11 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 758/5941/20
Судді Верховного Суду Вронської Г.О.
у справі № 758/5941/20
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1
про стягнення 15 749 729,36 доларів США
1. Верховний Суд, за результатами розгляду касаційної скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про стягнення 15 749 729,36 доларів США, касаційну скаргу задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 758/5941/20 скасував, а справу № 758/5941/20 передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
2. Верховний Суд у постанові від 11.11.2025 у цій справі №758/5941/20 вказав, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, допустив порушення положень частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а саме: дійшовши помилкового висновку про те, що вироком суду у кримінальній справі встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди внаслідок її протиправних дій, суд апеляційної інстанції самостійно не встановлював наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди.
3. Не можу погодитися з наведеними висновками Верховного Суду з огляду на таке.
4. Виходячи зі змісту положень статті 1166 Цивільного кодексу України при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
5. Таким чином, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
6. Отже, відповідно до змісту частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
7. Водночас відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
8. Під час розгляду цієї справи № 758/5941/20 судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у кримінальній справі №758/7786/17 за результатом розгляду кримінального провадження №1-кп/758/535/17 (справа №758/7786/17, кримінальне провадження під час досудового розслідування №12016000000000008) відносно ОСОБА_1 затверджено угоду від 09 червня 2017 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості. Вироком, який набрав законної сили, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
9. Проаналізувавши вказаний вирок в сукупності з наявними у матеріалах цієї справи доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт наявності та неправомірність поведінки заподіювача шкоди шляхом вчинення службової недбалості, що завдало шкоди державі у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США є встановленим у вироку суду у КП та додатковому доведенню не підлягає, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди внаслідок її протиправних дій.
10. Як видно з тексту оскаржуваної постанови від 10.06.2025, суд апеляційної інстанції преюдиційного значення надав саме факту неправомірності поведінки заподіювача шкоди та факту завдання шкоди у встановленій сумі, що були встановлені у вироку.
11. Вказане повністю відповідає приписам частини 6 статті 75 ГПК України та свідчить про встановлення таких елементів складу цивільного правопорушення, як неправомірність поведінки та настання шкоди.
12. Водночас висновку про те, що саме вироком була встановлена наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням Відповідачки та шкідливими наслідками у вигляді завдання шкоди, постанова суду апеляційної інстанції не містить. З постанови суду апеляційної інстанції не вбачається, що преюдиційного значення надано встановленню саме вироком причинно-наслідкового зв'язку між діянням Відповідачки та завданою шкодою. Навпаки, текст оскаржуваної постанови від 10.06.2025 свідчить, що висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діянням та наслідками дійшов саме суд апеляційної інстанції в результаті дослідження та оцінки наявних у справі доказів.
13. За таких обставин, на мою думку, немає підстав стверджувати про порушення судом апеляційної інстанції положень частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
14. Також відсутні підстави для висновку про те, що суд апеляційної інстанції не встановлював наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди.
15. З урахуванням зазначеного, на мою думку, відсутні підстави для скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 та передання справи № 758/5941/20 на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі №758/5941/20 слід було залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Суддя Г. Вронська