65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"26" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2520/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44; код ЄДРПОУ 42795490)
до відповідача - Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; код ЄДРПОУ 03351208)
за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) (03057, м. Київ, вул. Бродських Сім'ї, буд. 19; код ЄДРПОУ 39369133)
про стягнення 10 355 162,81 грн;
представники сторін:
від позивача - Кисіль Т. В. (в режимі відеоконференції),
від відповідача - Федорова В. В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - позивач, Оператор ГТС) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» (далі - відповідач, АТ «ОДЕСАГАЗ») про стягнення 10 355 162,81 грн, з яких: 9 469 162,91 грн основної заборгованості; 62 757,38 грн 3% річних; 648 179,66 грн пені; 175 062,86 грн інфляційних втрат.
Процесуальні дії суду. Заяви та клопотання сторін.
Ухвалою від 01.07.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 155 327,44 грн.
07.07.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 14.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2520/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження у розумний строк, підготовче засідання призначено на 08.09.2025, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали подати відзив на позовну заяву.
24.07.2025 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку суд задовольнив ухвалою від 28.07.2025.
29.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 9-12), а 01.08.2025 - відповідь на відзив (т. 2, а.с. 64-68).
08.09.2025 до суду надійшла заява представника відповідача, в якій він просив залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. В обґрунтування заяви представник відповідача, з посиланням на ст. 50 ГПК України, зазначав, що у випадку задоволення позовних вимог у НКРЕКП виникне обов'язок відшкодування АТ «ОДЕСАГАЗ» різниці між економічно обґрунтованим тарифом та встановленим за рахунок коштів свого бюджету і рішення суду безпосередньо вплине на права та обов'язки НКРЕКП, що є прямою підставою для її залучення як третьої особи. Вказав, що залучення НКРЕКП як третьої особи дозволить суду отримати вичерпні пояснення щодо прийнятих регулятором рішень, їх економічного обґрунтування та впливу на учасників ринку, що допоможе встановити всі обставини справи, з'ясувати причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) НКРЕКП та виникненням вимог позивача.
08.09.2025 суд, з урахуванням наявності обґрунтованого припущення про можливість впливу судового рішення у даній справі на права та обов'язки НКРЕКП, залучив останню до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, про що було постановлено відповідну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
Протокольною ухвалою від 08.09.2025 підготовче судове засідання відкладено на 20.10.2025.
22.09.2025 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
08.10.2025 представник НКРЕКП подала до суду письмові пояснення по справі (т. 2 а.с. 125-127).
Протокольною ухвалою від 20.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2025.
У судовому засіданні 17.11.2025 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову.
17.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та в порядку ст. 219 ГПК України відклав його оголошення на 26.11.2025.
24.11.2025 від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
26.11.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Стислий виклад позицій та доводів учасників справи.
В обґрунтування позову Оператор ГТС посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором транспортування природного газу № 1910000190 від 31.01.2020 в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за замовлену (договірну) потужність та перевищення договірної потужності в період з січня по березень 2025 року. Вказує, що відповідно до поданих номінацій відповідач замовив потужність: у січні 2025 року - 8 000,00000 тис. куб.м; у лютому 2025 року - 7 999,97000 тис. куб.м; у березні 2025 року - 7 000,00000 тис. куб.м. Зазначає, що за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача позивачем були виявлені обсяги перевищення договірної (замовленої) потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме: у січні 2025 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 722,57457 тис. куб.м, всього на загальну суму 435 252,91 грн; у лютому 2025 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 794,46844 тис. куб.м, всього на загальну суму 478 559,18 грн; у березні 2025 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 68,92919 тис. куб.м, всього на загальну суму 41 520,47 грн.
Позивач стверджує, що на виконання положень п. 8.4. договору направив відповідачу в інформаційній платформі рахунки на оплату замовленої (договірної) потужності № 01-2025-1910000190/9990000 від 31.01.2025 за січень 2025 року на загальну суму 4 818 912,00 грн, № 01-2025-1910000190/1000125 від 31.01.2025 за січень 2025 року на загальну суму 435 252,91 грн, № 02-2025-1910000190/9990000 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на загальну суму 4 818 893,93 грн, № 02-2025-1910000190/1000225 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на загальну суму 478 559,18 грн, № 03-2025-1910000190/9990000 від 31.03.2025 за березень 2025 року на загальну суму 4 216 548,00 грн, № 03-2025-1910000190/1000325 від 31.03.2025 за березень 2025 року на загальну суму 41 520,47 грн, а також звіти про використання замовленої потужності АТ «ОДЕСАГАЗ» за газові місяці січень - березень 2025 року. Водночас звертає увагу, що відповідачу було направлено акти наданих послуг від 31.01.2025 № 01-2025-1910000190/9990000 за газовий місяць січень 2025 року (замовлена потужність), від 31.01.2025 № 01-2025-1910000190/1000125 за газовий місяць січень 2025 року (перевищення замовленої потужності), від 28.02.2025 № 02-2025-1910000190/9990000 за газовий місяць лютий 2025 року (замовлена потужність), від 28.02.2025 № 02-2025-1910000190/1000225 за газовий місяць лютий 2025 року (перевищення замовленої потужності); від 31.03.2025 № 03-2025-1910000190/9990000 за газовий місяць березень 2025 року (замовлена потужність); від 31.03.2025 № 03-2025-1910000190/1000325 за газовий місяць березень 2025 року (перевищення замовленої потужності).
Звертає увагу, що відповідач отримав вищевказані акти, проте, всупереч приписів пункту 11.3. договору транспортування природного газу, не повернув їх підписаними зі свого боку Оператору ГТС, при цьому у строки, встановлені п. 8.4. договору, відповідач не оплатив на користь позивача у повному обсязі вартість замовленої потужності за січень, лютий, березень 2025 року та вартість перевищення замовленої (договірної) потужності за січень, лютий, березень 2025 року на загальну суму 14 809 686,49 грн, чим порушив умови п.п. 2.5., 8.4. договору, а також права та інтереси позивача як кредитора у спірних правовідносинах.
Вказує, що у зв'язку з безспірністю зобов'язань за перевищення замовленої (договірної) потужності за січень 2025 року, 20.02.2025, 21.04.2025, 16.05.2025 позивачем було частково припинено зобов'язання АТ «ОДЕСАГАЗ» за перевищення замовленої (договірної) потужності за період січня та лютого 2025 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Тому, як зазначає позивач, враховуючи заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 20.02.2025 № ТОВВИХ-25-2907, від 21.04.2025 № ТОВВИХ-25-6400, від 16.05.2025 № ТОВВИХ-25-7885, сума основної заборгованості АТ «ОДЕСАГАЗ» за замовлену (договірну) потужність та перевищення договірної потужності за період січня - березня 2025 року станом на дату звернення з позовною заявою складає 9 469 162,91 грн.
У зв'язку з порушенням строків виконання договірних зобов'язань, крім суми основного боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення у даній справі пеню у загальному розмірі 648 179,66 грн, а саме: за зобов'язаннями січня 2025 року - 27 948,88 грн (за період з 21.02.2025 по 15.05.2025), за зобов'язаннями лютого 2025 року - 406 860,72 грн (за період з 21.03.2025 по 19.06.2025), за зобов'язаннями березня 2025 року - 213 370,06 грн (за період з 22.04.2025 по 19.06.2025).
Також, в порядку ст. 625 ЦК України позивач нарахував та заявив до стягнення 3 % річних у загальному розмірі 62 757,38 грн, а саме: за зобов'язаннями січня 2025 року - 2 735,05 грн (за період з 21.02.2025 по 15.05.2025), за зобов'язаннями лютого 2025 року - 39 373,62 грн (за період з 21.03.2025 по 19.06.2025), за зобов'язаннями березня 2025 року - 20 648,72 грн (за період з 22.04.2025 по 19.06.2025). Також позивач заявив до стягнення інфляційні втрати у загальному розмірі 175 062,86 грн, зазначивши при цьому, що сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за січень 2025 року складає 13 758,91 грн, за лютий 2025 року - 105 949,06 грн, за березень 2025 року - 55 354,89 грн.
У відзиві відповідач звертає увагу на встановлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) для Оператора ГТС тарифу на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025-2029 роки, розмір якого, порівняно із попереднім періодом, виріс в 4 рази. Вказує, що як АТ «ОДЕСАГАЗ», так і Оператор ГСТ забезпечують фінансування видатків на виконання своєї ліцензійної діяльності виключно в межах тарифної виручки, а інших джерел фінансування вищевказаних видатків підприємства не мають.
Наголошує, що елементи витрат структури тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «ОДЕСАГАЗ» були визначені, в тому числі, з урахуванням постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013, яка визначає тарифи на послуги транспортування природного газу на регуляторний період 2020-2024 роки для Оператора ГТС. При цьому стверджує, що постанова НКРЕКП від 30.12.2024 № 2387 «Про встановлення тарифів для ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025-2029 років» не врахована у діючому тарифі на послуги розподілу природного газу для АТ «ОДЕСАГАЗ». Вказує, що звертався до НКРЕКП із заявою про перегляд тарифу на послуги розподілу природного газу, яка залишилася без відповіді.
Також відповідач просить застосувати практику Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій та врахувати при цьому неможливість відшкодування заявленої до стягнення суми за рахунок тарифної виручки, відсутність в АТ «ОДЕСАГАЗ» інших джерел фінансування для покриття таких витрат, соціальну значущість діяльності АТ «ОДЕСАГАЗ» як підприємства, що забезпечує розподіл природного газу в межах території Одеської області та м. Одеса. Водночас зазначає, що задоволення позовних вимог у частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних створить значне фінансове навантаження на відповідача, що може негативно позначитися на виконанні його ліцензійних зобов'язань та забезпеченні безперебійного надання послуги з розподілу природного газу споживачам в межах території Одеської області та м. Одеса.
У відповіді на відзив позивач, крім іншого, вказує про те, що складовими послуги транспортування природного газу, які здійснюються на підставі договору транспортування, є: одержання доступу до потужності; надання послуг із транспортування; вчинення дій з врегулювання добового небалансу. Звертає увагу, що відповідно до п. 4.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі, а відповідно до п.п 7.1., 7.3. договору тарифи на послуги, які є обов'язковими для сторін, встановлюються Регулятором (НКРЕКП) з дати набрання чинності відповідною постановою.
Так, позивач наголошує, що на період спірних правовідносин, а саме січень - березень 2025 року, чинною є постанова НКРЕКП від 30.12.2024 № 2387 «Про встановлення тарифів для ТОВ «Оператор ГТС України» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025-2029 роки». Таким чином, Оператор ГТС, при визначені вартості замовленої (договірної) потужності та перевищення замовленої (договірної) потужності керувався саме цією постановою, а незгода відповідача із тарифами, встановленими НКРЕКП, жодним чином не впливає на суть спірних правовідносин та не спростовує заявлені позовні вимоги.
Разом з тим, позивач не погоджується з твердженнями відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру пені.
НКРЕКП у своїх письмових поясненнях виклала деякі положення Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, та Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497.
Мотивувальна частина.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 31.01.2020 між Оператором ГТС та АТ "ОДЕСАГАЗ" як Замовником було укладено договір транспортування природного газу №1910000190 (далі - Договір; т. 1 а.с. 142-154), відповідно до якого Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Відповідно до п. 2.2. Договору Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуг є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання / доступ до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті Оператора. Підписанням цього Договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.
Пунктом 2.5. Договору визначено, що Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Згідно з п. 2.8. Договору взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим Договором здійснюються Сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи Замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.
Відповідно до п. 4.1. Договору Замовник зобов'язаний, зокрема своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі, здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю.
Згідно з п. 3.2. Договору Оператор має право своєчасно отримувати від Замовника плату за надані Послуги, стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності, в порядку, визначеному цим Договором.
Пунктом 8.4. Договору визначено формули, за якими розраховується вартість замовленої потужності та вартість перевищення замовленої потужності за кожний день газового місяця для кожного дня перевищення.
В цьому ж пункті Договору (з урахуванням додаткової угоди № 04 від 27.10.2022) йдеться про те, що Замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.
У випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Замовником (суб'єктом, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки з постачання Ј природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператором 4 газорозподільної системи або замовником послуг транспортування, який виконує функції постачальника «останньої надії», у рамках виконання цих функцій), визначений оператором газотранспортної системи на підстав остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.
Розбіжності щодо вартості перевищення замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку Замовник зобов'язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті цього Договору, визначається за даними Оператора.
Відповідно до п. 11.2. Договору Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора.
Пунктом 11.3. Договору встановлено, що Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Оператору один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріплені печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовано відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулювання відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.
Згідно з п. 13.5. Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Протягом спірного періоду (січень-березень 2025 року) відповідач замовив послуги розподілу потужності у наступних обсягах:
- у січні 2025 року - 8 000,00000 тис. куб.м;
- у лютому 2025 року - 7 999,97000 тис. куб.м;
- у березні 2025 року - 7 000,00000 тис. куб.м.
За результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача позивачем були виявлені обсяги перевищення договірної (замовленої) потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме:
- у січні 2025 року виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 722,57457 тис. куб.м, всього на загальну суму 435 252,91 грн;
- у лютому 2025 року виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 794,46844 тис. куб.м, всього на загальну суму 478 559,18 грн;
- у березні 2025 року виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 68,92919 тис. куб.м, всього на загальну суму 41 520,47 грн.
На виконання положень п. 8.4. Договору позивач направив відповідачу в інформаційній платформі рахунки на оплату замовленої (договірної) потужності № 01-2025-1910000190/9990000 від 31.01.2025 за січень 2025 року на загальну суму 4 818 912,00 грн, № 01-2025-1910000190/1000125 від 31.01.2025 за січень 2025 року на загальну суму 435 252,91 грн, № 02-2025-1910000190/9990000 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на загальну суму 4 818 893,93 грн, № 02-2025-1910000190/1000225 від 28.02.2025 за лютий 2025 року на загальну суму 478 559,18 грн, № 03-2025-1910000190/9990000 від 31.03.2025 за березень 2025 року на загальну суму 4 216 548,00 грн, № 03-2025-1910000190/1000325 від 31.03.2025 за березень 2025 року на загальну суму 41 520,47 грн, а також звіти про використання замовленої потужності АТ «ОДЕСАГАЗ» за газові місяці січень - березень 2025 року.
Також, як свідчать матеріали справи, позивач направив відповідачу акти наданих послуг від 31.01.2025 № 01-2025-1910000190/9990000 за газовий місяць січень 2025 року (замовлена потужність), від 31.01.2025 № 01-2025-1910000190/1000125 за газовий місяць січень 2025 року (перевищення замовленої потужності), від 28.02.2025 № 02-2025-1910000190/9990000 за газовий місяць лютий 2025 року (замовлена потужність), від 28.02.2025 № 02-2025-1910000190/1000225 за газовий місяць лютий 2025 року (перевищення замовленої потужності); від 31.03.2025 № 03-2025-1910000190/9990000 за газовий місяць березень 2025 року (замовлена потужність); від 31.03.2025 № 03-2025-1910000190/1000325 за газовий місяць березень 2025 року (перевищення замовленої потужності).
Позивач наголошує, що відповідач отримав вищевказані акти, проте, всупереч приписів пункту 11.3. Договору, не повернув їх підписаними зі свого боку та у строки, встановлені п. 8.4. договору, не оплатив на користь позивача у повному обсязі вартість замовленої потужності та вартість перевищення замовленої (договірної) потужності за січень, лютий, березень 2025 року на загальну суму 14 809 686,49 грн, чим порушив умови п.п. 2.5., 8.4. Договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2025, 21.04.2025, 16.05.2025 позивачем було частково припинено зобов'язання АТ «ОДЕСАГАЗ» за перевищення замовленої (договірної) потужності за період січня та лютого 2025 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, з урахуванням заяв позивача про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 20.02.2025 № ТОВВИХ-25-2907, від 21.04.2025 № ТОВВИХ-25-6400 та від 16.05.2025 № ТОВВИХ-25-7885, сума основної заборгованості АТ «ОДЕСАГАЗ» за замовлену (договірну) потужність та перевищення договірної потужності за період січня - березня 2025 року становить 9 469 162,91 грн. Саме вказана сума заявлена позивачем до стягнення у якості основного боргу, а поряд з нею заявлено також і вимоги про стягнення з відповідача 62 757,38 грн 3% річних, 648 179,66 грн пені та 175 062,86 грн інфляційних втрат, про що більш детально зазначено вище по тексту (в описовій частині) рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 32, ч. 2 ст. 35 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування.
Пункт 2 р. 1 глави IV Кодексу ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Згідно з п. 5 р. 1 гл. 1 Кодексу ГТС зазначається що розподіл потужності - частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу, а розподілена (договірна) потужність - це частина технічної потужності газотранспортної системи, яка розподілена замовнику послуг транспортування згідно з договорами транспортування.
Абзац 2 пункту 1 р. 1 гл. IX Кодексу ГТС визначає, що розмір потужності, що надається замовнику послуг транспортування в точці входу/виходу, визначається відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Відповідно до п. 15 р. 1 гл. IX Кодексу ГТС величина використаних замовником послуг транспортування обсягів потужності точок входу/виходу дорівнює величинам остаточних алокацій щодобових подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу у відповідних точках входу/виходу. Відповідальність за перевищення замовлених потужностей несуть замовники послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.
Згідно п. 3 р. 2 глави XI Кодексу ГТС у випадку якщо замовник послуг транспортування природного газу не надасть оператору газотранспортної системи номінацію згідно з положеннями пункту 1 цієї глави, вважається підтвердженою номінація для такого замовника послуг транспортування природного газу з обсягами природного газу, що дорівнює нулю відносно замовленої точки входу/виходу.
Пунктом 2 р. 3 гл. XV Кодексу ГТС встановлено, що оператор газотранспортної системи з метою уникнення можливості виникнення перевантажень вчиняє дії, зокрема, по стягненню із замовника послуг транспортування додаткової оплати за перевищення потужності відповідно до договору транспортування.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до приписів ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також звертає увагу на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18).
За таких обставин, обов'язок доведення факту своєчасності оплати за замовлену (договірну) потужність та за перевищення договірної потужності закон покладає на відповідача.
Разом з тим, наявність заборгованості за замовлену (договірну) потужність та заборгованості за перевищення договірної потужності за період січня - березня 2025 року у загальному розмірі 9 469 162,91 грн відповідач не спростував, доказів її сплати на користь позивача не надав, як і не надав розбіжностей щодо визначення йому вартості додаткової плати в передбаченому Договором порядку, з огляду на що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Суд проаналізував доводи відповідача щодо неспіврозмірності тарифів на послуги розподілу природного газу для АТ «ОДЕСАГАЗ» та на послуги транспортування природного газу для Оператора ГТС, які визначаються НКРЕКП, проте такі доводи фактично не спростовують наявність спірної заборгованості, яка підтверджена наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.
У постанові від 28.07.2021 у справі № 927/1041/19 Верховний Суд виклав правовий висновок щодо обов'язковості врахування рішень НКРЕКП суб'єктами ринку природного газу під час провадження ними господарської діяльності, а отже тарифи, визначені постановою НКРЕКП від 30.12.2024 № 2387 «Про встановлення тарифів для ТОВ «Оператор ГТС України» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2025-2029 роки» є обов'язковими для застосування Оператором ГТС. Незгода відповідача з такими тарифами жодним чином не впливає на суть спірних правовідносин та не спростовує висновків суду щодо обґрунтованості заявлених Оператором ГТС позовних вимог.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків річних, інфляційних втрат та пені, суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Перевіривши запропоновані позивачем розрахунки 62 757,38 грн 3% річних та 175 062,86 грн інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідних частинах підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з п. 13.5. Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
З огляду на прострочення відповідачем сплати основної заборгованості, суд зазначає, що позивач цілком правомірно нараховує пеню, перевіривши розрахунок якої, суд встановив його правильність та обґрунтованість.
Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог в частині стягнення 648 179,66 грн пені, суд водночас вбачає наявність підстав для зменшення її розміру на 50%, тобто до 324 089,83 грн, з огляду на наступне.
Приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/12429/16.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
При вирішенні питання щодо зменшення розміру пені відповідач просив врахувати неможливість відшкодування заявленої до стягнення суми за рахунок його тарифної виручки, відсутність в АТ «ОДЕСАГАЗ» інших джерел фінансування для покриття таких витрат, соціальну значущість діяльності АТ «ОДЕСАГАЗ» як підприємства, що забезпечує розподіл природного газу в межах території Одеської області та м. Одеса.
Позивач, у свою чергу, наполягав на відсутності підстав для зменшення пені.
Слід зазначити, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду та суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, суд враховує:
- відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Договору;
- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання;
- сутність правового інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та суми інфляційних втрат;
- з урахуванням конкретних обставин в їх сукупності, зменшення розміру пені на 50% є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом присудження до стягнення з АТ «ОДЕСАГАЗ» на користь Оператора ГТС 9 469 162,91 грн основної заборгованості, 62 757,38 грн 3% річних, 175 062,86 грн інфляційних втрат та 324 089,83 грн пені.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд врахував, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У постановах від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19 Верховним Судом наведено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Відтак, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 155 327,44 грн.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; код ЄДРПОУ 03351208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44; код ЄДРПОУ 42795490) 9 469 162,91 грн основної заборгованості, 62 757,38 грн 3% річних, 324 089,83 грн пені, 175 062,86 грн інфляційних втрат, 155 327,44 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 26 листопада 2025 р. Повне рішення складено та підписано 05 грудня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков