25 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/10388/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Руда Г. В.,
за участю представників:
позивача - не з'явилися,
відповідача-1 - Солов'я О. В. (самопредставництво),
відповідача-2 - не з'явилися,
третьої особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (колегія суддів: Буравльов С. І. - головуючий, Корсак В. А., Шапран В. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 (суддя Стасюк С. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Подол КМ"
до: 1) Міністерства юстиції України, 2) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського, 4-В" (нова назва - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імені Олега Лєбєдєва"),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток Ірини Володимирівни,
про скасування наказу,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Подол КМ" (далі - ТОВ "Подол КМ") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України та Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лобановського, 4-В" (далі - ОСББ "Лобановського, 4-В") (попередня назва - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червонозоряний, 4-В", (далі - ОСББ "Червонозоряний, 4-В"), нова назва - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Імені Олега Лєбєдєва", (далі - ОСББ "Імені Олега Лєбєдєва")) про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 "Про задоволення скарги".
1.2. Позовні вимоги ТОВ "Подол КМ" обґрунтовані тим, що наказ Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 "Про задоволення скарги" прийнятий із порушенням приписів чинного законодавства, є протиправним, а тому, на думку позивача, його необхідно скасувати. При цьому, за доводами ТОВ "Подол КМ", оспорюваний наказ Міністерства юстиції України порушує права та інтереси позивача як законного власника об'єкта нерухомого майна (1/500 частки нежитлового приміщення № 178, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 4 літ. "В"). Позивач вважав, що в Міністерства юстиції України були відсутні правові підстави для задоволення скарги ОСББ "Лобановського, 4-В" і скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черток Ірини Володимирівни (далі - приватний нотаріус Черток І. В.) про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ТОВ "Подол КМ" на нежитлове приміщення № 178, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 4 літ. "В".
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/10388/23, частково задоволено позов ТОВ "Подол КМ".
Закрито провадження у справі № 910/10388/23 за позовом ТОВ "Подол КМ" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 3, 5.
Вирішено визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 2, 4 щодо скасування рішення від 15.06.2021 № 58753864, прийнятого приватним нотаріусом Черток І. В.
В іншій частині позову ТОВ "Подол КМ" відмовлено.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі № 910/10388/23 за позовом ТОВ "Подол КМ" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 3, 5, виходили з того, що пункти 3, 5 оспорюваного наказу Міністерства юстиції України не порушують права позивача, оскільки ці пункти стосуються прав приватного нотаріуса Черток І. В. За висновками господарських судів попередніх інстанцій, позовні вимоги ТОВ "Подол КМ" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 3, 5 мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки, блокуючи приватному нотаріусу Черток І. В. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Міністерство юстиції України здійснювало владні повноваження. З урахуванням викладеного суди виснували, що спір у цій частині належить до сфери публічно-правових відносин. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України дійшли висновку про необхідність закриття провадження у справі № 910/10388/23 за позовом ТОВ "Подол КМ" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 3, 5.
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що позовні вимоги ТОВ "Подол КМ" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині рішень приватного нотаріуса Черток І. В. від 27.04.2021 № 57874975, від 27.04.2021 № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997, від 28.04.2021 № 57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 02.07.2021 № 59074048 не порушують права ТОВ "Подол КМ", оскільки, як зазначили суди, предметом розгляду в цій справі є лише рішення приватного нотаріуса Черток І. В. від 15.06.2021 № 58753864 про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ТОВ "Подол КМ" на нежитлове приміщення № 178, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 4 літ. "В". Тому господарські суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог ТОВ "Подол КМ" у цій частині.
При цьому господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Подол КМ" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 2, 4 щодо скасування рішення від 15.06.2021 № 58753864, прийнятого приватним нотаріусом Черток І. В., установили, що скарга, яка подана 08.07.2021 до Міністерства юстиції України, була підписана від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" членами правління: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Водночас господарські суди зазначили, що, всупереч вимогам пункту 6 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у скарзі не зазначено дати її складання.
Крім того, як установили господарські суди попередніх інстанцій, 16.06.2021 відбулися загальні збори ОСББ "Червонозоряний, 4-В" (відповідно до рішення загальних зборів ОСББ "Червонозоряний, 4-В" від 14.07.2021 змінено найменування на ОСББ "Лобановського, 4-В"), на яких прийняті рішення, оформлені протоколом загальних зборів від 16.06.2021 № 16/06-21, зокрема, про: відкликання та припинення повноважень голови правління об'єднання, діючого складу правління та ревізійної комісії; обрання нового складу правління об'єднання: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ревізійної комісії; затвердження Статуту об'єднання в новій редакції. Водночас господарські суди зазначили, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі № 910/21303/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та постановою Верховного Суду від 07.12.2022, задоволено позов ОСББ "Лобановського, 4-В" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 03.12.2021 № 4323/5 "Про задоволення скарги". Як зазначили суди, в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі № 910/21303/21 установлено, що 22.06.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська Інесса Володимирівна (далі - приватний нотаріус Тверська І. В.) здійснила реєстраційну дію № 1000731070007024897 щодо ОСББ "Червонозоряний, 4-В", якою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змінила керівника на ОСОБА_11 та зареєструвала Статут позивача в новій редакції. Господарські суди зазначили, що факт правомірності реєстраційної дії, проведеної 22.06.2021 приватним нотаріусом Тверською І. В., підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі № 910/21303/21, яке набрало законної сили. З урахуванням наведеного суди виснували, що особи, які підписали та подали 08.07.2021 скаргу від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" до Міністерства юстиції України на рішення від 27.04.2021 № 57874975, від 27.04.2021 № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997, від 28.04.2021 № 57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Черток І. В., не мали повноважень діяти від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В". Оскільки скарга, яка подана 08.07.2021 до Міністерства юстиції України, була підписана від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" членами правління: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які не мали на це повноважень, то, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України повинно було відмовити в задоволенні цієї скарги.
Господарські суди також зазначили, що 22.07.2021 голова правління ОСББ "Лобановського, 4-В" ОСОБА_11. подав до Міністерства юстиції України заяву від 21.07.2021 № 82 про залишення скарги ОСББ "Червонозоряний, 4-В", поданої 08.07.2021, без розгляду. У цій заяві ОСББ "Лобановського, 4-В" зазначало про прийняття рішень щодо припинення всіх довіреностей та розірвання всіх договорів, які пов'язані з представництвом інтересів ОСББ "Червонозоряний, 4-В". ОСББ "Лобановського, 4-В" також у скарзі зазначало, що не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І. В., стосовно нежитлового приміщення № 178. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що заява ОСББ "Лобановського, 4-В" від 21.07.2021 № 82 про залишення скарги ОСББ "Червонозоряний, 4-В", поданої 08.07.2021, без розгляду, була отримана Міністерством юстиції України 22.07.2021. З урахуванням викладеного суди виснували, що Міністерство юстиції України з порушенням абзацу 3 пункту 3 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, не повернуло скаргу без розгляду, а продовжило її розгляд по суті.
Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що Міністерство юстиції України не виконало свого обов'язку щодо забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення їх про розгляд скарги. Внаслідок цього, як констатували господарські суди, позивача фактично позбавлено можливості бути присутнім під час розгляду скарги та надавати свої пояснення. При цьому, як установили господарські суди, скарга ОСББ "Червонозоряний, 4-В" надійшла до Міністерства юстиції України 08.07.2021, а оспорюваний у цій справі наказ № 4087/5 був прийнятий 15.11.2021, тобто зі спливом більше чотирьох місяців від дня надходження скарги, що, за висновками судів, є порушенням максимального сорокап'ятиденного строку розгляду скарги. Суди виснували, що порушення строку розгляду скарги також може в сукупності оцінюватися як підстава для скасування наказу Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації. При цьому суди врахували, що 22.07.2021, 17.09.2021 Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглядала скаргу та за результатами її розгляду рекомендувала відмовити в задоволенні скарги, посилаючись у висновку на те, що оспорювані рішення прийняті відповідно до законодавства, а подані нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.
З урахуванням викладеного суди виснували, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 2, 4 прийнятий із порушенням вимог статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.
Разом з тим, оскільки предметом позову в цій справі є вимога про скасування наказу від 15.11.2021 № 4087/5, прийнятого Міністерством юстиції України, то, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, ОСББ "Лобановського, 4-В" не може відповідати за дії чи рішення Міністерства юстиції України. З урахуванням викладеного господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ОСББ "Лобановського, 4-В" є неналежним відповідачем у справі № 910/10388/23.
З урахуванням наведеного господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ "Подол КМ" і визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 2, 4 щодо скасування рішення від 15.06.2021 № 58753864, прийнятого приватним нотаріусом Черток І. В.
3. Короткий зміст касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/10388/23, до Верховного Суду звернулося Міністерство юстиції України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Подол КМ" у задоволенні позову.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Міністерство юстиції України зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Міністерство юстиції України, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Міністерство юстиції України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи пункту 6 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми, викладені в постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22, від 29.04.2020 у справі № 826/15358/17, від 08.05.2023 у справі № 826/15320/17, від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 15.08.2019 у справі № 826/14164/17.
3.4. Крім того, на думку Міністерства юстиції України, господарські суди неправильно застосували пункти 10, 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, і не врахували висновки Верховного Суду щодо належного способу повідомлення Міністерством юстиції України заінтересованих осіб про розгляд скарги у сфері державної реєстрації, викладені в постановах від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 31.05.2019 у справі № 810/328/18, від 04.06.2019 у справі № 815/5049/17, від 28.06.2023 у справі № 757/48467/21, від 13.04.2023 у справі № 947/26777/19, від 20.01.2023 у справі № 465/6147/18, від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19, від 30.11.2022 у справі № 725/486/22, постанові Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 у справі № 826/1256/17.
3.5. При цьому, за доводами Міністерства юстиції України, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду щодо стандартів доказування, викладені в постановах від 20.03.2023 у справі № 640/9782/21, від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
3.6. Скаржник наголошує на тому, що господарські суди безпідставно проігнорували принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") та не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц, від 05.02.2020 у справі № 924/196/19, від 30.01.2020 у справі № 904/1093/19, від 20.01.2020 у справі № 902/803/17, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
3.7. Крім того, Міністерство юстиції України вважає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 14, частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, пункту 7 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 3 пункту 3, абзацу 7 пункту 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, щодо питання про необхідність установлення всіх обставин справи, зокрема, про наявність повноважень в осіб на звернення зі скаргою у сфері державної реєстрації, та щодо права на відкликання такої скарги.
3.8. На думку Міністерства юстиції України, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. При цьому скаржник вважає, що суди безпідставно не залучили до участі у справі № 910/10388/23 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 16.03.2021 між ТОВ "Подол КМ" (покупець) та Закритим акціонерним товариством "Українська будівельна компанія" (продавець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення № 1/178-171.
4.2. Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 16.03.2021 № 1/178-171 продавець зобов'язався передати покупцю майнове право на отримання у власність 1/500 частки новозбудованого нежитлового приміщення, визначеного в пункті 1.2 цього договору, в будинку, що знаходиться за будівельною адресою: м. Київ, Червонозоряний просп., 4 літ. "А", та позначений на схемі генерального плану за № 3, поштова адреса: м. Київ, просп. Лобановського, 4 літ. "В", що належить продавцю згідно з договором від 08.09.2004 № 15-5/184 про будівництво чотирьох житлових будинків з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями та паркінгами на просп. Червонозоряному, 4 літ "А", укладеному між Закритим акціонерним товариством "Українська будівельна компанія" та Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій, а покупець зобов'язався сплатити продавцю ціну продажу згідно з пунктом 3.1 цього договору та прийняти майнове право на умовах договору.
4.3. Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 16.03.2021 № 1/178-171 під майновими правами сторони розуміють право набуття у власність 1/500 частки нежитлового приміщення № 178 загальною площею 156,6 м2, що знаходиться на мінус першому поверсі з метою розміщення мікроскладу. Майнові права передбачають право покупця після прийняття будинку в експлуатацію проведення його технічної інвентаризації, сплати ціни продажу майнових прав та передачі будинку під заселення, набути у власність 1/500 частки нежитлового приміщення.
4.4. Пунктом 1.4 договору купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 16.03.2021 № 1/178-171 визначено, що покупець набуває право приватної власності на майнові права на підставі цього договору з моменту повної сплати ціни продажу майнових прав, що підтверджується довідкою продавця. Протягом п'яти днів після повної сплати ціни продажу майнових прав покупець зобов'язаний отримати в офісі продавця вказану довідку. Право власності на нежитлове приміщення набувається покупцем у порядку, встановленому законом, на підставі цього договору, довідки продавця про сплату ціни продажу майнових прав, акта прийому-передачі нежитлового приміщення.
4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Подол КМ" видано довідку від 01.06.2021 про сплату 100 % вартості майнових прав на 1/500 частки нежитлового приміщення № 178 загальною площею 156,6 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Лобановського, 4 літ. "В".
4.6. На виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 16.03.2021 № 1/178-171 сторони склали акт приймання-передачі майнового права від 01.06.2021, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв майнове право на отримання у власність 1/500 частки нежитлового приміщення.
4.7. Крім того, на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 16.03.2021 № 1/178-171 сторони склали акт приймання-передачі частки нежитлового приміщення від 01.06.2021, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв 1/500 частки нежитлового приміщення.
4.8. 15.06.2021 приватний нотаріус Черток І. В. прийняла рішення № 58753864 про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ТОВ "Подол КМ" щодо нежитлового приміщення загальною площею 156,6 м2, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Лобановського, 4 літ. "В". Підставою для державної реєстрації права спільної часткової власності зазначено: договір купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 16.03.2021, серія та номер: 1/178-171, акт приймання-передачі частки нежитлового приміщення від 01.06.2021 згідно з договором купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 16.03.2021 № 1/178-171.
4.9. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 16.06.2021 відбулися загальні збори ОСББ "Червонозоряний, 4-В" (відповідно до рішення загальних зборів ОСББ "Червонозоряний, 4-В" від 14.07.2021 змінено найменування на ОСББ "Лобановського, 4-В"), на яких прийняті рішення, оформлені протоколом загальних зборів від 16.06.2021 № 16/06-21, зокрема, про: відкликання та припинення повноважень голови правління об'єднання, діючого складу правління та ревізійної комісії; обрання нового складу правління об'єднання: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ревізійної комісії; затвердження Статуту об'єднання в новій редакції.
4.10. ОСББ "Червонозоряний, 4-В" звернулося зі скаргою до Міністерства юстиції України на рішення від 27.04.2021 № 57874975, від 27.04.2021 № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997, від 28.04.2021 № 57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Черток І. В., про державну реєстрацію права спільної часткової власності щодо нежитлового приміщення загальною площею 156,6 м2, яке знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Лобановського, 4 літ. "В".
4.11. Зазначена скарга була підписана від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" членами правління: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
4.12. 19.07.2021 на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України розміщено оголошення, відповідно до якого засідання Комісії з розгляду скарги відбудеться 22.07.2021.
4.13. 22.07.2021 голова ОСББ "Лобановського, 4-В" ОСОБА_11. подав до Міністерства юстиції України заяву від 21.07.2021 № 82 про залишення скарги № СК-136-21 без розгляду. Зазначена заява мотивована тим, що ОСББ "Червонозоряний, 4-В" прийняло рішення про припинення всіх довіреностей та розірвання всіх договорів, які пов'язані з представництвом інтересів. Крім того, в цій скарзі зазначено, що ОСББ "Червонозоряний, 4-В" не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І. В., стосовно нежитлового приміщення № 178.
4.14. 22.07.2021 Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції розглянула скаргу ОСББ "Червонозоряний, 4-В", за результатами розгляду якої рекомендувала відмовити в її задоволенні. При цьому, за висновком цієї колегії, оскаржувані рішення приватного нотаріуса Черток І. В. прийняті з дотриманням законодавства, а подані цьому нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.
4.15. 17.09.2021 Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг повторно розглянула скаргу ОСББ "Червонозоряний, 4-В", за результатами розгляду якої рекомендувала відмовити в її задоволенні. Відповідно до висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг оскаржувані рішення приватного нотаріуса Черток І. В. прийняті з дотриманням законодавства, а подані цьому нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.
4.16. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що наказом Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 15.11.2021 № 4087/5 задоволено скаргу ОСББ "Червонозоряний, 4-В". Вирішено скасувати рішення від 27.04.2021 № 57874975, від 27.04.2021 № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997, від 28.04.2021 № 57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Черток І. В.; вирішено також тимчасово заблокувати приватному нотаріусу Черток І. В. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.17. Господарські суди зазначили, що підставою для прийняття Міністерством юстиції України наказу від 15.11.2021 № 4087/5 є висновок колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.10.2021, складений за результатами розгляду скарги ОСББ "Червонозоряний, 4-В".
4.18. Зазначений висновок колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26.10.2021 мотивований тим, що законодавство зобов'язує державного реєстратора перевіряти подані документи на предмет наявності підстав для проведення реєстраційних дій. При цьому, як зазначила колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, законодавством передбачено, що державний реєстратор повинен відмовити в державній реєстрації, якщо подані документи не дають можливості встановити набуття, зміну, припинення прав на нерухоме майно. Водночас колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції встановила, що для проведення реєстраційної дії були подані, зокрема, договори купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення, однак приватний нотаріус Черток І. В. зареєструвала право власності на 1/500 частки у праві власності на нежитлове приміщення. Крім того, відповідно до пунктів 1.4 договорів купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення право власності набувається на підставі, зокрема, акта приймання-передачі нежитлового приміщення, проте для проведення державної реєстрації було подано акти приймання-передачі частки нежитлового приміщення. З урахуванням викладеного колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції виснувала, що оскаржувані рішення, прийняті приватним нотаріусом Черток І. В., є незаконними, а тому їх слід скасувати.
4.19. Позивач, вважаючи, що оспорюваний наказ Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 "Про задоволення скарги" порушує права та законні інтереси ТОВ "Подол КМ" як законного власника об'єкта нерухомого майна (1/500 частки нежитлового приміщення № 178, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Лобановського, 4 літ. "В"), звернувся до Господарського суду міста Києва із цим позовом.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 03.03.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/10388/23, вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2025 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/10388/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
03.09.2025 Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/2546/22 ухвалила постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 24.09.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2025 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/10388/23, вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2025 відкладено розгляд касаційної скарги Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/10388/23.
5.2. З урахуванням зупинення касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/10388/23, відкладення розгляду зазначеної касаційної скарги, ця справа розглядається в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання всіх процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.
5.3. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.4. Заслухавши суддю-доповідачку, представника відповідача-2, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.5. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "Подол КМ" до Міністерства юстиції України та ОСББ "Лобановського, 4-В" (попередня назва - ОСББ "Червонозоряний, 4-В"; нова назва - ОСББ "Імені Олега Лєбєдєва") про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 "Про задоволення скарги".
5.6. Позовні вимоги ТОВ "Подол КМ" обґрунтовані тим, що наказ Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 "Про задоволення скарги" прийнятий із порушенням норм чинного законодавства, є протиправним, а тому, на думку позивача, його необхідно скасувати. При цьому, за доводами ТОВ "Подол КМ", оспорюваний наказ Міністерства юстиції України порушує права та інтереси позивача як законного власника об'єкта нерухомого майна (1/500 частки нежитлового приміщення № 178, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 4 літ. "В"). Позивач вважав, що в Міністерства юстиції України були відсутні правові підстави для задоволення скарги ОСББ "Лобановського 4-В" і скасування рішень приватного нотаріуса Черток І. В. про державну реєстрацію права спільної часткової власності за ТОВ "Подол КМ" на нежитлове приміщення № 178, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 4 літ. "В".
5.7. Верховний Суд, переглядаючи оскаржувані судові рішення, зазначає, що касаційне провадження в цій справі № 910/10388/23 зупинялося до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22. З огляду на викладене колегія суддів ураховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
5.8. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.09.2025, зокрема, зазначила, що спір у справі № 910/2546/22 виник щодо речових прав на земельні ділянки, а сторонами спору є, з одного боку, Товариство з обмеженою відповідальністю "Герман-Агро" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконива", які посилаються на безпідставне скасування оспорюваним наказом Міністерства юстиції України належних їм прав оренди та суборенди земельних ділянок, а з іншого боку - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" (далі - ТОВ "Агро-Лан"), яке ініціювало таке скасування, оскільки вважало, що право суборенди спірної земельної ділянки належить йому.
Оскільки у справі № 910/2546/22 вирішуватиметься юридична доля майнових прав та інтересів ТОВ "Агро-Лан", то, за висновком Великої Палати Верховного Суду, саме до ТОВ "Агро-Лан" мають бути звернуті матеріально-правові вимоги позивачів.
При цьому Велика Палата Верховного Суду виснувала, що Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку, незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивачів відсутній спір про речові права на земельні ділянки.
5.9. Отже, висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, підлягають врахуванню при розгляді касаційної скарги у цій справі.
5.10. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
5.11. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
5.12. За змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
5.13. Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
5.14. При цьому приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямовані на їх захист.
5.15. Так, частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
5.16. За змістом частини 2 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
5.17. Колегія суддів зазначає, що, за загальним правилом, захист порушених прав особи здійснюється в судовому порядку. Крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Міністерства юстиції України є додатковим механізмом захисту речових прав на нерухоме майно. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав, однак не може підміняти собою судовий розгляд.
5.18. Водночас Міністерство юстиції України в межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
5.19. Тобто Міністерство юстиції України оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Міністерство юстиції України не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема, робити висновки про права сторін на майно. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22.
5.20. Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду. Розглядаючи спори, пов'язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право та забезпечує правову визначеність. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21.
5.21. Таким чином, вирішуючи спір про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
5.22. Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або прийняття наказу.
5.23. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 910/10388/23 по суті позовних вимог, дійшли висновку про необхідність часткового задоволення позову ТОВ "Подол КМ". Господарські суди вирішили закрити провадження у справі № 910/10388/23 за позовом ТОВ "Подол КМ" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 3, 5. Крім того, суди вирішили визнати протиправним і скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 2, 4 щодо скасування рішення від 15.06.2021 № 58753864, прийнятого приватним нотаріусом Черток І. В. У іншій частині позову ТОВ "Подол КМ" господарські суди відмовили.
5.24. Міністерство юстиції України не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося з касаційною скаргою на судові рішення в цій справі. Міністерство юстиції України в касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Подол КМ" у задоволенні позову.
5.25. Водночас зміст касаційної скарги Міністерства юстиції України свідчить про відсутність у ній доводів щодо незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі № 910/10388/23 за позовом ТОВ "Подол КМ" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 3, 5 та про часткову відмову в позові ТОВ "Подол КМ". Тому колегія суддів переглядає в касаційному порядку судові рішення в межах доводів касаційної скарги Міністерства юстиції України, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
5.26. Міністерство юстиції України, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.27. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.28. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи пункту 6 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і не врахували висновки щодо застосування цієї норми, викладені в постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22, від 29.04.2020 у справі № 826/15358/17, від 08.05.2023 у справі № 826/15320/17, від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 15.08.2019 у справі № 826/14164/17.
5.29. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та в постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли в подібних правовідносинах.
5.30. З урахуванням доводів скаржника колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"57. У випадках, коли подається скарга до суб'єкта владних повноважень, необхідно виходити з безумовного обов'язку суб'єкта владних повноважень (за винятком, зокрема, судів, для яких встановлений окремий порядок розгляду звернень у формі позовних заяв, скарг тощо) розглянути відповідне звернення та прийняти вмотивоване рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
58. Такий висновок ґрунтується положеннях Конституції України: усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40); органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19).
…100. За таких обставин відмова у прийнятті та розгляді скарги у сфері державної реєстрації у зв'язку з наявністю формальних недоліків при її оформленні, свідчитиме про надмірний формалізм та обмеження особи права на звернення зі скаргою. Водночас, особам належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування вимог, встановлених законом.
101. З огляду на це, формальні недоліки скарги у сфері державної реєстрації не можуть позбавляти особу права оскарження дій державного реєстратора в порядку ст.34 Закону про державну реєстрацію. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про невідповідність скарги Департаменту СБУ вимогам Закону про державну реєстрацію".
