8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" грудня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3413/25
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова (вул. Глобинська, буд. 23, м. Харків, 61038, ідентифікаційний код/Умовний код: 0291010825) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-МІСТО" (вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 3-А, корп. Б-1, м. Харків, 61153, ідентифікаційний код 38878151)
про стягнення 200162,96 грн
за участю представників учасників справи:
прокурора - Пєскової Ю.В.
позивача - не з'явився
відповідача - адвоката Сенаторова М.В.
Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-МІСТО" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, за період з 01.11.2020 по 28.02.2022 у сумі 200 162,96 грн.
Прокурор також просить стягнути з відповідача судовий збір на користь Харківської обласної прокуратури.
В обгрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач з 17.04.2020 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, по вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "БГ-1", без документів, що посвідчують його право власності (користування) земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, та у період з 01.11.2020 по 28.02.2022 не сплачував плату за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, які прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Підставою для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради прокурор, зокрема обгрунтував тим, що орган місцевого самоврядування не вживав заходів захисту прав територіальної громади щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати та не пред'явив позов до відповідача з цим предметом і з цих підстав.
Прокурор також просить стягнути з відповідача судовий збір на користь Харківської обласної прокуратури.
Ухвалою суду від 24.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3413/25. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на "13" жовтня 2025 р. о 11:30 год. Роз'яснено відповідачу, що згідно ст.251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено прокурору та позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив.
13.10.2025, у встановлений строк, через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№23694), в якому він просить залишити позов без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, обгрунтовуючи вказане клопотання тим, що спір стосується правовідносин між територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради та відповідачем, прокурор не є суб'єктом спірних цивільних правовідносин, фактична мета втручання прокурора в цивільні правовідносини є нагляд за додержанням законності іншими учасниками цивільно-правових відносин, що є неконституційним. У позовній заяви зазначено, що мета втручання прокурора в цивільні правовідносини інших суб'єктів описується оціночним поняттям "інтерес держави", який, на думку прокурора, полягає в наповненні бюджету, одного з суб'єктів зазначених правовідносин. Однак держава не має прав щодо предмету спору, вона не є учасником спірних правовідносин, держава не може перебирати на себе права територіальної громади, місцевого самоврядування, або їх органів, держава не делегувала ніяких повноважень цим органом у спірних правовідносинах, а тому будь-який державний інтерес в цих правовідносинах відсутній. Відповідач вважає, що Харківська міська рада здатна самостійно здійснювати захист своїх інтересів, а тому представництво її інтересів прокуратурою суперечить статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та висновкам Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 по справі № 922/2562/18 з тими самими сторонами з аналогічних підстав. Відповідачем у відзиві також зазначено, що прокурор посилаючись у позові на порушення бюджетного законодавства не повідомив органи державного фінансового контролю про це, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Вважає, що доданий до позовної заяви лист ГУ ДПС у Харківській області від 24.07.2025 № 16015/20-40-07-12 від 24.07.2025, в якому надана інформація з інформаційних ресурсів ГУ ДПС у Харківській області щодо ТОВ "АВТО-МІСТО", одержаний прокурором з порушенням законом, а тому є недопустимим доказом, оскільки ДПСУ не наділена повноваженнями у частині надання інформації без письмової згоди власника інформації, у тому числі щодо обсягу доходів та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, сум сплачених підприємствами податків, тощо.
В судовому засіданні 13.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 27 жовтня 2025 року о(б) 11:30 год.
