Справа № 485/1368/25
Провадження № 2/485/605/25
05 грудня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Квєтка І.А.,
секретар судового засідання Семенака А.Г.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Вялової І.М. (в режимі відеоконференції),
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Козирєвої А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості,
встановив:
У липні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Вялову І.М. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договорів оренди землі.
В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельна ділянка за кадастровим номером 4825785000:36:000:0037, площею 4,4360 га, та земельна ділянка за кадастровим номером 4825785000:36:000:0004, площею 6,6715 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Широківської сільської ради (колишньої Червонодолинської сільської ради) Миколаївської області, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 серпня 2017 року, виданого Снігурівською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 692 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 серпня 2017 року, виданого Снігурівською державною нотаріальною конторою за реєстровим номером 691, відповідно.
08 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі б/н строком на 10 років, предметом якого є земельна ділянка за кадастровим номером 4825785000:36:000:0037, площею 4,4360 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Широківської сільської ради (колишньої Червонодолинської сільської ради) Миколаївської області, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10 жовтня 2019 року, номер запису про інше речове право: 33684650.
Крім того, 08 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі б/н строком на 10 років, предметом якого є земельна ділянка за кадастровим номером 4825785000:36:000:0004, площею 6,6715 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах Широківської сільської ради (колишньої Червонодолинської сільської ради) Миколаївської області, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10 жовтня 2019 року, номер запису про інше речове право: 33685060.
За умовами договорів орендна плата вноситься в грошовій формі.
Розмір річної орендної плати за земельну ділянку за кадастровим номером 4825785000:36:000:0037, площею 4,4360 га за 2020 рік складає фіксовану суму 13 308,00 грн за рік та в подальшому сплачується в розмірі 3300,00 грн за 1 га і переглядається сторонами раз на рік, але не може бути меншою за попередньо встановлену.
Крім того, розмір річної орендної плати за земельну ділянку за кадастровим номером 4825785000:36:000:0004, площею 6,6715 га за 2020 рік складає фіксовану суму 19 845, грн за рік та в подальшому сплачується в розмірі 3300,00 грн за 1 га і переглядається сторонами раз на рік, але не може бути меншою за попередньо встановлену.
Між тим, орендар ОСОБА_2 в порушення умов вказаних договорів орендну плату за 2023 рік здійснив не у повному розмірі, а саме у розмірі 15 000,00 грн замість 36 663, 00 грн. Зокрема, під час розгляду справи ОСОБА_2 здійснено доплату орендної плати за 2023 рік в сумі 20 000,00 грн. Отже, заборгованість по вказаним договорам оренди за 2023 рік складає 1663,00 грн. Окрім того, орендарем не сплачено орендну плату за вказаними договорами оренди за період 2024 року у розмірі 36 663,00 грн. Таким чином, часткова несплата орендної плати за 2023 рік та повна несплата орендної плати за 2024 рік є підставами для розірвання вказаних договорів відповідно до п "д" ст.141 ЗК України, у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати.
На підставі вищезазначеного, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позивачка просила суд розірвати вищевказані договори оренди від 08 жовтня 2019 року, укладені між нею та ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію договорів оренди; зобов'язати ОСОБА_2 повернути їй земельні ділянки; стягнути на її користь заборгованість за договорами оренди землі від 08 жовтня 2019 року за 2023 рік у розмірі 1663,00 грн. та за 2024 рік у розмірі 36 663,00 грн., а в загальному розмірі 38 326,00 грн. та пеню за несплату орендної плати у розмірі 4 396,42 грн, а також судовий збір.
14 серпня 2025 року представник відповідача ОСОБА_3 подала відзив, в якому просила у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 є орендарем двох земельних ділянок, які належать позивачці ОСОБА_1 . Спірні земельні ділянки розташовані на території Широківської сільської ради Миколаївської області, яка перебувала в зоні активних бойових дій з 20 березня 2022 року по 14 листопада 2022 року, та до цього часу є територією, де можливе виникнення бойових дій. У зв'язку з чим, ангар, де зберігалось насіння соняшнику був знищений через пряме влучання артснаряду; земельні ділянки через постійні обстріли з боку агресора не були засіяні. Таким чином, через дію форс-мажорних обставин відповідач не мав можливості використовувати земельну ділянку у 2022 році, а тому сплачена орендна плата за 2022 рік у розмірі 36 654,75 грн є орендною платою за 2024 рік. Крім того, позивач вже зверталась до суду з аналогічним позовом до відповідача про розірвання договорів оренди землі, який за клопотанням позивача було залишено без розгляду. Разом з тим, відповідачем сплачено позивачці за оренду земельних ділянок за період 2019-2023 роки 154 986,00 грн., що свідчить про відсутність систематичності та істотних порушень умов договору в частині оплати орендної плати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 зменшили позовні вимоги на суму погашеної відповідачем заборгованості з орендної плати за 2024 рік у сумі 36 663 грн. Позивач підтвердила, що за погодженням з ОСОБА_2 отримувала орендну плату наперед й за 2019-2023 роки отримала всього 154 986 грн. (у 2019 році - 33 330 грн, у 2020 році - 33 330 грн., у 2021 році - 36 663 грн., у 2022 році - 36 663 грн., у 2023 році - 15 000 грн.). Зазначила, що відповідач систематично порушує умови договору у частині сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та є підставою для його розірвання. Заборгована сума, з урахуванням погашення боргу відповідачем після звернення до суду, складає 1 663 грн. за 2023 рік. Звертають увагу суду на те, що сплата орендної плати відповідачем після звернення до суду не свідчить про відсутність систематичного порушення останнім умов договору та не є підставою для відмови у позові у цій частині.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали. В обгрунтування заперечень зазначили, що відповідач на прохання позивачки наперед сплатив їй орендну плату за період 2019-2023 роки у сумі 154 986 грн. Крім того, додатково сплатив орендну плату за 2023 у розмірі 20 000 грн. та орендну плату за 2024 роки у розмірі 36 663 грн. після звернення позивачки до суду, оскільки через бойові дії на території розташування земельних ділянок у 2022 році не зміг їх обробити та поніс збитки. Заборгованості по орендній платі за 2023-2024 року перед позивачкою немає. Заявили про застосування строків позовної давності до пені.
Дослідивши докази у справі, суд прийшов до такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №692, виданого 10 серпня 2017 року Снігурівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, є власником земельної ділянки площею 4,436 га кадастровий номер 4825785000:36:000:0037, яка розташована в межах території Широківської (колишньої Червонодолинської) сільської ради Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
08 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі (далі - Договір-1), за умовами якого ОСОБА_1 передала земельну ділянку, площею 4,436 га кадастровий номер 4825785000:36:000:0037 у користування відповідачу /а.с.9-10/.
Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №380486970 від 28 травня 2024 року, згідно якої право оренди земельної ділянки площею 4,436 га кадастровий номер 4825785000:36:000:0037 належної ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 08 жовтня 2019 року, зареєстроване за ОСОБА_2 строком дії до 08 жовтня 2029 року. Номер запису про інше речове право 33684650, зареєстроване 10 жовтня 2019 року /а.с.11/.
Крім того, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №693, виданого 10 серпня 2017 року Снігурівською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, є власником земельної ділянки площею 6,6715 га кадастровий номер 4825785000:37:000:0004, яка розташована в межах території Широківської (колишньої Червонодолинської) сільської ради Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
08 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі (далі - Договір-2), за умовами якого ОСОБА_1 передала земельну ділянку, площею 6,6715 га кадастровий номер 4825785000:37:000:0004 у користування відповідачу /а.с.76-77/.
Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №380486965 від 28 травня 2024 року, згідно якої право оренди земельної ділянки площею 6,6715 га кадастровий номер 4825785000:37:000:0004 належної ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 08 жовтня 2019 року, зареєстроване за ОСОБА_2 строком дії до 08 жовтня 2029 року. Номер запису про інше речове право 33685060, зареєстроване 10 жовтня 2019 року /а.с.14-15/.
Відповідно до п.5. Договору-1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 100 075,07 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації 1.
Відповідно до п.5. Договору-2 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 171 620,12 грн. з урахуванням коефіцієнту індексації 1.
Сторонами у п.9. Договору-1 визначено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі. Розмір річної орендної плати за земельну ділянку приватної власності визначені і погоджені сторонами у наступному розмірі: орендна плата за 2020 роки складає фіксовану суму 19 845 грн за рік та в подальшому сплачується в розмірі 3300 грн за 1 га і переглядається сторонами раз на рік, але не може бути меншою за попередньо встановлену суму.
Сторонами у п.9. Договору-2 визначено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі. Розмір річної орендної плати за земельну ділянку приватної власності визначені і погоджені сторонами у наступному розмірі: орендна плата за 2020 роки складає фіксовану суму 13308 грн за рік та в подальшому сплачується в розмірі 3300 грн за 1 га і переглядається сторонами раз на рік, але не може бути меншою за попередньо встановлену суму.
Згідно п.11 та п.12 Договору-1 та Договору-2, орендна плата нараховується за весь термін фактичного користування орендарем земельною ділянкою, починаючи з дня підписання договору оренди. Спосіб виплати орендної плати - готівкою, або шляхом перерахування безготівкових коштів через банківську (поштову) установу. В розмір орендної плати не входить податок на доходи фізичних осіб та інші податки і платежі, які є обов'язковими відповідно до законодавства та сплачується орендарем за свій рахунок без відрахування з орендної плати. Обчислення розміру орендної плати може здійснюватись за бажанням орендодавця з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахування річного індексу споживчих цін на товари і послуги, який визначається Державною службою статистики України. При виплаті орендної плати наперед орендна плата нараховується на рівні поточного року без урахування коефіцієнтів індексації за майбутні роки.
Орендна плата вноситься один раз на рік до 01 листопада кожного поточного року оренди (п.13 Договору-1 та Договору-2).
Відповідно до п.14. Договору-1 та Договору-2, розмір орендної плати переглядається за згодою сторін один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
За умовами п.32 Договору-1 та Договору-2, орендар зобов'язаний, зокрема розраховуватись з орендодавцем по орендній платі в повному обсязі та у встановлений строк.
Також сторони у п.34-38 Договору-1 та Договору-2 узгодили порядок та підстави зміни умов договору і припинення його дії.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою сторою обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Положеннями п.39-40 Договору-1 та Договору-2 визначено, що за невиконання або неналежне виконання договору оренди земельної ділянки сторони несуть відповідальність відповідно до Закону та цього договору. Сторона, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталолося не з її вини.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 4 ст. 373 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до цільового призначення.
Згідно ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").
Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки "систематичність", має значення саме несплата орендної плати (висновок Верховного Суду у постанові від 11 липня 2018 року в справі № 484/3687/16).
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачка, звертаючись до суду, зазначила, що порушення її прав відповідачем полягає у систематичній несплаті орендної плати за договорами оренди належних їй земельних ділянок у встановлений строк, а саме часткової несплати орендної плати за 2023 рік, та повної несплати за 2024 рік.
Щодо вимоги про стягнення орендної плати.
У п.9 Договору-1 та Договору-2 сторони узгодили можливість внесення орендарем орендної плати в грошовій формі. Розмір річної орендної плати за земельну ділянку приватної власності сплачується в розмірі 3300 грн за 1 га і переглядається сторонами раз на рік, але не може бути меншою за попередньо встановлену суму.
Орендна плата за 2023 рік мала складати 36 654,75 грн., за 2024 рік - 36 654,75 грн. та мала бути сплачена до 01 листопада кожного поточного року.
Згідно відомостей по виплаті орендної плати за земельні паї, відповідачем було сплачено позивачці ОСОБА_1 на прохання останньої у 2019 році - 33 330 грн, у 2020 році - 33 330 грн., у 2021 році - 36 663 грн. та 15 000 грн. за 2023 рік, у 2022 році - 36 663 грн., всього 154 986 грн. Орендну плату позивач отримувала наперед. Вказані обставини позивач визнала.
За умовами Договорів відповідач мав зобов'язання по сплаті орендної плати за 2019 рік (за фактичний період користування земельними ділянками з 8 жовтня 2019 року до 01 листопада 2019 року, тобто за 22 дня) - 36 654,75 грн. (4,4360 га х 3300 за 1 га = 14 638,8 грн. + 6,6715 х 3300 за 1 га = 22 015,95 грн.) /12 місяців = 3054,6 грн. в місяць або 101,82 грн. в день х 22 = 2 240,04 грн., а сплатив 33 330 грн., тобто має місце переплата у розмірі 31 089,96 грн. за 2019 рік. З урахуванням переплати за 2019 роки у розмірі 31 089,96 грн. та сплати у 2021 році відповідачем позивачці 15 000 грн. орендної плати за 2023 рік, всього 46 089,96 грн. заборгованість за 2019-2023 рік у відповідача перед позивачкою на час звернення з позовом до суду була відсутня, а також мала місце часткова сплата орендної плата за 2024 рік у розмірі 9 426,96 грн. З урахуванням зазначеного заборгованість відповідача за 2024 рік складала 27 236,04 грн.
Відповідно до платіжних інструкцій від 25 вересня 2025 року та від 25 листопада 2025 року відповідач сплатив позивачці орендну плату за 2023 та 2024 роки 20 050,00 грн. та 36 663,00 грн. відповідно.
Таким чином, у відповідача на час постановлення рішення відсутня заборгованість перед позивачкою по сплаті орендної плати за 2024 рік, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення пені у сумі 4 396,42 грн., то слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 15 Договору -1 та Договору-2 у разі невненення орендної плати у строки, визначені цим договором стягується пеня у розмірі 0,02 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.
Заборгованість за 2023 рік відсутня, тому пеня не нараховується.
Заборгованість за 2024 рік у розмірі 27 236,04 грн., пеня за період з 01 листопада 2024 року по 01 липня 2025 року складає 27 236,04 грн. х0,02:100х243 дня = 1 323,67 грн.
Поряд з цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
Тобто позовна давність до стягнення заборгованості по пені з заявою про застосування якої звернувся відповідач не спливла.
Щодо вимог про розірвання договорів оренди.
Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладення договору.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору". Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.
У постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі № 610/941/24 зазначено, що головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку. Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору. Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення. Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди. Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору. Також потрібно враховувати, що у відносинах оренди землі основним їх регулятором, крім спеціального законодавства, є договір оренди землі.
24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено військовий стан, який триває дотепер.
Спірні земельні ділянки розташовані на території Широківської селищної територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, яка з 20 березня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала в зоні активних бойових дій, а з 11 листопада 2022 року є територією можливих бойових дій.
Вказане підтверджується Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.
За даними довідки №32 від 14 серпня 2025 року, виданої Широківською сільською радою Миколаївської області з 22 березня по 14 листопада 2022 року Широківська сільська територіальна громада знаходилася в зоні активних бойових дій, у зв'язку з повномаштабним вторгненням земельна ділянка не була засіяна, а отже не використовувалася у господарській діяльності (а.с.53).
Відповідно до довідки, виданої ФГ "Лаванда" Баштанського району Миколаївської області в 2022 році в приміщенні ангар-склада за адресою АДРЕСА_1 зберігалось насіння соняшника в кількості 28 тонн, яке належало ОСОБА_2 , яке було знищено внаслідок збройної агресії російської федерації, в результаті прямого влучання артилерійського снаряда (а.с.54).
Зазначені відповідачем обставини не звільняють його від виконання зобов'язань за договором оренди, оскільки не підтверджують нездійснення відповідачем господарської відповідальності взагалі. Проте наявніть таких обставин у сукупності із сплатою орендної плати позивачці хоча й із запізненням свідчить про зацікавленість відповідача у продовженні орендних правовідносин.
З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що відповідач допустив заборгованість по сплаті орендної плати за договором за 2024 рік, проте таке порушення умов договору не носить систематичного характеру та не є істотним. Позивач зворотнього не довела та не зазначила обставин, що отримавши з власної ініціативи орендну плату наперед вона була позбавлена того, на що розраховувала під час укладення договору.
Оскільки судом не встановлено систематичного та істотного порушення умов договору оренди земельної ділянки як підстави для його розірвання, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
За такого не підлягають задоволенню й похідні вимоги про скасування державної реєстрації договорів оренди та зобов'язання ОСОБА_2 повернути земельні ділянки.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення лише в частині стягнення пені за прострочення сплати орендної плати за 2024 рік у розмірі 1 323,67 грн.
На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково на 21,84% у майновому виразі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 264,53 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 323,67 грн. (тисяча триста двадцять три грн. 67 к) пені за прострочення виконання зобов'язання за договором оренди земельної ділянки та 264,53 грн. (двісті шістдесят чотири грн. 53 к) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя І.А.Квєтка
Дата складення повного судового рішення 05.12.2025