5.31. Крім того, Верховний Суд установив, що в постанові Верховного Суду від 08.05.2023 у справі № 826/15320/17 викладено висновок, який, на думку Міністерства юстиції України, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"Верховний Суд у постановах від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 15.08.2019 у справі № 826/14164/17 дійшов висновку, що оскільки скарга, подана до комісії, в цілому за формою відповідає вимогам закону (викладена письмово, містить обставини, на які скаржник посилається як на підставу своїх вимог, додано до скарги перелік доказів), тому обставини, викладені в скарзі (в тому числі, щодо порушення прав скаржника), мали перевірятися вже в ході її розгляду по суті. Це, в свою чергу, виключає можливість відмови комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації у прийнятті та розгляді скарги по суті, оскільки така скарга по формі відповідає вимогам закону".
5.32. При цьому скаржник зазначає, що подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 15.08.2019 у справі № 826/14164/17.
5.33. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 826/15358/17 викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"Так, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Отже, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий". При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
На переконання колегії суддів, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.
Суд, зокрема, дійшов висновку, що не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.
Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що невчасне направлення позивачу скарги не вплинуло на законність прийнятого рішення відповідачем."
5.34. Скаржник із посиланням на наведені висновки Верховного Суду зазначає, що скарга, яка подана 08.07.2021 до Міністерства юстиції України, за винятком дати її складання, містила всі необхідні реквізити. Тому Міністерство юстиції України вважає, що наявність формального недоліку в оформленні скарги не має жодного впливу на процедуру її подальшого розгляду та не може бути достатньою підставою для скасування оспорюваного наказу, прийнятого за результатами розгляду такої скарги.
5.35. Колегія суддів, проаналізувавши наведені висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, перевіривши та надавши оцінку доводам Міністерства юстиції України, зазначає, що відповідно до частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
5.36. Водночас господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Подол КМ" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 у частині пунктів 2, 4 щодо скасування рішення від 15.06.2021 № 58753864, прийнятого приватним нотаріусом Черток І. В., установили, що, всупереч вимогам пункту 6 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у скарзі, яка подана 08.07.2021 до Міністерства юстиції України, не зазначено дати її складання.
5.37. За таких обставин колегія суддів зазначає, що відсутність дати складання скарги, яка подана 08.07.2021 до Міністерства юстиції України, не відповідає вимогам пункту 6 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 910/10622/23.
5.38. Водночас колегія суддів не може взяти доводи скаржника про неврахування господарськими судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22, від 29.04.2020 у справі № 826/15358/17, від 08.05.2023 у справі № 826/15320/17, від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 15.08.2019 у справі № 826/14164/17, з оггляду на таке.
5.39. Так у справі № 910/2529/22, на яку посилається скаржник, за встановленими судами обставинами, 02.04.2021 Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення про застосування до ОСОБА_12 санкцій, зокрема, у вигляді блокування активів. Президент України ввів в дію це рішення Указом від 03.04.2021. Цього ж дня ОСОБА_12 уклав із ОСОБА_13 договір про поділ майна, набутого у шлюбі, за умовами якого належні ОСОБА_12 частки у статутних капіталах трьох товариств перейшли ОСОБА_13 , а наступного дня (04.04.2021) приватний нотаріус провела відповідні реєстраційні дії. У грудні 2021 Департамент Служби безпеки України подав до Міністерства юстиції України скаргу, в якій просив скасувати вказані реєстраційні дії. При цьому Міністерство юстиції України задовольнило зазначену скаргу. За таких обставин ОСОБА_13 звернулася до суду із позовом, в якому просила скасувати наказ Міністерства юстиції України. При цьому позивачка посилалася на те, що реєстраційні дії відбулися до публікації Указу Президента України, а тому, на її думку, Департамент Служби безпеки України не мав права звертатися зі скаргою на реєстраційні дії, оскільки не є учасником корпоративних відносин. Крім того, як зазначала позивачка, скарга була подана із пропуском передбаченого законодавством двомісячного строку і не містила обов'язкових відомостей щодо наявності судових спорів.
5.40. У справі № 826/15358/17, на яку посилається скаржник, адміністративний позов був обґрунтований відсутністю підстав для відмови чи зупинення державної реєстрації права власності на об'єкт будівництва за Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокмар". Тому, як вважав позивач, державний реєстратор прийняв законне рішення про державну реєстрацію права власності. Водночас, за встановленими судами обставинами у справі № 826/15358/17, державний реєстратор здійснив реєстраційні дії за відсутності всіх обов'язкових документів, необхідних для здійснення таких дій, а саме: за відсутності документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси). Крім того, як установили суди, державний реєстратор із порушенням пункту 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, не забезпечив виготовлення електронних копій усіх документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування таких документів.
5.41. У справі № 826/15320/17, на яку посилається скаржник, адміністративний позов був обґрунтований тим, що 07.03.2017 адвокат Куксюк А. Л., який діє від імені позивача, подав до Міністерства юстиції України скаргу на неправомірні дії державного реєстратора щодо здійснення реєстраційних дій стосовно Приватного підприємства "Васильківтрансавто", керівником якого є ОСОБА_14 03.05.2017 адвокат Куксюк А. Л. отримав від Міністерства юстиції України лист, до якого був доданий наказ цього органу від 12.04.2017 № 1330/7 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_14 . У наказі зазначено, що скаржник не дотримався вимог щодо оформлення скарги, оскільки не навів норми законодавства, які, на його думку, порушені. При цьому 05.05.2017 адвокат Куксюк А. Л. до Міністерства юстиції України подав повторну скаргу ОСОБА_14 на неправомірні дії державного реєстратора щодо реєстраційних дій стосовно Приватного підприємства "Васильківтрансавто" та одночасно повідомив про поважність причин пропуску строку на звернення із цією скаргою. Однак 02.07.2017 адвокат отримав лист Міністерства юстиції України від 15.06.2017 № 13097-0-33-17/19К з додатком наказу Міністерства юстиції України від 12.06.2017 № 2065/7 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_14 у зв'язку із закінченням строку, встановленого для подання скарги. Тому позивач не погодився з наказом Міністерства юстиції України, оскільки вважав, що він прийнятий без урахування всіх обставин, про які зазначав позивач.
