нп 2/490/4245/2025 Справа № 490/7391/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
02 грудня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романової К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
АТ «Таскомбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №5974586255 від 04.03.2020 року в розмірі 50837,30 грн та судових витрат по справі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.03.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №5974586255, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 34800,00 грн строком на 24 місяці з річною процентною ставкою - 0,01 % від суми боргу та щомісячними процентами - 2,49 % від суми кредиту.
07.10.2016 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк» укладений договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Позивач зазначає, що кредитні кошти відповідачці надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, отже кредитодавець, свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. В подальшому відповідачка перестала виконувати умови Кредитного договору в повній мірі, а саме, перестала сплачувати заборгованість по кредиту та процентах. Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни. Разом із тим, умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником лишаються невиконаними, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті, що мало наслідком утворення заборгованості, яка станом на 01.07.2024 р. становить 50837,30 грн., в т.ч.: - заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 28944,05 грн; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 3,50 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в т. ч. прострочена) - 21889,75 грн.
Таким чином, Позичальником було грубо порушено умови Кредитного договору №5974586255 від 04.03.2020 року, а також норми чинного законодавства, у зв'язку з чим Банк звертається до суду з даним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Після виконання вимог ст. 187 ЦПК України, ухвалою суду від 09.09.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали на подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками направлено відповідачці за місцем реєстрації.
23.10.2025 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника АТ «Таскомбанк».
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Від відповідачки будь-яких заяв та клопотань не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подала.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У порядку ст. 178 ЦПК України відповідачка не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Судом встановлено, що 04.03.2020 року ОСОБА_1 підписала Кредитний договір № 5974586255, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених в паспорті кредиту № 4586255, який є невід'ємною частиною цього договору.
Положеннями п. 1.2 Договору встановлено, що кредит надається позичальнику у розмірі 34800,00 грн, строком на 24 міс.
Вказаний кредитний договір ОСОБА_1 підписала власноручно.
04.03.2020 року ОСОБА_1 підписала паспорт кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» № 4586255, в якому зазначені основні умови кредитування, а саме: сума кредиту - 34800,00 грн, строк, на який надається кредит - 24 міс.; проценти при наданні кредиту - 4,00% від суми кредиту, 1200,00 грн/м; щомісячні проценти - 3,99%; річні проценти - 0,01%, загальні витрати за кредитом - 34528,33 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом - 68128,33 грн, реальна річна процентна ставка - 101,21%.
У п. 6 паспорту кредиту встановлений порядок погашення кредиту.
Відповідно до вказаного Графіку, перший платіж ОСОБА_1 повинна була здійснити 15.04.2020 року, а останнім днем погашення кредитної заборгованості зазначено 15.03.2022 року.
Отже, встановлене свідчить про те, що сторони погодили сплату процентів за користування кредитними коштами.
Стаття 9 Закон України "Про споживче кредитування" визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону).
Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування" визначено інформацію, що надається кредитодавцем споживачу, також і в разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку (п. 12).
Кредитний договір №5974586255, паспорт кредиту та Умови отримання фінансових кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (розміщені на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомилася до укладення Договору та до яких позичальник приєднався, підписавши Договір) складають єдиний кредитний договір.
Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою по особовому рахунку за період з 04.03.2020 по 03.06.2025.
07.10.2016 року між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» укладено договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором.
У п.2.2 вказаного договору сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього Договору) із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.
05.03.2020 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» підписано Реєстр прав вимоги до Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, згідно якого АТ «Таскомбанк» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №5974586255 від 04.03.2020 року у розмірі 34833,07 грн.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за Кредитним договором №5974586255 від 04.03.2020 року було здійснено шляхом укладення Договору відступлення АТ «Таскомбанк» належне йому право вимоги .
У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016, укладеного 07.10.2016 року між ПАТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЦФР» недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.
За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №5974586255 від 04.03.2020 року перейшло до АТ «Таскомбанк», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту нею суму позики.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином и у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем надано до суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази як укладення між сторонами кредитного договору, так і наявності заборгованості відповідачки за Кредитним договором №5974586255 від 04.03.2020 року у розмірі 50837,30 грн. При цьому, всупереч зазначеним вище вимогам, відповідачкою не спростовано за допомогою будь-яких доказів ані факту укладення кредитного договору, ані розміру заборгованості за кредитним договором відсутня. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачкою умов кредитного договору.
АТ «Таскомбанк» направлено повідомлення-вимогу ОСОБА_1 за її зареєстрованим місцем проживання, в якій позивач доводить до відома відповідачки, що станом на 23.05.2025 року існує заборгованість за Кредитним договором №5974586255 від 04.03.2020 року у загальному розмірі 50837,30 грн, з вимогою виконати вказане зобов'язанання і погасити заборгованість.
Однак, відповідачкою вищевказане повідомлення-вимогу проігноровано, борг не погашено.
Таким чином, ОСОБА_1 порушено умови Кредитного договору №5974586255 від 04.03.2020.
Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 05.03.2020 р. по станом на 01.04.2025 р. заборгованість за Кредитним договором №5974586255 від 04.03.2020 року становить 50837,30 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена) у розмірі 28944,05 грн; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 3,50 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в т. ч. прострочена) - 21889,75 грн.
Доданий розрахунок заборгованості, підтверджує факт отримання грошових коштів, рух кредитних коштів та погашення заборгованості. Вказаний розрахунок складений відповідно вимог до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної банківської установи.
За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою банком, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.
Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає наданий банком розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.
Крім того, на підтвердження розміру заборгованості відповідачки позивачем надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що відповідачка активно користувалась кредитними коштами.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року по справі № 760/7792/14-ц, від 22 квітня 2024 року по справі № 559/1622/19.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За такого, у зв'язку з невиконанням відповідачкою своїх зобов'язань за Кредитним договором №5974586255 від 04.03.2020 року станом на 01.07.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 50837,30 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту (в тому числі прострочена) у розмірі 28944,05 грн; заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 3,50 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в т. ч. прострочена) - 21889,75 грн.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи порушення позичальником умов договору, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог з боку відповідачки, суд приходить до висновку, що цивільне (майнове) право позивача по отриманню від відповідачки кредитної заборгованості, підлягає судовому захисту, тому позов АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обгрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст.7, 12, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст. ст.526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Кредитним договором №5974586255 від 04.03.2020 року в сумі 50 837,30 грн (п'ятдесят тисяч вісімсот тридцять сім гривень 30 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» суму судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Реквізити сторін:
Позивач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлено: 02 грудня 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова