав. Послідовно в деталях про них розповідав під час допиту в статусі підозрюваного, притримуючись власної версії подій (що заніс матір до річки і залишив у воді), на запам'ятовування не скаржився. ОСОБА_6 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану не потребує в застосуванні щодо нього примусових заходів медичного характеру;
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 28.04.2020, під час якого ОСОБА_6 було затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, у присутності захисника ОСОБА_19 , під час обшуку ОСОБА_6 було вилучено резинові капці, шкарпетки, спортивні штани, реглан, куртку;
- протокол слідчого експерименту від 28.04.2020 за участю ОСОБА_6 , в ході якого він заперечував вбивство матері, вказував на застосування примусу після затримання та перебування «в запої», після уточнень вказував маршрут, по якому заніс матір до річки та кинув у воду.
- протокол проведення слідчого експерименту від 29.04.2020 за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , під час якого він показав на обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: місце, де він знайшов матір, у дворі біля вікна, яка лежала на землі і просила його допомогти покінчити їй життя самогубством, після чого обвинувачений взяв матір на руки та пішов до річки Здвиж, де кинув матір у воду і пішов додому;
- акт спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів для направлення на примусове лікування від 12.05.2020;
- висновок експерта №92 від 01.06.2020, згідно з яким при відсутності будь-яких пошкоджень чи нашарувань на одязі ОСОБА_7 , як при огляді на місці події, так і в ході експертизи трупа в морзі, а також відсутність саден на нижніх кінцівках, пересування потерпілої навколішки можна виключити, незалежно від наявних у неї соматичних та функціональних захворювань та станів;
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 28.04.2020, згідно з яким ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Також, судом досліджено протоколи огляду місця події від 06.09.2024, проведених за дорученням суду на підставі ст. 333 КПК України за клопотанням прокурора, згідно яких було встановлено, що загальна відстань згідно схеми роботи службового собаки на місці події між будинком Порицьких до місця виявлення трупа складала 329 метрів; відстань по маршрутам, які вказував 28.04.2020 ОСОБА_6 , між будинком та місцем виявлення трупа - складає 315 метрів та 324 метри.
Також судом досліджено письмові докази, надані стороною захисту:
-рапорт від 28.04.2020, згідно якого о 07-15 того дня зі служби «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про зникнення матері ОСОБА_20 , востаннє бачив неї вночі, вона казала, що не хоче жити;
-протокол про прийняття заяви про вчинення кр.правопорушення від 28.04.2020, згідно якого о 09-00 ОСОБА_6 повідомив про зникнення матерів та просив прийняти міри;
-висновок експерта від 22.07.2020 № СЕ-19-20/14850-Б, згідно якого генетичні ознаки клітин на вузлі тканини, виявленої біля р. Здвиж неподалік місця виявлення трупа ОСОБА_7 , не збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_6 та належать особі жіночої статі., походження встановлених ознак клітин на вузлі тканини від ОСОБА_6 - виключається.
-також, судом досліджено протокол слідчого експерименту від 15.01.2025, проведених за дорученням суду на підставі ст. 333 КПК України за клопотанням захисника, згідно якого 15.01.2025 ОСОБА_6 не зміг підняти манекен, вагою близько 50 кілограм та пронести його маршрутом від будинку до місця виявлення трупа ОСОБА_20 .
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. ст. 22, 26 КПК України, судом були створені всі умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Аналізуючи докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом приходить до наступного висновку.
Стаття 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 368 ч. 1 п.п. 1-3 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчинені цього кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Нормою ст. 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» 29 листопада 1996 року вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Стаття 115 КК України передбачає відповідальність за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Із суб'єктивної сторони цей злочин характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає їх настання.
Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Умисне вбивство, передбачене в ч. 1 ст. 115 КК України, з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у виді протиправного посягання на життя людини, наслідками у виді смерті та причинним зв?язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини, коли винний усвідомлює суспільну небезпечність конкретної своєї дії, а отже, і достатню вірогідність або високу вірогідність, що наближається до неминучості, заподіяння смерті особі внаслідок вчиненого ним діяння, передбачає можливість настання таких наслідків і бажає або свідомо припускає їх настання.