5.42. У справі № 826/14749/16, на яку посилається скаржник, адміністративний позов був обґрунтований тим, що Міністерство юстиції України безпідставно прийняло наказ про відмову в задоволені скарги. При цьому наказ Міністерства юстиції України про відмову в задоволені скарги був обґрунтований тим, що додані до скарги документи не були засвідчені належним чином. Разом з тим, як зазначав позивач, у цьому випадку Міністерство юстиції України перейшло до розгляду скарги по суті, а тому вже на цій стадії, на думку позивача, Міністерство юстиції України не мало права відмовляти в задоволені скарги з тих підстав, що додані до скарги документи не засвідчені відповідно до вимог законодавства. За таких обставин позивач вважав, що Міністерство юстиції України повинно було розглянути скаргу по суті.
5.43. У справі № 826/14164/17, на яку посилається скаржник, адміністративний позов був обґрунтований тим, що Міністерство юстиції України незаконно прийняло наказ про відмову в задоволені скарги. При цьому, як вважав позивач, Міністерство юстиції України необґрунтовано зазначило в оспорюваному наказі про те, що додані до скарги документи не були засвідчені належним чином. Водночас, за встановленими судами обставинами у справі № 826/14164/17, на етапі підготовки скарги до розгляду у відповідача не виникло питань щодо відповідності скарги та доданих до неї документів вимогам законодавства. Тому, як установили суди, оспорюваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
5.44. Водночас у справі № 910/10388/23, що розглядається, за встановленими судами обставинами, всупереч вимогам пункту 6 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у скарзі, яка подана 08.07.2021 до Міністерства юстиції України, не зазначено дати її складання. Крім того, як установили господарські суди попередніх інстанцій, особи, які підписали та подали 08.07.2021 скаргу від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" до Міністерства юстиції України на рішення від 27.04.2021 № 57874975, від 27.04.2021 № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997, від 28.04.2021 № 57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Черток І. В., не мали повноважень діяти від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В".
5.45. Господарські суди також зазначили, що 22.07.2021 голова правління ОСББ "Лобановського, 4-В" ОСОБА_11. подав до Міністерства юстиції України заяву від 21.07.2021 № 82 про залишення скарги ОСББ "Червонозоряний, 4-В", поданої 08.07.2021 без розгляду. У цій скарзі ОСББ "Лобановського, 4-В" зазначало про прийняття рішень щодо припинення всіх довіреностей та розірвання всіх договорів, які пов'язані з представництвом інтересів ОСББ "Червонозоряний, 4-В". ОСББ "Лобановського, 4-В" також у скарзі зазначало, що не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І. В., стосовно нежитлового приміщення № 178. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що заява ОСББ "Лобановського, 4-В" від 21.07.2021 № 82 про залишення скарги ОСББ "Червонозоряний, 4-В", поданої 08.07.2021, без розгляду, була отримана Міністерством юстиції України 22.07.2021. З урахуванням викладеного суди встановили, що Міністерство юстиції України з порушенням абзацу 3 пункту 3 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не повернуло скаргу без розгляду, а продовжило її розгляд по суті.
5.46. За таких обставин правовідносини у справі № 910/10388/23, що розглядається, є неподібними із правовідносинами у справах № 910/2529/22, № 826/15358/17, № 826/15320/17, № 826/14749/16, № 826/14164/17, на які посилається скаржник.
5.47. При цьому колегія суддів ураховує, що в постанові Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 910/10622/23 в подібних правовідносинах розглядалися аналогічні доводи Міністерства юстиції України про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22, від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 15.08.2019 у справі № 826/14164/17. За результатами розгляду таких доводів Міністерства юстиції України Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку про їх необґрунтованість.
5.48. З урахуванням викладеного колегія суддів визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи пункту 6 частини 5 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми, викладені в постановах Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22, від 29.04.2020 у справі № 826/15358/17, від 08.05.2023 у справі № 826/15320/17, від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 15.08.2019 у справі № 826/14164/17.
5.49. Крім того, на думку Міністерства юстиції України, господарські суди неправильно застосували пункти 10, 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, та не врахували висновки Верховного Суду щодо належного способу повідомлення Міністерством юстиції України заінтересованих осіб про розгляд скарги у сфері державної реєстрації, викладені в постановах від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 31.05.2019 у справі № 810/328/18, від 04.06.2019 у справі № 815/5049/17, від 28.06.2023 у справі № 757/48467/21, від 13.04.2023 у справі № 947/26777/19, від 20.01.2023 у справі № 465/6147/18, від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19, від 30.11.2022 у справі № 725/486/22, постанові Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 у справі № 826/1256/17.
5.50. Скаржник із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені в зазначених постановах, наголошує на тому, що оголошення, розміщене на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України, є належним способом повідомлення зацікавлених осіб про розгляд скарги. За доводами скаржника, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України не є достатнім способом повідомлення позивача про розгляд скарги. Тому, на думку скаржника, є помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що Міністерство юстиції України не виконало свого обов'язку щодо забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення їх про розгляд скарги.
5.51. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржника, зазначає, що відповідно до пункту 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Міністерство юстиції України чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін'юсту та додатково одним із таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел); 2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
5.52. Отже, Верховний Суд зазначає, що на Міністерство юстиції України чи відповідний територіальний орган покладено обов'язок, крім розміщення оголошення на офіційному вебсайті Мін'юсту, додатково повідомити заінтересовану особу про розгляд скарги не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті.
5.53. За змістом пункту 12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Міністерством юстиції України чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.
5.54. Таким чином, приписами зазначеного Порядку встановлено не право, а обов'язок Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу під час розгляду скарги повідомити суб'єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком способів.
5.55. Повідомлення має на меті не лише проінформувати їх про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані, тобто, щоб всі заінтересовані особи у розгляді вказаної скарги були "почуті".
5.56. Належне повідомлення всіх осіб, яких стосується скарга, призначена до розгляду на засіданні колегії Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу, сприяє належному виконанню нею своїх функцій та має істотне значення для вирішення скарги.
5.57. Таким чином, на Міністерство юстиції України чи відповідний територіальний орган покладено обов'язок забезпечити участь заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення з метою реалізації їхнього права на захист, подання відповідних пояснень.
5.58. Неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови, якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням; це порушення ставить під сумнів безсторонність (неупередженість), повноту перевірки та обґрунтованість рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 910/10622/23, від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17.
5.59. Неприбуття лише належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому, якщо на засідання не прибула особа, яку належним чином не повідомили, то це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем колегії Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 910/10622/23, від 23.03.2021 у справі № 480/388/19.
5.60. Установивши, що скаржника, суб'єкта, дії якого оскаржуються, або інших заінтересованих осіб не повідомлено про час та місце розгляду скарги або їм (суб'єкту, дії якого оскаржуються та заінтересованим особам) не надіслано скарги, колегія Міністерства юстиції України чи відповідний територіальний орган не має законних підстав розглядати скаргу по суті. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 910/10622/23, від 27.05.2021 у справі №420/4037/20.
5.61. Водночас колегія суддів ураховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 910/10622/23, від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, про те, що основним обов'язковим способом повідомлення про розгляд скарги є розміщення Міністерством юстиції України чи його територіальним органом відповідного оголошення на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України. Натомість надсилання повідомлення про розгляд скарги телефонограмою або засобами електронної пошти є додатковими способами повідомлення, які відповідно до вимог Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції є обов'язковими для Міністерства юстиції України чи його територіальних органів лише в разі, якщо номер телефону, адреса електронної пошти осіб, зазначених у пункті 10 цього Порядку, вказані в скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлені заінтересованою особою або встановлені з інших офіційних джерел.
5.62. Отже, додатковий спосіб повідомлення про розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється Міністерством юстиції України чи відповідним територіальним органом особи виключно за наявності у них відомостей про номер телефону / адресу електронної пошти, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлених заінтересованою особою або встановлених з інших офіційних джерел. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.10.2024 у справі № 910/10622/23, від 16.03.2023 у справі № 910/574/22.
5.63. З урахуванням викладеного обґрунтованими є доводи скаржника щодо помилковості висновків господарських судів попередніх інстанцій про те, що розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України не є достатнім способом повідомлення позивача про розгляд скарги.
5.64. Разом із тим такі висновки господарських судів попередніх інстанцій у цьому випадку не призвели до неправильного вирішення спору в цій справі, оскільки, як установили господарські суди, з повідомлення, розміщеного на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, неможливо встановити, коли саме було розміщено таке повідомлення. Водночас, як уже зазначалося, відповідно до пункту 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції Міністерство юстиції України чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам про час і місце засідання колегії.
5.65. Тому колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди неправильно застосували пункти 10, 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції та не врахували висновки Верховного Суду щодо належного способу повідомлення Міністерством юстиції України заінтересованих осіб про розгляд скарги у сфері державної реєстрації, викладені в постановах від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, від 06.06.2018 у справі № 804/2296/17, від 31.05.2019 у справі № 810/328/18, від 04.06.2019 у справі № 815/5049/17, від 28.06.2023 у справі № 757/48467/21, від 13.04.2023 у справі № 947/26777/19, від 20.01.2023 у справі № 465/6147/18, від 30.11.2022 у справі № 759/14068/19, від 30.11.2022 у справі № 725/486/22, оскільки висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.
5.66. Верховний Суд також вважає необґрунтованим посилання Міністерства юстиції України на неврахування судами висновків, викладених у постанові Вищого адміністративного суду України від 12.12.2017 у справі № 826/1256/17, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому Верховний Суд зазначає, що згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.67. Крім того, Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки Верховного Суду щодо стандартів доказування, викладені в постановах від 20.03.2023 у справі № 640/9782/21, від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, оскільки висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.
5.68. Водночас колегія суддів зазначає, що зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що господарські суди попередніх інстанцій із дотриманням вимог процесуального законодавства здійснили оцінку доказів та встановили обставини справи на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів. При цьому господарські суди не порушили принципи та стандарти доказування.
5.69. Верховний Суд також визнає необґрунтованим доводи скаржника про те, що господарські суди безпідставно проігнорували принцип "jura novit curia" ("суд знає закони") та не врахували висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц, від 05.02.2020 у справі № 924/196/19, від 30.01.2020 у справі № 904/1093/19, від 20.01.2020 у справі № 902/803/17, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, оскільки господарські суди попередніх інстанцій не порушили принцип jura novit curia ("суд знає закони"). При цьому зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди забезпечили право учасникам справи на справедливий суд і дотрималися принципу змагальності та рівності сторін. Тому колегія суддів зазначає, що висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.
5.70. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.71. Міністерство юстиції України вважає, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 14, частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, пункту 7 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 3 пункту 3, абзацу 7 пункту 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, щодо питання про необхідність установлення всіх обставин справи, зокрема, про наявність повноважень у осіб на звернення зі скаргою у сфері державної реєстрації та щодо права на відкликання такої скарги.
5.72. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.73. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питання застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
5.74. При касаційному оскарженні судових рішень із підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 908/3321/23, від 25.02.2025 у справі № 903/622/24, від 04.02.2025 у справі № 909/996/22.
5.75. Крім того, в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 906/446/23, від 08.08.2024 у справі № 906/497/23, від 19.03.2024 у справі № 910/6141/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22.
5.76. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржника, зазначає, що відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
5.77. Частиною 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
5.78. Пунктом 7 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга подана особою, яка не має на це повноважень.
5.79. Згідно з абзацом 7 пункту 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, Міністерство юстиції України чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме подання скарги особою, яка не має на це повноважень.
5.80. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. Для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам.
5.81. Водночас, як установили господарські суди попередніх інстанцій, 16.06.2021 відбулися загальні збори ОСББ "Червонозоряний, 4-В" (відповідно до рішення загальних зборів ОСББ "Червонозоряний, 4-В" від 14.07.2021 змінено найменування на ОСББ "Лобановського, 4-В"), на яких прийняті рішення, оформлені протоколом загальних зборів від 16.06.2021 № 16/06-21, зокрема, про: відкликання та припинення повноважень голови правління об'єднання, діючого складу правління та ревізійної комісії; обрання нового складу правління об'єднання: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та ревізійної комісії; затвердження Статуту об'єднання в новій редакції.
