29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 991/7187/24
провадження № 61-9980св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.
учасники справи:
позивач - держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури,
відповідачі:ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року у складі колегії суддів Олійник О. В., Саландяк О. Я., Широкої К. Ю. та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року у складі колегії суддів Боднара С. Б., Панаіда І. В., Чорненької Д. С.
у справі за позовом держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання необґрунтованими активів
та їх стягнення в дохід держави.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) звернулась до Вищого антикорупційного суду із вказаним позовом.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 згідно з наказом від 11 травня 2022 року № 164/кт призначений на посаду заступника начальника
управління - начальника відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області за його згодою в порядку переведення з посади заступника начальника управління - начальника відділу протидії нелегальній міграції управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області.
Під час виконання САП повноважень, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», частиною п'ятою статті 290 ЦПК України, а також за результатами опрацювання матеріалів Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функцій держави, встановлено відомості, що можуть свідчити про набуття ОСОБА_1 необґрунтованих активів.
Враховуючи всі видатки та законні доходи ОСОБА_1 та членів його сім'ї, вони не мали можливості придбати за рахунок законних доходів квартиру АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання необґрунтованим активом квартири АДРЕСА_2 , та її стягнення в дохід держави, САП зазначала, що ОСОБА_5 , яка вказана її покупцем, не мала достатніх доходів на її придбання, а ОСОБА_1 регулярно, як мінімум починаючи з 12 червня 2020 року, сплачує комунальні платежі за цю квартиру.
У позові САП зазначала, що, враховуючи офіційні законні доходи батьків дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , надання довіреностей на транспортні засоби ОСОБА_1 , продаж автомобілів ОСОБА_1 через вебсайт «AUTO.RIA», вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень під час керування вказаними транспортними засобами та оплату ним штрафів, а також з огляду на пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можна зробити висновок, що такі транспортні засоби придбавались за дорученням ОСОБА_1 , який також міг / може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Позивач просив суд визнати необґрунтованими активи на суму 5 884 010,70 грн і стягнути їх в дохід держави, а саме:
- квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1 628 000,00 грн (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2065630980000);
- квартиру АДРЕСА_2 , вартістю за договором 698 100,00 грн (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1898791163101);
- транспортний засіб - автомобіль марки та моделі AUDI А6, 2014 р. в., VIN-код НОМЕР_1 , вартістю 713 087,70 грн;
- транспортний засіб - автомобіль марки та моделі CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в., VIN-код НОМЕР_2 , вартістю 1 535 881,20 грн;
- транспортний засіб - автомобіль марки та моделі VOLKSWAGEN GOLF, 2020 р. в., VIN-код НОМЕР_3 , вартістю 1 308 941,80 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Вищий антикорупційний суд рішенням від 27 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року, позов задовольнив частково.
Визнав необґрунтованими активами та стягнув у дохід держави таке майно:
- квартиру
АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2065630980000), яка зареєстрована на праві приватної власності
за ОСОБА_2 ;
- автомобіль марки та моделі AUDI А6, 2014 р. в., VIN-код НОМЕР_1 , який на праві власності зареєстрований за ОСОБА_3 ;
- автомобіль марки та моделі VOLKSWAGEN GOLF, 2020 р. в.,
VIN-код НОМЕР_3 , який на праві власності зареєстрований
за ОСОБА_2 .
Визнав необґрунтованими активами автомобіль марки та моделі CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в., VIN-код НОМЕР_2 , та стягнув
з ОСОБА_1 у дохід держави його вартість - грошові кошти в сумі 1 389 606,80 грн.
Відмовив у визнанні необґрунтованим активом та стягненні в дохід держави квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1898791163101), яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_5 .
Вищий антикорупційний суд, з яким також погодилась Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду, своє рішення мотивував доведеністю безпосереднього зв'язку ОСОБА_1 із квартирою АДРЕСА_1 , та трьома транспортними засобами: AUDI А6, 2014 р. в., VIN-код НОМЕР_1 , CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в., VIN-код НОМЕР_2 , та VOLKSWAGEN GOLF, 2020 р. в., VIN-код НОМЕР_3 . Суд зазначив, що набуття вказаної частини активів, про які йдеться в позовній заяві, здійснене в інтересах ОСОБА_1 в один із способів, передбачених пунктом 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України.
Зважаючи на встановлені обставини щодо дат набуття активів, способів їх набуття та величини різниці між їхньою вартістю та законними доходами ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що вказане майно відповідає критеріям для активів, щодо яких подається позов про визнання їх необґрунтованими. Оскільки на підставі поданих сторонами доказів не встановлено, що активи (квартира в м. Києві та 3 автомобілі) або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких подано цей позов, були набуті особою, уповноваженою на виконання функцій держави, - ОСОБА_1 за рахунок його законних доходів, суд дійшов висновку про визнання їх необґрунтованими активами.
Керуючись тим, що автомобіль марки та моделі CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в., VIN-код НОМЕР_2 , на момент розгляду справи Вищим антикорупційним судом перебував у власності ОСОБА_6 , який
не є відповідачем у справі, та за відсутності фактичних і правових підстав звертати стягнення на його майно як на необґрунтований актив, суд дійшов висновку про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави вартості набуття ним 29 вересня 2023 року цього необґрунтованого активу.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання необґрунтованим активом та стягнення в дохід держави квартири АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_5 , суд зазначив, що під час судового розгляду не доведено наявність однієї з обов'язкових ознак, яка передбачена частиною четвертою статті 290 ЦПК України, та якій має відповідати актив для визнання його необґрунтованим, а саме наявність такого ступеня зв'язку відповідача ОСОБА_1 із квартирою АДРЕСА_2 , який би вказував на те, що цю квартиру ОСОБА_5 придбала за його дорученням або що він може прямо чи опосередковано вчиняти щодо цього майна дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2025 року ОСОБА_7 , який діє від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року у вказаній справі.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункти 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України й, вказуючи на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Вищого антикорупційного суду та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
До касаційної скарги також додано клопотання про зупинення дії судових рішеньта передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 19 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі, витребував її з Вищого антикорупційного суду, клопотання про зупинення дії судових рішень задовольнив. Зупинив дію рішення Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року та постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою від 13 жовтня 2025 року Верховний Суд призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 27 жовтня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник наголошує на існуванні підстав для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2022 року у справі № 991/3401/21,
від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22, від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22 та інших щодо застосування передбачених нормами ЦПК України підстав для позбавлення права власності (статті 290, 291), які він вважає неконституційними.
Посилаючись на викладене, вказує на наявність виключної правової проблеми та просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність у наданні відповіді на питання, чи є законним з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 2019 року у справі
№ 1-рп/2019 застосування статей 290, 291 ЦПК України для позбавлення людини гарантованого статтею 41 Конституції України права приватної власності.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суди у непередбачений законом спосіб використали стандарт «більшої переконливості» виключно до доводів позивача, без відповідного співставлення кожного доказу та аргументу сторін та не врахували докази, подані представником відповідачів, на підтвердження доводів про те, що майно відповідачів, стягнене в дохід держави, придбавалося безпосередньо за кошти, отримані від продажу іншого майна, законне джерело походження якого було досліджено в суді.
Заявник наполягає на необхідності врахування Верховним Судом висновків, які викладені у пунктах 107, 109 рішення Європейського суду з прав людини
(далі - ЄСПЛ) «Гогітідзе та інші проти Грузії», у якому ЄСПЛ допускає застосування стандарту «більшої переконливості» за умови забезпечення належного представлення перед судом позиції відповідача.
Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, представник відповідачів вказує, що місцевий суд не розглянув подане ним клопотання про визнання доказів недопустимими та не навів обґрунтувань його відхилення. Зазначене, на переконання заявника, призвело до позбавлення відповідачів права власності у непропорційний та непередбачений законом спосіб.
Наголошує, що суди проігнорували його доводи про те, що майно відповідачів, яке стягнуте в дохід держави, придбавалось безпосередньо за кошти, отримані від продажу іншого майна, законне джерело походження якого досліджено в суді та не ставилось під сумнів.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та в органах Державної міграційної служби. У період з 2019 року до травня 2022 року ОСОБА_1 обіймав посади в Головному управлінні Державної міграційної служби України в Харківській області, що належать до посад державної служби категорії «Б».
Із 12 травня 2022 року ОСОБА_1 наказом від 11 травня 2022 року № 164/кт був у порядку переведення призначений на посаду заступника начальника управління - начальника відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області та із 01 серпня 2023 року переведений на посаду начальника управління організації запобігання нелегальній міграції цього ж управління Державної міграційної служби, які також належать до посад державної служби категорії «Б» (т. 1 а. с. 48-58, т. 2 а. с. 2-9, 16-20).
ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є чоловіком і дружиною відповідно до актового запису про шлюб від 03 липня 2015 року № 318 Харківського міського управління юстиції, запис у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян за номером 00127271745 (т. 2 а. с. 31).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьками ОСОБА_8 , що підтверджено актовим записом про народження від 05 липня 1989 року № 1493 Харківського міського управління юстиції, запис у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян за номером 00018499396 (т. 2 а. с. 32).
Згідно з актовим записом про шлюб № 1714 Харківського міського управління юстиції від 19 грудня 2014 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , запис у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян за номером 00123429163 (т. 2 а. с. 33).
ОСОБА_5 є сестрою ОСОБА_1 , що підтверджується копіями актових записів про їхнє народження, відповідно, від 01 квітня 1974 року № 2600
та від 02 серпня 1985 року № 7028, та громадянкою рф, що підтверджено наданими нею паспортами та відомостями у правовстановлюючих документах на майно.
Щодо квартири АДРЕСА_2
Під час судового розгляду встановлено, що відповідно до договору
купівлі-продажу квартири від 17 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бистрицькою А. П., ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1898791163101). Згідно з пунктом 2 цього договору продаж квартири вчинено за 698 100,00 грн, які представник продавця отримав від покупця для передання своєму довірителю повністю, ще до підписання цього договору. Право власності ОСОБА_5 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав 17 грудня 2019 року (т. 1 а. с. 41, 42, 46, 47).
Відповідно до наданих копій свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва від 10 грудня 2019 року № 07-055-170, банківської квитанції від 10 грудня 2019 року № 1_5, рахунку № 253, повідомлення від 20 листопада 2019 року № 684, рахунків № 170, № 171, платіжних доручень банку від 05 листопада 2018 року, додаткової угоди від 09 грудня 2019 року № 1 до договору уступки майнових прав на нерухомість від 05 листопада 2018 року № 07-46-055, акта прийому від 29 жовтня 2018 року, довідки про погодження поточної ціни вимірної одиниці об'єкта інвестування від 29 жовтня 2018 року № 121 та договору відступлення права вимоги (цесії) від 10 грудня 2019 року (т. 4 а. с. 176, 177, 179, 183-189, т. 7 а. с. 105, 106, 142-150) встановлені такі обставини:
- ОСОБА_5 як учасник інвестування коштів у нерухомість згідно з договором про участь у фонді фінансування будівництва від 29 жовтня 2018 року № 07-055 (управитель ТОВ «ФК «Респект Будінвест») 05 листопада 2018 року шляхом безготівкового перерахування зі свого банківського рахунку внесла 100 % оплати в сумі 637 890,00 грн за закріплений за нею об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_4 ;
- 10 грудня 2019 року ОСОБА_5 за договором відступлення права вимоги (цесії) відступила ОСОБА_9 своє право вимоги на зазначений об'єкт інвестування, за що остання сплатила ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 637 890,00 грн (пункт 4 договору цесії).
Згідно з копіями дипломів від 01 липня 1993 року, 24 червня 1996 року
та від 21 червня 2001 року ОСОБА_5 має освіту за кваліфікаціями «художника-декоратора», «модельєра-конструктора» та «художника-стиліста» за спеціальністю «художнє проєктування виробів текстильної та легкої промисловості». У трудовій книжці ОСОБА_5 ( НОМЕР_4 ) наявні записи про її місце роботи за спеціальностями (окрім останнього місця роботи) в період із серпня 1996 року до квітня 2016 року в рф (т. 4 а. с. 88, 89, т. 7 а. с. 125-136).
У період 2014-2019 років ОСОБА_5 на території України, відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - ДРФОПП) від 29 липня 2024 року, отримала доходи в загальній сумі 139 067,18 грн (т. 1 а. с. 73-75).
Згідно з копіями дозволу на працевлаштування іноземця у КНР від 2010 року, з відмітками про продовження строку дії до 2012 року, до 2013 року, реєстраційних форм тимчасового проживання ОСОБА_5 у КНР (періоди: 06 червня 2014 року - 05 вересня 2014 року, 11 листопада 2014 року - 06 грудня 2014 року, 08 грудня 2014 року - 07 березня 2015 року), протоколу фізичного огляду іноземця - ОСОБА_10 , посадкових талонів і авіаквитків з місцем призначення КНР або із КНР (дати рейсів: 22 жовтня 2012 року, 21 квітня 2015 року, 15 лютого 2015 року, 08 березня 2015 року, 31 травня 2015 року, 29 серпня 2015 року, 23 грудня 2015 року, 18 березня 2016 року), сторінок чотирьох паспортів ОСОБА_5 для виїзду за кордон із візами КНР за період з 2005 року до 2016 року (т. 4 а. с. 91, 92, 94-97, 99-101, 103, 105, 106, 108, 111-136) суд установив, що ОСОБА_5 тривалий час жила і працювала у КНР і могла заощадити кошти, частину яких витратила на придбання об'єктів нерухомого майна, зокрема для покриття різниці між ціною придбання квартири АДРЕСА_2 та сумою коштів, отриманих за договором цесії від 10 грудня 2019 року.
Відповідно до виписок за договорами з АТ КБ «ПриватБанк» щодо здійснення платежів із банківських карток ОСОБА_1 за період з 2020 року до 16 лютого 2024 року, платіжних інструкцій банку, скріншотів з інформацією
інтернет-провайдера про рахунки (т. 1 а. с. 59-72, т. 3 а. с. 66 зворот, 67 зворот -68 зворот, 73, 74, 75, 76 зворот, 77, 81, 112 зворот, 113 зворот, 118 зворот, 119, 120, 124 зворот, 125 зворот, 126, 128, 131 зворот, 134 зворот, 135 зворот, 136 зворот, 138 зворот, 140-145 зворот, 151, т. 7 а. с. 197-212) ОСОБА_1 регулярно, починаючи не пізніше ніж із 12 червня 2020 року, оплачував комунальні послуги, що надаються для квартири за адресою: АДРЕСА_5 , а також для квартири за адресою: АДРЕСА_6 (у т. ч. доступ до інтернету triolan.com - ФОП ОСОБА_11 ), яка також зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 41-45). Згідно з поясненнями вказаних відповідачів оплату комунальних послуг за дві квартири ОСОБА_1 здійснював за домовленістю із сестрою ОСОБА_5 як допомогу в межах родинних відносин, що ОСОБА_1 до переїзду у 2022 році у м. Київ проживав у батьківській квартирі, власником якої є сестра, за адресою: АДРЕСА_6 та сплачував комунальні послуги за неї, і після переїзду продовжив це робити на прохання сестри.
Щодо квартири АДРЕСА_1
Відповідно до пунктів 1-4 договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю. В. (у реєстрі № 388), ОСОБА_3 (теща ОСОБА_1 ) прийняла у власність - купила квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 42,6 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2065630980000). Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 1 628 000,00 грн, які продавець одержав від покупця до підписання договору. Ціна купівлі квартири в договорі відповідає ринковій вартості, визначеній у Звіті про незалежну оцінку, виконаному 02 вересня 2022 року ТОВ «Експертна компанія «Вектор»
(т. 2 а. с. 68-71).
05 листопада 2022 року вказану квартиру за договором дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю. В. (у реєстрі № 557), ОСОБА_3 подарувала своїй дочці - ОСОБА_2 (дружині ОСОБА_1 ). Цей дарунок сторони оцінили в 1 628 000,00 грн (т. 2 а. с. 72-74). Право власності ОСОБА_2 на квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 05 листопада 2022 року (т. 1 а. с. 39).
Відомості про набуття 05 листопада 2022 року дружиною зазначеної квартири ОСОБА_1 вказав у розділі 3 декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих за 2022 рік і за 2023 рік (т. 2 а. с. 5-9).
За твердженням позивача зазначена квартира була придбана ОСОБА_3 і потім подарована ОСОБА_2 для власних цілей сім'ї ОСОБА_1 за дорученням останнього.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у місті Харкові, що підтверджено інформацією про особу з Державної міграційної служби України (т. 2 а. с. 29, 30), отримують соціальні виплати за місцем свого проживання в Харкові, зокрема у 2022 році (т. 2 а. с. 49, 50, 54).
З інформації про адреси і систематичність розрахунків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 банківськими картками в період 2022 року вбачається здійснення таких розрахунків ОСОБА_3 у м. Києві виключно в періоди оформлення з її участю договорів купівлі-продажу і дарування
квартири - з 24 серпня 2022 року до 05 вересня 2022 року та 05-06 листопада 2022 року (т. 3 а. с. 54-57, 63, 64, 178 зворот-237). У своїх поясненнях від 25 квітня 2024 року ОСОБА_3 на запит НАЗК від 09 квітня 2024 року повідомила, що комунальні та інші платежі за вказану квартиру в м. Києві не сплачувала
(т. 3 а. с. 37-39).
Також на вказаний запит НАЗК про надання пояснень та копій підтвердних документів ОСОБА_3 повідомила, що 31 липня 2021 року за власні кошти в сумі 350 000,00 грн придбала автомобіль марки та моделі AUDI RS3, 2016 р. в.,
VIN-код НОМЕР_5 . Після відновлення та доведення до ідеального технічного стану вказаний автомобіль 09 вересня 2021 року продала
за 1 026 000,00 грн, отримавши 38 500,00 доларів США. Ці кошти були обміняні за курсом 42 грн на початку серпня 2022 року на понад 1 600 000,00 грн та використані для придбання квартири АДРЕСА_1 . Аналогічні відомості щодо походження грошових активів, за які ОСОБА_3 придбала квартиру, повідомив ОСОБА_1 у поясненнях від 17 травня 2024 року у відповідь на запит НАЗК від 20 березня 2024 року (т. 3 а. с. 2-4).
За інформацією з ДРФОПП про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, ОСОБА_4 з 2007 року не здійснює трудову діяльність та отримує доходи у виді соціальних виплат, а ОСОБА_3 трудову діяльність не здійснює починаючи з 2012 року та отримала дохід у виді соціальних виплат лише в січні-лютому 2024 року.
Відповідно до даних ДРФОПП:
- сума доходу ОСОБА_4 , отриманого з 1999 року до 2006 року, становить 12 116,45 грн, доходи за 2014 рік - 1,93 грн, доходи з 2020 року до вересня 2022 року - 25 201,76 грн у виді соціальних виплат з відповідного бюджету (ознака доходу 128) та відшкодування платнику податку розміру шкоди, заподіяної йому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у порядку та сумах, визначених законом (ознака доходу 130);
- сума доходу ОСОБА_3 , отриманого з 1998 року до 2011 року, становить 36 477,00 грн, доходи (заробіток) з 2012 року до 2023 року - відсутні.
За інформацією, наданою Адміністрацією Салтівського району Харківської міської ради, з архівних даних електронної бази Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, родині
ОСОБА_4 виплачені пільги із жовтня 2019 року до грудня 2022 року в загальній сумі 32 263,03 грн. Також ОСОБА_4 отримав компенсацію витрат на продукти харчування та оздоровлення як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії з 2013 року до 2019 року в загальній сумі 15 480,00 грн.
Згідно з відомостями Пенсійного фонду України ОСОБА_4 нараховується пенсія з лютого 2020 року. До дати укладення договору купівлі-продажу квартири (05 вересня 2022 року) ОСОБА_4 отримав пенсійні виплати на суму 50 392,02 грн. Водночас ОСОБА_3 на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії не перебувала.
ОСОБА_3 придбала автомобіль марки та моделі AUDI RS3, 2016 р. в.,
VIN-код НОМЕР_5 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2021 року за 350 000,00 грн. 16 серпня 2021 року користувач « ОСОБА_12 », e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_6 виставив на продаж зазначений автомобіль за ціною 42 500,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 10 вересня 2021 року еквівалентно 1 135 872,00 грн). Згідно з відомостями АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 регулярно здійснював поповнення вказаного номера телефону в період з січня 2020 року до 09 лютого 2024 року та оплачував рекламні послуги «RIA.com», «RIA.com Marketp».
Надалі 07 вересня 2021 року ОСОБА_3 у м. Харкові оформила довіреність № 3357, якою уповноважила ОСОБА_1 бути її представником у відповідних уповноважених органах з питань, пов'язаних із вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та розпорядження (продати, обміняти, здавати в оренду тощо) за ціну та на інших умовах на свій розсуд, належним їй транспортним засобом (далі - ТЗ) AUDI RS3, 2016 р. в. На підставі вказаної довіреності ОСОБА_1 у м. Харкові уклав договір купівлі-продажу вказаного автомобіля за ціною 1 026 000,00 грн (т. 2 а. с. 82, 95-110).
Щодо автомобіля марки та моделі AUDI А6, 2014 р. в.
14 січня 2023 року ОСОБА_13 як власник довіреністю (з терміном дії до 14 квітня 2023 року, посвідченою нотаріусом у м. Харкові) уповноважив ОСОБА_1 або ОСОБА_2 (які діють незалежно один від одного) експлуатувати, керувати, ремонтувати та стежити за технічним станом, а також розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду) автомобілем марки та моделі AUDI А6, 2014 р. в., VIN-код НОМЕР_1 , н. з. НОМЕР_7 (т. 2 а. с. 152, 153).
Згідно з відповіддю ТОВ «Інтернет реклама РІА» оголошення про продаж автомобіля марки та моделі AUDI А6, 2014 р. в., VIN-код НОМЕР_1 ,
н. з. НОМЕР_7 , було розміщено 24 листопада 2022 року користувачем « ОСОБА_14 », e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ціною 19 500,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на 20 січня 2023 року еквівалентно 713 087,70 грн)
(т. 2 а. с. 216, 217, 222).
20 січня 2023 року ОСОБА_1 від імені ОСОБА_13 продав у м. Києві цей автомобіль марки та моделі AUDI А6, 2014 р. в., VIN-код НОМЕР_1 ,
н. з. НОМЕР_7 своєму тестю ОСОБА_4 , ціна у договорі вказана 400 000,00 грн (т. 2 а. с. 149-168). Того ж дня номерний знак за заявою від імені ОСОБА_4 був замінений на НОМЕР_8 (т. 2 а. с. 148, 166).
30 січня 2023 року ОСОБА_4 видав довіреність № 228 (у м. Харкові)
та 16 листопада 2023 року довіреність № 3296 (у м. Харкові) на експлуатацію (користування) та розпорядження (продати, обміняти, здавати в оренду тощо) за ціну та на інших умовах на свій розсуд ТЗ AUDI A6, VIN-код НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 81, 83, 86, 133, 143, 144).
28 квітня 2023 року користувач « ОСОБА_12 », e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_6 , виставив на продаж зазначений автомобіль з н. з. НОМЕР_9 за ціною
19 500,00 доларів США, за офіційним курсом НБУ станом на 12 грудня
2023 року - день відчуження ТЗ від імені ОСОБА_4 - еквівалентно 718 996,20 грн (т. 2 а. с. 223). Згідно з відомостями АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 регулярно здійснював поповнення вказаного номера телефону в період з січня 2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 3 а. с. 78-81, 110-112, 121-124, 131, 135, 136, 139, 139 зворот, 142 зворот, 143 зворот, 144 зворот, 146 зворот, 147, 148 зворот, 151-156) та оплачував рекламні послуги «RIA.com», «RIA.com Marketp» (т. 3 а. с. 112, 125 зворот, 127, 131-133, 139 зворот, 140).
15 листопада 2023 року ОСОБА_1 від імені ОСОБА_4 здійснив перереєстрацію ТЗ марки та моделі AUDI А6 під час видачі номерного знака відповідної комбінації цифр з н. з. НОМЕР_9 на н. з. НОМЕР_10 (т. 2 а. с. 140-142, 145-147).
12 грудня 2023 року ОСОБА_1 від імені ОСОБА_4 продав у м. Києві вказаний автомобіль з н. з. НОМЕР_10 за ціною 500 000,00 грн покупцю ОСОБА_15 , який перереєстрував ТЗ з отриманням н. з. НОМЕР_11 (т. 2 а. с. 129-139, 202).
Надалі 27 червня 2024 року у м. Києві цей ТЗ придбала теща ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ціна згідно з договором вказана 350 000,00 грн (т. 2 а. с. 214, 215).
Згідно з отриманими від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України відомостями за період з 16 травня 2022 року до 25 квітня 2024 року, наявними в системі фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, встановлено, що на автомобілі AUDI А6 з н. з. НОМЕР_12 було вчинено два адміністративних правопорушення (т. 2 а. с. 227-230). А саме:
1) 04 червня 2023 року о 19:08 год за адресою: м. Київ, «Південний міст на правий берег» вчинено адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП, про що складено постанову серії 3АВ № 02466727 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (т. 2 а. с. 244); згідно з виписками за рахунками АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 04 червня 2023 року здійснив оплату товарів у магазині своєю банківською картою та поповнив готівкою свою картку в терміналі самообслуговування за адресою: АДРЕСА_7 (т. 3 а. 199 зворот);
2) 10 грудня 2023 року о 13:13 год за адресою: «М0З Київ-Харків-Довжанський 101+400» вчинено адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП, про що складено постанову серії 3АВ № 04260001 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (т. 2 а. с. 241); згідно з виписками за рахунками АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 10 грудня 2023 року оплатив покупку в магазині в м. Харкові та поповнив готівкою свою картку в терміналі самообслуговування за адресою: АДРЕСА_8 (т. 3 а. с. 184 зворот).
Відповідно до виписок за рахунками АТ КБ «ПриватБанк» та квитанції від 10 грудня 2023 року № 779724148, отриманої з вебсайту «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі», ОСОБА_1 сплатив штраф у сумі 170,00 грн за порушення Правил дорожнього руху згідно із вказаною постановою про накладення адміністративного стягнення (т. 2 а. с. 246, т. 3 а. с. 112). Відповідач ОСОБА_1 у суді пояснив, що на момент сплати цього штрафу автомобіль AUDI А6, н. з. НОМЕР_12 , вже був фактично проданий ОСОБА_16 (представнику покупця ОСОБА_15 ) 09 грудня 2023 року, а сам договір купівлі-продажу оформили пізніше - 12 грудня 2023 року. Цей штраф ОСОБА_1 сплатив, щоб 12 грудня 2023 року не було проблем під час переоформлення ТЗ на нового власника. Такі пояснення відповідача підтвердив і допитаний у суді свідок ОСОБА_15 .
Щодо автомобіля марки та моделі CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в.
Згідно з відповіддю ТОВ «Інтернет реклама РІА» оголошення про продаж автомобіля марки та моделі CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в.,
VIN-код НОМЕР_2 , з н. з. НОМЕР_13 , було розміщено 21 вересня 2023 року користувачем «Евгений», e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ціною 42 000,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на дату придбання ТЗ від імені ОСОБА_4 - 29 вересня 2023 року - еквівалентно 1 535 881,20 грн) (т. 2 а. с. 216-218, 224). Відповідно до наявної у справі копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_14 вказаний номерний знак належав попередньому власнику зазначеного автомобіля - ОСОБА_17 (т. 2 а. с. 179-180).
27 вересня 2023 року ОСОБА_4 видав довіреність № 2791 (з терміном дії три роки до 27 вересня 2026 року, посвідчена нотаріусом у м. Харкові), якою уповноважив ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 бути його представниками
у всіх без винятку уповноважених на те органах, організаціях і установах України з питань придбання (купівлі) за ціну та на умовах на їх розсуд та доставлення (перегону, транспортування) за місцем його постійного проживання придбаного на його ім'я будь-якого ТЗ (автомобіля), будь-якої марки та моделі, вчинення комплексу дій, необхідних для реєстрації цього ТЗ на його ім'я у відповідному ТСЦ МВС України та його страхування (т. 2 а. с. 195, 196).
29 вересня 2023 року ОСОБА_1 від імені ОСОБА_4 у м. Києві придбав автомобіль марки та моделі CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в.,
VIN-код НОМЕР_2 , н. з. НОМЕР_15 (у договорі ціна вказана 120 000,00 грн).
Того ж дня ОСОБА_1 від імені ОСОБА_4 здійснив перереєстрацію цього ТЗ на нового власника за договором купівлі-продажу із заміною номерного знака на н. з. НОМЕР_16 (т. 2 а. с. 182, 183).
29 вересня 2023 року ОСОБА_4 у м. Харкові видав довіреність № 2812, якою уповноважив ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 (кожен може діяти незалежно один від одного) бути його представниками у відповідних уповноважених органах з питань, пов'язаних із вчиненням правочинів щодо експлуатації (користування) та розпорядження (продати, обміняти, здавати в оренду тощо) за ціну та на інших умовах на свій розсуд, належним йому ТЗ марки CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в., VIN-код НОМЕР_2 , н. з. НОМЕР_16 (т. 2 а. с. 85).
20 лютого 2024 року (згідно з відповіддю ТОВ «Інтернет реклама РІА») користувач «Tanya», телефон НОМЕР_17 виставила на продаж зазначений автомобіль
з н. з. НОМЕР_16 за ціною 41 900,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на дату відчуження ТЗ - 01 червня 2024 року - еквівалентно 1 696 954,19 грн) (т. 2 а. с. 225). Згідно з відомостями АТ КБ «ПриватБанк» (за період з 01 січня 2020 року до 15 лютого 2024 року) ОСОБА_1 регулярно здійснював поповнення вказаного номера телефону НОМЕР_17 в період з лютого 2020 року до 26 листопада 2023 року (т. 3 а. с. 69, 75, 77 зворот, 80 зворот, 117, 118, 121 зворот, 122, 124, 132, 134 зворот, 139 зворот, 140 зворот, 141, 143, 143 зворот, 145 зворот, 148, 151 зворот, 152, 155, 155 зворот), так само і ОСОБА_2 поповнювала цей номер телефону в період з квітня 2020 року до 25 січня 2024 року (т. 3 а. с. 82 зворот, 85 зворот, 86 зворот, 87 зворот, 92 зворот, 98-101).
01 червня 2024 року ОСОБА_1 від імені ОСОБА_4 у м. Києві продав вказаний ТЗ CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в., н. з. НОМЕР_16 , згідно з договором за 850 000,00 грн (т. 2 а. с. 210, 211).
Відповідно до інформації із системи відеоспостереження «Безпечне місто» (Київ) зафіксовано періодичне пересування по м. Києву автомобіля CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в., н. з. НОМЕР_16 : 14 квітня 2024 року, 20 квітня 2024 року, 29 квітня 2024 року, 02 травня 2024 року, 04 травня 2024 року, 06 травня 2024 року, 16 травня 2024 року, 19 травня 2024 року, 22 травня 2024 року, 26 травня 2024 року, 01 червня 2024 року, за кермом автомобіля перебувала особа, зовні схожа на ОСОБА_1 (фотографії на DVD-R 4.7 GB «X Digital», що є додатком до листа НАЗК від 31 липня 2024 року № 281-03/55827-24, т. 1 а. с. 94). У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що саме він у вказані дати керував автомобілем.
Згідно з відомостями Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за період з 16 травня 2022 року до 25 квітня 2024 року, наявними в системі фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, встановлено, що на автомобілі CUPRA FORMENTOR, 2022 р. в., з н. з. НОМЕР_16 було вчинено два адміністративних правопорушення (т. 2 а. с. 227, 228, 229, 230). А саме:
1) 14 жовтня 2023 року о 14:02 год за адресою: м. Київ, «Південний міст на правий берег» вчинено адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП, що підтверджено постановою серії 3АВ № 03839857 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (т. 2 а. с. 243);
2) 24 жовтня 2023 року о 09:20 год за адресою: м. Київ, «Північний міст на лівий берег» вчинено адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП, що підтверджується постановою серії 3АВ № 03961603 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (т. 2 а. с. 242)
Згідно з виписками за рахунками АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 14 жовтня 2023 року та 24 жовтня 2023 року здійснив оплату товарів своєю банківською картою і поповнював готівкою свою карту в м. Харкові (т. 3 а. с. 189).
Згідно з відомостями, отриманими від АТ КБ «ПриватБанк», а також квитанцією від 30 жовтня 2023 року № 725355856, отриманою з вебсайту «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі», ОСОБА_1 30 жовтня 2023 року сплатив штраф за вчинення другого адміністративного правопорушення (т. 2 а. с. 245, т. 3 а. с. 113).
Щодо автомобіля марки та моделі VOLKSWAGEN GOLF, 2020 р. в.
ТОВ «Інтернет реклама РІА» повідомило, що оголошення про продаж автомобіля марки та моделі VOLKSWAGEN GOLF, 2020 р. в., VIN-код НОМЕР_3 , було розміщено 04 грудня 2023 року користувачем « ОСОБА_18 »,
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_7 , за ціною 35 500,00 доларів США (за офіційним курсом НБУ станом на дату придбання автомобіля на ім'я
ОСОБА_4 - на 12 грудня 2023 року еквівалентно 1 308 941,80 грн). Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 31 жовтня 2023 року вказаний автомобіль належав попередньому власнику - ОСОБА_19 (т. 2 а. с. 225, 226).
Головний сервісний центр МВС на запит НАЗК надав інформацію та копії документів, зокрема, щодо автомобіля марки та моделі VOLKSWAGEN GOLF,
2020 р. в., VIN-код НОМЕР_3 (т. 2 а. с. 190-209).
Згідно з довіреністю від 10 грудня 2023 року № 9609 ОСОБА_19 у м. Львові уповноважив ОСОБА_1 та ОСОБА_16 вчиняти від його імені правочини (у тому числі договори купівлі-продажу, застави, міни, передачі в найм (оренду), позичку тощо) щодо автомобіля марки та моделі VOLKSWAGEN GOLF, 2020 р. в., VIN-код НОМЕР_3 , н. з. НОМЕР_18 (т. 2 а. с. 197, 198).
11 грудня 2023 року ОСОБА_1 зареєстровано належним користувачем вказаного автомобіля.
12 грудня 2023 року ОСОБА_1 на підставі довіреності від 27 вересня 2023 року № 2791 (т. 2 а. с. 84, 195, 196) у м. Києві від імені ОСОБА_4 придбав автомобіль марки та моделі VOLKSWAGEN GOLF, 2020 р. в.,
VIN-код НОМЕР_3 , ціна у договорі вказана 370 000 грн. При цьому ТЗ був перереєстрований на нового власника із заміною номерного знака на НОМЕР_10, який до цієї дати використовувався на автомобілі AUDI А6, 2014 р. в. (т. 2 а. с. 194, 190, 202, 208, 209).
14 грудня 2023 року ОСОБА_4 видав довіреність № 3582 (строком на три роки), якою уповноважив ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 (кожен може діяти незалежно один від одного) бути його представниками у відповідних уповноважених органах з питань, пов'язаних із вчиненням правочинів щодо експлуатації (користування) та розпорядження (продати, обміняти, здавати в оренду тощо) за ціну та на інших умовах на свій розсуд, належним йому ТЗ марки VOLKSWAGEN GOLF, 2020 р. в., VIN-код НОМЕР_3 , н. з. НОМЕР_10 (т. 2 а. с. 87).
12 липня 2024 року ОСОБА_4 подарував вказаний ТЗ ОСОБА_2. (т. 1 а. с. 77).
11 грудня 2023 року постановою серії 3АВ № 04265348 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у зв'язку з тим, що 11 грудня 2023 року о 12:27 год за адресою: «М06 Київ-Чоп 94+686» на автомобілі VOLKSWAGEN GOLF, н. з. НОМЕР_18 , було вчинене адміністративне правопорушення за частиною першою статті 122 КУпАП (т. 2 а. с. 231).
Згідно з випискою за рахунками АТ КБ «ПриватБанк» і квитанцією від 11 грудня 2023 року № 555601786, отриманою з вебсайту «Сервіс перевірки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі», ОСОБА_1 сплатив штраф за вчинення вказаного адміністративного правопорушення (т. 2 а. с. 247, т. 3 а. с. 112).
Відповідно до інформації із системи відеоспостереження «Безпечне місто» (Київ) зафіксовано систематичне пересування по м. Києву автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, 2020 р. в., н. з. НОМЕР_10 : 16 січня 2024 року, 02 лютого 2024 року, 07 березня 2024 року, 08 березня 2024 року, 29 березня 2024 року, 31 березня 2024 року, 01 квітня 2024 року, 02 квітня 2024 року, 04 квітня 2024 року, 05 квітня 2024 року, 08 квітня 2024 року, 12 квітня 2024 року, 13 квітня 2024 року, 14 квітня 2024 року, 23 квітня 2024 року, 27 квітня 2024 року, 29 квітня 2024 року, 01 травня 2024 року, 03 травня 2024 року, 08 травня 2024 року, 09 травня 2024 року, 10 травня 2024 року, 13 травня 2024 року, 17 травня 2024 року, 24 травня 2024 року, 27 травня 2024 року, 28 травня 2024 року, 29 травня 2024 року, 01 червня 2024 року, 02 червня 2024 року, 03 червня 2024 року, 10 червня 2024 року, 11 червня 2024 року, 13 червня 2024 року, 18 червня 2024 року, 20 червня 2024 року, 21 червня 2024 року, 24 червня 2024 року, за кермом автомобіля перебувала особа, зовні схожа на ОСОБА_1 (фотографії на DVD-R 4.7 GB «X Digital», що є додатком до листа НАЗК від 31 липня 2024 року № 281-03/55827-24, т. 1 а. с. 94). У судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що саме він у вказані дати перебував за кермом автомобіля.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Законом України від 12 лютого 2015 року № 198-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції», який набрав чинності 04 березня 2015 року, розділ III ЦПК України доповнено главою 9, яка визначала особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх витребування, чим запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави в порядку цивільного судочинства.
Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», який набрав чинності 28 листопада 2019 року (далі - Закон № 263-IX), істотно змінено регулювання цього інституту, що стало можливим згідно із Конвенцією Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 2005 року, Рекомендаціями Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), відповідно до яких країни повинні створювати механізми, які б давали змогу без ухвалення обвинувального вироку конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, або інструментів злочину.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 346 ЦК України до підстав припинення права власності належить визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 3 частини восьмої статті 290 ЦПК України державні службовці є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передбачені главою 12 чинного ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором САП. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора САП чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора.
Згідно з частиною другою статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред'являється щодо:
- активів, набутих після дня набрання чинності Законом № 263-IX, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України;
- активів, набутих після дня набрання чинності Законом № 263-IX, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п'ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;
- доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини.
Для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття (частина третя статті 290 ЦПК України).
У частині четвертій статті 290 ЦПК України визначено, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред'явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
У пункті 1 частини восьмої статті 290 ЦПК України визначено, що термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов'язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
За таких обставин, з урахуванням джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», до законних доходів, зокрема, належать: отримані доходи суб'єкта декларування або членів його сім'ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи, наявні у суб'єкта декларування або членів його сім'ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.
Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (стаття 291 ЦПК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, у дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов'язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
У світовій практиці сформувалося два різновиди конфіскації: проти особи (особиста конфіскація, in personam); проти речі (речова конфіскація, in rem).
Традиційно зазначені різновиди конфіскації розмежовуються:
- процедурою вилучення майна - конфіскація in personam застосовується у кримінальному судочинстві (або в тому, яке кваліфікується як кримінальне), а in rem - в цивільному судочинстві;
- стандартами доказування, які застосовуються - для конфіскації in personam має застосовуватися кримінально-правовий стандарт «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Натомість у конфіскації in rem використовується стандарт «баланс ймовірностей» (balance of probabilities).
ЄСПЛ зауважив, що:
- обговорюваний порядок, незважаючи на термінологію, яка використовується у національному законодавстві, має мало спільного з виключно адміністративною конфіскацією, а, навпаки, стосується попередньої наявності кримінального обвинувачення державної посадової особи, і тому за своєю суттю є цивільною процедурою in rem, яка спрямована на повернення майна, набутого незаконним шляхом або походження якого неможливо пояснити і яке належить державним посадовим особам та їхньому близькому оточенню;
- тягар доведення законності походження майна, яке, як стверджувалось, було отримано незаконним шляхом, міг бути законним чином перекладений на відповідачів цих некримінальних проваджень щодо конфіскації, у тому числі цивільних проваджень in rem. У випадку, коли рішення про конфіскацію було видано в результаті цивільного провадження in rem, яке стосувалося доходів від серйозних злочинів, у таких процедурах суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно
до статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах,
а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide) (рішення ЄСПЛ від 12 травня 2015 року у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії», заява № 36862/05, § 91, 105).
Українська модель конфіскації in rem отримала своє вираження в конструкції «необґрунтовані активи», що мають специфічний правовий режим, який виявляється в досить суттєвих особливостях правового регулювання. Матеріально-правове регулювання конструкції необґрунтованих активів відбувається у ЦК України, ЦПК України, Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікації рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності. Характеризується суб'єктами, до яких може бути пред'явлений позов про визнання активів необґрунтованими, - публічні особи та «пов'язані» з ними особи (частина четверта статті 290 ЦПК України). Тобто правовий режим необґрунтованих активів є свого роду додатковим обмеженням для публічних фізичних осіб. Натомість для звичайних суб'єктів така конструкція нехарактерна і невластива. Законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. З урахуванням сутності та призначення конструкції недійсності правочину очевидно, що вона не розрахована на її використання під час визнання необґрунтованими активів
та їх стягнення в дохід держави, оскільки в цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (частина друга статті 328 ЦК України).
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22 (провадження № 61-8529св23).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається
як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Водночас в абзаці другому частини другої статті 81 ЦПК України визначено,
що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов'язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв'язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.
У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд приймає рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (частина четверта статті 89 ЦПК України).
Розглядаючи справу, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та в органах Державної міграційної служби і, на час придбання спірного майна, був особою, уповноваженою на виконання функцій держави та місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Оцінивши надані сторонами доказами в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким також погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що загальна вартість активів, щодо яких поданий позов, перевищує нараховані доходи відповідача ОСОБА_1 та члена його сім'ї - дружини ОСОБА_2 на 4 229 141,23 грн, що перевищує визначену в абзаці другому частини другої статті 290 ЦПК України мінімальну різницю в 1 003 500,00 грн та є меншою за максимальну різницю,
яка у 2022 році становила 8 063 250,00 грн, у 2023 році - 8 723 000,00 грн.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установив, що сукупність доказів позивача є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів відповідачів та підтверджує факт необґрунтованості активів у вигляді квартири та трьох ТЗ.
При цьому необґрунтованість таких активів відповідачі належними та допустимими доказами не спростували.
Посилання представника відповідачів на те, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою ту обставину, що спірне майно придбавалось безпосередньо за кошти, отримані від продажу іншого майна, законне джерело походження якого досліджено в суді та не ставилось під сумнів, не підтвердилися під час касаційного перегляду справи.
Наведені аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким апеляційний суд надав відповідну оцінку. Так, відхиляючи зазначений довід, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на те, що ОСОБА_4 не виконав вимоги чинного законодавства та не задекларував отримання доходу від ОСОБА_1 у сумі 30 000,00 доларів США у 2010 році та в сумі 11 000,00 доларів США у 2011 році, про що свідчать відомості з ДРФОПП (т. 2 а. с. 39 зворот-45). За таких обставин відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження існування фактів, на які посилається представник відповідачів, вказує на їх недоведеність, про що вмотивовано зазначили суди першої та апеляційної інстанцій.
Зазначеним також спростовуються доводи заявника щодо застосування судами стандарту «більшої переконливості» виключно до доводів позивача. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази
і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, належним чином та повно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Водночас вказівка скаржника на те, що суд першої інстанції не розглянув подане ним клопотання про визнання недопустимими доказів, наданих САП на підтвердження вартості спірних ТЗ, спростовується змістом оскаржуваного рішення Вищого антикорупційного суду, в якому суд, дотримуючись вимог цивільного процесуального законодавства під час встановлення обставин справи, врахував ті докази, належність та допустимість яких суд перевірив під час судового розгляду.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Щодо клопотання про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому,
так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин,
що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Разом із цим Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29, 30 рішення ЄСПЛ
від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дає змогу судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх
(§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему
і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для передання справи на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду необхідна одночасна наявність підстав, визначених процесуальним законом, зокрема існування виключної правової проблеми та необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів цієї ж палати
або у складі такої палати, а також у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Верховний Суд не встановив наявності виключної правової проблеми, яка зумовлювала б необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.
Наведені заявником аргументи для відступлення від висновків Верховного Суду в розумінні статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що свідчать про існування виключної правової проблеми, судова практика щодо вирішення питань, порушених заявником у клопотанні, є однозначною, що свідчить про недоведеність заявником якісного показника виключності правової проблеми, а тому в задоволенні клопотання потрібно відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Оскільки Верховний Суд ухвалою від 19 серпня 2025 року зупинивдію рішення Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року та постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року до закінчення касаційного провадження, необхідно поновити їх дію.
Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Вищого антикорупційного суду від 27 лютого 2025 року та постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2025 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді А. А. Калараш І. В. Литвиненко
Є. В. Петров В. В. Пророк