05 грудня 2025 року Справа № 915/754/21(915/1413/25)
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу
за позовом Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (55000, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; код ЄДРПОУ 31948866)
до відповідача: Жосан Людмили Олександрівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості,
встановив:
Комунальне підприємство “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 29.09.2025 про стягнення з Жосан Людмили Олександрівни заборгованості по оплаті за надані комунальні послуги з водопостачання, водовідведення та постачання теплової енергії за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року включно у сумі 18127,10 грн, з яких: 9940,25 грн - заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення; 6554,56 грн - заборгованість за послуги теплопостачання; 1272,26 грн - інфляційні нарахування; 360,03 грн - три процента річних.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на те, що КП «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (далі - КП «ТВКГ» ПМР) є підприємством комунальної форми власності, основним видом його діяльності згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення територіальної громади м.Південноукраїнська. На квартиру АДРЕСА_2 , де зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито особові рахунки Споживача комунальних послуг. За вищезазначеними особовими рахунками, через систематичну несплату спожитих комунальних послуг почала накопичуватись заборгованість. Письмовий договір надання комунальних послуг відсутній. Відсутність договору на постачання комунальних послуг не позбавляє споживачів зобов'язання сплачувати за спожиті послуги, оскільки такі зобов'язання у них виникають на підставі статей 11, 509, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та внаслідок фактичного споживання цих послуг, і є обов'язковими для виконання. Відповідач з грудня 2015 року не сплатила жодного платежу за спожиті комунальні послуги. В ДВС на виконанні вже перебуває судовий наказ у справі № 486/2027/21 про стягнення з Жосан Л.О., на користь КП ТВКГ ПМР - 14967,65 грн. боргу та виконавчий лист виданий у справі № 486/90/24 про стягнення з Жосан Л.О., на користь КП ТВКГ ПМР - 38117 грн.18 коп. заборгованості за надані комунальні послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення. І незважаючи ні на що, Відповідач продовжує не сплачувати за надані їй комунальні послуги, та накопичувати заборгованість, і своїми діями наносить шкоду підприємству, яке втрачає можливість своєчасно проводити оплату за енергоносії, матеріали та своєчасно виконувати свої обов'язки перед бюджетом. Інформативно, повідомляємо що станом на 01.09.25 за особовими рахунками Жосан Л.О. вже рахується заборгованість на загальну суму 67 300,26 грн., яка продовжує постійно лише зростати.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.09.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1413/25 та на підставі ст. 7 КУзПБ визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Відповідно до приписів ст. 176 ГПК України судом вжито заходи до перевірки адреси зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1844929 від 02.10.2025 Жосан Людмила Олександрівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 27.09.2002.
Ухвалою від 06.10.2025 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (ідентифікаційний код 31948866), відкрити провадження у справі та присвоїти їй номер 915/754/21(915/1413/25); здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами. Судом також встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.
23.10.2025 на електронну адресу суду надійшли заперечення/пояснення відповідача по суті позовних вимог, які не підписано електронним підписом, про що свідчить акт Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2025.
27.10.2025 на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшли заперечення/пояснення, клопотання відповідача по суті позовних вимог.
Відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволені позову в частині стягнення заборгованості за послуги водопостачання, водовідведення та постачання теплової енергії у зв'язку з добровільним погашенням заборгованості.
Відповідач також просить суд звільнити її від сплати судового збору у зв'язку з наявністю інвалідності ІІ групи, звільнити відповідача від сплати інфляційних нарахувань та 3% річних у зв'язку з наявністю інвалідності та скрутним фінансовим становищем.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Відповідачем не подано суду доказів на підтвердження надсилання заперечень , пояснень, клопотання та доданих до них доказів позивачеві, що не відповідає приписам ч. 9 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи зазначене, суд не бере до уваги відповідні докази.
30.10.2025 позивачем подано до суду через систему «Електронний суд» відповідь на заперечення, пояснення та клопотання відповідача.
Позивач просить відмовити ОСОБА_1 у клопотанні щодо звільнення її від сплати інфляційних втрат та 3% річних.
Позивач підтверджує сплату та не заперечує, що заборгованість погашено 14.10.2025, тобто після подання позивачем заяви про стягнення заборгованості до суду. Разом з тим, посилаючись на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 №703/2718/16, від 19.06.2019 №646/14523/15, від 03.10.2023 №366/203/21 та у постанові КГС ВС від 11.07.2023 №910/15410/21, позивач зазначає, що наявність у відповідача інвалідності другої групи і низки захворювань, не є підставою для звільнення від обов'язку сплачувати за отримані комунальні послуги, а також інфляційних нарахувань і трьох відсотків річних.
Заявою від 30.10.2025 позивач просить суд:
- зменшити розмір позовних вимог і вважати їх такими:
1) Стягнути з Жосан Людмили Олександрівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (55001, Миколаївська область Вознесенський район м.Південноукраїнськ, вул.Європейська, б.8, ЄДРПОУ 31948866):
- інфляційні нарахування за прострочення сплати комунальних платежів в сумі 1 272,26 грн. (одна тисяча двісті сімдесят дві гривні двадцять шість копійок);
- три процента річних у розмірі 360,03 грн. (триста шістдесят гривень три копійки);
- стягнути з Жосан Людмили Олександрівни, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати КП ТВКГ ПМР на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
- наказ у справі надіслати поштою на адресу Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради, у паперовій формі.
Заяву обґрунтовано тим, що 14 жовтня 2025 року на розрахунковий рахунок КП ТВКГ ПМР в АТ КБ «Приватбанк» надійшло два платежі від Жосан Л.О.: 1) 9940,25 грн (призначення платежу: водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2024 по 31.08.2025 р); 2) 6554,56 грн (призначення платежу: опалення за період з 01.01.2024 по 31.08.2025 р). Таким чином, відповідачем було погашено заборгованість за комунальні послуги за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року в повному обсязі.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Враховуючи зазначене, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської (далі - КП «ТВКГ» ПМР) є підприємством комунальної форми власності, основним видом діяльності якого згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ, організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення територіальної громади м.Південноукраїнська.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1844929 від 02.10.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 27.09.2002.
Як зазначає позивач, на квартиру АДРЕСА_2 , де зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрито особові рахунки споживача комунальних послуг. За вищезазначеними особовими рахунками. Відповідач з грудня 2015 року не здійснює оплату за спожиті комунальні послуги. На виконанні у державній виконавчій службі знаходиться судовий наказ у справі № 486/2027/21 про стягнення з Жосан Л.О. на користь КП ТВКГ ПМР 14967,65 грн боргу та виконавчий лист виданий у справі № 486/90/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП ТВКГ ПМР 38117,18 грн заборгованості за надані комунальні послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення. Відповідач продовжує не сплачувати за спожиті комунальні послуги. Станом на 01.09.2025 за особовими рахунками ОСОБА_1 рахується заборгованість на загальну суму 67300,26 грн.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року, а також інфляційних нарахувань та 3% річних.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно п.5 ч.2 ст.7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулювалися також Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги».
Ці правовідносини до набрання чинності Законом України “Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 було врегульовано таким чином.
Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник (частина друга статті 19 Закону). Власником Закон визначає фізичну або юридичну особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку (абзац сьомий частини першої статті 1 Закону). А споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (абзац чотирнадцятий частини першої статті 1 Закону).
Відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина перша статті 19 Закону).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
Договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону).
Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону).
Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19), споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 35 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022), розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 14 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 р. № 85), фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг.
Згідно п. 37 зазначених вище Правил, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць.
Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Як встановлено судом, Жосан Людмила Олександрівна, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 27.09.2002, відповідачка є споживачем наданих КП “ТВКГ» ПМР житлово-комунальних послуг за даною адресою.
Заборгованість по оплаті комунальних послуг за особовими рахунками за період з січня 2024 року по 31 серпня 2025 року становить: з водопостачання та водовідведення в сумі 9940,25 грн, з постачання теплової енергії в сумі 6554,56 грн.
Нарахування заборгованості здійснено позивачем за встановленими тарифами, які діяли в період виникнення заборгованості, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями постанов НКРЕКП та рішень виконкому Южноукраїнської міської ради.
А саме, холодна вода та водовідведення:
В період з 04 листопада 2021 року по теперішній час діє тариф, встановлений рішенням виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради №350 від 02.11.2021 на послуги водопостачання - 26,68 грн. за 1 м3; послуги водовідведення - 32,29 грн за 1 м3.
Інформація щодо нарахування за кожну окремо послугу помісячно відображено в звіті по нарахуванню за послуги з водопостачання та водовідведення, який додано позивачем до позовної заяви.
Постачання гарячої води та теплової енергії:
Нарахування плати за централізоване опалення проводиться, відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» № 2119 від 22.06.2017, «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 р. № 315, а саме: в основі нарахувань лежить обсяг фактично спожитої теплової енергії, який визначається за показниками загальнобудинкового лічильника тепла і розподіляється між споживачами пропорційно до опалювальної площі осель.
Тобто нарахування оплати за централізоване опалення відбувається за показниками загальнобудинкового лічильника за встановленими тарифами пропорційно до опалювальної площі квартири. Опалювальна площа квартири, яку займає Жосан Л.О. - 64,80 м2.
В період з 01 квітня 2022 року по теперішній час діє тариф, встановлений рішенням виконавчого комітету №36 від 09.02.2022 на послуги постачання гарячої води за умови підключення рушникосушильників (циркуляції) до системи гарячого водопостачання - 59,64 грн. за 1 м3, за умови проектної відсутності рушникосушильників, циркуляції системи гарячого водопостачання - 46,75 грн. за 1 куб.м; тариф на послуги з постачання теплової енергії 412,78 грн за 1Гкал.
Дію тарифу продовжено рішенням виконавчого комітету №263 від 28.09.2022.
Інформація щодо нарахування за послугу з постачання гарячої води помісячно відображено позивачем у звіті по нарахуванню за послуги з водопостачання та водовідведення, який додано до позовної заяви. Інформація щодо нарахування за послугу з постачання теплової енергії помісячно відображена у звіті по нарахуванню за послугу з теплопостачання, який додано позивачем до позовної заяви.
Як доказ надання послуги з постачання теплової енергії, до позовної заяви також додано копії рішень виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради та копії розпоряджень міського голови про початок та кінець опалювального сезону за зазначений період.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ від 05.07.2019 № 690 «Про затвердження правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» та постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.19 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», Постанови Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води», 05 березня 2022 року, для всіх абонентів КП «ТВКГ», введено в дію плату за абонентське обслуговування на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 18,28 грн за кожну послугу, а з 01 квітня 2022 року введено в дію плату за абонентське обслуговування на послуги з гарячого водопостачання та постачання теплової енергії в розмірі 18,28 грн за кожну послугу.
Наказом КП ТВКГ № 239 від 30.12.2024 встановлено з 01 січня 2025 року тариф на плату за абонентське обслуговування при наданні послуг абонентам в багатоквартирних будинках (з обслуговуванням вузлів комерційного обліку) в розмірі 20,27 грн з ПДВ.
Інформація щодо нарахування за послугу з абонентського обслуговування помісячно відображено в звіті по нарахуванню за послуги з абонентського обслуговування (АО), який позивачем додано до позовної заяви.
З матеріалів заперечень/пояснень відповідача та заяви позивача про зменшення позовних вимог вбачається, що відповідачем погашено заборгованість за спожиті комунальні послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 9940,25 грн та з постачання теплової енергії в сумі 6554,56 грн погашено 14.10.2025, тобто після звернення позивача до господарського суду з даним позовом, про що свідчать платіжні інструкції: №К82С-НВ94-70Е7-К5СР від 14.10.2025 на суму 9940,25 грн та № 087А-К36М-1698-62К6 від 14.10.2025 на суму 6654,56 грн.
Відповідно до ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог-до закінчення підготовчого засідання, або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Ухвалою суду від 06.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №915/754/21 про банкрутство Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (ідентифікаційний код 31948866), відкрито провадження у справі та присвоєно їй номер 915/754/21(915/1413/25). Судом постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами.
Позивачем заяву про зменшення позовних вимог подано до господарського суду 30.10.2025, тобто до початку розгляду справи по суті.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним заяву позивача про зменшення позовних вимог від 30.10.2025 прийняти до розгляду.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі викладеного, беручи до уваги наведені норми та обставини справи, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача заборгованості по оплаті комунальних послуг за особовими рахунками за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року з водопостачання та водовідведення в сумі 9940,25 грн та послуг з постачання теплової енергії в сумі 6554,56 грн на підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат в сумі 1272,26 грн та 3% річних в сумі 360,03 грн, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справі № 902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку.
Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.
До того ж у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
З приводу доводів відповідача, наведених у запереченнях, поясненнях, клопотанні від 15.10.2025, суд зазначає таке.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат - висновки про це викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 904/4334/22, від 24 січня 2024 року у справі № 917/991/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/18091/23 та від 05 листопада 2024 року у справі № 902/43/24, а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 712/4975/22.
Враховуючи зазначене, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.
З огляду на наведене, підстави для звільнення відповідача від сплати інфляційних нарахувань та 3% річних відсутні.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційний втрат та 3% річних за допомогою комп'ютерної програми ipLex судом встановлено, що за визначений позивачем період з березня 2024 року по серпень 2025 року включно інфляційні втрати становлять 1272,26 грн та 3% річних в сумі 360,03 грн.
Відповідачем контррозрахунку суду не надано.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1272,26 грн та 3% річних в сумі 360,03 грн.
Стосовно клопотання Жосан Л.О. про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
З зазначеного витікає, що відповідач звільнений від сплати судового збору, але не від відшкодування сплаченого позивачем судового збору, яке здійснюється в порядку розподілу судових витрат, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 231, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Провадження у справі в частині стягнення з Жосан Людмили Олександрівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (55000, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; код ЄДРПОУ 31948866) заборгованості по оплаті комунальних послуг за період з 01 січня 2024 року по 31 серпня 2025 року з водопостачання та водовідведення в сумі 9940,25 грн та з постачання теплової енергії в сумі 6554,56 грн закрити на підстав п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
2. Позовні вимоги, з урахуванням заяви від 30.10.2025 про зменшення позовних вимог, задовольнити в повному обсязі.
3.Стягнути з Жосан Людмили Олександрівни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (55000, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; код ЄДРПОУ 31948866) інфляційні нарахування в сумі 1272,26 грн та 3% річних в сумі 360,03 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 2422,40 грн.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Комунальне підприємство “Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» Південноукраїнської міської ради (55000, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, вул. Європейська, буд. 8; код ЄДРПОУ 31948866)
відповідач: Жосан Людмила Олександрівна ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Судове рішення складено та підписано судом 05.12.2025.
Суддя В.О.Ржепецький