5.82. Господарські суди зазначили, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі № 910/21303/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 та постановою Верховного Суду від 07.12.2022, задоволено позов ОСББ "Лобановського, 4-В" про визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 03.12.2021 № 4323/5 "Про задоволення скарги".
5.83. Як зазначили суди, в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі № 910/21303/21 установлено, що 22.06.2021 приватний нотаріус Тверська І. В. здійснила реєстраційну дію № 1000731070007024897 щодо ОСББ "Червонозоряний, 4-В", якою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змінила керівника на ОСОБА_11 та зареєструвала Статут позивача в новій редакції. Господарські суди зазначили, що факт правомірності реєстраційної дії 22.06.2021, проведеної приватним нотаріусом Тверською І. В., підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі № 910/21303/21, яке набрало законної сили.
5.84. З урахуванням наведеного суди виснували, що особи, які підписали та подали 08.07.2021 скаргу від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" до Міністерства юстиції України на рішення від 27.04.2021 № 57874975, від 27.04.2021 № 57890989, від 28.04.2021 № 57920997, від 28.04.2021 № 57923371, від 12.06.2021 № 58715694, від 13.06.2021 № 58716253, від 14.06.2021 № 58741319, від 02.07.2021 № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Черток І. В., не мали повноважень діяти від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В". Оскільки скарга, яка подана 08.07.2021 до Міністерства юстиції України, була підписана від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" членами правління: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які не мали на це повноважень, то, за висновками господарських судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України повинно було відмовити в задоволенні цієї скарги.
5.85. Верховний Суд зазначає, що судове рішення у справі № 910/21303/21, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів.
5.86. Таким чином, факт правомірності реєстраційної дії, проведеної 22.06.2021 приватним нотаріусом Тверською І. В. щодо ОСББ "Червонозоряний, 4-В" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1000731070007024897, якою змінено керівника та зареєстровано Статут у новій редакції, підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2022 у справі № 910/21303/21, яке набрало законної сили.
5.87. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 7 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга подана особою, яка не має на це повноважень.
5.88. Оскільки, за встановленими судами обставинами справи, скарга, яка подана 08.07.2021 до Міністерства юстиції України, була підписана від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В" членами правління: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які не мали на це повноважень, то господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що Міністерство юстиції України повинно було відмовити в задоволенні цієї скарги.
5.89. Крім того, як установили господарські суди, 22.07.2021 голова правління ОСББ "Лобановського, 4-В" ОСОБА_11 подав до Міністерства юстиції України заяву від 21.07.2021 № 82 про залишення скарги ОСББ "Червонозоряний, 4-В", поданої 08.07.2021, без розгляду. У цій заяві ОСББ "Лобановського, 4-В" зазначало про прийняття рішень щодо припинення всіх довіреностей та розірвання всіх договорів, які пов'язані з представництвом інтересів ОСББ "Червонозоряний, 4-В". ОСББ "Лобановського, 4-В" також у скарзі зазначало, що не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до Міністерства юстиції України щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І. В., стосовно нежитлового приміщення № 178.
5.90. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що заява ОСББ "Лобановського, 4-В" від 21.07.2021 № 82 про залишення без розгляду скарги ОСББ "Червонозоряний, 4-В", поданої 08.07.2021, була отримана Міністерством юстиції України 22.07.2021.
5.91. Верховний Суд зазначає, що відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Міністерством юстиції України чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.
5.92. З урахуванням наведених обставин господарські суди попередніх інстанцій правильно виснували, що Міністерство юстиції України з порушенням абзацу 3 пункту 3 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції не повернуло скаргу без розгляду, а продовжило її розгляд по суті.
5.93. Таким чином, за результатами розгляду цієї справи Верховний Суд не встановив, а скаржник не довів порушення та неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій частини 1 статті 14, частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, пункту 7 частини 8 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", абзацу 3 пункту 3, абзацу 7 пункту 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України.
5.94. При цьому зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що суди встановили всі обставини справи, зокрема, щодо відсутності повноважень у осіб на звернення зі скаргою у сфері державної реєстрації.
5.95. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій із цих підстав.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.96. На думку Міністерства юстиції України, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неповно з'ясували обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення.
5.97. Колегія суддів визнає необґрунтованими такі доводи скаржника, оскільки господарські суди попередніх інстанцій із дотриманням вимог процесуального законодавства здійснили оцінку доказів та встановили обставини справи на підставі належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів.
5.98. Крім того, Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.99. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.100. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.101. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів чи неповне з'ясування обставин справи за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2025 у справі № 924/216/25, від 27.05.2025 у справі № 914/3670/21, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 13.06.2024 у справі № 906/392/23, від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.
5.102. При цьому скаржник вважає, що суди безпідставно не залучили до участі у справі № 910/10388/23 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
5.103. Верховний Суд не може взяти до уваги такі доводи скаржника, оскільки, за встановленими судами обставинами справи, скарга, яка подана 08.07.2021 до Міністерства юстиції України, була підписана від імені ОСББ "Червонозоряний, 4-В", яке є одним із відповідачів у цій справі. При цьому скаржник, наголошуючи на тому, що суди помилково не залучили до участі у справі № 910/10388/23 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , не зазначає, яких прав, інтересів чи обов'язків цих осіб стосуються ухвалені в цій справі судові рішення.
5.104. Водночас Верховний Суд визнає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що ОСББ "Лобановського, 4-В" є неналежним відповідачем у справі № 910/10388/23, з огляду на таке.
5.105. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.09.2025 у справі № 910/2546/22 дійшла висновків, які колегія суддів ураховує, про те, що Міністерство юстиції України не може бути єдиним відповідачем у цьому випадку, незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про речові права.
5.106. Разом із тим висновки господарських судів про те, що ОСББ "Лобановського, 4-В" є неналежним відповідачем у справі № 910/10388/23, в цьому випадку не призвели до неправильного вирішення спору в цій справі.
5.107. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій із цих підстав.
5.108. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.109. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5.110 Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 910/10388/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак