Справа №295/12686/22
6/295/277/25
05.12.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Полонця С.М.,
за участі секретаря судового засідання Лукасевич А.Є.,
приватного виконавця - Дідківського А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -
Приватний виконавець звернувся до суду з поданням, в якому просить постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання зобов'язань, визначених судовим рішенням.
В обґрунтування подання приватний виконавець зазначає про те, що ним, за заявою ОСОБА_2 , постановою від 26.02.2025 року відкрито виконавче провадження номер за АСВП 77321032 з примусового виконання виконавчого листа виконавчого листа № 295/12686/22, виданого 25.02.2025 року Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 трьох процентів річних за невиконання грошового зобов'язання у сумі 12013,41 долара США, а також 4392,40 грн. судового збору. При примусовому виконанні рішення встановлено, що боржник ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань, будучи обізнаним про наявність судового рішення та маючи достатньо доходів для виконання судового рішення. Боржник не виконав вимоги частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» та не подав протягом 5 робочих днів декларації про доходи та майно. 27.02.2025 року боржник подав заяву про визначення поточного рахунку боржника. На виклики приватного виконавця від 13.03.2025 року, 03.11.2025 року боржник не з'являється, поштову кореспонденцію умисно не отримує. 22.10.2025 року представник боржника - Опанасюк Сергій Павлович у справі № 295/6566/19 подав до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу від 22.10.2025 року, відповідно до яких, боржник отримав дохід від ТОВ "СМЕРЕКА-ПЛЮС" - 186 тис. грн., як ФОП ОСОБА_1 - 3855 тис. грн. Станом на день звернення до суду з поданням, боржник не вживає заходів до добровільного виконання судового рішення. Згідно із відповіддю Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 має закордонний паспорт і неодноразово перетинав кордон України.
У судовому засіданні приватний виконавець підтримав подання з підстав, зазначених у ньому, та просив його задовольнити.
Вислухавши пояснення приватного виконавця та дослідивши подання, матеріли цивільної справи, суд приходить до висновку, що воно не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно з ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Частина 1 ст. 33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. ст. 2, 3 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Пункт 5) ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» визначає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно з вимогами п. 19) ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З наведених положень можна дійти висновку, що обґрунтованою підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є ухилення боржника від виконання рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Якщо боржник не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання боргового зобов'язання, а саме: не прибув до виконавця; не надав у встановлений виконавцем строк достовірні відомості про свої доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах та пояснень стосовно причин невиконання рішення, а виконавець вчинив всі дії, передбачені законом, у такому разі обставини свідчать, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.
Як вбачається з матеріалів подання, у них міститься лише дві копії викликів державного/приватного виконавця, адресованих ОСОБА_1 , датованих 13.03.2025 року та 03.11.2025 року.
Також матеріали подання містять копію довідки про причини повернення/досилання від 27.03.2025 року, з відміткою про те, що лист повернуто за закінченням терміну зберігання, та копію конверта із поштовим штампом від 03.11.2025 року, на якому зазначено поштову адресу ОСОБА_1 , яка перекреслена.
З вищевказаного слід зробити висновок про те, що зазначені вище виклики приватного виконавця не були отримані боржником ОСОБА_1 .
Окремо необхідно зазначити й про те, що вказані виклики приватного виконавця було здійснено ним через доволі тривалий проміжок часу, який становить, майже вісім місяців, а саме: у березні та листопаді 2025 року, що не може бути доказом того, що приватний виконавець вчинив всі дії, передбачені законом, спрямовані на виконання рішення суду.
Крім того, як зазначено у поданні та підтверджується матеріалами, долученими до нього, представником боржника ОСОБА_1 - адвокатом Опанасюком С.П. було надано копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (відповідь на запит в електронному вигляді від 22.10.2025 року), з якої вбачаються достовірні відомості про доходи ОСОБА_1 , за період з січня 2023 року до серпня 2025 року, що не може свідчити про те, що вказаний боржник ухиляється від виконання рішення суду.
Відтак відсутні підстави стверджувати про свідоме умисне ухилення боржника від виконання рішення суду та про вчинення приватним виконавцем всіх дій, спрямованих на його виконання.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що подання не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.М. Полонець