ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2025Справа № 910/7715/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Київ
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В", м. Київ
про визнання недійсними протоколів зборів, -
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (особисто)
Чутченко С.О. (адвокат за ордером серія АА№1080830 від 04.08.2025 року);
від відповідача: Кулачко Т.М. (адвокат за ордером серія АІ№2048187 від 13.02.2025 року).
19.06.2025 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про визнання недійсним протоколу №3 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" від 20.02.2020 року та визнання недійсним протоколу №2 зборів представників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" від 24.04.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протокол №3 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" від 20.02.2020 року не відповідає вимогам наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.08.2015 №203 «Про затвердження форми протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку», оскільки не містить підписів співвласників, які брали участь у голосуванні, а також вказаний протокол не має інформації щодо листків опитування та зазначення того, хто саме брав участь у зборах. Щодо рішень, оформлених протоколом №2 зборів представників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" від 24.04.2020 року, то позивачем вказано, що вони прийняті з порушенням Статуту відповідача та ЗУ «Про ОСББ», оскільки зміна розміру внесків і платежів співвласників має бути вирішена зборами співвласників, а не зборами представників.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.08.2025.
16.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в протоколі від 20.02.2020 року зазначено про 88 листків опитування, в яких зазначено осіб, що голосували, містить їх підписи, площу квартир, отже, вказаний протокол повністю відповідає вимогам закону. Щодо неправомірності зміни суми платежів до ремонтного фонду, то відповідачем вказано, що протоколом №2 лише конкретизовано механізм реалізації рішення, прийнятого 20.02.2020, і рішення від 24.06.2020 року не є обов'язковими для позивача.
22.07.2025 до суду від представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 задоволено заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
31.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що протокол №3 не містить всіх обов'язкових критеріїв. При цьому, грубе порушення процедури голосування, а саме в частині відсутності листків опитування, свідчить про обґрунтованість позовних вимог. Щодо рішень, оформлених протоколом №2, позивач вказав, що встановлення розміру внесків є виключною компетенцією загальних зборів, тому збори представників не мали повноважень на вирішення цього питання.
01.08.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
В підготовчому засіданні 05.08.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 07.10.2025.
11.08.2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що у випадку, коли у будинку вже утворено ОСББ, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюється виключно згідно норм ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», що виключає можливість застосування норм ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». ЗУ «Про ОСББ» не містить положень про обов'язковість використання певної форми протоколу загальних зборів, попри це оскаржуваний протокол №3 відповідає всім вимогам закону. Щодо протоколу №2, то відповідачем вказано, що він не є обов'язковим для виконання позивачем.
Ухвалою від 07.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2025 року.
13.11.2025 до суду від представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 задоволено заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні 18.11.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Позивач, є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про права власності на житло від 26.12.1997 року, Свідоцтва про права на спадщину від 18.05.2012 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.03.2024 року.
Управління будинком 3-В по вул. Раїси Окіпної в місті Києва здійснюється Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Окіпної 3В» (надалі також - відповідач, ОСББ «Окіпної 3В»), яке діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням установчих зборів ОСББ «Окіпної 3В» від 23 березня 2017 року та заключним протоколом від 07 квітня 2017 року.
Протоколом №3 загальних зборів ОСББ «Окіпної 3В», які відбулися 20 лютого 2020 року (надалі також - протокол №3 від 20.02.2020 року) прийнято рішення про:
- розірвання договору з керуючою компанією ДП «Укржитлосервіс» та прийняття в управління ОСББ «Окіпна-3В» будинку за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 3-В;
- затвердження бюджету (кошторису) і витрат на утримання та управління будинком в розмірі 6,32 грн/м.кв. житлової площі, із них у ремонтний фонд 0,5 грн/м.кв.;
- затвердження Порядку сплати внесків і платежів співвласників, відрахувань до резервного та ремонтного фондів,
- надання повноважень зборам представників приймати рішення з усіх питань діяльності, окрім питань, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умови проживання.
