Рішення від 20.11.2025 по справі 922/1733/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1733/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "-Квадро-", м. Первомайський Харківської обл.

до 1. Олексіївської сільської ради, с. Олексіївка Лозівського р-ну Харківської обл. , 2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, місто Харків 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЄВИД АГРО", Харківська область, Лозівський р-н, село Веселе (Смирнівська с/рада)(з)

про визнання протиправними дій та визнання недійсними та скасування торгів

за участю представників:

позивача - Пальчик О.О.; Гончаренко В.В.

відповідача (Олексіївської сільської ради) - не з'явився

відповідача (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) - Чернявського А.В.

відповідача - (ТОВ " Краєвид Агро") - Бардакової А.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "-Квадро-" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 19 травня 2025 року з позовною заявою про (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (вх. № 13873 від 11 червня 2025 року)), а саме:

- визнання протиправними дії Олексіївської сільської ради (код ЄДРПОУ 04398519) з проведення земельних торгів (у формі електронного аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим 6324585500:15:000:0023, лот №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753c1cf276ec7d70;

- визнання недійсними та скасувати земельні торги (у формі електронного аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим 6324585500:15:000:0023, лот №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753c1cf276ec7d70;

- визнання недійсним Договір оренди землі від 14.05.2025 р., укладений між Олексіївською сільською радою та ТОВ "КРАЄВИД АГРО" (код ЄДРПОУ 34174009);

- скасування Розпорядження про надання згоди на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,5000 га, на підставі якого було розроблено відповідний Проект землеустрою та сформовано земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023;

- скасування Розпорядження про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023;

- скасування державної реєстрацію земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача суму судового збору.

08 липня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про внесення змін у склад учасників справи (вх. № 15952), а саме: залучення переможця електронних земельних торгів - ТОВ "КРАЄВИД АГРО" в якості співвідповідача, а не третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Позивач обґрунтовує таке клопотання тим, що предметом позовних вимог у даній справі є, зокрема, визнання недійсними результатів електронних земельних торгів та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою від 10.07.2025 задоволено заяву Позивача про внесення змін у склад учасників справи (вх. № 15952 від 08.07.2025 року), залучено ТОВ "КРАЄВИД АГРО" в якості співвідповідача у справі № 922/1733/25. Також судом розпочато розгляд справи № 922/1733/25 спочатку та призначено підготовче засідання на 24.07.2025 року об 11:45.

Судом постановлено 24.07.2025 ухвалу, де зазначено, що підготовче засідання, яке було призначене на 24.07.2025, не проводилось, слухання справи не відбулося, у зв'язку з ворожими обстрілами рф авіабомби КАБ по місту Харкову, на підставі чого суд повідомляє, що підготовче засідання у справі відбудеться 31 липня 2025 року о(б) 11:45 год.

У підготовчому засіданні (31.07.2025) підтримано подану 24.07.2025 заяву (вх. №17147) про зміну предмету позову, де просить суд розглянути позовні вимоги в наступній редакції (з урахуванням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, викладених в позовній заяві):

1. Визнати протиправними дії Олексіївської сільської ради (код ЄДРПОУ 04398519) з проведення земельних торгів (у формі електронного аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, лот №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753c1cf276ec7d70.

2. Визнати недійсними та скасувати земельні торги (у формі електронного аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, лот №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753c1cf276ec7d70.

3. Визнати недійсним Договір оренди землі від 14.05.2025 р., укладений між Олексіївською сільською радою та ТОВ "КРАЄВИД АГРО" (код ЄДРПОУ 34174009), щодо земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023.

4. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023.

5. Стягнути пропорційно з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «-КВАДРО-» (код ЄДРПОУ 34210990) сплачений судовий збір.

Ухвалою від 31.07.2025 судом прийнято заяву про зміну предмету позову (вх. № 17147 від 24 липня 2025 року) до розгляду, а підготовче засідання відкладено на 28 серпня 2025 року о 12:30.

Ухвалою від 28.08.2025 прийнято та долучено до матеріалів справи подані учасниками справи пояснення, заперечення, докази. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до "09" жовтня 2025 р., а підготовче засідання відкладено 11.09.2025 о 12:00. Також, судом задоволено частково клопотання (вх. №19654 від 27.08.2025) про визнання обов'язковою явки усіх учасників справи (їх представників) та визнати явку усіх учасників справи (їх представників) у підготовче засідання призначене на 11.09.2025 об 12:00 обов'язковою.

25.09.2025 судом постановлено ухвалу, у якій судом вирішено задовольнити усне клопотання представника Відповідача (ТОВ "Краєвид Агро") про витребування оригіналів письмових доказів - Договір оренди землі від 21.02.2014 разом із додатками, зобов'язано Позивача подати до суду оригінали письмових доказів - Договір оренди землі від 21.02.2014 разом із додатками на стадію дослідження доказів. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09 жовтня 2025 року о 11:45.

Ухвалою від 09.10.2025 було прийнято та долучено до матеріалів справи додаткові пояснення (вх.№ 23004 від 03.10.2025) з додатком та повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі відбудеться 23 жовтня 2025 року о(б) 12:45 год.

Судом здійснено належне повідомлення ухвалою від 23.10.2025 щодо обставин, які призвели до неможливості слухання справи, а саме про те, що судове засідання призначене на 23 жовтня 2025 року не відбулося з підстав відсутності електроенергії, а отже виникла неможливість проведення судових засідань з застосуванням технічних засобів фіксації судового засідання та неможливість проведення судового засідання з застосуванням відеоконференцзв'язку. З таких підстав суд зазначає, що судове засідання у справі відбудеться 06 листопада 2025 року о(б) 12:45 год.

Ухвалою від 06.11.2025 учасники належним чином були повідомлені, що судове засідання у справі відбудеться 20 листопада 2025 року о(б) 11:45 год.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з у рахуванням поданих заяв про зміну предмету позову, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник Позивача у засіданнях та пояснення зазначає, що Позивач користується та продовжує користуватись земельною ділянкою з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 площею 29,7491 га з моменту її передачі Позивачеві відповідно до Договору оренди землі від 21.02.2014 року на земельну ділянку площею 29,7491 га.

Проте, порушення права Позивача сталося через спірну земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, яка фактично входить в межі земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0025 площею 29,7491 га, що підтверджується листом Відділу №3 Управління у Лозівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №83/433-21 від 17.08.2021 року, листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №11-20-14-8839/0/19-19 від 05.11.2019 року, а також постановою Верховного Суду (постанова від 08 квітня 2020 року у справі №520/2093/19).

Представник Відповідача Олексіївської сільської ради у судове засідання не з'явився. Про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача ГУ Держгеокадастру у Харківській області підтримує позицію, викладену ним у відзиві на позовну заяву, де відповідно до інформації наявної у ГУ Держгеокадастру у Харківській області та у відповідності до даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 розташована -Харківська область, Лозівський район (колишній Первомайський район), Михайлівська сільська рада, має цільове призначення 01.02 «Для ведення фермерського господарства», площа 13.5000 га, а також земельна ділянка з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 розташована - Харківська область, Лозівський район (колишній Первомайський район), Михайлівська сільська рада, має цільове призначення 01.01 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площа 15.9502 га. При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 на підставі договору оренди від 21.02.2014 перебуває у користуванні ТОВ «-КВАДРО-».

Відповідно до змісту договору оренди землі від 21.02.2014 року (укладений на строк 49 (сорок дев'ять) років), земельна ділянка з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 передається у строкове платне користуванні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів) на території Михайлівської сільською ради Первомайського району Харківської області площею 29,7491 га (землі сільськогосподарського призначення рілля).

Представник Відповідача ТОВ " Краєвид Агро" у судовому засіданні просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, у випадку встановлення судом порушення прав та інтересів Позивача - застосувати наслідки спливу позовної давності за позовними вимогами про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У своїх запереченнях посилається про відсутність обставин та посилань з боку Позивача щодо наявність будь-якої із визначених частиною 2 статті 134 ЗК України підстав, які свідчили б про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 не підлягає продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах). Своє обґрунтування посилається на відповідь Олексіївської сільської ради від 14.04.2025 року за вих. № 03-34/1007 за результатом розгляду листа ТОВ «-КВАДРО-», де повідомлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, земельна ділянка за кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га сформована як самостійна. Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 30-ОТГ від 14.12.2020 року «Про передачу земельних ділянок у комунальну власність», згідно з Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, передана Олексіївській сільській раді. Виходячи з відомостей Державного реєстру речових прав, станом на 14.04.2025 року земельні ділянка вільна від орендних відносин та правомірно виставлена на проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди. Крім того, Позивачем не надано доказів формування земельної ділянки за кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 саме за площею 29,7491 га, натомість матеріали справи та дані офіційних реєстрів свідчать, що площа такої земельної ділянки складає саме 15,9502 га. Відповідач стверджує, що жодні рішення, на які посилається Позивач у позові, не мають значення для встановлення предмету доказування у поточній справі - у справі № 9056/12/2070 взагалі не фігурують земельні ділянки за кадастровими номерами 6324585500:15:000:0025 чи 6324585500:15:000:0023. Відповідач посилається на те, що з боку Позивача відсутні пояснення стосовно того, що з 2017 по 2024 рік на земельну ділянку за кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, яка нібито є частиною земельної ділянки за кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 (що використовує Позивач), було зареєстровано право оренди і суборенди третіх осіб. Також, Відповідач звертає увагу, що земельні ділянки мають різне цільове призначення, а сума площ земельних ділянок не відповідає площі, яка вказана у договорі оренди землі, на який посилається Позивач, оскільки цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га - 01.02 Для ведення фермерського господарства, а цільове призначення земельної ділянки за кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 площею 15,9502 га - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

В силу приписів ст. 2, 4 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом. Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

З врахуванням вказаних приписів чинного законодавства та з огляду на фактичні обставини справи суд констатує, що вчинив всі необхідні та можливі заходи для належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання по даній справі, їм надана можливість скористатись своїми процесуальними правами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним законом процесуальні строки для звернення учасників справи із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Позивач звертаючись з позовом до господарського суду посилається на те, що відповідно до інформації на сайті https://prozorro.sale/auction/LRE001-UA-20250313- 36331/ Товариству з обмеженою відповідальністю «-КВАДРО-» стало відомо про здійснення Виконавчим комітетом Олексіївської сільської ради (код ЄДРПОУ: 44377675) (замовник) виставлення лоту №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753clcf276ec7d70 - продаж права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га для ведення фермерського господарства, що розташована за адресою: Харківська область Лозівський район на території Олексіївської сільської ради за межами села Одрадове. Проте, зазначений лот - земельна ділянка кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 - фактично та юридично знаходиться у користуванні ТОВ «-КВАДРО-», на підставі наступного.

26 квітня 2007 року Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області видане Розпорядження № 255, стосовно надання дозволу на розробку ТОВ «-КВАДРО-» проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності, зокрема, площею 29,7491 га (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення) - з метою надання її в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу Первомайської райдержадміністрації в межах Михайлівської сільської ради.

13.10.2010 року відповідно до Розпорядження Первомайської райдержадміністрації № 406 було затверджено Проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ «-КВАДРО-» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення (землі запасу та резервного фонду), розташованих за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради, зокрема, і щодо земельної ділянки площею 29,7491 га, та вирішено надати в оренду ТОВ «-КВАДРО-» земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку площею 29,7491 га.

27.09.2012 року Постановою Харківського окружного адміністративного суду у справі №2а-9056/12/2070, яка набрала законної сили 08.01.2013 р., зокрема, було зобов'язано Первомайську районну державну адміністрацію Харківської області вчинити дії щодо укладення з ТОВ «-КВАДРО-» договору оренди земельних ділянок державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради, в тому числі загальною площею 29,7491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «-Квадро-» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області №406 від 13.10.2010 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2013, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.07.2013 вказана Постанова Харківського окружного адміністративного суду залишена без змін.

21.02.2014 року на виконання рішення суду у справі № 2а-9056/12/2070 між ТОВ «-КВАДРО-» та Головним управлінням Держземагентства у Харківській області укладено Договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів) на території Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області. В оренду передається земельна ділянка кадастровий № 6324585500:15:000:0025, площею 29.7491 га, землі сільськогосподарського призначення (рілля). Строк дії Договору - 49 років.

До договору оренди землі від 21.02.2014 року, де в оренду передається земельна ділянка площею 29,7491 га, надано: - Схему розташування земельних ділянок в межах Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області; - Ситуаційну схему, експлікація земель в межах плану; - Акт погодження та закріплення меж земельної ділянки суб'єкта права користування з суміжними земельними ділянками, що розташовані в межах Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області від 07.03.2014 року; - Акт приймання-передачі від 07.03.2014 року земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 21.02.2014 року; - Розрахунок розміру орендної плати на земельну ділянку державної власності. (т.1 а.с. 21 - 37).

07.03.2014 року за актом приймання-передачі передано земельну ділянку (кадастровий № 6324585500:15:000:0025), загальною площею 29,7491 га сільськогосподарського призначення (ріллі) у користування ТОВ «-КВАДРО-» (т 1 а.с. 35).Таким чином, з 2014 року та станом на день звернення з позовом вказана земельна ділянка заходиться в обробітку ТОВ «-КВАДРО-», де Товариство сплачує відповідні податки.

Проте, Позивач у своїх вимогах зазначає, що в Державному земельному кадастрі наявна технічна помилка та визначено, що площа земельної ділянки за кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 становить 15,9502 га та наявна інша земельна ділянка кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га, продаж права оренди якої виставлено на аукціоні.

Позивач зазначає, що з 2018 року вчиняє всі належні та можливі дії з виправлення вказаної невідповідності та відновлення законних прав та інтересів Товариства.

16.10.2018 року ТОВ «-КВАДРО-» зверталось до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про виправлення технічної помилки щодо площі вищевказаної земельної ділянки з 15,9502 га на належну 29,7491 га, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами. Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було повідомлено про можливість вирішення даного питання лише в судовому порядку (лист від 12.11.2018 № 32-20-14-8286/0/19-18).

Також листом № 83/433-21 від 17.08.2021 року Управлінням у Лозівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було повідомлено ТОВ «-КВАДРО-» про те, що змінити площу та контури земельної ділянки з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 не вбачається можливим через те, що відповідно до даних Державного земельного кадастру вищезазначена земельна ділянка межує з земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га, яка входить в межі земельної ділянки площею 29,7491 га.

Товариство з обмеженою відповідальністю «-КВАДРО-» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просило суд:

1) визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, викладену в листі від 12.11.2018 № 32-20-14-8286/0/19-18, у виправленні помилки шляхом внесення змін щодо площі земельної ділянки з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025, розташованої на території Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області з 15,9502 га на 29,7491 га.;

2) зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області безоплатно виправити помилку шляхом внесення змін щодо площі земельної ділянки з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025, розташованої на території Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області, а саме:

- змінити зазначену в Державному земельному кадастрі площу земельної ділянки з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025, розташованої на території Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області, з 15,9502 га на 29,7491 га;

- змінити зазначені в Державному земельному кадастрі контури земельної ділянки з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025, розташованої на території Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області, площею 29,7491 га;

- змінити зазначене в Державному земельному кадастрі цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025, розташованої на території Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області, з 01 на А 01 01 (а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у відповідності до Класифікації видів цільового призначення земель).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №520/2093/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019, позов задоволено повністю.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області з судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №520/2093/19 і прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року по справ №520/2093/19 задоволено касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №520/2093/19- скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "-Квадро-" до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.

У зазначеній постанові Верховним судом було зазначено наступне:

«…23. За приписами ст. 37 вказаного Закону у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк - письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

24. Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державний земельний кадастр" порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

25. Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державний земельний кадастр" державний кадастровий реєстратор:

- здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;

- формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

- здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

- присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

- надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

- здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

- передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

26. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено "Порядок ведення Державного земельного кадастру" (далі - Порядок № 1051).

27. Згідно з п. 138 Порядку № 1051 помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 та перенесені до Державного земельного кадастру.

28. При цьому, норми п. 153 Порядку № 1051 визначають, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

29. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що визнанню наявності помилки та для набуття підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру передує процедура встановлення недостовірної інформації, у яку спочатку необхідно внести зміни.»

«… 33. З аналізу наведених норм вбачається, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування певної земельної ділянки.

У цьому випадку матеріали справи містять суперечливі документи щодо спірної земельної ділянки, зокрема технічну документацію та відомості Поземельної книги 2013 року на площу 15,9502 га та технічну документацію 2009 року, судові рішення, договір оренди на земельну ділянку площею 29,7491 га.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "-Квадро-" помилково вважає, що зазначення в Державному земельному кадастрі відомості щодо площі, конфігурації та цільового призначення є помилкою.

Позивач мав звертатися для внесення змін до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025, а також звертатися для внесення змін до Поземельної книги щодо інформації про земельну ділянку.

34. Разом з цим, Верховний Суд наголошує на такому.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки урегульовано п. 116-134 Порядку № 1051.

Так, згідно з п.116 Порядку № 151 внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, зазначених у п. 24 цього Порядку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги.

Відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення:

1) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

2) нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку відкрито Поземельну книгу;

3) змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, та/або нових (додаткових) відомостей про земельну ділянку (п.117 Порядку № 1051).

Внесення до Поземельної книги відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у п. 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання) (п.118 Порядку № 1051).».

«…37. У цій справі позивач звернувся до в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Саранчі В.І. зі зверненням про виправлення допущених помилок, додавши до звернення копію договору оренди, копію викопіювання та схеми розташування земельної ділянки, копію витягу з державного земельного кадастру, копію витягу з проекту землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025.

38. Товариством з обмеженою відповідальністю "-Квадро-" не було надано всіх необхідних документів для внесення змін до Поземельної книги і до відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025.

39. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що у цій справі вимоги позивача до відділу Держгеокадастру про зміну площі, конфігурації і коду цільового призначення вищевказаної земельної ділянки є не виправленням помилок у відомостях Державного земельного кадастру, як вважали суди попередніх інстанцій, а є внесенням змін до відповідних відомостей зареєстрованої земельної ділянки.»

З метою внесення змін до відповідних відомостей щодо зареєстрованої земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0025, а саме в частині її площі, яка становить 29,7491 га, ТОВ «-КВАДРО-» листом вих. № 12-08/01 від 12 серпня 2021 року зверталось до Управління у Лозівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про роз'яснення вказаного порядку внесення змін, а також тричі до ФОП Пархоменко Руслана Вячеславовича (код НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) про надання обмінного файлу (електронного документу) у форматі XML земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0025 щодо якої, зокрема, ФОП Пархоменко Р.В. було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виносу їх в натурі на (місцевості) та складання документів, які посвідчують право оренди на земельні ділянки державної власності ТОВ «-КВАДРО-» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Управлінням у Лозівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у відповіді на запит було зазначено, що внести відповідні зміни можливо шляхом об'єднання вищевказаних земельних ділянок (лист №83/433-21 від 17.08.2021 року).

ТОВ «-КВАДРО-»встановивши, що право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га є предметом аукціону, надіслав на адресу Олексіївської сільської ради лист № 2803/25 від 28.03.2025 року прохання вчинити належні та законні дії зі скасування/відміни аукціону за лотом №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753clcf276ec7d70 - продаж права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га для ведення фермерського господарства, що розташована за адресою: Харківська область Лозівський район на території Олексіївської сільської ради за межами села Одрадове. Проте, належних дій вчинено не було.

Листом Олексіївської сільської ради № 03-34/1007 від 14.04.2025 повідомлено Позивача про те, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га сформована як самостійна. Наказом Головного управління Держгсокадастру у Харківській області № 30-ОТГ від 14.12.2020 року «Про передачу земельних ділянок у комунальну власність», згідно з Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність передана Олексіївській сільській раді.

15.04.2025 проведено аукціон, у зв'язку з чим ТОВ «-КВАДРО-» повторно надіслано листи на адресу Олексіївської сільської ради з проханням вжити належні та законні дії зі скасування/відміни аукціону за лотом №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753clcf276ec7d70, в тому числі не допустити підписання договору за наслідком проведення аукціону (листи: вих. 2504/25 від 25.04.2025 року, вих. 0805/25 від 08.05.2025 року).

Разом з тим, за наслідком проведення оскаржуваних земельних торгів (у формі електронного аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, лот №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753c1cf276ec7d70 Олексіївською сільською радою укладено Договір оренди з переможцем даних торгів - Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО».

Як вбачається з Акту обстеження земельної ділянки № 4/25 від 01.07.2025 року, комісією Олексіївської сільської ради встановлено, що на земельній ділянці кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га виявлено посів кукурудзи, який належить ТОВ «-КВАДРО-».

Згідно з листом-відповіддю Олексіївської сільської ради від 11.07.2025 року щодо надання довідки про відсутність заборгованості податковий борг у ТОВ «-КВАДРО-» зі сплати орендної плати відсутній.

Також відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №29-20-14, 2-4312/0/19-25 від 23.07.2025 року згідно наявних відомостей Державного земельного кадастру в порядку інформаційної взаємодії із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 згідно інформаційної довідки 436614150 від 23.07.2025 державну реєстрацію права оренди земельної ділянки проведено - номер запису про інше речове право: 4880925 від 05.03.2014, строк дії речового права: 49 років, з правом пролонгації, орендар ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «-КВАДРО-», Орендодавець: Олексіївська сільська рада. Інформація щодо припинення права оренди відсутня.

Окрім того, згідно із відповіддю Олексіївської сільської ради №03-34/1927 від 17.07.2025 року та №03-34/1929 від 17.07.2025 року остання не володіє Розпорядженням про надання згоди на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,5000 га, на підставі якого мало бути розроблено відповідний Проект землеустрою та сформовано земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 та Розпорядженням про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023.

Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №29-20-11, 1-4298/0/19-25 від 23.07.2025 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,5000 га з кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 до місцевого фонду документації із землеустрою та оцінки земель відділу №6 відповідно до пункту 9 Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 року №1553, не надходив, інформація стосовно дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,5000 га в Головному управлінні відсутня.

На переконання Позивача, відсутність вказаного проекту землеустрою та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 13,5000 га з кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 також підтверджує протиправність державної реєстрації земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023.

Позивач у своїх вимогах посилається на те, що спірна земельна ділянка площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 фактично входить в межі земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0025 площею 29,7491 га, а в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна невідповідність та визначено, що площа земельної ділянки за кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 становить 15,9502 га та наявна інша протиправно зареєстрована земельна ділянка, яка фактично є частиною земельної ділянки площею 29,7491 га, кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га, продаж права оренди якої було виставлено на аукціон. Однак наголошуємо, що земельну ділянку з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 площею 29,7491 га було набуто позивачем у строкове платне користування на законних підставах.

Позивач зазначає, що у ТОВ «-КВАДРО-» на законних підставах перебуває у користуванні на праві оренди земельна ділянка з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 площею 29,7491 га на 49 років, яку позивач обробляє з 2014 року, і на даний момент існує об'єктивна необхідність внести відповідні зміни щодо площі земельної ділянки у документах державної реєстрації, проте вчинення таких дій є неможливим через протиправну наявність у межах орендованої ділянки з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 іншої земельної ділянки з окремим кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, сформованої через протиправну реєстрацію та без урахування чинних прав ТОВ «-КВАДРО-», що унеможливлює приведення реєстраційної інформації у відповідність та реалізацію законного права користування. Спірна земельна ділянка площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 є протиправно та безпідставно зареєстрована та її наявність порушує права та законні інтереси ТОВ «-КВАДРО-» щодо користування земельною ділянкою, наданою в оренду, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії Олексіївської сільської ради з проведення земельних торгів (у формі електронного аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, лот №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753c1cf276ec7d70; визнання недійсними та скасування земельних торгів (у формі електронного аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, лот №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753c1cf276ec7d70; визнання недійсним Договору оренди землі від 14.05.2025 р., укладеного між Олексіївською сільською радою та ТОВ "КРАЄВИД АГРО" щодо земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023; скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області у відзиві на позовну заяву повідомило, що відповідно до відомостей, наявних у Головному управлінні, земельна ділянка з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 на підставі договору оренди від 21.02.2014 перебуває у користуванні ТОВ «-КВАДРО-», згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 передається у строкове платне користуванні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів) на території Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області площею 29,7491 га (землі сільськогосподарського призначення рілля). Зазначений договір укладено на строк 49 (сорок дев'ять) років. Крім того, ГУ Держгеокадастру у Харківській області зауважує, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАЄВИД АГРО" у своєму відзиві, заперечуючи проти позовних вимог, вважає, що ТОВ «КРАЄВИД АГРО» набуло право оренди на земельну ділянку за кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га відповідно до визначеної законодавством процедури. Про наявність будь-якої із визначених частиною 2 статті 134 ЗК України підстав, що свідчили б про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 не підлягає продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах), позивачем у позовній заяві не зазначається і такі обставини відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАЄВИД АГРО" зазначає про те, що земельна ділянка 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га станом на дату прийняття рішення щодо продажу права оренди на таку ділянку дійсно була вільна від будь-яких орендних відносин та правомірно виставлена на проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди. У свою чергу, відсутні факти порушення прав та інтересів ТОВ «-КВАДРО-» внаслідок проведених земельних торгів, оскільки до їх проведення орендарем земельної ділянки була інша особа з 2017 по 2024 рік - ОСОБА_1 .

Крім того, на думку Відповідача, Позивачем не надано докази формування земельної ділянки за кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 саме за площею 29,7491 га, натомість матеріали справи та дані офіційних реєстрів свідчать, що площа такої земельної ділянки складає саме 15,9502 га. Договір оренди не є документом, що підтверджує характеристики земельної ділянки - характеристики земельної ділянки містять у Державному земельному кадастрі, за даними якого станом на сьогодні та станом на дату укладення договору оренди землі міститься інформація про площу земельної ділянки 6324585500:15:000:0025 - 15,9502 га.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАЄВИД АГРО" звертає увагу на те, що з 05.03.2014 року ТОВ «-КВАДРО-» було відомо про те, що його право оренди зареєстровано на земельну ділянку за кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 саме на площу 15,9502 га, водночас лише з 2018 року по 2021 рік ТОВ «-КВАДРО-» вчиняло окремі дії щодо внесення змін до площі земельної ділянки Відтак, на переконання відповідача, враховуючи, що позов заявлено саме з метою захисту права користування позивача на земельну ділянку за кадастровим номером 6324585500:15:000:0025, про порушення такого права позивач знав ще з дати реєстрації права оренди - з 05.03.2014 року, тому строки позовної давності сплинули 06.03.2017 року, у зв'язку з чим відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «-КВАДРО-» про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023.

Також, ТОВ "КРАЄВИД АГРО" вважає, що процесуальна поведінка сторони позивача містить ознаки зловживання процесуальними правами, що виявляється у таких діях позивача: 1) Неодноразове подання позивачем заяв про зміну предмету позову, заяв про зміну складу учасників справи; 2) Позивачем було подано заяву про зміну предмету позову від 23.07.2025 року безпосередньо перед судовим засіданням 24.07.2025 року; 3) Позивачем надаються нові докази, які не були подані разом із позовною заявою, подаються адвокатські запити вже під час розгляду справи щодо обставин справи, які мали б бути з'ясовані ще до звернення до суду. А підставі наведеного відповідач просить застосувати до сторони позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «- КВАДРО-» заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами у вигляді штрафу.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вважає за доцільне зазначити наступне.

За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (далі - ЦК України та ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за пунктами 1, 3 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Судом встановлено та матеріалами справи не спростовується, що укладений 21.02.2014 року між ТОВ «-КВАДРО-» та Головним управлінням Держземагентства у Харківській області Договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів) на території Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області саме загальною площею 29.7491 га (кадастровий № 6324585500:15:000:0025), строком на- 49 років. При цьому 07.03.2014 року за актом приймання-передачі передано земельну ділянку (кадастровий № 6324585500:15:000:0025) загальною площею 29,7491 га у користування ТОВ «-КВАДРО-».

Судом також встановлено, що в Постанові ВС від 08.04.2020 у справі №520/2093/19 є посилання на те, що ТОВ «-КВАДРО-» зверталося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про зобов'язання Первомайської районної державної адміністрації Харківської області вчинити дії щодо укладення з ТОВ «-КВАДРО-» договору оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради, загальною площею 388,7512 га (16,7873 га, 29,7491 га, 65,8046 га, 9,6817 га, 15,1024 га, 48,0007 га, 49,2721 га, 30,4510 га, 41,9977 га, 15,0028 га, 34,9999 га, 14,4390 га, 8,3574 га, 9,1055 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 406 від 13.10.2010 року.

Так, у вищезазначеній постанові йдеться про справу № 2а-9056/12/2070, де Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу від 16.07.2013 про відхилення касаційної скарги Виконавчого комітету Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, залишення без змін постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2013 року у цій справі.

У зазначеній справі (справа № 2а-9056/12/2070) розглядались вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «-Квадро-» до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області про:

- визнання недійсними розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації № 264 від 12.08.2011 року, № 265 від 12.08.2011 року, № 266 від 12.08.2011 року, № 267 від 12.08.2011 року, №269 від 15.08.2011 року, № 270 від 15.08.2011 року,

- зобов'язання Первомайської районної державної адміністрації укласти із ТОВ «-Квадро-» договори оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради, загальною площею 388,7512 га (16,7873 га, 29,7491 га, 65,8046 га, 9,6817 га, 15,1024 га, 48,0007 га, 49,2721 га, 30,4510 га, 41,9977 га, 15,0028 га, 34,9999 га, 14,4390 га, 8,3574 га, 9,1055 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «-Квадро-» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 406 від 13.10.2010 року,

- зобов'язання Первомайську районну державну адміністрацію укласти із ТОВ «-Квадро-» договір оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності які розташовані за межами населеного пункту на території Суданської сільської ради, загальною площею 63, 9505 га (30,3003 га, 5,5000 га, 28.1502 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «-Квадро-» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 409 від 13.10.2010 року,

- зобов'язання Первомайської районної державної адміністрації укласти із ТОВ «-Квадро-» договір оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності які розташовані за межами населеного пункту на території Картамиської сільської ради загальною площею 104,2000 га (30,3000 га та 73,9000 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «-Квадро-»в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 413 від 13.10.2010 року,

- зобов'язання Первомайської районної державної адміністрації укласти із ТОВ «-Квадро-»договір оренди терміном на 50 років земельних ділянок державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Одрадівської сільської ради, загальною площею 251,6136 га (21,3608 га, 34,3000 га, 40, 3051 га, 47.2000 га, 108, 4477 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «-Квадро-» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 414 від 13.10.2010 року,

зобов'язання Первомайської районної державної адміністрації укласти із ТОВ «-Квадро-»договір оренди терміном на 50 років земельної ділянки державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради загальною площею 14,5349 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку надано ТОВ «-Квадро-» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 410 від 13.10.2010 року,

- зобов'язання Первомайської районної державної адміністрації укласти із ТОВ «-Квадро-» договір оренди терміном на 50 років земельних ділянок державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Верхньобишкинської сільської ради загальною площею 158,6000 га (22,0000 га, 36,6000 га, 100,0000 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. які надано ТОВ «-Квадро-» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 412 від 13.10.2010 року,

- зобов'язання Первомайської районної державної адміністрації укласти із ТОВ «-Квадро-» договір оренди терміном на 50 років земельних ділянок державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Єфремівської сільської ради загальною площею 72,8500 га (20,4800 га, 20,4900 га, 15,9400 га, 15,9400 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «-Квадро-» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 415 від 13.10.2010 року,

- зобов'язання Первомайської районної державної адміністрації укласти із ТОВ «-Квадро-» договір оренди терміном на строк до моменту отримання громадянами державних актів на право власності на земельні ділянки (але не більше 5 років) нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) згідно затвердженого проекту землеустрою загальною площею 165,8916 га (ділянка № 92 пл. 65,2000 га, №93 пл. 55,6916 га, №109 пл. 45,0000 га) для ведення сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту на території Верхньобишкинської сільської ради, які надано ТОВ «-Квадро-» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 411 від 13.10.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі № 2а-9056/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано недійсними розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 12.08.2011 року № 264, № 265, №266, №267, від 15.08.2011 року №269, №270, зобов'язано Первомайську районну державну адміністрацію Харківської області вчинити дії щодо укладення з ТОВ «Квадро» договору оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради, загальною площею 388,7512 га (16,7873 га, 29,7491 га, 65,8046 га, 9,6817 га, 15,1024 га, 48,0007 га, 49,2721 га, 30,4510 га, 41,9977 га, 15,0028 га, 34,9999 га, 14,4390 га, 8,3574 га, 9,1055 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «Квадро» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 406 від 13.10.2010 року. зобов'язано Первомайську районну державну адміністрацію вчинити дії щодо укладення з ТОВ «Квадро» договору оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності які розташовані за межами населеного пункту на території Суданської сільської ради, загальною площею 63, 9505 га (30,3003 га, 5,5000 га, 28.1502 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «Квадро» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 409 від 13.10.2010 року, зобов'язано Первомайську районну державну адміністрацію вчинити дії щодо укладення з ТОВ «Квадро» договору оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності які розташовані за межами населеного пункту на території Картамиської сільської ради загальною площею 104,2000 га (30,3000 га та 73,9000 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «Квадро» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 413 від 13.10.2010 року, зобов'язано Первомайську районну державну адміністрацію вчинити дії щодо укладення з ТОВ «Квадро» договору оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності які розташовані за межами населеного пункту на території Одрадівської сільської ради, загальною площею 251,6136 га (21,3608 га, 34,3000 га, 40, 3051 га, 47.2000 га, 108, 4477 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «Квадро» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 414 від 13.10.2010 року; зобов'язано Первомайську районну державну адміністрацію вчинити дії щодо укладення з ТОВ «Квадро» договору оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності які розташовані за межами населеного пункту на території Дмитрівської сільської ради загальною площею 14,5349 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку надано ТОВ «Квадро» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 410 від 13.10.2010 року; зобов'язано Первомайську районну державну адміністрацію вчинити дії щодо укладення з ТОВ «Квадро» договору оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності які розташовані за межами населеного пункту на території ї Верхньобишкинської сільської ради загальною площею 158,6000 га (22,0000 га, 36,6000 га, 100,0000 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «Квадро» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 412 від 13.10.2010 року, зобов'язано Первомайську районну державну адміністрацію вчинити дії щодо укладення з ТОВ «Квадро» договору оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності які розташовані за межами населеного пункту на території Єфремівської сільської ради загальною площею 72,8500 га (20,4800 га, 20,4900 га, 15,9400 га, 15940 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку надано ТОВ «Квадро» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 415 від 13.10.2010 року, зобов'язано Первомайську районну державну адміністрацію вчинити дії щодо укладення з ТОВ «Квадро» договору оренди терміном на строк до моменту отримання громадянами державних актів на право власності на земельні ділянки (але не більше 5 років) нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) згідно затвердженого проекту землеустрою загальною площею 165,8916 га (ділянка № 92 пл. 65,2000 га, №93 пл. 55,6916 га, №109 пл. 45,0000 га) для ведення сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту на території Верхньобишкинської сільської ради, які надано ТОВ «Квадро» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 411 від 13.10.2010 року. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17 Верховний Суд щодо питання застосування ч. 4 ст. 75 ГПК України виснував:

«Преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиційні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом» (пп. 43, 44).

Відповідач у касаційній скарзі цитує такі висновки Верховного Суду щодо тлумачення норми ч. 4 ст. 75 ГПК України, однак не аргументує необхідності відступу від них із зазначенням об'єктивної потреби, не зазначає, в чому полягає їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість, що не може бути розцінене як належне обґрунтування, а колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них, оскільки не вважає їх помилковим, неясним тощо та зазначає про їх універсальність, сталість і послідовність застосування у практиці Верховного Суду.

При цьому Суд враховує, що питання застосування норми ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з огляду на предмет та підстави позову, фактичні обставини справи і не може залежати від висновку суду в одній окремо взятій справі.

Судом ураховуючи предмет та підстави позову ТОВ «-Квадро-», обставини, встановлені Харківським окружним адміністративним судом у постанові від 27.09.2012 у справі № 2а-9056/12/2070, яке набрало законної сили, де зобов'язано Первомайську районну державну адміністрацію Харківської області вчинити дії щодо укладення з ТОВ «Квадро» договору оренди, терміном на 50 років, земельних ділянок державної власності, які розташовані за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради, крім того площею 29,7491 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які надано ТОВ «-Квадро-» в оренду розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 406 від 13.10.2010 року, вважається належним доказом у справі, яка розглядається, а отже враховано судом як преюдиційні відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, оскільки спірна земельна ділянка передана за актом приймання-передачі 07.03.2014 року загальною площею 29,7491 га. у користування ТОВ «-КВАДРО-».

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частина друга статті 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014) передбачає, що суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі статтею 22 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель.

За приписами частин 1, 2 статті 23 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014) землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014) визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (стаття 3 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014).

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014) встановлює, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (стаття 19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі від 21.02.2014).

Матеріалами справи підтверджується, а учасниками справи не оспорюється, що Виконавчим комітетом Олексїївської сільської ради на аукціон було виставлено лот №:44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753clcf276ec7d70 - продаж права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га для ведення фермерського господарства, що розташована за адресою: Харківська область Лозівський район на території Олексіївської сільської ради за межами села Одрадове та 15.04.2025 аукціон було проведено, переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро», з яким в подальшому укладено Договір оренди.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до статті 135 ЗК України порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов'язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються: а) продаж земельних ділянок державної та комунальної власності, передача їх у користування за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування; б) продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення всіх форм власності; в) продаж земельних ділянок, прав емфітевзису, суперфіцію на них державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"; г) передача в суборенду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки.

Продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, передача їх у користування, продаж прав емфітевзису, суперфіцію на них, крім випадку, визначеного пунктом "в" цієї частини, можуть здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельних ділянок (частина перша).

Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція).

Земельні торги проводяться в електронній торговій системі, адміністратором якої є визначений Кабінетом Міністрів України суб'єкт господарювання державного сектору економіки.

Порядок функціонування та адміністрування електронної торгової системи затверджує Кабінет Міністрів України.

Для цілей цього Кодексу терміни "адміністратор електронної торгової системи", "електронний майданчик", "електронна торгова система", "оператор електронного майданчика", "центральна база даних" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про приватизацію державного і комунального майна" з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Протокол про результати земельних торгів та договір, що укладається за результатами проведення земельних торгів (крім договору купівлі-продажу земельної ділянки), підписуються за допомогою кваліфікованого електронного підпису з урахуванням вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Учасник земельних торгів - це фізична або юридична особа, яка розмістила в електронній торговій системі документи, зазначені в частині сьомій статті 137 цього Кодексу, сплатила реєстраційний та гарантійний внески, зробила закриту цінову пропозицію і відповідно до закону може набувати право власності чи користування земельною ділянкою, виставленою на земельних торгах.

Переможець земельних торгів - це учасник, який подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі якщо ним зроблено щонайменше один крок торгів (крім випадку, встановленого абзацом третім частини п'ятої статті 138 цього Кодексу), у випадках, встановлених частиною сімнадцятою статті 137 цього Кодексу, - учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією за умови, що ним зроблено щонайменше один крок торгів, а в разі однакових цінових пропозицій - учасник, який подав раніше цінову пропозицію, за умови відсутності його відмови від очікування.

Організатором земельних торгів є: у разі укладення договору оренди земельної ділянки - особа, яка відповідно до закону може виступати орендодавцем такої земельної ділянки.

Для проведення земельних торгів організатор земельних торгів укладає з оператором електронного майданчика, підключеного до електронної торгової системи, договір про організацію та проведення земельних торгів (частина друга).

Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та оператором електронного майданчика.

Розмір, порядок сплати та повернення винагороди, що сплачується переможцем земельних торгів оператору електронного майданчика, встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина шоста).

Реєстраційний внесок за лотом встановлюється у розмірі 0,1 мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на 1 січня року, в якому оприлюднюється оголошення про проведення земельних торгів. Гарантійний внесок становить 30 відсотків стартової ціни продажу земельної ділянки чи прав емфітевзису, суперфіцію або 30 відсотків стартового розміру річної орендної (суборендної) плати, але не може бути більше 2500 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб законом про Державний бюджет України на 1 січня року, в якому проводяться земельні торги (частина сьома).

Реєстраційний та гарантійний внески сплачуються особою, яка бажає взяти участь у земельних торгах, на відкриті у банку окремі рахунки оператора електронного майданчика, з якого така особа бажає взяти участь в земельних торгах (частина восьма).

Сплачені суми реєстраційних внесків поверненню не підлягають, крім випадку, встановленого частиною третьою статті 138 цього Кодексу (частина дев'ята).

Умови, оголошені перед проведенням земельних торгів, не підлягають зміні під час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, прав суперфіцію, емфітевзису, договорів оренди, суборенди земельної ділянки, суперфіцію, емфітевзису (частина одинадцята).

Згідно із статтею 137 ЗК України технічні вимоги до підготовки до проведення та проведення земельних торгів, встановлення та оприлюднення їх результатів, визначення розміру, порядку сплати, повернення реєстраційних, гарантійних внесків учасників та винагороди, що сплачується переможцем аукціону оператору електронного майданчика, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організатор земельних торгів через особистий кабінет публікує в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів, до якого додаються документи та матеріали на лот (документація), що підтверджують виконання вимог, визначених частиною третьою статті 135 і частиною першою статті 136 цього Кодексу (частина перша).

Документація щодо кожного лота розміщується організатором земельних торгів в електронній торговій системі як окремий електронний документ, підписаний організатором або його представником та складений за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Документація щодо кожного лота після визнання торгів такими, що відбулися, передається організатором земельних торгів переможцю торгів (частина друга).

За бажанням організатора земельних торгів оголошення про проведення земельних торгів з документами та матеріалами на лот оприлюднюється в електронних та друкованих медіа (частина третя).

В оголошенні про проведення земельних торгів щодо кожного лота зазначаються:

а) найменування організатора земельних торгів;

б) місце розташування, площа земельної ділянки та її кадастровий номер;

в) цільове призначення земельної ділянки;

г) умови договору купівлі-продажу земельної ділянки, прав емфітевзису, суперфіцію, договору оренди, суборенди землі, суперфіцію, емфітевзису, що укладається на земельних торгах;

ґ) стартова ціна продажу земельної ділянки або стартовий розмір ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію, або стартовий розмір плати за користування земельною ділянкою;

д) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для земельних ділянок, призначених для цілей, пов'язаних із забудовою;

е) час проведення земельних торгів з урахуванням вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України;

є) розмір реєстраційного та гарантійного внесків, що сплачують учасники, порядок їх сплати;

ж) найменування, веб-сайти та номери рахунків операторів електронних майданчиків, відкритих у банку для сплати реєстраційного та гарантійного внесків, що зазначаються шляхом посилання на веб-сайт адміністратора електронної торгової системи;

з) прізвище, власне ім'я та по батькові, посада, номер телефону особи, в якої можна ознайомитися з документами та матеріалами щодо лота;

и) проект договору, що пропонується укласти на торгах, без визначення ціни та зазначення особи покупця (орендаря (суборендаря), емфітевта, суперфіціарія), а в разі продажу на земельних торгах прав емфітевзису, суперфіцію за рішенням емфітевта, суперфіціарія - також копія договору емфітевзису, суперфіцію;

і) сума витрат (видатків), здійснених на підготовку лота до продажу, що підлягає відшкодуванню переможцем земельних торгів;

ї) фотографічні зображення земельної ділянки, копії документів та матеріалів на лот;

й) особа, яка має переважне право на купівлю земельної ділянки (у разі проведення аукціону з продажу такої земельної ділянки);

к) номери банківських рахунків для внесення плати за придбаний лот;

л) інші відомості про лот, які організатор торгів вважає за потрібне розмістити в оголошенні про проведення земельних торгів.

Земельні торги проводяться не раніше 30 днів та не пізніше 45 днів з дня оприлюднення оголошення про проведення земельних торгів (частина шоста).

Особа, яка бажає взяти участь у земельних торгах, подає через особистий кабінет в електронній торговій системі:

а) заяву про участь у земельних торгах, підписану кваліфікованим електронним підписом;

б) для юридичної особи - копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або копію документа про реєстрацію у державі її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо), засвідчену згідно із законодавством держави його видачі, перекладену українською мовою (для юридичної особи - нерезидента), інформацію про державу, в якій зареєстровані або мають постійне місце проживання засновники (учасники) юридичної особи, у статутному (складеному) капіталі якої є частка іноземного капіталу, інформацію про кінцевого бенефіціарного власника. Якщо особа не має кінцевого бенефіціарного власника, зазначається інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника і про причину його відсутності;

для громадянина України, фізичної особи - підприємця - копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або копію паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

для іноземних громадян та осіб без громадянства - інформацію про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), громадянство (підданство) іншої держави, постійне місце проживання в державі, громадянином (підданим) якої є особа, копію документа, що посвідчує особу.

Копії зазначених документів засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, яка бажає взяти участь у торгах;

в) документи, що підтверджують сплату реєстраційного та гарантійного внесків (копії розрахункових документів, виписки з рахунків), а в разі проведення земельних торгів з продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення - документи, що підтверджують сплату таких платежів з рахунку особи, яка бажає взяти участь у торгах, відкритого в українському або іноземному банку (крім банків держав, внесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом).

Представник фізичної чи юридичної особи також розміщує документи, що підтверджують його право діяти від імені учасника торгів.

Якщо земельні торги проводяться щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, особа, яка бажає взяти участь у таких торгах, подає через особистий кабінет в електронній торговій системі також документи, що підтверджують її відповідність вимогам статті 130 цього Кодексу. Перелік таких документів встановлює Кабінет Міністрів України.

Заява про участь у земельних торгах та додані до неї документи учасника можуть бути подані до закінчення кінцевого строку подання заяв про участь у земельних торгах, встановленого електронною торговою системою автоматично упродовж дня, що передує дню проведення земельних торгів, з урахуванням вимог, визначених Кабінетом Міністрів України (частина сьома).

Оператор електронного майданчика інформує особу, яка бажає взяти участь у земельних торгах, про зарахування на банківські рахунки оператора електронного майданчика гарантійного і реєстраційного внесків та отримання такою особою статусу учасника земельних торгів в порядку і строки, встановлені Кабінетом Міністрів України (частина восьма).

Порядок реєстрації учасників для участі в земельних торгах встановлює Кабінет Міністрів України (частина дев'ята).

Земельні торги проводяться в електронній торговій системі в режимі реального часу в мережі Інтернет (частина десята).

Будь-який користувач мережі Інтернет має можливість спостерігати за ходом земельних торгів у режимі реального часу (частина одинадцята).

Відомості про учасників торгів не підлягають розголошенню до завершення торгів (частина дванадцята).

Земельні торги проводяться за наявності не менше двох зареєстрованих учасників, крім випадків, встановлених абзацом третім частини п'ятої статті 138 цього Кодексу (частина тринадцята).

Земельні торги проводяться за процедурою визначення переможця, під час якої учасники мають можливість поетапного збільшення своїх цінових пропозицій протягом трьох раундів торгів.

Учасник протягом одного раунду торгів може один раз підвищити свою цінову пропозицію не менше, ніж на розмір мінімального кроку торгів (зробити крок торгів).

Розмір мінімального кроку торгів становить 1 відсоток стартової ціни лота. Розмір максимального кроку торгів не обмежується.

У кожному раунді торгів кожен учасник у порядку від менших до більших закритих цінових пропозицій для першого раунду або цінових пропозицій для другого та третього раундів, а у разі їх співпадіння від тих, що подані пізніше, до тих, що подані раніше, має право зробити крок торгів. У разі відсутності цінової пропозиції від учасника протягом часу на оновлення закритої цінової пропозиції/цінової пропозиції цінова пропозиція такого учасника у поточному раунді вважається такою, що здійснена в розмірі його закритої цінової пропозиції для першого раунду або його попередньої цінової пропозиції для другого та третього раундів.

Якщо під час земельних торгів подана учасником закрита цінова пропозиція/цінова пропозиція є більшою за стартову ціну на розмір, не менше ніж розмір мінімального кроку торгів, вважається, що такий учасник зробив крок торгів (частина чотирнадцята).

Протокол про результати земельних торгів формується та оприлюднюється електронною торговою системою автоматично в день завершення торгів в електронній формі. У протоколі про результати земельних торгів обов'язково зазначаються:

а) відомості про земельну ділянку;

б) кількість та відомості про учасників земельних торгів;

в) стартова ціна продажу земельної ділянки, права емфітевзису, суперфіцію або стартовий розмір орендної (суборендної) плати за користування земельною ділянкою;

г) ціна за земельну ділянку, прав емфітевзису, суперфіцію або розмір орендної (суборендної) плати за користування земельною ділянкою, запропоновані переможцем земельних торгів та іншими учасниками, або інформація про те, що земельні торги закінчилися без визначення переможця;

ґ) найменування (для юридичної особи), прізвище, власне ім'я, по батькові (для фізичної особи) переможця земельних торгів;

д) інформація про авторизований електронний майданчик, через який переможцем земельних торгів придбано земельну ділянку або право на неї (частина п'ятнадцята).

Протокол про результати земельних торгів та договір за результатами проведення земельних торгів (крім договору купівлі-продажу земельної ділянки) підписуються організатором та переможцем торгів шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Переможець земельних торгів підписує протокол про результати земельних торгів протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою. Організатор земельних торгів підписує протокол про результати земельних торгів протягом шести робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою.

На вимогу переможця торгів протокол про результати земельних торгів та/або договір за результатами проведення земельних торгів, укладені шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів організатором та переможцем торгів, можуть бути підписані також у паперовій формі.

Протокол про результати земельних торгів є підставою для укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, прав емфітевзису, суперфіцію, договорів оренди, суборенди землі, емфітевзису, суперфіцію.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається в паперовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір за результатами проведення земельних торгів укладається між організатором та переможцем земельних торгів протягом 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати земельних торгів (частина шістнадцята).

Право на земельну ділянку, набуте за результатами проведення земельних торгів, виникає з дня державної реєстрації такого права в порядку, встановленому законом (частина двадцята).

Гарантійний внесок, сплачений переможцем земельних торгів до початку торгів (за вирахуванням винагороди оператора електронного майданчика, через який учасник став переможцем електронних земельних торгів), зараховується до ціни продажу лота (частина двадцять перша).

У разі продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності, прав суперфіцію, емфітевзису на неї, проведення земельних торгів з набуття права оренди, суборенди такою земельною ділянкою оператор електронного майданчика у строк, встановлений Кабінетом Міністрів України, перераховує суму гарантійного внеску (за вирахуванням винагороди оператора електронного майданчика, через який учасник став переможцем електронних земельних торгів), сплаченого на його рахунок переможцем, на відповідні бюджетні рахунки (частина двадцять друга).

У разі визнання переможцями торгів осіб, які відповідно до цього Кодексу можуть купувати земельні ділянки державної чи комунальної власності за погодженням з Верховною Радою України чи Кабінетом Міністрів України, договори купівлі-продажу земельних ділянок укладаються після отримання погодження зазначених органів. У разі відмови Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України в погодженні торги за таким лотом вважаються такими, що не відбулися (частина двадцять третя).

Ціна продажу земельної ділянки, плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуто на земельних торгах, а також сума витрат на підготовку лота до продажу, підлягають сплаті переможцем земельних торгів у порядку та строки, визначені Кабінетом Міністрів України (частина двадцять четверта).

Статтею 138 ЗК України передбачено, що земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, після сплати переможцем торгів ціни продажу земельної ділянки або відповідної плати за користування земельною ділянкою та сплати витрат на підготовку лота до продажу (частина перша).

Земельні торги можуть бути скасовані або визнані такими, що не відбулися, чи їх результати можуть бути визнані судом недійсними (частина друга).

Земельні торги до їх проведення можуть бути скасовані організатором земельних торгів у разі отримання ним документів, що підтверджують необхідність внесення змін до землевпорядної та землеоціночної документації на земельну ділянку або встановлення заборони на її відчуження чи передачу в користування.

Щодо відповідного положення суд вважає за необхідне звернутись до такої категорії як «якість закону» та «правова визначеність», оскільки при наявності документів які підтверджують необхідність внесення змін до землевпорядної та землеоціночної документації на земельну ділянку або встановлення заборони на її відчуження чи передачу в користування у організатора земельних торгів виникає лише право, а не обов'язок з їх скасування, що являє собою алогічну дискрецію поведінки для організатора.

Досліджуючи поняття «якість закону» як складову принципу верховенства права та гарантію застосування судом найбільш сприятливого для особи тлумачення закону, передусім слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004).

Важливо, що в статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства раніше зазначався принцип законності, водночас у чинній редакції статті 129 Конституції України (після внесення змін згідно із Законом України від 02.06.2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)») такий принцип вже відсутній та лише міститься вимога стосовно того, що «суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним і керується верховенством права». Крім того, відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Безперечно, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону». Однак, у практиці трапляються непоодинокі випадки, коли закон не повною мірою відповідає таким критеріям.

Стосовно цього критерію у пунктах 11 та 75 Висновку № 11 (2008) Консультативної Ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» зазначено про те, що до числа зовнішніх показників, від яких залежить якість судового рішення, відноситься якість законів, прийнятих законодавчими органами (зокрема, досконалість написання проєктів законів або чіткість у змісті законів, а також відсутність порушень процесуальних правил).

Як зазначено у спеціальному Дослідженні Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія; Venice Commission) під назвою «Мірило правовладдя» («Rule of law checklist», розроблене і затверджене на 106-й пленарній сесії 11-12 березня 2016 року), поняття «право» (law) охоплює не лише конституції, міжнародне право, статутне право та підзаконні акти, а й також - де доречно - суддєстворене право (judge-made law), як-то норми загального права, всі з яких є зобов'язальної природи. Будь-який припис права має бути доступним і передбачуваним (рішення ЄСПЛ у справах «Achour v. France», заява № 67335/01, п. 42; «Kononov v. Latvia» [ВП], заява № 36376/04, п 185).

Крім того, Венеційська Комісія виходить з того, що перешкоди для дієвого виконання приписів актів права можуть виникати не лише внаслідок незаконної чи недбалої дії з боку органів влади, але й через те, що якість законодавства унеможливлює таке виконання. Тому надзвичайно важливим є те, щоб ще до ухвалення приписів актів права було здійснено їх оцінювання на предмет можливості їх практичного виконання, а також щоб мала місце перевірка вже після їх ухвалення на предмет того, чи їх може бути застосовано або ж чи їх застосовано в дієвий спосіб. Це означає, що коли йдеться про правовладдя, то має здійснюватись оцінювання законодавства ex ante та ex post. Ідея правовладдя передбачає систему чітких та передбачуваних приписів права, відповідно до яких кожному належить право на ставлення до нього з боку всіх суб'єктів ухвалення рішень на основі гідності, рівності й розумності та відповідно до приписів права.

У Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (the Rule of Law), яка прийнята на 86-й пленарній сесії 25-26 березня 2011 року) встановлено таке: Венеціанська комісія, взявши за основу визначення принципу верховенства права, дане Т. Бінгемом, дійшла висновку про існування сьогодні консенсусу щодо наступних необхідних складових верховенства права: законність (у тому числі прозорий, підзвітний і демократичний процес ухвалення законів), правова визначеність, заборона сваволі, доступ до правосуддя (забезпечується незалежними і неупередженими судами), дотримання прав людини, недискримінація і рівність перед законом (п. 21); у рамках Організації Об'єднаних Націй поняття «верховенство права», що було включене до преамбули Загальної декларації прав людини (1948), застосовується для впровадження низки принципів, що мають властивість змінюватися залежно від того чи іншого контексту; порівняння двох доповідей, підготовлених за короткий проміжок часу (2002-2004 рр.), демонструє цю різноманітність підходів: у першій наголошується, наприклад, на таких елементах, як незалежна судова система, незалежні установи захисту прав людини, визначені та обмежені повноваження влади, справедливі та прозорі вибори; тоді як у другій увагу сконцентровано на таких елементах, як якість законодавства, ієрархічна вищість закону, рівність перед законом, відповідальність перед законом, юридична визначеність, процесуальна та судова прозорість, уникнення свавілля, поділ влади та ін. (п. 24); верховенство права містить вісім «інгредієнтів: (1) доступність закону (в тому значенні, що закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); (2) питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; (3) рівність перед законом; (4) влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб; (5) права людини мають бути захищені; (6) мають бути забезпечені засоби для розв'язання спорів без надмірних матеріальних витрат чи надмірної тривалості; (7) суд має бути справедливим; (8) дотримання державою як її міжнародно правових обов'язків, так і тих, що обумовлені національним правом (п. 37).

Також у цій Доповіді, розкриваючи поняття «юридична визначеність» (legal certainty), наголошується на тому, що принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права, а також і для плідності бізнесової діяльності, із тим, щоб генерувати розвиток та економічний поступ; аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним; вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (п. 44).

Як зазначено у згадуваному Дослідженні Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія; Venice Commission) під назвою «Мірило правовладдя» («Rule of law checklist», розроблене і затверджене на 106-й пленарній сесії 11-12 березня 2016 року), «передбачуваність» означає не лише те, що приписи акта права мають бути проголошеними ще до їх імплементації, а й що вони мають бути передбачуваними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб'єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними».

ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51; державні органи неправомірно зобов'язали заявника сплатити податок) «… якість законодавства … - доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).

Аналогічні підходи застосовані цим Судом також у багатьох інших справах, зокрема, Hentrich v. France, заява № 13616/88, п. 42; Lithgow and Others v. the United Kingdom, заяви 9006/80, 9262/81 та ін., п. 110; Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedonia [ВП], заява № 60642/08, п. 103; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], заява № 38433/09, п. 187; Hutten-Czapska v. Poland [ВП], заява № 35014/97, п. 163.

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Достатньо важливими є висновки, які зроблені у рішенні ЄСПЛ у справі «Волков проти України» (заява № 21722/11, п.п. 170, 171). Так, характеризуючи загальні принципи законності втручання, Суд наголосив на тому, що вислів «згідно із законом» …. також стосується якості закону, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (рішення у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), заява № 23224/94, п. 55); «якість закону» передбачає, inter alia (з лат. «серед інших речей і справ»), що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на конвенційні права особи (рішення у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39); законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів (рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46). Крім того, у пункті 179 цього Рішення ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (рішення у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» (Goodwin v. the United Kingdom), заява № 17488/90, п. 33).

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява № 77703/01, п. 115) зазначено, що в світлі положень Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, а й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі, у разі потреби, за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку (рішення у справах Larissis and Others v. Greece, заява № 23372/94, п. 40; Metropolitan Church of Bessarabia, заява № 45701/99 п. 109).

Крім того, на таких вимогах до закону як «доступність», «передбачуваність» та «зрозумілість» (громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади у здійснення громадянами своїх прав) наголошено також у низці інших рішень ЄСПЛ, зокрема «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, п. 37; «Мелоун проти Об'єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, п. 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява № 12963/87, п. 75; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, п. 50 та 56; S. and Marper v. the United Kingdom [ВП], заяви № 30562/04 і № 30566/04, п. 95; «The Sunday Times v. the United Kingdom (№ 1)», заява № 6538/74, п. 46; «Kuricм and Others v. Slovenia», заява № 26828/06, п. 34; «Slivenko v. Latvia», заява № 48321/99, п. 100.

У свою чергу, Суд Європейського Союзу вважає, що принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають , що «наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється» («Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others», справа № 212-217/80, п. 10); або «що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін» («Europaisch-Iranische Handelsbank AG v. Council of the European Union», справа № T 434/11, п. 93; «France v. Commission», справа № C-325/91, п. 26).

Зазначені підходи були застосовані у своїй практиці Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 442/456/17 (провадження № 11-860апп18) Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей Суд при ухваленні постанови від 25 травня 2016 року у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті охарактеризованого критерію «якості закону» слід зазначити, що встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію «якість закону», зобов'язують такий суд застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону.

Поняття «якість закону» (quality of law) або «принцип зрозумілих правил» (understandable rules) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв'язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили.

Категорія «якість закону» є основою правового порядку, що ґрунтується на верховенстві права (принцип правовладдя; rule of law), оскільки однією з вимог цього принципу є юридична визначеність (legal certainty), яка є істотно важливою у питаннях довіри суспільства до судової системи, а також для гарантування ефективності підприємницької діяльності та привабливості інвестиційного клімату (передумов економічного розвитку держави).

Норми права, що не відповідають критерію «якості закону» (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливість адекватного захисту від необмеженого втручання суб'єктів владних повноважень у права такої особи.

Законодавчий акт, який містить норму, що не сформульована з достатньою мірою якості, а також не дозволяє особі регулювати (впорядкувати) свою поведінку та передбачати (без зайвої складності або отримавши, при потребі, відповідну консультацію) наслідки такої поведінки, не володіє повною мірою такою ознакою як обов'язковість (не може розглядатись як «право»).

Суб'єкт нормотворчості не повинен порушувати права особи внаслідок ухвалення «неоднозначних» актів законодавства та повинен за це нести відповідальність (особливо, якщо акт передбачає можливість обмеження прав особи), а також відповідний суб?єкт повинен мати обов'язок негайного виправлення негативної ситуації, зумовленої прийняттям акта, що містить норми права, які не відповідають критерію «якість закону».

Застосування критерію «якості закону» адміністративними судами під час вирішення публічно-правових спорів має важливе практичне значення та безпосередньо впливає на ефективність судового захисту прав та інтересів особи та на якість судового рішення загалом, одним із критеріїв чого є формулювання у резолютивній частині рішення такого припису, який було би легко виконати та, відповідно, ефективно захистити порушені права особи.

Установивши невідповідність акта законодавства критерію «якість закону» суд, за загальним правилом, повинен тлумачити національне законодавство таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості та розумності (врахування при вирішенні публічно-правового спору загальних (суспільних) інтересів).

В Україні правовий підхід щодо незастосування судом касаційної інстанції положень правового акта, що не відповідає критерію «якість закону», та, відповідно, тлумачення такої норми права у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи, ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 57 Конституції України («кожному гарантується право знати свої права і обов'язки»), а також (у деяких правовідносинах) на прямій вказівці на необхідності застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням (in dubio pro tributario), що безпосередньо містяться, зокрема, у Податковому кодексі України та Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до сталої судової практики, правозастосовчий орган (суб?єкт, що представляє державу або місцеве самоврядування) у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити та застосовувати норму на користь суб'єкта приватного права, адже якщо держава або місцеве самоврядування нездатні забезпечити видання зрозумілих загальнообов?язкових правил поведінки, негативні наслідки у спірних правовідносинах неправомірно покладати на іншу особу.

На сьогодні сталою є практика Конституційного Суду України щодо визнання неконституційним законів у зв'язку з їх невідповідністю критерію «якість закону». Така практика, крім положень Конституції як норм прямої дії, також враховує відповідні підходи ЄСПЛ, в аспекті вимог і ціннісних цивілізаційних орієнтирів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У практиці ЄСПЛ також застосовуються вироблені багаторічною практикою підходи, відповідно до яких якість закону означає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване застосування відповідного законодавства; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та правильності, що допускає можливість різного тлумачення такого законодавства, порушує критерій «якості закону»; втручання у право особи може бути виправданим, якщо воно не тільки «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», але й передбачається «якісним» законом.

У постанові від 29 квітня 2020 р. у справі № 826/2338/17 Верховний Суд нагадав, що одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Він має різні прояви, зокрема, є одним із визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Далі. Повідомлення про скасування торгів не пізніше наступного дня після прийняття відповідного рішення підлягає оприлюдненню в тому самому порядку, що й оголошення про проведення земельних торгів (частина третя).

У разі якщо земельні торги скасовані організатором земельних торгів або їх результати визнані судом недійсними, проводяться нові земельні торги (частина п'ята).

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 № 1013 «Деякі питання підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису)» визначено Акціонерне товариство «Прозорро.Продажі2, управління корпоративними правами щодо якого здійснює Міністерство економіки, - адміністратором електронної торгової системи.

Згідно з пунктом 9 Вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису), затверджених постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 № 1013 (далі - Вимоги), адміністратор забезпечує цілодобове функціонування електронної торгової системи, крім проміжку часу, протягом якого буде здійснюватися модернізація електронної торгової системи (регламентні роботи) та доступ до електронної торгової системи буде тимчасово зупинено, і технічну можливість доступу до земельних торгів, у тому числі до інформації про їх проведення. Електронна торгова система працює за датою та київським часом. Форматом позначення дати в електронній торговій системі є рік, місяць, день.

З правового аналізу вказаних норм права вбачається, що адміністратор електронної торгової системи (ЕТС) здійснює функції з технічної підтримки та адміністрування ЕТС, оскільки вимоги чинного законодавства не дають права адміністратору електронної торгової системи здійснювати будь-які дії щодо організації, проведення та оформлення результатів та/або відміни, скасування результатів аукціону, зупинення проведення електронних торгів, зміни та/або коригування лоту аукціону в будь-якому вигляді тощо, у тому числі вносити зміни до протоколу електронних торгів та самостійно змінювати статус торгів, тощо.

Тобто дії щодо організації, проведення та оформлення результатів та/або відміни, скасування результатів аукціону, зупинення проведення електронних торгів, зміни та/або коригування лоту аукціону в будь-якому вигляді законодавство покладає на організатора аукціону, у даному випадку на Олексіївську сільську раду.

Крім того суд зазначає, що чинне законодавство надає право організатору аукціону скасувати земельні торги або визнати їх такими, що не відбулися, чи їх результати можуть бути визнані судом недійсними (частина друга статті 138 ЗК України).

При цьому частиною третьою статті 138 ЗК України передбачено, що земельні торги до їх проведення можуть бути скасовані організатором земельних торгів у разі отримання ним документів, що підтверджують необхідність внесення змін до землевпорядної та землеоціночної документації на земельну ділянку або встановлення заборони на її відчуження чи передачу в користування.

Повідомлення про скасування торгів не пізніше наступного дня після прийняття відповідного рішення підлягає оприлюдненню в тому самому порядку, що й оголошення про проведення земельних торгів.

Таким чином, відповідні права, а саме щодо скасування земельних торгів, у організатора виникають за наявності певних обставин, які визначені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 44 Вимог якщо земельні торги були скасовані згідно з частиною третьою статті 138 Кодексу, їх статус змінюється в електронній торговій системі на статус земельних торгів, що скасовані, із збереженням всієї інформації, раніше введеної учасником або організатором.

Повідомлення про скасування земельних торгів оприлюднюється організатором в електронній торговій системі не пізніше ніж протягом робочого дня, що настає за днем прийняття відповідного рішення, та обов'язково повинне містити підстави та обґрунтування прийняття рішення про скасування земельних торгів.

За практикою Верховного Суду, вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити, чи відбулося порушення вимог Земельного кодексу України, Порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи порушено права і законні інтереси позивача, який оспорює результати електронних торгів (постанова Верховного Суду від 09.06.2020 року № 912/116/19).

Як вбачається з заявлених вимог, після встановлення Позивачем порушення своїх прав, ТОВ «-КВАДРО-» 16.10.2018 року зверталось до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою про виправлення технічної помилки щодо площі вищевказаної земельної ділянки з 15,9502 га на належну 29,7491 га, подавало позов про зобов'язання останнього виправити помилку шляхом внесення змін щодо площі земельної ділянки з кадастровим номером 6324585500:15:000:0025, розташованої на території Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області, листом вих. № 12-08/01 від 12 серпня 2021 року зверталось до Управління у Лозівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про роз'яснення порядку внесення змін, а також до ФОП Пархоменко Руслана Вячеславовича про надання обмінного файлу (електронного документу) у форматі XML земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0025 щодо якої, зокрема, ФОП Пархоменко Р.В. було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виносу їх в натурі на (місцевості) та складання документів, які посвідчують право оренди на земельні ділянки державної власності ТОВ «-КВАДРО-» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Враховуючи те, що право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га є предметом аукціону, Позивачем було надіслано на адресу Олексіївської сільської ради лист № 2803/25 від 28.03.2025 року з проханням вчинити належні та законні дії зі скасування/відміни аукціону за лотом №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753clcf276ec7d70 - продаж права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га для ведення фермерського господарства, що розташована за адресою: Харківська область Лозівський район на території Олексіївської сільської ради за межами села Одрадове. Вказані дії вчинено Позивачем після початку прийому пропозицій та до завершення прийому пропозицій та визначення результатів аукціону.

Враховуючи, що земельна ділянка площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 фактично входить в межі земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0025 площею 29,7491 га, що підтверджується Договором оренди землі від 21.02.2014 року, укладеним між ТОВ «-Квадро-» та Головним управлінням Держземагентства у Харківській області, схемою розташування земельних ділянок в межах Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області, ситуаційною схемою експлікації земель в межах плану, Актом погодження та закріплення меж земельної ділянки суб'єкта права користування з суміжними земельними ділянками, що розташовані в межах Михайлівської сільської ради Первомайського району Харківської області від 07.03.2014 року, Актом приймання-передачі від 07.03.2014 року земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 21.02.2014 року, листом Відділу №3 Управління у Лозівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №83/433-21 від 17.08.2021 року, листом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №11-20-14-8839/0/19-19 від 05.11.2019 року, Олексіївська сільська рада як організатор аукціону після отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «-Квадро-» листа № 2803/25 від 28.03.2025 року з проханням вчинити належні та законні дії зі скасування/відміни аукціону мала у відповідності до ч. 3 ст. 138 Земельного кодексу України скасувати земельні торги у зв'язку з необхідністю внесення змін до землевпорядної та землеоціночної документації на земельну ділянку.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним Договору оренди землі від 14.05.2025, укладеного між Олексіївською сільською радою та ТОВ "КРАЄВИД АГРО" щодо земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, суд встановив таке.

Згідно із ст. 135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі - продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Враховуючи те, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами якого укладається, в т.ч. договір оренди, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених ч. 1 - 3 та ч. 5, 6 ст. 203 ЦК України, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Гл. 3 роз. I кн. 1 ЦК України регулюється захист прав та інтересі осіб. Так, за змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Верховний Суд зазначає, якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19). Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 зазначив, що засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має бути "ефективним" як у законі, так і на практиці.

Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц).

У кожного способу є свій об'єкт захисту та свої умови застосування. Захист цивільних прав та інтересів відбувається у відповідний спосіб.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у ч. 2 ст. 16 ЦК України. До них відносяться, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Наведений перелік способів захисту порушених прав та інтересів не є вичерпним.

При цьому судова палата звертається і до практики ЄСПЛ, яка застосовується як джерело права, а саме до такої:

- майном у значенні ст. 1 протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулося порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003);

- у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. рішення у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011);

- необхідність виправити стару "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, добросовісно набуте особою, яка покладалася на законність дій державного органу влади. Ризик будь-якої помилки державного органу влади має покладатися на саму державу і помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавлених осіб. У контексті скасування помилково наданого права власності принцип належного урядування може не лише покладати на органи влади обов'язок діяти невідкладно при виправленні своєї помилки, але й може також вимагати виплати колишньому добросовісному власнику належної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування (див. рішення у справі "МПП "Фортеця" проти України" від 11.06.2020);

- позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (див. рішення у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004);

- загальні принципи щодо втручання у мирне володіння майном були наведені, наприклад, у справі "Кривенький проти України" від 16.02.2017. Суд повинен оцінити, чи було втручання законним, відповідало суспільним інтересам, і переслідувало законну мету за допомогою засобів, розумно пропорційних меті, яку прагнули досягти. Стосовно питання "суспільного інтересу" у втручанні, то суд вважає, що воно тісно пов'язане з пропорційністю втручання; тому він розгляне його у контексті пропорційності (див. рішення у справі "Фонд "Батьківська турбота" проти України" (Batkivska Turbota Foundation v. Ukraine) від 09.10.2018, п. 58 з подальшими посиланнями). Пояснюючи обґрунтування "суспільного інтересу" для втручання у майнові права підприємства-заявника, Уряд навів лише загальне твердження про необхідність відновлення прав держави на спірне майно; Уряд не стверджував, що державі було потрібне це майно з якоїсь конкретної та переконливої причини. Уряд не пояснив, як інтерес держави у володінні цим майном служив "суспільному інтересу". Прокурор також не висунув жодних конкретних аргументів у зв'язку з цим, подаючи свій позов у 2011 році. Уряд також не надав інформації щодо того, як спірна база використовувалася ЗАТ "Херсонтурист" (наприклад, чи використовувалася вона для рекреаційних цілей членами профспілок або іншим чином використовувалася в інтересах суспільства), або щодо того, чи зареєструвала держава своє право власності на базу після ухвалення постанови 2014 року і як вона її використовувала, якщо використовувала взагалі. У зв'язку з цим суд не ігнорує той факт, що згідно з відповідною відкритою інформацією база перебувала у занедбаному стані з 1990-х років. Допущені органами державної влади неточності або помилки повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо якщо не йдеться про інші конфліктуючі індивідуальні інтереси. Іншими словами, ризик будь-якої помилки органу державної влади має покладатися на саму державу, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи (див. рішення у справі "ПП "МАРКЕТТРАНС" проти України" від 25.06.2025).

ЄСПЛ у кожній ситуації, де має місце застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, досліджує, наскільки було дотримано державною владою справедливий баланс між інтересами суспільства і вимогами захисту приватних інтересів окремої особи. Встановлюючи наявність згаданої пропорційності, ЄСПЛ виходить з того, що втручання в право безперешкодного користування майном має супроводжуватися дотриманням "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства і необхідністю дотримання фундаментальних прав людини. Зокрема, вимагається, щоб існувала розумна пропорційність між вжитими державою заходами щодо обмеження права власності та метою, на яку вони були спрямовані (див., зокрема, рішення ЄСПЛ у справі "Chassagnou and others v. France" від 29.04.1999).

Релевантна позиція до вищевикладеного сформульована у Постанові ОП КГС від 18 вересня 2025 року по cправі № 922/82/20.

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Стаття 203 цього ж Кодексу передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Верховний Суд у постанові від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21 сформував висновок, що: "У розумінні наведених положень законодавства (статті 16, 203, 215 ЦК України, статті 20 ГК України) оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин".

Згідно з ч. 2. ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зі змісту ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» вбачається, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до п. 28 Договору оренди землі від 21.02.2014 року, укладеного між ТОВ «-КВАДРО-» та Головним управлінням Держземагенства у Харківській області, до обов'язків орендодавця належать не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги щодо визнання недійсними земельних торгів (у формі електронного аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, лот №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753c1cf276ec7d70, беручи до уваги, що укладання спірного Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 порушує право користування ТОВ «-КВАДРО-» вказаною земельною ділянкою, адже остання знаходиться у строковому платному користуванні ТОВ «-КВАДРО-» відповідно до Договору оренди землі від 21.02.2014 року та визнання недійсним Договору оренди землі від 14.05.2025, укладеного між Олексіївською сільською радою та ТОВ "КРАЄВИД АГРО" щодо земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За приписами ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За приписами частин першої, четвертої та дев'ятої статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Статтею 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» №3613-VI від 07.07.2011 (з наступними змінами та доповненнями) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону № 3613-VI Кабінет Міністрів України постановою від 17.10.2012 № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» затвердив Порядок № 1051, який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Пунктом 114 Порядку № 1051 визначено аналогічні підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема - ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Крім того, згідно з п. 57 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, та у разі виправлення помилки відповідно до пункту 156-2 цього Порядку.

Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 23.06.2020 р. справа № 826/19769/16) скасування державної реєстрації земельної ділянки призводить до автоматичного закриття поземельної книги.

Суд зазначає, що одна й та ж частина земної поверхні не може бути складовою одночасно двох окремих земельних ділянок.

Проте, зважаючи на те, що земельна ділянка площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 фактично входить в межі земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0025 площею 29,7491 га, яка є предметом Договору оренди землі від 21.02.2014, земельна ділянка з кадастровим номером 6324585500:15:000:0023 Позивачем не доведено факту проведення державної реєстрації земельної ділянки з порушенням вимог законодавства. Як вже зазначалось у Постанові ВС від 08.04.2020 у справі №520/2093/19 повинно вноситись зміни до відповідних відомостей стосовно зареєстрованої земельної ділянки.

Крім того, щодо способу захисту права, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22, у якому Верховний Суд виснував:

«9.48. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом абзацу другого частини третьої статті 26 Закону у чинній редакції в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Крім того, чинний абзац третій частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін'юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Мін'юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судове рішення про задоволення вказаних вище позовних вимог є підставою для державної реєстрації відповідного речового права за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою. У подібних спорах вжиття заходів забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України) може не допустити подальший перехід речових прав, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 116, 120, 127-132 постанови від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].»

Також суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту щодо, скасування державної права не відповідає вимогам визначеним у ч. 13 ст. 179-1 ЗК України.

Суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023.

Також суд зазначає, що обрані позивачем способи захисту щодо визнання протиправними дії Олексіївської сільської ради не відповідає законодавчому формулюванню ч. 2 п. 10 ст. 16 ЦК України.

Визнання недійсними та скасування земельних торгів, як спосіб захисту, є лише лінгвістично різними, проте однаковими за змістом.

Суд наголошує на тому, що він позбавлений права самостійно обрати найбільш

ефективний спосіб захисту права позивача, а лише перевіряє такий на критерій його ефективності.

Крім того, суд зазначає, що застосування одного способу захисту або відмова у його застосуванні не виключає застосування інших способів захисту обраних позивачем за наявності критерія ефективності.

Стосовно санкцій застосованих Радою національної безпеки та оборони, відносно позивача, то суд зазначає, що завдяки останнім обмежується не вся правоздатність цілком, а лише конкретне суб'єктивне право яке входить до складу цієї правоздатності. Право на захист або право на звернення до суду не може бути обмежене. Санкції не припиняють правосуб'єктності Товариства та його права на судовий захист.

Право оренди земельної ділянки не було припинене, Договір оренди землі від 21.02.2014 року є чинним, та земельна ділянка фактично перебуває у користуванні та на даний час є обробленою ТОВ «-КВАДРО-», заборгованість зі сплати орендної плати відсутня.

У разі порушення, невизнання або оспорювання цивільного права кожна особа, у відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, має право на його захист у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 зазначила, що спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України). Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Таким чином, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЄВИД АГРО" про сплив позовної давності для звернення з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовну давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 263 Цивільного кодексу України унормовує, що перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93 та № 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос» проти Росії»).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі “Фінікарідов проти Кіпру»).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2» від 11.03.2020 № 211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 було встановлено карантин, який неодноразово продовжувався.

У свою чергу, 17.03.2020 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" № 530-ІХ (Закон № 530). Даним законом були внесені зміни, у тому числі, і до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Відповідно до наведених змін карантин було визнано форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Розділом II Прикінцеві положення Закону №530 було визначено, що цей закон набирає чинності з дня його опублікування. З вищенаведеного слідує, що з 17.03.2020 карантин на законодавчому рівні було визнано обставиною непереборної сили та, відповідно, з даного моменту має застосовуватися правило п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України щодо зупинення строків позовної давності. Відповідно до п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінений на всій території України з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Таким чином, перебіг строків позовної давності був зупинений з 12.03.2020 до 01.07.2023.

Крім того, Законом України № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Закон) відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022, яким в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

30 січня 2024 року набув чинності Закон "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини", яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що про наявність помилки в Державному земельному кадастрі в частині визначення площі земельної ділянки за кадастровим номером 6324585500:15:000:0025 - 15,9502 га та наявності іншої земельної ділянки кадастровий номер 6324585500:15:000:0023 площею 13,5000 га позивач дізнався у 2018 році, доказів протилежного матеріали справи не містять, суд констатує, що строк позовної давності для звернення до суду не сплив.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЄВИД АГРО" про зловживання позивачем процесуальними правами суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Виходячи з положень ст. 43 ГПК України учасники судового процесу мають добросовісно користуватись процесуальними правами, враховуючи завдання та основні засади господарського судочинства, визначені ст. 2 ГПК України, якими є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Водночас, під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи.

Слід зазначити, що подання заяв та клопотань, доказів, наведення свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, є безумовним правом учасників справи.

Заявник вважає, що ТОВ «-Квадро-» зловживає процесуальними правами, оскільки неодноразово подавало заяви про зміну предмету позову, заяви про зміну складу учасників справи; надавало нові докази, які не були подані разом із позовною заявою, подавало адвокатські запити вже під час розгляду справи щодо обставин справи, які мали б бути з'ясовані ще до звернення до суду.

Суд зауважує, що зловживання процесуальними правами є можливим, якщо внаслідок реалізації права створюється перешкода у вирішенні завдань судочинства. Механізм зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа, яка прагне до досягнення певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні "схожі" на юридичні факти, з якими закон пов'язує настання певних наслідків.

Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11.11.2019 у справі №337/474/14).

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.

Відповідно до ст. 131 Господарського процесуального кодексу України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Заходами процесуального примусу, згідно зі ст. 132 Господарського процесуального кодексу України є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Положеннями ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

У випадку невиконання процесуальних обов'язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника (ч. 3 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що дії позивача щодо звернення з заявами про зміну предмету позову та про зміну складу учасників справи, як і звернення з клопотаннями про долучення доказів, подання адвокатських запитів не можуть визнаватися зловживанням процесуальними правами, адже відповідні дії вказують лише на здійснення позивачем права на звернення до суду з позовом. Звертаючись до суду, ТОВ «-Квадро-» мало та має дійсний намір захистити свої права в судовому порядку.

Крім того, суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами та постановлення ухвали про стягнення в доход державного бюджету з відповідної особи штрафу позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів.

Судом не виявлено вчинення дій, які б могли бути розцінені судом як зловживання процесуальними правами. Відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЄВИД АГРО", викладеної у відзиві на позовну заяву, про зловживання позивачем процесуальними правами.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У ч. 3 ст. 2 ГПК визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 ГПК.

Відповідно до частин 3, 4 ст.13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд зауважує, що належність та допустимість доказів відноситься до властивостей доказів.

Вирішуючи питання про прийняття доказу, суд перевіряє наявність у ньому інформації, яка має значення для справи, належність доказу і відповідність доказу закону - допустимість. При цьому суд перевіряє, чи відповідає конкретний доказ дійсності, тобто впевнюється в тому, чи є доказ достовірним, чи можна із сукупності доказів зробити висновок про існування або відсутність певного юридичного факту, на підтвердження якого вони представлені, тобто чи є ці докази достатніми у своїй сукупності.

Належність доказу вказує на спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Це логічний зв'язок з обставинами, які становлять предмет доказування, до якого можуть належати факти матеріально правового та процесуального характеру.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Джерело: Постанова від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20.

Застосування стандарту переваги більш вагомих доказів, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18; від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, а також позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

В постанові КЦС ВС від 20.11.2024 №686/28882/23 (61-13125св24) викладено, що пріоритет у доказуванні надається не тому, хто дав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежним.

На підставі викладеного, перевіривши надані учасниками справи документальні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій Олексіївської сільської ради (код ЄДРПОУ 04398519) з проведення земельних торгів (у формі електронного аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, лот №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753c1cf276ec7d70, оскільки вимога та наслідок є взаємовиключними.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".

Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.

Свого часу, Верховний Суд застосував західну доктрину "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)", у вирішенні договірного спору, який тлумаченні умов договору (Постанови ВС по справам № №753/11000/14-ц, № 910/16011/17).

Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).

Суд, також нагадує, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав викладеного та наявною загрозою, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні перебої зі світлом та у роботі програмного забезпечення щодо виходу в інтернет, сайтів Судової влади України, Єдиного державного реєстру судових рішень, навантаження та великий обсяг роботи покладений на суди, дослідження та обробки надвеликого обсягу інформації щодо застосування законодавства, крім того перебої (позапланових технічних робіт) на об'єктах інфраструктури судової влади України, що призвело до тимчасових труднощів з доступом до окремих систем та сервісів, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 238 ГПК України, а тому повний текст рішення Господарського суду Харківської області від 20 листопада 2025 року у справі № 922/1733/25 складено за межами ст. 238 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними земельні торги (у формі електронного аукціону) з продажу права оренди на земельну ділянку площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023, лот №: 44377675/59 ID: LRE001-UA-20250313-36331 | 67d2b9ea753c1cf276ec7d70.

Визнати недійсним Договір оренди землі від 14.05.2025 р., укладений між Олексіївською сільською радою та ТОВ "КРАЄВИД АГРО" (код ЄДРПОУ 34174009), щодо земельної ділянки площею 13,5000 га із кадастровим номером 6324585500:15:000:0023.

Стягнути з Олексіївської сільської ради (вул. Центральна 18, с. Олексіївка, Лозівський р-н, Харківська обл., 64122, код ЄДРПОУ 04398519) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "-Квадро-" (64102, Харківська обл., місто Первомайський(з), мікрорайон 1/2, будинок 9, квартира 55, код ЄДРПОУ 34210990) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЄВИД АГРО" (64650, Україна, Лозівський р-н, Харківська обл., село Веселе (Смирнівська с/рада), вулиця Центральна, будинок 1, код ЄДРПОУ 34174009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "-Квадро-" (64102, Харківська обл., місто Первомайський(з), мікрорайон 1/2, будинок 9, квартира 55, код ЄДРПОУ 34210990) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повне рішення складено "04" грудня 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою.

Суддя І.П. Жигалкін