04 грудня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1711/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 16614/25 від 26.11.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54055, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; код ЄДРПОУ 42129888) про видачу судового наказу щодо стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної Академії аграрних наук України» (56564, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Яструбинове; код ЄДРПОУ 34792373) заборгованості в сумі 36200,00 грн. у порядку ст. 147-156 ГПК України, -
26 листопада 2025 року до Господарського суду Миколаївської області через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної Академії аграрних наук України» заборгованості в розмірі 36200,00 грн.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням Державним підприємством «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної Академії аграрних наук України» умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 50/910 від 13.07.2022 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію в березні 2025 згідно акту прийняття-передавання послуг від 31.03.2025 р. За ствердженням заявника, боржник перерахував заявнику 6025,40 грн., чим частково оплатив електричну енергію. Відтак, заборгованість боржника за вказаним актом становить 36200 грн., яка заявлена до стягнення.
Так, наказне провадження відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно зі ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктами 3 та 4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» на підтвердження правомірності заявлених вимог було надано суду копії:
- договір №50/910 про постачання електричної енергії споживачу від 13.07.2022 р.;
- заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору №50/910 від 13.07.2022 р.);
- комерційна пропозиція (додаток №2 до договору №50/910 від 13.07.2022 р.);
- довідку по дебіторській заборгованості за особовим рахунком №50/910 Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної Академії аграрних наук України станом на 01.11.2025;
- платіжну інструкція №73470186 від 30.06.2025 на суму 6025,40 грн., з призначенням платежу6 «за електричну енергію зг рах №50/910/3/1 від 01.04.2025 в т.ч. ПДВ 1004,23 грн. від ДПДГ «Зорі над Бугом»;
- рахунок №50/910/3/1 від 02.04.2025 на суму 42225,40 грн. за березень 2025 р.;
- акт приймання-передавання товарної продукції від 31.03.2025 р. на суму 42225,40 грн.;
- претензія №17-08/918/17-14/25 від 21.08.2025;
- акт звірки від 21.08.2025.
Наразі заявник зазначає, що у боржника наявна заборгованість за зобов'язаннями з поставки електричної енергії за березень 2025 року у розмірі 36200,00 грн., що підтверджується рахунком № 50/910/3/1 від 02.04.2025 та актом прийняття-передавання послуг від 31.03.2025 року.
Так, заявник зазначає, що він свої зобов'язання по вказаному договору виконав, а саме у березні 2025 року відпустив споживачу активну електричну енергію у кількості 5758 кВт*год. на суму 42225,40 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 7037,57 грн., що підтверджується рахунком № 50/910/3/1 від 02.04.2025 та актом прийняття-передавання послуг від 31.03.2025 р. Однак, за ствердженням заявника, боржник лише частково виконав взяті на себе зобов'язання та перерахував заявнику грошові кошти у розмірі 6025,40 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у спірній сумі у розмірі 36200,00 грн., яка заявлена до стягнення.
Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами нього договору.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.
Відповідно до п. 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно з п. 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Відповідно до положень п. 2 комерційної пропозиції. що є додатком до договору, оплата за електричну енергію здійснюється за фактичними обсягами споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, через банківську установу або іншим способом, незабороненим чинним законодавством. Оплата за відповідним платіжним документом може бути здійснена за вибором споживача. Датою оплати рахунка вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника.
Разом з цим суд зазначає, що в матеріалах заяви відсутні докази на підтвердження факту споживання боржником у березні 2025 року електричної енергії на суму 42225,40 грн., оскільки акт приймання-передавання товарної продукції від 31.03.2025 р. не підписаний боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За таких обставин, з огляду на відсутність підписаних обома сторонами акту приймання-передавання товарної продукції від 31.03.2025 р. на суму 42225,40 грн., відповідно факт постачання заявником електричної енергії на виконання умов договору і існування у відповідача обов'язку по оплаті спожитої електроенергії підлягає доведенню.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
До того ж, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення безспірної грошової заборгованості, однак заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» заборгованість у зв'язку із порушенням боржником строків здійснення оплати за спожиту електричну енергію не може вважатися безспірною, оскільки така заборгованість заявлена стягувачем без підтвердження належними доказами її безспірності.
Адже, в даному випадку суду необхідно досліджувати надані заявником докази, надавати їм оцінку та перевірити правильність та обґрунтованість нарахування заборгованості за березень 2025 рокумвключно. Натомість діюче процесуальне законодавство встановлює, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Судовий наказ може бути видано за наявності відповідного письмового договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а заявник в свою чергу має обґрунтувати свої вимоги та надати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відтак, зважаючи на те, що заявником не надано належних документів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано заявлену грошову вимогу, та, відповідно, не доведено виникнення або порушення права такої вимоги, господарський суд доходить висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» у видачі судового наказу щодо стягнення Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної Академії аграрних наук України» заборгованості в розмірі 36200,00 грн.
Відповідно до п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
В такому випадку заявник не позбавлений права звернутися до суду з такою самою заявою після усунення відповідних недоліків або з відповідними вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст.ст. 147-148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу щодо стягнення Державного підприємства «Дослідне господарство «Зорі над Бугом» Інституту захисту рослин Національної Академії аграрних наук України» заборгованості в розмірі 36200,00 грн. відмовити.
2. Повідомити заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків або з відповідними вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 04.12.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва