Справа № 487/7802/25
Провадження № 3/487/1715/25
07 листопада 2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі
головуючого судді Сухаревич З.М.,
за участю секретаря судового засідання Сердюк В.М.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
потерпілої - ОСОБА_2 ,
розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Новотроїцьке, Генічеський район, Херсонської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
09 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене за ч. 3 ст.173-2 КУпАП (Серія ВАБ № 201516), в якому зазначено: 09.10.2025 о 08 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинив сварку відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 на сходовій клітинці в під'їзді домашнє насильство , тобто умисні дії психологічного характеру, а саме ображав її нецензурною лайкою, переслідував, стукав в двері, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю, що вчинив повторно протягом року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав провину, пояснив, що прийшов додому у стані алкогольного сп'яніння, а співмешканка його не пускала, тому він стукав у двері.
В судовому засіданні ОСОБА_2 , пояснила що 09.10.2025 ОСОБА_1 прийшов додому нетверезий, тому вона не пускала його і викликала поліцію, бо хотіла щоб він пішов. Жодної шкоди їй не завдано.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Частинами 1, 2, 3 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за:
1. Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого;
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи;
3. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання шкоди для фізичного чи психічного здоров'я потерпілого.
Відповідно до п.14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, що несумісна з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Наявний конфлікт між членами сім'ї може, але не обов'язково, з часом трансформуватися та набути ознак домашнього насильства.
У свою чергу домашнє насильство вчиняється шляхом порушення основних прав та свобод іншого члена сім'ї та призводить або може призвести до заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій.
У випадку психологічного насильства важливим є наявність спрямованості таких діянь на обмеження волевиявлення особи або контроль у репродуктивній сфері, а також умова, що такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Ці умови не є альтернативними та мають оцінюватися у їх сукупності.
Суд звертає увагу на те, що законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Отже, для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:
умисність (з наміром досягнення бажаного результату: повна влада та контроль над жертвою);
спричинення шкоди;
порушення прав і свобод людини;
значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
У цій справі судом не встановлено бажання ОСОБА_1 отримати контроль або завдати шкоди, що встановлено з пояснень в судовому засіданні учасників конфлікту. При цьому ОСОБА_2 пояснила, що жодної шкоди їй не було завдано.
Отже, доказів вчинення домашнього насильства матеріали справи не містять.
Крім того, у протоколі зазначено «внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої», в той час як обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП є настання наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, протокол не містить зазначення усіх елементів, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої.
Суддя звертає увагу на те, що обов'язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілого (наявність в діях особи складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП) покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 зазначає, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ч. 3ст. 62 Конституції Україниобвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство та містили б склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, враховуючи обставини справи суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно п.1 ч. ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: З.М. Сухаревич