20.10.2025, у встановлений строк, через систему Електронний суд від прокурора надійшла відповідь на відзив, яку зареєстровано 21.10.2025 за вх.№ 24379, в якій прокурором зазначено, що участь прокурора в інтересах держави в господарському судочинстві не тільки не порушує, але й не суперечить принципу рівності та змагальності сторін у процесі, а й прямо передбачена чинним законодавством України. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19). Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та № 922/1830/19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18. Прокурором також зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру» прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить суб'єкту владних повноважень, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. Тож прокурором у встановленому законом порядку направлено до уповноваженого органу запит, у відповідь на який останній надав запитувану інформацію та документи, що повністю узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України “Про прокуратуру». Прокурором також зауважено, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, у постанові Великої палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та у постанові Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18. Тож до компетенції органів державного фінансового контролю не входить захист прав територіальної громади у сфері земельних відносин, а саме вжиття заходів позовного характеру у випадку порушення правил користування земельними ділянками комунальної форми власності, оскільки вказані відносини є кондикційними, та не пов'язані з певним порушенням - деліктом, у зв'язку з наявності якого мали б бути проведені перевірки контролюючим органом державного фінансового контролю. Відповідач безпідставно вважає інформацію, отриману з ДПС, недопустимим доказом.
26.10.2025, у встановлений строк, через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло заперечення, яке зареєстровано 27.10.2025 за вх.№ 24814, в яких він просить залишити позов без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
В судовому засіданні 27.10.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення у судовому засіданні перерви з розгляду справи по суті на 03 листопада 2025 року о(б) 16:00 год.
03.11.2025 судове засідання не відбулося з причини оголошення на території м. Харкова повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу).
Ухвалою суду від 03.11.2025 призначено судове засідання з розгляду справи по суті в межах розумних строків на "01" грудня 2025 р. об 11:30 год.
Присутній в судовому засіданні прокурор просить позов задовольнити повністю.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце цього засідання повідомлений належним чином ухвалою суду від 03.11.2025, про що свідчить довідка про доставку документа в кабінет електронного суду, яку отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
Представник відповідача в судовому засіданні просив залишити позов без розгляду на підставі на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши прокурора та представника відповідача, суд встановив наступне.
Як убачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 28.02.2019 № НВ-0002798062019 за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, сформовано земельну ділянку площею 0,2026 га, яка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, якій присвоєно кадастровий номер 6310137500:05:029:0023 (дата державної реєстрації земельної ділянки - 03.06.2016). Форма власності - комунальна власність. Вказана земельна ділянка має цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. “Б-1» (виробнича ділянка термопластових автоматів).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03.09.2025 № 442053667 право власності на нежитлову будівлю літ. “Б-1», загальною площею 820,7 кв.м., по вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А у м. Харкові, з 24.10.2013 зареєстроване за ТОВ “АВТО-МІСТО» на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2013 № 2764 (до поділу об'єкта нерухомого майна).
У подальшому, 17.04.2020, реалізуючи свої правомочності власника, ТОВ “АВТО-МІСТО» згідно з висновком щодо технічної можливості поділу нежитлової будівлі літ. “Б-1» від 16.03.2020 № 50 зареєструвало в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно два об'єкта нерухомого майна, які утворилися внаслідок поділу належного йому об'єкта нерухомості з реєстраційним номером 191417463101, внаслідок чого ТОВ “АВТО-МІСТО» з 17.04.2020 отримало:
- право власності на нежитлову будівлю літ. “Б-1» загальною площею 546,9 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2071885463101);
- право власності на нежитлову будівлю літ. “БГ-1», загальною площею 306,3 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2071886163101).
Отже висновком від 16.03.2020 № 50 встановлено можливість поділити нежитлову будівлю літ. “Б-1» на дві відокремлені будівлі, залишивши новоутвореним об'єктам поштову адресу без змін - місто Харків, вулиця Гвардійців-Широнінців, 3-А.
Вказаний висновок складено на виконання рішення Загальних зборів засновників ТОВ “АВТО-МІСТО» від 01.03.2020, якими вирішено поділити нежитлову будівлю літ. “Б-1» на дві відокремлені будівлі, що будуть знаходитися за адресою: місто Харків, вулиця Гвардійців-Широнінців, 3-А.
Тож зазначене нерухоме майно у період з 17.04.2020 по теперішній час належить відповідачу та розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023 площею 0,2026 га.
