Справа №295/17078/25
1-кс/295/6244/25
02.12.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, подане старшим слідчим СВ ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області майором поліції ОСОБА_6 ,
погоджене прокурором Хорошівського відділу Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,
у кримінальному провадженні №12025060610000721 від 30.11.2025,
стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жадьки Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, не одруженого, не має на утриманні малолітніх дітей, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Як зазначено у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що 29.11.2025 близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_4 завітав у гості до раніше знайомого ОСОБА_7 з метою спільного розпиття алкогольних напоїв. Так, у той самий день та час, перебуваючи на прибудинковій території за місцем проживання ОСОБА_7 , що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 спільно вживали алкогольні напої, а саме горілку. У подальшому 29.11.2025 близько 20 години ОСОБА_4 та ОСОБА_8 розпочали вживати алкогольні напої у одній з кімнат приватного домоволодіння що за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, того ж дня близько 22 годину, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_4 виник умисел на протиправне позбавлення життя ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_4 , у цей же день, час, місці та за вказаних обставин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, взяв з кухонного столу в одній з кімнат вищевказаного будинку ніж з рукояткою коричневого кольору та, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, наніс один удар клинком ножа в область грудної клітки зліва ОСОБА_7 , від чого останній впав на підлогу, після чого ОСОБА_4 вважаючи, що виконав усі дії, необхідні для доведення злочину до кінця, та ОСОБА_7 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помре, пішов з місця вчинення кримінального правопорушення до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі. Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різана рана по передній поверхні передньої поверхні грудної стінки в проекції 4-5 ребер, по середній ключичній лінії розташована в поперечному напрямку раньовий канал якої йде косо та проникаючи в рудну порожнину, що призвело до розвитку гемопневмоторексу (наявності крові та повітря лівій плєвральній порожнині), за даними оперативного втручання 30.11.2025 вищевказане проникаюче колото-різане поранення утворилось від дії гострого предмету і травмуючим механізмом його утворення була сукупна колото-ріжуча дія такого предмета, але ідентифікувати даний предмет не можливо, оскільки не залишив за собою специфічних слідів для його ідентифікації. Дане ушкодження могло бути заподіяне 29.11.2025, що не суперечить даним медичної документації, відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення.
Своїми умисними діями, які виразились у вчиненні закінченого замаху на умисне вбивство ОСОБА_7 , ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України.
30.11.2025 ОСОБА_4 , в порядку ст. 278 КПК України вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення орган досудового розслідування підтверджує зібраними у кримінальному провадженні доказами: рапортом-повідомленням на лінію «102» від 29.11.2025 та від 30.11.2025; протоколом огляду місця події від 30.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом огляду місця події від 30.11.2025 на присадибній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 30.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 30.11.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 30.11.2025; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, у відповідності до ст.208 КПК України від 30.11.2025; висновком експерта № 2604 від 01.12.2025; повідомленням про підозру; іншими матеріалами кримінального провадження.
В обґрунтування клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 сторона обвинувачення вказує про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий вказує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, тому, передбачаючи невідворотність покарання за вчинення злочинів у вигляді позбавлення волі та в подальшому перебування в місцях позбавлення волі, є достатні підстави вважати, що підозрюваний, у разі обрання іншого виду запобіжного заходу, буде переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання за вчинений злочин, що обґрунтовується також його суворістю. У зв'язку із тим, що показання свідків та потерпілих досліджуються судом безпосередньо, вказані учасники кримінального провадження в судовому засіданні ще не допитувались, сторона обвинувачення вважає, що підозрюваний може вчиняти спроби впливу на потерпілого та свідків, з метою зміни їх показань, побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій та в подальшому уникнення кримінальної відповідальності. Даний факт підтверджується тим, що потерпілий, свідки у провадженні є особи, які відомі підозрюваному, оскільки з ними ОСОБА_4 проживає в одному населеному пункті. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність факторів та обставин, які могли б стримувати підозрюваного від вчинення нових кримінальних правопорушень. За віком ОСОБА_4 не є особою пенсійного віку, за станом здоров'я не потребує стаціонарного лікування, не навчається, не працює.
Слідчий зазначає, що на підставі вищевикладеного, застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання ним покладених на нього обов'язків.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що проживає з батьками, працює неофіційно. Пояснив, що не хотів вбивати потерпілого, після вчиненого злякався, тому забрав ножа та пішов, про скоєне повідомив сестрі. Вказав, що готовий співпрацювати зі слідством, просив застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, повідомлену ОСОБА_4 підозру та заявлені у клопотанні ризики вважає необґрунтованими. Запобіжний захід у виді тримання під вартою вважає надто суворим, просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Встановлено, що у провадженні ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12025060610000721 від 30.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
В ході досудового розслідування 30.11.2025 ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому, згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Окрім того, згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що надані слідчим та прокурором докази у їх сукупності переконали б неупередженого спостерігача, що ОСОБА_4 , можливо, вчинив злочини, ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, що наразі підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя не погоджується з доводами захисника щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри з огляду на те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не надає оцінку зібраним доказам на предмет їх належності, допустимості і достатності, а лише оцінює наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може бути причетний до вчинення того чи іншого кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Надаючи оцінку можливості вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При цьому, при оцінці існуючих ризиків, на які покликались слідчий та прокурор, суд враховує також, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26.07.2001 Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя зважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків, слідчий суддя зауважує, що із урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_4 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з особами, які можуть бути свідками у кримінальному провадженні, може здійснювати на них вплив із метою спонукання до ненадання показань на стадії судового розгляду, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності. Ризик здійснення тиску на свідків може бути визнано належною підставою на початкових стадіях провадження («Яжинський проти Польщі» (Jarzynski v. Poland) § 43).
Доводи клопотання про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення слідчий суддя вважає також обґрунтованим, зважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні насильницького злочину та інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, оцінивши в сукупності додані до клопотання докази, за наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав вважати, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Дані обставини є істотними і такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Наразі, оцінивши зміст клопотання, слідчий суддя вважає, що встановлені наявні ризики та обставини справи не дають підстав для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а тому подане клопотання про застосування запобіжного заходу підлягає задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням змісту клопотання, приписів п.1 ч.4 ст.183 КПК України, обставин кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27.01.2026 включно, без визначення застави.
Строк дії ухвали - до 27.01.2026 включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали о 16-05 год 05.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1