Суд враховує, що смерть ОСОБА_7 наступила від утоплення у воді (висновок експерта №395 від 28.04.2020 року, а.242-244 т.1). Обвинувачений ОСОБА_6 є сином загиблої, з яким вони проживали вдвох протягом тривалого часу, жодних доказів перебування в їх будину інших осбі в переддень сметі потеоілої - нема. Відносини між ними були гарні, обвинувачений доглядав за матір'ю як під час лікування, так і після цього, що підтвердили як потерпіла ОСОБА_8 ( донька померлої, сестра обвинуваченого), так і свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 . Загибла ОСОБА_7 за життя хворіла та проходила лікування в КНП «Брусилівська лікарня» з 24.07.2019 року по 30.07.2019 року з діагнозом заключним клінічним - остеохондроз поперекового відділу хребта, корінцевий, больовий м'язово-тонічний синдром (висновок експерта №92 від 04.06.2020 року а.19-21 т.2), у зв'язку з чим відчувала біль, але могла іноді самостійно пересуватися.
Сторона захисту вказує, що ОСОБА_8 , не маючи бажання жити та маючи змогу дістатися річки, самостійно покінчила життя самогубством шляхом втоплення, а не була втоплена ОСОБА_6 .
Суд в цій частині враховує, що згідно висновку експерта №92 від 04.06.2020 року, відповідаючи на поставлене перед експертами питання, чи могла ОСОБА_7 з наявними у неї захворюваннями та станом здоров'я пересуватися самостійно стоячи на ногах, експерти прийшли до висновку, що через не представлення на експертизу медичної картки амбулаторного хворого, судити про функціональний стан особи станом на 28.04.2020 року не представляється можливим. Свідок ОСОБА_21 вказував, що за певний час до смерті бачили ОСОБА_7 як на повір'ю, так і біля магазину поруч, а свідок ОСОБА_22 вказував на покращення стану ОСОБА_7 після лікування та можливість її пересуватися самостійно. Можливість матері самостійно залишати будинок підтвердила і потерпіла ОСОБА_8 . Проте, як по маршруту, по якому йшла службова собака, так і через інші можливі шляхи відстань між будинком та місцем смерті ОСОБА_7 складає близько 320 метрів, покриття на них різне, частково грунтове біля будинку та біля річки, частково асфальтне, біля самого зрізу води - трав'янисте й болотисте. Вказана ж відстань та види покриття були встановлені і в ході слідчого експерименту, проведеного за дорученням суду вже в ходу судового розгляду.
При цьому, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №92 від 04.06.2020 року (а.19-21 т.2) , експертами було виключено можливість пересування потерпілої ОСОБА_7 навколішки при вказаних в постанові про призначення експертизи умовах незалежно від наявних у неї соматичних та функціональних захворювань та станів, даним висновку судово-медичної експертизи №395 від 30.05.2020 року (а.242-244 т.1).
Очевидно, що рух особи похилого віку навколішки на відстань більш як 300 метрів з різним покриттям без сумніву мав би призвести до відповідних слідів на колінах, руках чи ліктях ОСОБА_7 .
В свою чергу, виявлені на її тілі тілесні ушкодження (зазначені в висновку експерта №92 від 01.06.2020) не характерні для слідів від руху навколішках. Суд враховує, що допитаний в судовому засіданні за ініціативою прокурора експерт ОСОБА_23 пояснив, що в межах проведення судово медичної експертизи № 92 від 04.06.2020 членами комісії бралися до уваги висновок огляду трупа ОСОБА_7 та висновок експерта № 395, зокрема - і в частині оцінки виявлених ушкоджень на нижніх кінцівках у виді синців. Експерт вказав, що серед вихідних даних не було факту, що наколінники з ганчірки були закріплені саме на суглобах ОСОБА_7 та захищали ноги чи суглоби від ушкоджень при повзанні, але все одно виявлені синці були не характерні для слідів від пересування навколішках на значну відстань. Допитаний експерт ОСОБА_24 пояснив, що при проведенні експертизи № 92 від 04.06.2020 членами комісії бралися до уваги і відомості з протоколу огляду місця події. Оцінюючи тілесні ушкодження на ногах, комісія прийшла до висновку, що вони не могли утворитися при пересування навколішках.
Вказане вище спростовує твердження сторони захисту, що ОСОБА_7 вночі 28.04.2020 самостійно навколішках пересувалась на відстань більше 300 метрів від свого будинку до місця виявлення її трупа, адже відповідних слідів на тілі, по маршруту чи біля місця смерті - не встановлено. Крім того, версія захисту про нестерпні болі ОСОБА_7 , пролежні й поганий стан здоров'я, через які у неї було бажання самогубства, суперечить доводам про можливість самостійного пересування на значну відстань.
