25 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12661/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Дуб С.І.,
представників учасників справи:
від позивача: Мазій В.С.,
від відповідача: Коваль Л.Л.,
від третьої особи: Цуканова С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк»
на рішення Господарського суду міста Києва (Спичак О.М.)
від 15.01.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М., Суліма В.В.)
від 01.05.2025 (повний текст складений 14.05.2025)
у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Промінвестбанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст позовних вимог
1. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Промінвестбанк" (далі - Відповідач, Скаржник), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа), у якому просить зобов'язати Відповідача включити шляхом внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів кредиторські вимоги Позивача на загальну суму 369 769,54 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є кредитором Відповідача на підставі укладених договорів про надання послуг з постачання теплової енергії, гарячої води та централізованого опалення, а також виконавчих документів, виданих за рішеннями судів. Вимоги Позивача були пред'явлені в межах процедури ліквідації Відповідача, але частково відхилені уповноваженою особою ФГВФО з мотивів неналежного оформлення заяви кредитора, зокрема відсутності підтвердження повноважень підписанта. Позивач стверджує, що така відмова є необґрунтованою, оскільки повноваження представника були підтверджені належними доказами, а вимоги відповідають нормам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 позов задоволено частково: зобов'язано Відповідача в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку включити шляхом внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів кредиторські вимоги Позивача на загальну суму 157 941,48 грн; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 1 293,36 грн.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кредиторські вимоги Позивача на суму 157 941,48 грн підтверджені виконавчими документами та пред'явлені в межах 30-денного строку з дня опублікування інформації про ліквідацію Відповідача (опубліковано 25.02.2022). Суд дійшов висновку, що повноваження начальника юридичного департаменту Позивача на підписання заяви про кредиторські вимоги випливають зі статуту та посадової інструкції, що є достатнім для акцепту вимог відповідно до статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції від 21.08.2017 №3711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2017 за №1104/30972 (далі - Положення №3711). У решті вимог відмовлено через відсутність доказів їх обґрунтованості.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам; суд першої інстанції правильно оцінив докази щодо повноважень представника Позивача (статут, посадова інструкція, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР)); відсутні порушення норм матеріального права, зокрема Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції іншого учасника справи
7. 04 червня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми «Електронний суд» подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить:
- поновити пропущений строк на касаційне оскарження;
- зупинити виконання судових рішень у справі №910/12661/24 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку;
- задовольнити касаційну скаргу;
- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 повністю;
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 в частині задоволення вимог Позивача та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог;
- в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
8. У касаційній скарзі Скаржник, посилаючись на положення пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права.
9. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник вказує, що задоволення судами попередніх інстанцій у цій справі вимог Позивача в частині внесення змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів щодо включення вимог в частині нарахувань, здійснених після початку процедури ліквідації банку, суперечить вимогам частин другої, п'ятої статті 45, частини третьої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 1 розділу ІІІ Положення №3711, що свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій вказаних норм без урахування висновків Верховного Суду, викладених у:
- постанові Верховного Суду від 19.11.2024 у справі №910/3679/24 - стосовного того, що строк виконання усіх грошових зобов'язань банку настає з дня початку процедури його ліквідації. Відповідно, грошове зобов'язання має існувати на момент початку процедури ліквідації банку. Жодні додаткові зобов'язання після початку процедури ліквідації, крім витрат, що безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури, не виникають. З метою реалізації вимог статей 29, 45, 46, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" розроблено Положення №3711, яке регулює процедури, що виникають в процесі виконання дій щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору, віднесення вимог кредиторів до певної черги, відхилення вимог кредиторів у разі непідтвердження їх фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також порядок задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується;
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16 щодо того, що відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора - юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
10. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень частини п'ятої статті 45, пункту 4 частини першої статті 48, частин другої, третьої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 1 розділу ІІ Положення №3711 та частину другу статті 4 ГПК України, щодо неналежного оформлення кредитором заяви з кредиторськими вимогами (заявою про внесення змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів), що є передумовою для розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії по включенню до Реєстру. Механізм розгляду кредиторської вимоги передбачає вчинення належним чином дій не тільки Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку та Фондом, а й певний порядок пред'явлення кредиторської вимоги кредитором, тому за відсутності належним чином оформленого звернення кредитора до банку у стані ліквідації, зокрема, підписання заяви з кредиторськими вимогами особою, чиї повноваження на представництво належним чином не підтверджені, Скаржник вважає, що відсутнє порушене право Позивача, а тому є необхідність у формуванні Верховним Судом висновку щодо порушеного питання.
