02 грудня 2025 року Справа № 915/983/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Дюльгер І.М.,
представники кредиторів та ліквідатор відсутні
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/983/24 про банкрутство
банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техморгідрострой Миколаїв» (код ЄДРПОУ 36383806; м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 19/1),
кредитори:
1) Головне управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027; вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001);
2) Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (код ЄДРПОУ 38727770; пр-т Берестейський, 14, м. Київ, 01135);
3) Антимонопольний комітет України (код ЄДРПОУ 00032767; вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035);
ліквідатор: арбітражний керуючий Балєва Ольга Олександрівна (адреса: вул. Івана Гонти, 5/3, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55213)
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області розглядається справа 915/983/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Техморгідрострой Миколаїв» (код ЄДРПОУ 36383806) (далі ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв»).
Наразі у справі здійснюється ліквідаційна процедура. Розгляд справи здійснюється згідно з вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
На розгляд суду у даному судовому засіданні призначено у т.ч. клопотання арбітражного керуючого Балєвої О.О. від 11.11.2025 про стягнення з кредиторів ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» коштів на сплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого (вх. № 15884/25).
Так, 11.11.2025 до суду через систему Електронний суд від ліквідатора ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» арбітражного керуючого Балєвої О.О про стягнення з кредиторів ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» коштів на сплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого (вх. № 15884/25). У клопотанні заявник просить суд стягнути з кредиторів ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» на користь арбітражного керуючого Балєвої Ольги Олександрівни кошти (основна грошова винагорода за виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» у період з 10.02.2025 року по 31.10.2025 року) в сумі 208 285,71 грн., пропорційно їхнім вимогам.
Ухвалою суду від 12.11.2025 прийнято до розгляду зазначену заяву та призначено її розгляд на 02.12.2025.
01.11.2025 до суду надійшли заяви Головного управління ДПС у Миколаївській області та ліквідатора про проведення судового засідання 02.12.2025 за їх відсутності.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися.
Суд вважає необхідним зазначити, що всіх учасників справи належно повідомлено про час та місце судового засідання шляхом доставлення ухвали суду від 11.11.2025 до електронних кабінетів в системі Електронний суд.
Крім цього, вказану ухвалу оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень відповідно до положень законодавства. Всі попередні ухвали також оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень та були доступні для безкоштовного огляду.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
Згідно приписів ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини «Богонос проти Росії» від 05.02.2004).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи введення на всій території України воєнного стану, а також те, що судом не було визнано явку учасників у справі в судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про розгляд звіту ліквідатора у даному судовому засіданні.
Суд зауважує, що учасники провадження мали достатньо часу для надання суду заяв, клопотань чи заперечень з приводу заяви.
Станом на 02.12.2025 заперечень по суті зазначеного клопотання суду не надійшло.
02.12.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши клопотання щодо стягнення винагороди з кредиторів суд приходить до такого.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 10.02.2025 визнано банкрутом ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв», відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Балєву О.О (свідоцтво № 792 від 18.04.2013).
Арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності, який з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до посадової особи підприємства-боржника. Арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (частини перша, друга статті 10, частини перша, друга статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, серед іншого, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі, при цьому право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною першою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень (абзац 5 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства).
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі (абзац 6 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства).
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі (абзац 7 частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства).
Частиною п'ятою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.
Вказані норми Кодексу України з процедур банкрутства визначають в якості джерел оплати грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду;
2) кошти, одержані боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності;
3) кошти, одержані від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі;
4) кошти створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
У цій справі авансування коштів для оплати послуг ліквідатора на депозитний рахунок господарського суду не здійснювалося, банкрут господарську діяльність не проводив, майно та майнові активи банкрута, кошти від реалізації яких можливо було б направити на оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого також не було виявлено, продаж майна банкрута не здійснювався, рішення комітету кредиторів про створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не приймалося.
Існуюча судова практика з вказаного питання свідчить про можливість стягнення суми грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів тільки у випадку фактичної відсутності інших, встановлених законом джерел оплати (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011, від 16.03.2021 у справі № 5011- 15/2551-2012, від 16.07.2020 у справі № 918/454/18).
У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16).
При цьому, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому розцінюється як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.
Крім того, ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника (правова позиція Верховного суду, викладена в постанові від 30.01.2019 по справі № 910/32824/15).
Також, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності, від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство (правова позиція Верховного суду, викладена в постановах від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16., від 04.10.2018 по справі № 916/1503/17, від 30.01.2019 по справі № 910/32824/15, від 05.09.2019 у справі №11/Б-1042(337/7-10).
Діяльність ліквідатора банкрута спрямована на досягнення остаточної мети ліквідаційної процедури - найповнішого задоволення вимог кредиторів шляхом пошуку та реалізації активів ліквідаційної маси. Поза межами ліквідаційної процедури кредитори боржника не можуть задовольнити свої вимоги в інший спосіб, окрім як через реалізацію майна боржника в ліквідаційній процедурі (ч.14 ст. 39 КУзПБ). Тому основними отримувачами послуг арбітражного керуючого у цій процедурі є саме кредитори неплатоспроможного боржника.
Згідно рішення комітету кредиторів ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» 04.11.2025 комітетом схвалено звіт ліквідатора ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» про виконану роботу від 20.10.2025 та ліквідаційний баланс банкрута 31.10.2025, звіт від 20.10.2025 про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Балєвої О.О. за виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» за період з 10.02.2025 по 31.10.2025.
Станом на 02.12.2025 до суду не надходило скарг на дії чи бездіяльність ліквідатора.
Беручи участь у справі про банкрутство, кредитор не тільки має певні процесуальні права, зокрема на задоволення своїх грошових вимог за рахунок активів ліквідаційної маси, а й як учасник провадження (сторона) може нести певні обов'язки, пов'язані з розглядом провадження у справі. За ухвалою суду на нього можуть покладатися певні судові витрати: оплата послуг перекладача, судового експерта, арбітражного керуючого.
Відтак, обов'язок по оплаті основної грошової винагороди ліквідатора ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» - арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора з 10.02.2025 по 31.10.2025 в сумі 208 285,71 грн покладається на всіх кредиторів ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв», чиї грошові вимоги включені до реєстру вимог кредиторів.
За матеріалами справи до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Техморгідрострой Миколаїв» включено визнані судом кредитори по відношенню до боржника, а саме вимоги:
- Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027) , у сумі 78 536 658,08 грн, що становить 25,5 % від загального розміру кредиторських вимог;
- Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 38727770) на загальну суму 154 210 756,00 грн, що становить 50,1 % від загального розміру кредиторських вимог;
- Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (код ЄДРПОУ 00032767) на загальну суму 75 345 936,17 грн, що становить 24,4 % від загального розміру кредиторських вимог.
За таких обставин, сплата нарахованої та несплаченої грошової винагороди в сумі 208285,71грн. підлягає покладенню на кредиторів, пропорційно до розміру кредиторських вимог відповідно до розрахунку:
- Головне управління ДПС у Миколаївській області - 53 112,87 грн. (208 285,71 грн. (загальна сума на оплату грошової винагороди арбітражного керуючого) х 25,5 % (відсоток від загальної суми вимог, %));
- Антимонопольний комітет України - 104 351,14 грн. (208 285,71 грн. (загальна сума на оплату грошової винагороди арбітражного керуючого) х 50,1 % (відсоток від загальної суми вимог, %));
- Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" - 50 821,70 грн. (208 285,71 грн. (загальна сума на оплату грошової винагороди арбітражного керуючого) х 24,4 % (відсоток від загальної суми вимог, %)).
Частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГПК України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Керуючись ст. 12, 30, 60, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити клопотання арбітражного керуючого Балєвої О.О. від 11.11.2025 (вх. № 15884/25 від 11.11.2025) про стягнення з кредиторів основної грошової винагороди арбітражного керуючого.
2. Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП44104027; вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54001) на користь арбітражного керуючого Балєвої Ольги Олександрівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 53112,87 грн грошової винагороди арбітражного керуючого.
3. Стягнути з Антимонопольного комітету України (код ЄДРПОУ 00032767; вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035) на користь арбітражного керуючого Балєвої Ольги Олександрівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 104351,14 грн грошової винагороди арбітражного керуючого.
4. Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (код ЄДРПОУ 38727770; пр-т Берестейський, 14, м. Київ, 01135) на користь арбітражного керуючого Балєвої Ольги Олександрівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 50821,70 грн грошової винагороди арбітражного керуючого.
5. Видати накази.
Ухвала набирає законної сили з 02.12.2025 та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 05.12.2025.
Суддя Т.М.Давченко