Справа № 947/34131/25
Провадження № 1-кс/947/17757/25
21.11.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025163480000547 від 23.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання т старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025163480000547 від 23.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання просить накласти арешт на частину об'єкта нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 26713923, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1485814768105), що на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною розпоряджатися та відчужувати вказане майно
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явились, натомість слідчий ОСОБА_3 надав заяву про розгляд вказаного клопотання за його відсутності. Крім того, сторона обвинувачення просила розглянути клопотання та без повідомлення власника майна, її представників.
За ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Враховуючи ту обставину, що власником нерухомого майна, на яке прокурор просить накласти арешт, є ОСОБА_5 щодо якого існують достатні підстави вважати про пов'язаність з подіями, які розслідуються у кримінальному провадженні, то слідчий суддя дійшов висновку, що наявні обґрунтовані підстави вважати про існування можливості у власника майнавжити заходів, що унеможливлять накладення арешту на нього, а за такого, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слід проводити без повідомлення власника такого майна, його представників.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим відділенням ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025163480000547 від 23.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, термін дії воєнного стану продовжувався.
Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX, строк дії воєнного стану в Україні в черговий раз продовжено з 05 годин 30 хвилин 07.08.2025 строком на 90 діб.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Крім того, п. 3 вказаного Указу зазначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені зокрема ст. 33 Конституції України, згідно з якою кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (далі - Правила), перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за документом, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених нормативно-правових актів, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всупереч обов'язку неухильного дотримання вказаних актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення встановленого порядку перетину державного кордону України і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, розробили для себе детальний план по організації незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України.
Так, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, у невстановленому місці, у невстановлений час, однак не пізніше 23.08.2025, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України, запропонував ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , організувати незаконний перетин державного кордону України поза межами пунктів пропуску та пунктів контролю, шляхом надання порад та необхідних засобів, що допоможуть в усуненні перешкод під час незаконного перетину державного кордону України, за грошову винагороду.
Далі, в невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 05.09.2025 ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою із невстановленими в ході досудового розслідування особами, з метою реалізації спільного злочинного умислу, направленого на організацію незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України, з метою незаконного збагачення, оцінили свої послуги з незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України у 11000 доларів США, діючи заздалегідь розробленому спільному плану дій, який полягав у тому, що частину від визначеної ними суми у розмірі 400 доларів США, ОСОБА_6 має передати ОСОБА_5 для придбання необхідних засобів, що допоможуть в усуненні перешкод під час незаконного перетину державного кордону України. Після отримання першої частини грошових коштів на придбання необхідних засобів для усунення перешкод під час незаконного перетину державного кордону України, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленими у ході досудового розслідування особами, надасть ОСОБА_6 подальші вказівки з приводу часу, місця та способу виїзду до державного кордону України з метою його подальшого незаконного перетину.
В подальшому, 06 вересня 2025 року, близько 10:00 год., ОСОБА_6 , попередньо отримавши від ОСОБА_5 , який діяв за попередньою змовою з невстановленими у ході досудового розслідування особами інформацію про необхідність зустрітися із ним, для передачі раніше обумовлених грошових коштів у сумі 400 доларів США для придбання необхідних засобів для усунення перешкод під час незаконного перетину державного кордону України, прослідував за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, буд.2, поблизу торгівельного центру «Острів», де зустрівся із ОСОБА_5 , якому передав грошові кошти у сумі 400 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 06.09.2025 еквівалентно 16540 гривням (10000 х 41,35).
Надалі, 17 вересня 2025 року, близько 12:44 год., ОСОБА_6 , попередньо отримавши від ОСОБА_5 інформацію про необхідність зустрітися з ним та передати решту обумовлених грошових коштів у сумі 10600 доларів США за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України, прослідував за адресою: м. Одеса, вул. Старосінна, поблизу буд. 15, де за наказом ОСОБА_5 сів до автомобіля марки «Kia K5», сірого кольору, в якому перебував останній.
Після цього, близько 12:50 год., перебуваючи в салоні автомобіля марки «Kia K5» сірого кольору, ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_5 , передав йому другу частину обумовлених грошових коштів у сумі 10600 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 17.09.2025 еквівалентно 436 457 гривням (10000 х 41,18), за організацію його незаконного переправлення через державний кордон України, після чого, ОСОБА_5 було затримано співробітниками правоохоронних органів.
За викладених обставин, 18.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню вказівками та наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
У клопотанні сторона обвинувачення обґрунтовуючи клопотання посилається на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пункт 3 ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
У ч. 5 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КПК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Можливість накладення арешту на майно з метою забезпечення можливої конфіскації закон пов'язує з: 1)наявністю процесуального статусу підозрюваного в особи, щодо майна якої ставиться питання про арешт; 2)вказівка на конфіскацію як додатковий вид покарання в санкції статті Кримінального кодексу України, яка інкримінована підозрюваному; 3)належність підозрюваному майна, щодо якого ставиться питання про арешт, на праві власності.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 перебуває у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.
Санкцією ч. 3 ст. 332 КК України визначено обов'язковим додатковим покаранням конфіскацію майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Перелік майна, яке підлягає конфіскації, наведений у ч. 1 ст. 49 КВК України, згідно з якою конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та інші цінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
В ході досудового розслідування було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , на праві приватної спільної сумісної власності має об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 26713923, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1485814768105).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 17.11.2025, об'єкти нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_8 , та ОСОБА_9 .
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує положення ч. 5 ст. 170 КПК України, відповідно до якої арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Виходячи із нормативного визначення арешту майна, останній можливий шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження ним.
Враховуючи наявний та встановлений ризик можливого відчуження майна, слідчий суддя погоджується, що невжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту в частині заборони відчуження та розпорядження може призвести до можливості його передачі, відчуження на користь третіх осіб або до настання інших наслідків, які унеможливлять виконання судового рішення в частині конфіскації майна підозрюваного, якщо таке рішення буде постановлене за результатами судового розгляду цього кримінального провадження.
Розумність та співрозмірність обмеження права власності, на думку слідчого судді, відповідає завданням цього кримінального провадження, ураховуючи його стадію, характер інкримінованого підозрюваному ОСОБА_5 діяння та визначення конфіскації майна як безальтернативного виду покарання у санкції інкримінованої статті.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст.. 174 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження та забороною на частину об'єкта нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 26713923, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1485814768105), що на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1