11. 11 серпня 2025 року Позивач через підсистему "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення, стверджуючи, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права; повноваження підписанта заяви були підтверджені статутом, посадовою інструкцією та витягом з ЄДР, що є достатніми доказами відповідно до норм законодавства; висновки Верховного Суду, на які посилається Скаржник, не стосуються подібних правовідносин; відсутні підстави для відступу від висновків чи формування нового висновку, оскільки спірні правовідносини регулюються чинною практикою. Позивач наголошує, що заява про кредиторські вимоги була підписана уповноваженою особою, повноваження якої випливають зі статуту підприємства, і це відповідає нормам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення №3711; суди правильно оцінили докази, а вимоги про включення до реєстру є обґрунтованими.
12. 13 серпня 2025 року Третя особа подала відзив на касаційну скаргу, у якому повністю підтримує доводи Скаржника, посилаючись на норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення №3711 щодо обов'язкового підтвердження повноважень кредитора; стверджує, що суди не врахували висновків Верховного Суду щодо спеціального регулювання ліквідації банків; зазначає, що процедура ліквідації ПАТ "Промінвестбанк" розпочата 25.02.2022 на підставі постанови НБУ №90-рш/БТ та рішення ФГВФО №130, і вимоги кредиторів повинні пред'являтися з додержанням формальних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
13. 11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (новий кредитор) укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб (споживачі) щодо виконання ними зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
14. Відповідно до п. 1.2 Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.
15. Згідно з п. 1.3 Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього договору у в'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку №1 та у Додатку №2 до цього Договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов'язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов'язані з отриманням борг та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов'язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню із споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
16. Відповідно до Додатку №2 до Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 позивач набув право вимоги заборгованості за надані AT "К.Енерго" до 01.05.2018 ПАТ "Промінвестбанк" послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень банку за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 32 В (особовий рахунок № 081015202440100 ) у розмірі 8202,03 грн.
17. AT "К.Енерго" не надано документів, що обґрунтовують нарахування відповідачу вартості послуги з централізованого опалення сумою 136711,10 грн. та вартості послуги з централізованого постачання гарячої води сумою 7783,49 грн., у зв'язку з чим, керуючись положеннями Договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 та Кодексу України з процедур банкрутства, позивач пред'явив грошові вимоги у справі про банкрутство AT "К.Енерго" про компенсацію непідтвердженої заборгованості ПАТ "Промінвестбанк", які були визнані судом.
18. За таких обставин, у листопаді 2023 року позивачем здійснено коригування (у бік зменшення) боргу ПАТ "Промінвестбанк", у зв'язку з чим заборгованість банку за послуги з централізованого постачання гарячої води (до 01.05.2018) до нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Зодчих, 32 В (особовий рахунок № 081015202440100 ), право вимоги якої Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" набуло за Договором №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018, складає 418,54 грн.
19. З 01.05.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" здійснює постачання теплової енергії споживачам у місті Києві.
20. ПАТ "Промінвестбанк" з 15.12.2020 є власником нежитлових приміщень № 104, № 105, № 106 загальною площею 956 кв.м. за адресою: м. Київ, просп. Лобановського Валерія, 14, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
21. Нежитлові приміщення за вказаною адресою під'єднані до внутрішньо-будинкової системи теплопостачання, а отже, ПАТ "Промінвестбанк", як власник відповідного нерухомого майна, є споживачем теплової енергії.
22. Письмовий договір між позивачем та відповідачем не укладено.
23. На підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку № 14 по просп. Валерія Лобановського у м. Києві позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії корінців нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону.
24. Будинок №14 по просп. Валерія Лобановського у місті Києві оснащений вузлом комерційного обліку на потреби опалення, що підтверджується актом про готовність вузла комерційного обліку до роботи.
25. У нежитловому приміщенні відповідача засоби обліку відсутні.
26. Відомості реєстрації параметрів теплоспоживання, що підтверджують правомірний факт обліку теплової енергії відповідачу за спірний період, надавались позивачу управителем багатоквартирного будинку №14 по просп. Валерія Лобановського у місті Києві - ЖЕК- 906 КП "Чоколівське" Солом'янської РДА.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
27. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального.
28. Засади касаційного провадження визначені статтею 287 ГПК України, відповідно до якої підставою касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в випадках, передбачених пунктами 1-4 частини другої цієї статті.
29. Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України: застосуванням норм права без урахування висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах та відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
30. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови про відступлення від такого висновку.
31. Обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 19.11.2024 у справі №910/3679/24 та Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, стверджуючи, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо:
- настання строку виконання всіх грошових зобов'язань банку з дня початку ліквідації та неможливості виникнення нових зобов'язань після цього, крім витрат на ліквідацію (справа №910/3679/24);
- спеціальної процедури пред'явлення вимог кредиторів у ліквідації банку, що виключає задоволення вимог поза межами цієї процедури (справа №910/23398/16).
32. Водночас, аналіз зазначених постанов свідчить, що вони стосуються питань строку виконання зобов'язань та черговості задоволення вимог кредиторів, а не оцінки достатності статутних документів чи посадових інструкцій для підтвердження повноважень підписанта заяви кредитора.
33. Так, у справі №910/3679/24 розглядалися вимоги акціонерного товариства до банку в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку про визнання протиправною відмови уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку щодо акцептування вимоги кредитора на суму 148 275,00 грн за банківською гарантією, визнання позивача кредитором банку із вимогою за гарантією, зобов'язання уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку внести зміни до акцептованого реєстру вимог кредиторів банку шляхом включення товариства із сумою кредиторських вимог 148 275,00 грн (сума гарантії) до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Верховний Суд у цій справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що зобов'язання банку перед товариством виникло після фактичного звернення позивача до банку з вимогою про сплату суми за банківською гарантією (14.10.2022), тобто після початку процедури його ліквідації (22.07.2022).
34. Предметом розгляду у справі №910/23398/16 були вимоги фізичної особи - підприємця до банку про стягнення суми банківського вкладу та залишку коштів на рахунку. За обставини вказаної справи відповідач, усупереч умовам укладених з позивачем договорів, не виконав свого обов'язку щодо повернення грошових коштів, розміщених на рахунках ФОП. Рішеннями судів обох інстанцій, залишеними без змін постановою Вищого господарського суду України, у задоволенні позову у вказаній справі відмовлено через перебування банку на час розгляду справи в суді першої інстанції у процедурі ліквідації, що зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків: виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, передбаченого приписами частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16 у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця про перегляд постанови Вищого господарського суду України у справі відмовлено та викладено висновок, що згідно з системним аналізом норм пункту 6 статті 2, пункту 16 статті 2, підпунктів 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації, вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються. При цьому кошти за вкладами, строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку, виплачуються в межах граничної суми відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедурою.
35. Отже, правовідносини в цих справах №910/3679/24 та №910/23398/16 не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки не стосуються безпосередньо вимог до оформлення заяви кредитора за Положенням №3711.
36. Крім того Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.04.2024 по справі № 916/101/23).