В цій частині суд враховує, що застосована 28.04.2020 кінологом собака взяла слід саме з речей обвинуваченого й цей слід вів через городи прямо до річки, де й було виявлено труп. Оскільки зі слів кінолога, собака взяла слід саме з речей ОСОБА_6 , а не ОСОБА_7 , які теж надавали для цього, а службова собака бере найсвіжіший слід, якщо людина йшла по поверхні, то суд приходить до висновку, що потерпіла самостійно не пересувалась стежкою від будинку до річки, де потім виявили її труп, а пересувався саме ОСОБА_6 . Вказане відповідає обвинуваченню щодо способу вчинення злочину.
Також суд враховує, що учасники огляду місця події, де виявили труп, вказували на багнюку при заході в річку, й тяжкість пересування біля берега, що також спростовує версію захисту про самостійний рух потерпілої та самогубство в річці на відстані 1,5 метра від берега.
В свою чергу, при проведенні слідчих експериментів ОСОБА_6 показав, де взяв мати на руки та як її ніс і де кинув у воду в ночі 28.04.2020. Та обставина, що ОСОБА_6 при проведенні слідчого експерименту вже на наступний день, 28.04.2020, мав незадовільний стан здоров'я через алкогольне похмілля та періодично змінював покази не спростовує доказове значення даної слідчої дії в частині пояснень, які кореспондуються з іншими доказами. При цьому суд враховує, що ОСОБА_6 був забезпечений захисником, та жодних заперечень щодо порядку слідчої дії чи її результатів від захисника чи інших учасників слідчої дії - не надходило. Тому суд визнає належним та допустимим доказом протокол слідчого експерименту від 28.04.2020.
Щодо заяв ОСОБА_6 , про протиправний тиск на нього, то з даного приводу судом при попередньому розгляд справи вживались належні заходи по перевірці цих заяв показів обвинуваченого. Постановою від 28.09.2022 слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Хмельницькому було закрито кримінальне провадження від 23.03.2022 № 42022062190000043 про перевищення службових повноважень співробітниками Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Відомостей про оскарження даної постанови - суд не має.
Крім того, 29.04.2020 ОСОБА_6 повторно брав участь в слідчому експерименті, в ході якого знову відтворив місце та спосіб, у який заніс матір до річки від будинку та кинув у воду. Він також був забезпечений захисником, також не висловлював застережень щодо стану здоров'я й давав послідовні пояснення на вказаних ним самим місцях. Та обставина, що в ході даного слідчого експерименту він вказав шлях до річки, відмінний від того, який встановлений при застосуванні собаки при огляді місяці події 28.04.2020, не ставить під сумнів зміст та допустимість даної слідчої дії в частині дій ОСОБА_6 , а лише підтверджує, що події вчинення злочину ОСОБА_6 запам'ятались хаотично й вибірково через тривалий запой, про що він і вказував.
Також суд бере до уваги Висновок судово-психіатричної експертизи № 120-2020, в ході якого враховувались пояснення ОСОБА_6 щодо того, що ввечері того дня він «заніс матір до річки та залишив її там».
Доводи захисту, що ОСОБА_6 за станом здоров'я фізично не міг занести матір на таку відстань - суд відхиляє. Так, згідно показів свідків та матеріалів справи, ОСОБА_7 мала малу вагу, була маленькою за статурою, важила до 50 кілограм, а згідно пояснень на слідчому експерименті - 30 кілограм. В свою чергу, слідчий експеримент, на який вказує захисник та який проведений в січні 2025 не є належним доказом неможливості обвинуваченим нести матір, так як проведений через тривалий час після подій квітня 2020 року. Тому його результати не відтворюють стан здоров'я та фізичні можливості обвинуваченого на момент події злочину. Отже протокол слідчого експерименту від 15.01.2025 суд визнає неналежним доказом.
Та обставина, що ОСОБА_6 на наступний день звертався на лінію «102» з приводу зникнення матері не спростовує вчинення ним злочину, а розцінюються судом як дії ОСОБА_6 по уникненню відповідальності, вчинені ще в стані алкогольного сп'яніння. Наданий захисником висновок експерта від 22.07.2020 № СЕ-19-20/14850-Б, згідно якого генетичні ознаки клітин на вузлі тканини, виявленої біля р. Здвиж неподалік місця виявлення трупа ОСОБА_7 , не збігаються з генетичними ознаками ОСОБА_6 також не спростовує висунуте обвинувачення, а лише вказує на відсутність слідів ОСОБА_6 на досліджуваній тканині.
Суд вважає, що характер та послідовність дій, вчинених ОСОБА_6 , у своїй сукупності свідчать про те, що він мав прямий умисел на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_7 , адже усвідомлюючи фізичний стан та вік потерпілої, взявши її на руки та кинувши останню вночі у воду в річку, він умисно спричинив настання смерті, адже передбачав, що наслідком таких дій може бути смерть потерпілої і бажав настання такого наслідку. Причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_6 та настанням смерті ОСОБА_7 підтверджується дослідженими доказами, зокрема - висновком експерта № 395 від 28.04.2021.
Відтак, суд вважає, що умисні дії обвинуваченого ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України - як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Судом також досліджено надані відомості, що характеризують особу ОСОБА_6 : рапорт -характеристику від 05.05.2020, за якою ОСОБА_6 характеризується посередньо; копію вироку від 19.05.2011 у справі № 1-40/2011, яким Брусилівським районним судом Житомирської області ОСОБА_6 було засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком; копію вироку у справі № 275/906/24, яким ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком 6 років за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 12 КК України, який на даний час не набрав законної сили. Інших характеризуючи даних суду не надано.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6 згідно ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Згідно з положеннями ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України, вчинене ОСОБА_6 відносяться до особливо тяжкого злочину.
Судом враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У відповідності до ст. 65 КК України - особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні ОСОБА_6 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує межі, установлені у санкції частини 1 статті 115 КК України, положення Загальної частини КК України; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; обставини вчинення кримінального правопорушення, вчиненого щодо близької особи похилого віку, яка неодноразово висловлювала суїцидальні думки; дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працює, за місцем проживання негативно не характеризується, позитивно характеризується свідками та потерпілою, на обліку у психіатра чи нарколога не перебуває, не одружений, не має утриманців, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вину в вчиненому не визнав. Також суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та думку потерпілої про несуворе покарання у разі засудження та відсутність претензій майнового характеру до ОСОБА_6 .
Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі терміном 8 років.
На думку суду, призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та відповідатиме цілям покарання.
Підстав для застосування ст. 69 КК України судом не вбачається.
Станом на час ухвалення даного вироку щодо ОСОБА_6 не набрав законної сили вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 30.04.2025 у справі № 275/906/24, який переглядається в апеляційному порядку та яким ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі. Тому суд не застосовує положення ст. ст. 70, 74 КК України та не враховує покарання вироком у згаданій справі, оскільки вказане питання може бути вирішено судом апеляційної інстанції за результатами перегляду вироку у справі № 275/906/24 або в порядку виконання вироків. Вказане відповідає роз'ясненням п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та вимогам п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
Питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадження необхідно вирішити відповідно до вимог статей 100, 124 КПК України.
Відповідно до протоколу особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.04.2020 ОСОБА_6 було затримано 28.04.2020. У подальшому до ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та ухвалою суду від 19.01.2021 було змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, дія якого не продовжувалась у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, слід зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення у строк покарання з 28.04.2020 по 19.01.2021 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Оскільки ОСОБА_6 на даний час тримається під вартою в межах кримінального провадження № 12024060420000253, справа № 275/906/24, вирок у якій не набрав законної сили, суд не вирішує питання про обрання, продовження чи зміну запобіжного заходу у даній справі.
Керуючись ст. ст. 100, 124,127-129, 368, 370, 371, 373, 374, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.
Зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього ув'язнення у строк покарання з 28.04.2020 по 19.01.2021 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі державного НДЕКЦ МВС України процесуальні витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи у розмірі 653, 80 гривень.
Речові докази: частину скатертини рожевого кольору з квітковим орнаментом, по краях якої мається ушкодження у вигляді розривів тканини, яка поміщена до сейф-пакету EXP 0412592 та сліди відбитків рук на трьох стрічках СТ, які зберігаються в камері схову речових доказів ВП № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області - знищити; резинові чоловічі капці, шкарпетки, спортивні штани, реглан, куртка, які зберігаються в камері схову речових доказів ВП № 1 Житомирського РУП № 2 ГУНП в Житомирській області - повернути власнику.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1