Відомості про наявність об'єктів нерухомого майна, які належать іншим особам, на земельній ділянці кадастровий номер 6310137500:05:029:0023, відсутні.
Крім того, встановлено, що рішенням 37 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.08.2020 № 2236/20 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» вирішено надати Товариству з обмеженою відповідальністю “АВТО-МІСТО» в оренду строком до 01.09.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,2026 га (кадастровий номер 6310137500:05:029:0023) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. “Б-1» (виробнича ділянка термопластових автоматів) по вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А (Салтівський район - раніше Московський район).
Разом з тим, відповідно до інформації з листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 13.08.2025 № 7572/0/225-25 та даних державних реєстрів будь-які договори оренди землі щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, по вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, у м. Харкові, між Харківською міською радою і ТОВ “АВТО-МІСТО» не укладалися.
Отже відповідач, будучи власником нерухомого майна, що розташовано на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, не зареєстрував у встановленому законом порядку право власності чи право користування на вказану земельну ділянку.
У зв'язку з наведеним, прокурор стверджує, що відповідач протягом усього часу володіння нерухомим майном, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, протиправно та безпідставно використовував вказану земельну ділянку для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. “Б-1» та “БГ-1», не сплачуючи передбачену чинним законодавством України плату за землю.
Вищезазначене встановлено та підтверджується рішенням Господарського суду Харківській області від 08.02.2021 у справі № 922/3769/20 за позовом Харківської міської ради про стягнення з ТОВ “АВТО-МІСТО» безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за спірну земельну ділянку за період з 01.11.2017 по 31.10.2020 в сумі 376 304,54 грн, яким вказаний позов задоволено та стягнуто з відповідача вказану суму, у зв'язку з тим, що ТОВ “АВТО-МІСТО» у зазначений період належало право на нежитлову будівлю літ. “Б-1» (у подальшому після поділу з 17.04.2020 дві відокремлені нежитлові будівлі літ. “Б-1» та “БГ-1»), розташовані на вказаній земельній ділянці, що використовувалася останнім без правовстановлюючих документів.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки на час розгляду цієї справи № 922/3413/25, рішення Господарського суду Харківській області від 08.02.2021 у справі № 922/3769/20 набрало законної сили та є чинними, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України вказане є підставою для звільнення прокурора від доказування обставин, встановлених під час розгляду вказаної справи.
Ураховуючи наведене, прокурор стверджує, що відповідач з 17.04.2020 по теперішній час використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, по вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "БГ-1", без документів, що посвідчують його право власності (користування) земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, та у період з 01.11.2020 по 28.02.2022 не сплачував плату за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 200 162,96 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача як безпідставно збережені кошти на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 13 Конституції України, ст. 373 Цивільного кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 14 Конституції України).
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.
Незаконне та безоплатне використання землі ослаблює економічні основи органів місцевого самоврядування, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 125, 126 ЗК України та ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Згідно з цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладанні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Відповідно до п.66 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.12.2021 по справі № 924/856/20 власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Відтак, із виникненням права власності на об'єкт нерухомості, власник такого об'єкту не звільняється від обов'язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач набувши право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою, обов'язку щодо укладення та реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку не виконало та від такого обов'язку з 17.04.2020 (дата реєстрації права власності на дві відокремлені нежитлові будівлі на вказаній земельній ділянці) ухилилося.
Отже відповідач з 17.04.2020 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, по вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, у м. Харкові, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав (без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав), а Харківська міська рада як власник земельної ділянки мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання земельної ділянки в більшому розмірі, ніж отримала, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Тож з 17.04.2020 по теперішній час відповідач правомірно володів лише будівлями, які знаходяться на спірній земельній ділянці, а у зв'язку з наявністю права власності на вказане нерухоме майно в період його подальшого використання після 17.04.2020 у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених ст. ст. 1212-1214 Цивільного Кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, згідно якої для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташовано необхідно, насамперед, з'ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18, від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19, від 16.08.22 у справі № 922/2095/21).
Отже встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.
Згідно із ст. 1212 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною третьою ст. 1212 Цивільного Кодексу України встановлено, що положення глави 83 “Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Цивільного Кодексу України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1214 Цивільного Кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
Так, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини “Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути “існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні “виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У даних правовідносинах не отримані Харківською міською радою кошти за користування земельною ділянкою підпадають під визначення Європейським судом з прав людини “виправданого очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності територіальної громади міста Харкова.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі №6-88ц-13, постанова ВПВС у справі №587/430/16-ц, 629/4628/16-ц від 23.05.2018, №922/3412/17 від 20.11.2018, №917/1739/17 від 04.12.2019).
Як вже зазначалось вище, норми ст. ст. 1212-1214 Цивільного Кодексу України регламентують кондикційне зобов'язання, яке виникає з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст. ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
Тобто, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, у постанові Великої палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та у постанові Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаних постановах зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного Кодексу України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №922/207/15, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постанов Верховного Суду від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15, від 21.01.2019 у справі №902/794/17).
Отже з 17.04.2020 по теперішній час відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату у встановленому міською радою розмірі за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, не сплачуючи належним чином орендну плату за користування земельною ділянкою, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
Внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Аналогічна правова позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, постановами Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15 та від 12.04.2017 у справі №922/207/15.
Беручи до уваги, що відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України та правової позиції Верховного Суду, відповідач зобов'язаний повернути Харківській міській раді кошти, які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати.
Щодо розрахунку безпідставно збережених коштів, суд зазначає наступне.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт “в» частини 1 статті 96 ЗК України).
Отже у зв'язку з наявністю права власності на вказане вище нерухоме майно у ТОВ “АВТО-МІСТО» виник обов'язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, а й сплачувати орендну плату за користування нею, однак зазначені обов'язки відповідач не виконав.
З урахуванням наведеної вище інформації Харківською міською радою надано до окружної прокуратури розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що підлягають стягненню з ТОВ “АВТО-МІСТО» за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Відповідно до положень п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Тож розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.11.2020 по 31.12.2020 складає:
Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнтів індексації*, грн - 5 995 896
Ставка річної орендної плати (%) - 4,00%
Коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов - 1
Коефіцієнт розміру земельної ділянки - 1
Розмір безпідставно збережених коштів за місяць, грн - 19 986,32
Розмір безпідставно збережених коштів за рік, грн - 239 835,84
Розмір безпідставно збережених коштів за 2 місяці, грн - 39 972,64 грн.
Крім того, міською радою при здійсненні розрахунків враховано, що відповідно до інформаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС в Харківській області ТОВ “АВТО-МІСТО» зареєстровано платником земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га (інформація Головного управління ДПС у Харківській області, викладена в листі від 24.07.2025 № 16015/5/20-40-04-07-12).
Згідно з інтегрованою карткою платника за 2020 рік Товариством задекларовано до сплати податкових зобов'язань по земельному податку та сплачено за листопад 7 494,86 грн, за грудень 7 494,90 грн. Аналогічно за 2021 рік Товариством задекларовано до сплати та сплачено за вказану земельну ділянку 89 938,44 грн, за січень-лютий 2022 року Товариством задекларовано до сплати та сплачено 16 488,72 грн.
Отже у зв'язку з частковою сплатою відповідачем плати за землю, що підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області від 24.07.2025 № 16015/5/20-40- 04-07-12, розмір безпідставно збережених Товариством з обмеженою відповідальністю “АВТО-МІСТО» коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить: 39 972,64 грн - 14 989,76 грн = 24 982,88 грн.
Так, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 складає:
Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнтів індексації*, грн - 5 995 896
Ставка річної орендної плати (%) - 4,00%
Коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов - 1
Коефіцієнт розміру земельної ділянки - 1
Розмір безпідставно збережених коштів за місяць, грн - 19 986,32
Розмір безпідставно збережених коштів за рік, грн - 239 835,84.
У зв'язку з частковою сплатою відповідачем плати за землю, що підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області від 24.07.2025 № 16015/5/20-40-04- 07-12, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить: 239 835,84 грн - 89 938,44 грн = 149 897,40 грн.
Так, розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 складає:
Нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнтів індексації*, грн - 6 595 486
Ставка річної орендної плати (%) - 4,00%
Коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов - 1
Коефіцієнт розміру земельної ділянки - 0,95
Розмір безпідставно збережених коштів за місяць, грн - 20 885,70
Розмір безпідставно збережених коштів за рік, грн - 250 628,45
Розмір безпідставно збережених коштів за 2 місяці, грн - 41 771,40
*коефіцієнт індексації за 2021 рік - 1,1.
У зв'язку з частковою сплатою відповідачем плати за землю, що підтверджується листом ГУ ДПС у Харківській області від 24.07.2025 № 16015/5/20-40-04-07-12, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою, становить: 41 771,4 грн - 16 488,72 грн = 25 282,68 грн.
Отже загальна сума безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без належним чином оформленого права власності чи права користування за період з 01.11.2020 по 28.02.2022 становить 200 162,96 грн.
Щодо наявності підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради з даним позовом, суд зазначає наступне.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Згідно з ч. 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону України “Про прокуратуру».
Згідно з ч. 3 ст. 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.
Тож місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.
У випадку коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).
Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та № 922/1830/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №2- 3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.
Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова пред'явлено позовну заяву в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у даних спірних правовідносинах - Харківської міської ради, оскільки земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова, а відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, а тому відповідач своїми діями - несплатою коштів за використання земельної ділянки, порушує інтереси Харківської міської ради.
За змістом п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» потрібно розуміти не тільки державний орган, а й орган місцевого самоврядування. При цьому, згідно ч. 2 п. 1 резолютивної частини вказаного рішення, прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 (справа № 912/2385/18) зазначено: “Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно» (пункт 47).
В даному випадку саме Харківська міська рада має повноваження щодо здійснення права власності на землю від імені та в інтересах територіальної громади міста, зокрема в питаннях щодо надання земельних ділянок комунальної власності в оренду та отримання від юридичних та фізичних осіб орендної плати за їх використання.
Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова у листі від 11.08.2025 №53-103-3631 ВИХ-25 повідомлено Харківську міську раду про наявність порушень її прав у вигляді безпідставного використання земель комунальної власності на території Салтівського району міста Харкова, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, розташованої за адресою: м. Харків, Салтівський район (раніше - Московський район), вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, без сплати коштів за її використання, та запропоновано Харківській міській раді звернутися до суду із відповідною позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Одночасно прокуратурою запропоновано Харківській міській раді самостійно вжити заходи на захист порушених інтересів держави, шляхом подання відповідної позовної заяви до суду про стягнення безпідставно збережених коштів та проінформовано, що у разі не звернення Харківською міською радою з відповідним процесуальним документом до суду, прокурором на підставі положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" буде використано своє право на представництво інтересів держави в суді.
Харківською міською радою у відповіді від 13.08.2025 № 7572/0/225-25 повідомлено прокуратуру про те, що заходи з метою досудового врегулювання спору щодо використання ТОВ "АВТО-МІСТО" земельної ділянки кадастровим номером 6310137500:05:029:0023 Харківською міською радою не вживались та направила прокуратурі міста Харкова копію витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки щодо земельної ділянки кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, розрахунки сум безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства щодо земельної ділянки кадастровим номером 6310137500:05:029:0023 за період з 01.11.2020 по 28.02.2022, копію листа Головного управління ДПС у Харківській області щодо плати за землю ТОВ "АВТО-МІСТО".
У подальшому, Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова скеровано до Харківської міської ради 16.09.2025 №53-103-4135ВИХ-25 повідомлення у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про те, що Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова буде подано позовну заяву в інтересах держави в особі Харківської міської ради Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-МІСТО" (код ЄДРПОУ: 38878151) про стягнення з останнього на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, за період з 01.11.2020 по 28.02.2022 у сумі 200 162,96 грн.
Ураховуючи наведене, жодних заходів на захист інтересів територіальної громади за даним фактом порушення законодавства України з боку ТОВ “АВТО-МІСТО» міською радою не вжито. До того ж, Харківською міською радою повідомлено прокуратуру про відсутність наміру звертатися до суду з відповідним позовом.
З огляду на викладене, суд вважає, що вищевказані обставини свідчать про порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Харкова та про допущення позивачем бездіяльності щодо їх захисту, а тому у прокурора були наявні достатні підстави для звернення до суду з цим позовом у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 жовтня 2021 року у подібній справі №922/246/21.
За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України слід відмовити.
Щодо доводів відповідача у відзиві про те, що участь прокурора на боці позивача у некримінальному провадженні є порушенням принципів рівності сторін та змагальності судочинства, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає опонентом або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «F.W. v. France», заява № 61517/00, пункт 27).
Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами судового провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у судовому провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує, наскільки участь прокурора є доцільною.
У справі «Mukiy v. Ukraine» (заява № 12064/08; пункти 10 та 12), яка стосувалася скарги на втручання прокурора у справу з огляду на подання останнім позову в інтересах держави, зокрема, для захисту економічних і соціальних інтересів держави, пов'язаних з охороною території заповідної зони, ЄСПЛ у рішенні у цій справі зазначив, що втручання прокурора, на яке скаржиться заявник, не поставило його у «суттєво невигідне становище» стосовно сторін розгляду; немає нічого, що вказувало б на будь-яке привілейоване ставлення національних судів до заяв прокурора чи будь-які процесуальні переваги, надані йому у цій справі.
Отже участь прокурора в судовому провадженні поза межами кримінального процесу, незалежно від існуючих законодавчих гарантій неупередженості та об'єктивності цього органу, допускається як виняток, оскільки така участь на боці однієї із сторін може негативно сприйматися в суспільстві, в тому числі, через існування загрози порушення досить чутливого та важливого принципу рівності сторін судового процесу.
Відповідно до підпункту 7.5 пункту 7 Рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» (Role of the public prosecutor's office in a democratic society governed by the rule of law) від 27 травня 2003 року при наділенні органів прокуратури функціями, які не належать до сфери кримінального права, важливо забезпечити, щоб будь-які повноваження прокурора стосовно спільного захисту прав людини не приводили до яких-небудь конфліктів інтересів і не порушували права осіб, які домагаються захисту своїх прав з боку держави; ефективний розподіл повноважень між різними органами влади в державі може бути дотриманий у випадку надання прокуратурі додаткових функцій при повній її незалежності.
У пункті 29 Висновку № 3 (2008) Консультативної ради європейських прокурорів «Про роль прокуратури поза межами сфери кримінального права» (The role of prosecution services outside the criminal law field) від 21 жовтня 2008 року зазначається, що діяльність прокурорських служб за межами кримінального права визначається, насамперед, потребою суспільства у належному захисті прав людини та державних інтересів; не існує загальних міжнародних правових норм та правил стосовно завдань, функцій та організації прокурорської служби за межами сфери кримінального права, оскільки держава має суверенне право визначати свої інституційні та правові процедури реалізації її функцій із захисту прав людини та державних інтересів.
Пунктами 30-31 Висновку № 3 (2008) визначено, що не існує єдиних міжнародно-правових норм і правил щодо завдань, функцій і організація прокуратури поза кримінально-правовою сферою. Водночас у всіх правових системах прокуратура відіграє важливу роль у захисті прав людини, у захисті законності та верховенства права, у зміцненні громадянського суспільства. Така різноманітність функцій органів прокуратури поза сферою кримінального права є результатом національної правової та історичної традиції. Це суверенне право держави визначати його інституційно-правові процедури реалізації своїх функцій щодо захисту прав людини і суспільних інтересів, дотримуючись принципу верховенства права та міжнародних зобов'язання.
У пункті 2 Рекомендацій CM/Rec (2012)11 Ради Європи «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» (Оn the role of public prosecutors outside the criminal justice system) від 19 вересня 2012 року рекомендовано державам-учасницям, при наявності у служби публічного обвинувачення повноважень поза системою кримінальної юстиції, вжити всіх необхідних і відповідних заходів для забезпечення того, щоб ця роль виконувалась з особливою увагою до захисту прав людини та основоположних свобод і в повній відповідності з принципом верховенства права, зокрема, щодо права на справедливий судовий розгляд.
Пунктом 23 Рекомендацій CM/Rec (2012)11 також передбачено, що якщо прокурори виконують наглядову роль по відношенню до національного, регіонального та місцевого органу влади, а також щодо інших юридичних осіб, з метою забезпечення їх належного функціонування відповідно до закону, вони повинні здійснювати свої повноваження незалежно, прозоро та в повному обсязі відповідно до верховенства права.
Таким чином, позиція європейських інституцій полягає у тому, що участь прокурора у судовому провадженні поза межами кримінального процесу допускається у виключних випадках, зокрема, з метою реалізації повноважень прокурора щодо захисту прав та основоположних свобод людини та громадянина, особливо у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості осіб, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (зокрема, інтереси громади).
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 3 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18, від 5 березня 2019 року у справі № 806/602/18, від 13 березня 2019 року у справі № 815/1139/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а та від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18.
Так, як вказано вище, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Звернення керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова до суду з цим позовом в інтересах територіальної громади у даному випадку поза межами кримінального процесу відповідає принципу змагальності та є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що Харківська міська рада не зверталась до суду з даним позовом.
Щодо твердження відповідача у відзиві про те, що надання Харківською міською радою доказів прокуратурі для їх подання до суду в межах позовного провадження є неправомірним, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить суб'єкту владних повноважень, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Отже прокурором у встановленому законом порядку направлено до уповноваженого органу - Харківської міської ради вказаний вище запит від 11.08.2025 №53-103-3631 ВИХ-25, у відповідь на який останній листом від 13.08.2025 № 7572/0/225-25 надав запитувану інформацію та документи, що повністю узгоджується з вимогами ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Щодо доводів відповідача у відзиві про те, що прокурор не повідомив органи державного фінансового контролю у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» про порушення інтересів держави у сфері бюджетного законодавства, суд зазначає наступне.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
Харківська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси Харківської територіальної громади, здійснює відповідно до закону від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права власності.
Тож до компетенції органів державного фінансового контролю не входить захист прав територіальної громади у сфері земельних відносин, а саме вжиття заходів позовного характеру у випадку порушення правил користування земельними ділянками комунальної форми власності.
Щодо доводів відповідача у відзиві про те, що докази одержані прокурором з порушенням закону, оскільки прокуратурою отримано інформацію з податкової служби про сплату податків відповідачем без його згоди на надання такої інформації, суд зазначає наступне.
Одним із ключових питань інституту доказування є поняття допустимості доказів як одного з найважливіших принципів процесу доведення у господарському судочинстві.
Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Тож для визначення допустимості доказу законодавець вимагає встановлення 2 критеріїв: доказування саме таким документом певного аргументу сторони та належний спосіб отримання такого документа.
Так, подаючи до суду інформацію з ГУ ДПС у Харківській області від 24.07.2025, прокурором обґрунтовується наявність заборгованості у відповідача перед Харківською міською радою, що полягає у несплаті плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Відповідно до п. 41.1.1. Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Саме органи податкової служби є розпорядниками інформації щодо фактів сплати до бюджетів податків та інших обов'язкових платежів та щодо наявності заборгованості у певних суб'єктів господарювання перед Державою, адже, вони здійснюють контроль за правильністю, повнотою та своєчасністю сплати податків і зборів. Вони ведуть облік платників податків та їхніх зобов'язань, а також надсилають податкові вимоги в разі виникнення заборгованості.
Тобто факт наявності заборгованості у відповідача перед Харківською міською радою зі сплати податків на землю може підтверджуватися лише інформацією уповноваженого на акумулювання цієї інформації суб'єкта - ДПС.
Крім того, Законом України “Про прокуратуру» та п. 5 наказу Генерального прокурора № 389 від 21.08.2020 “Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» витребування інформації та документів за запитами з метою встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень за кожним фактом виявлення прокурором порушень інтересів держави, а також направлення повідомлень про звернення прокурора до суду в інтересах держави здійснюється в межах і спосіб, що передбачені законодавством. Запити про витребування інформації та документів направляються виключно до суб'єктів, наділених відповідними повноваженнями, яким вони належать на законних підставах, за підписом керівників, перших заступників та заступників керівників прокуратур відповідного рівня.
З матеріалів справи убачається, що на виконання вказаних вище вимог законодавства виключно у порядку встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» окружною прокуратурою направлено до Харківської міської ради як уповноваженого суб'єкта на захист інтересів територіальної громади з питань земельних відносин щодо земель комунальної форми власності запит від 11.08.2025 №53-103-3631 ВИХ-25 за фактом порушення вимог законодавства України з боку ТОВ “АВТО-МІСТО», яке безпідставно використовувало у період з 01.11.2020 по 28.02.2022 земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023.
У зазначеному запиті прокурором зазначено норми законодавства, що визначають повноваження прокурора з витребування необхідної інформації; конкретні об'єкти та суб'єкти правовідносин, у яких допущено порушення інтересів держави; відомості про ймовірні порушення інтересів держави, які стали підставою для направлення запиту, із наведенням джерела їх отримання; вимогу про надання інформації щодо вжитих уповноваженим органом законодавчо визначених заходів із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, причин їх невжиття, намірів реалізувати ці повноваження; конкретні матеріали (документи або їх копії), необхідні для вирішення питання про застосування представницьких повноважень та подальшого представництва інтересів держави в суді; строк розгляду запиту, який повинен визначатися прокурором з урахуванням принципу розумності.
У відповідь на запит прокурора Харківська міська рада надала у встановлений законом строк відповідь від 13.08.2025 № 7572/0/225-25, до якої направила до прокуратури копію листа ГУ ДПС у Харківській області від 24.07.2025, якою підтверджується часткова сплата плати за землю з боку відповідача за спірний період.
Отже інформація щодо сплати податків відповідачем отримана прокурором у встановленому законом порядку та долучена до матеріалів судової справи на підтвердження наявності факту заборгованості перед Харківською міською радою як належний спосіб доказування саме такого факту саме такими документами.
У зв'язку з наведеним, відповідач безпідставно вважає інформацію, отриману з ДПС, недопустимим доказом.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Ураховуючи вищенаведене та беручи до уваги те, що відповідачем позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, за період з 01.11.2020 по 28.02.2022 у сумі 200 162,96 грн, законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Ураховуючи задоволення позову у повному обсязі, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 1, 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 79-1, 120, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, ст. 4, 53, 73, 74, 75, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-МІСТО" (вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 3-А, корп. Б-1, м. Харків, 61153, ідентифікаційний код 38878151) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:05:029:0023, площею 0,2026 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А, за період з 01.11.2020 по 28.02.2022 у сумі 200 162,96 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-МІСТО" (вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 3-А, корп. Б-1, м. Харків, 61153, ідентифікаційний код 38878151) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "05" грудня 2025 р.
Суддя І.О. Чистякова