37. З аналізу постанови від 19.11.2024 у справі № 910/3679/24 вбачається, що зазначена постанова не містить висновків щодо застосування норми права, застосованої судом апеляційної інстанції у справі, що розглядається, у подібних правовідносинах.
38. Щодо посилання Скаржника на неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, слід зазначити, що суди попередніх інстанцій у цій справі посилаються на зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду в оскаржуваних рішеннях, а висновки судів обох інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/23398/16.
39. Отже, доводи Скаржника на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження.
40. Щодо пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин п'ятої статті 45, пункту 4 частини першої статті 48, частин другої, третьої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пункту 1 розділу ІІ Положення №3711 у контексті належного оформлення заяви кредитора, зокрема щодо підтвердження повноважень підписанта.
41. Проте, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали, що подана Позивачем заява про кредиторські вимоги відповідає вимогам статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 1 розділу ІІ Положення №3711. Зокрема, кредиторська вимога підписанта представником К.О. Лопатіним (керівником структурного підрозділу), з долученням відповідних документів. Ці документи є достатніми для підтвердження права підписанта представляти інтереси юридичної особи без додаткової довіреності, що узгоджується з нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення №3711. Суди першої та апеляційної інстанцій належно оцінили ці докази відповідно до статей 73, 74, 86 ГПК України, дійшовши висновку про правомірність включення вимог на суму 157 941,48 грн до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Таким чином, твердження Скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо спірного питання є безпідставним, оскільки суди попередніх інстанцій застосували норми права з урахуванням усталеної практики, а необхідність формування нового висновку відсутня.
42. Згідно зі статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кредитор пред'являє вимоги до банку в ліквідації протягом 30 днів з дня опублікування інформації про ліквідацію. Положення №3711 (пункти 1, 6 розділ ІІ) вимагає, щоб заява кредитора містила докази повноважень підписанта. Суди встановили, що заява Позивача пред'явлена вчасно (в межах строку з 25.02.2022), а повноваження представника Позивача підтверджені. Докази, надані Позивачем, є достатніми, і суди правильно оцінили їх відповідно до статей 73-74, 86 ГПК України.
43. Доводи Скаржника про неналежне оформлення заяви не спростовують висновків судів, оскільки не містять посилань на конкретні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення обставин (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України не заявлений). Третя особа підтримує Скаржника, але її аргументи зводяться до загальних посилань на Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» без спростування доказів Позивача.
44. Інші доводи Скаржника про невідповідність висновків судів обставинам справи переважно зводяться до переоцінки доказів, однак суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
45. Верховний Суд зауважує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржник у цій справі аргументовано не довів.
46. Твердження Скаржника про порушення норм статей 86, 236 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду відхиляються, оскільки загальні вказівки про застосування норм процесуального права (щодо доказування, законності й обґрунтованості судового рішення тощо) є універсальними та мають застосовуватися з урахуванням конкретних обставин справи. Подібна за змістом позиція наведена у постановах Верховного Суду від 25.03.2025 у справі №911/3313/23, від 27.05.2025 у справі №910/6311/24.
47. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
48. Отже, здійснивши розгляд справи по суті, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права, яке б могло слугувати підставою для скасування ухвалених рішень.
49. Скаржник не довів наявності підстав для відступу від висновків Верховного Суду чи формування нового висновку, оскільки спірні правовідносини регулюються існуючою практикою, зокрема щодо визнання статутних документів достатніми для підтвердження повноважень представника кредитора.
50. Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: правову та фактичну складність справи; поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінку органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (рішення в справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, заява №17185/02, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, заява №36655/02, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, заява №19567/02, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004, заява №62771/00).
51. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
52. Суд зазначає, що ця справа розглянута в межах розумного строку з урахуванням дати надходження матеріалів справи до Верховного Суду та перебування головуючої судді у відпустці.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
54. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
55. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
56. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 у справі №910/12661/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Кролевець
В. Студенець