У вказаному протоколі №3 від 20.02.2020 року зазначено, що листки опитування роздані кожному мешканцю будинку для здійснення свого волевиявлення. Листки опитування у кількості 88 штук є додатком до протоколу.
В подальшому, протоколом №2 зборів представників ОСББ «Окіпної 3В», які відбулися 24 червня 2020 року (надалі також - протокол №2 від 24.06.2020 року), прийнято рішення про:
- відкриття окремого рахунку для ремонтного фонду та його наповнення шляхом сплати співвласниками цільових внесків у розмірі 1,50 грн за 1м.кв. житлової площі, під реалізацію конкретних робіт за затвердженими Зборами представників кошторисами;
- затверджено перелік першочергових заходів/робіт/в будинку для забезпечення його життєдіяльності, та пріоритетності їх виконання;
- залишено незмінною загальну суму видатків за вивезення твердих побутових відходів з оплатою 32 грн 41 к. за одну прописану людину в квартирі;
- затвердження «Порядку розмежування приватної та спільної власності будинкових мереж в ОСББ «Окіпної 3В»».
До протоколу №2 додано лист голосування представників ОСББ «Окіпної 3В».
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що вказані протоколи підлягають визнанню недійсними, оскільки протокол №3 загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" від 20.02.2020 року не відповідає вимогам наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.08.2015 №203 «Про затвердження форми протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку», через те, що не містить підписів співвласників, які брали участь у голосуванні, а також вказаний протокол не має інформації щодо листків опитування та зазначення того, хто саме брав участь у зборах. Щодо рішень, оформлених протоколом №2 зборів представників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" від 24.04.2020 року, то позивачем вказано, що вони прийняті з порушенням Статуту відповідача та ЗУ «Про ОСББ», оскільки зміна розміру внесків і платежів співвласників має бути вирішена зборами співвласників, а не зборами представників.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач вказав, що в протоколі від 20.02.2020 року зазначено про 88 листків опитування, в яких вказано прізвища осіб, що голосували, із наявністю їх підписів та площ квартир, тому, вказаний протокол повністю відповідає вимогам закону. Щодо рішень, оформлених протоколом №2, то відповідачем наголошено, що в них лише конкретизовано механізм реалізації сплати внесків, прийнятих 20.02.2020 і він не є обов'язковим для виконання позивачем. Також відповідачем зазначено, що у випадку, коли у будинку вже утворено ОСББ, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюється виключно згідно норм ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», що виключає можливість застосування норм ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». ЗУ «Про ОСББ» не містить положень про обов'язковість використання певної форми протоколу загальних зборів, попри це оскаржуваний протокол №3 відповідає всім вимогам закону.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд зазначає наступне.
За приписами ст. 1 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; представник співвласника - фізична або юридична особа, яка на підставі договору або закону має право представляти інтереси співвласника; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За змістом ст. 1,9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Посилання відповідача на те, що у випадку, коли у будинку вже утворено ОСББ, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюється виключно згідно норм ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», що виключає можливість застосування норм ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», є не коректними в розумінні вказаних норм, оскільки ці Закони України регулюють організаційні засади спільного утримання багатоквартирного будинку, що відповідає суті ОСББ.
Згідно з абзацом 2 статті 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник має право брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання
Співвласники мають право брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника (п.2 ч.1 ст.6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Такі права співвласника багатоквартирного будинку по своїй суті відповідають змісту корпоративних прав в розумінні ст.167 Господарського кодексу Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №473/2005/19 зазначила, що вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Спір між співвласником нерухомого майна - членом ОСББ та самим ОСББ, створення якого оскаржується, є подібним до корпоративного спору.
За приписами ст. 10 Закону "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Для керівництва поточною діяльністю об'єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об'єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об'єднання і підзвітне загальним зборам.
Отже закон передбачає право співвласника багатоквартирного будинку на участь в управлінні об'єднанням шляхом участі у загальних зборах.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, заявляючи вимоги про визнання незаконним рішень загальних зборів ОСББ "Окіпної 3В», оформлених протоколом №3, стверджує про невідповідність вказаного протоколу нормам закону.
Надаючи оцінку таким твердженням позивача, суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Згідно з абзацом 2 статті 14 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник має право брати участь в управлінні об'єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об'єднання.
Співвласники мають право брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника (пункт 2 частини першої статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Поряд з цим згідно зі статтею 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об'єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
За приписами статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції станом на час прийняття спірних рішень) кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Статутом об'єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.
Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, рішення вважаються неприйнятими
Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування («за» чи «проти»).
Відповідно до положень статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано встановленої частиною шостою цієї статті кількості голосів «за» або «проти», проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів співвласників. Якщо протягом цього строку необхідної кількості голосів «за» не набрано, рішення вважаються неприйнятими.
Письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.
Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно. Питання - це текст, у якому викладається пропозиція у вигляді резолюції, щодо якої учаснику опитування пропонується відповісти «за», «проти» або «утримався». Питання повинно мати чітке і зрозуміле формулювання, що не допускає різних тлумачень.
Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім'я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання «так», «ні» або «утримався», особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування.
За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.
У ч. 14 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції станом на час прийняття спірних рішень) визначено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.02.2022 р. у справі №910/5179/20 виснувала, що за приписами частини 14 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.
Отже, для визначення необхідної кількості голосів із питання визначення переліку та розміру внесків і платежів співвласників, порядку управління та користування спільним майном, судам належить, поряд із приписами частини 14 статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», застосовувати положення статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, які можуть не передбачати спеціальних вимог щодо кількості голосів, що необхідні для прийняття рішення по таким питанням, у дві третини загальної кількості голосів співвласників, і тоді зазначені питання будуть вирішуватися більшістю голосів співвласників. Такі ж правила застосовуються і до рішень про затвердження кошторису на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки кошторис визначає розмір видатків, які мають бути покриті внесками і платежами співвласників.
Аналогічний висновок щодо необхідності поряд із приписами частини 14 статті 10 Закону застосовувати положення Статуту ОСББ викладено у постановах Верховного Суду від 16.07.2021 р. у справі № 209/2128/19, від 20.07.2022 р. у справі № 908/1445/21, від 14.09.2022 р. у справі № 914/3112/20.
Суд зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", серед іншого, внесено зміни до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", згідно із якими, зокрема, скасовано поняття кворуму на загальних зборах для прийняття рішень.
Тобто, згідно з чинною (у тому числі - на час проведення спірних загальних зборів) редакцією Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", скільки б співвласників не взяло участь у загальних зборах - загальні збори є правомочними і голосування проводиться. Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 911/4261/16, від 18.04.2023 р. у справі № 916/3278/21, від 01.06.2023 р. у справі № 914/596/22.
Пунктом 3.7. розділу ІІІ Статуту ОСББ «Окіпної 3В» передбачено, що кожен співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у будинку.
Рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників. (Пункт 3.8. розділу ІІІ Статуту ОСББ «Окіпної 3В»)
Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. (Пункт 3.9. розділу ІІІ Статуту ОСББ «Окіпної 3В»).
Поряд з цим, суд зазначає, що Статут є локальним нормативним актом, тоді як закон має вищу юридичну силу, тому в разі, якщо положення Статуту суперечать закону, судам слід керуватися саме нормами закону. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 р. у справі № 910/10463/19, від 16.11.2021 р. у справі № 912/947/20, від 18.04.2023 р. у справі № 916//3278/21, від 01.06.2023 р. у справі № 914/596/22.
Отже, для того, щоб рішення стосовно питань порядку денного загальних зборів від 08.05.2021 р., від 29.01.2022 р., від 24.12.2022 р., від 04.03.2023 р., вважалися такими, що є прийнятими (правомочними), то за них мають проголосувати більшість голосів співвласників або більше половини загальної кількості усіх співвласників (в залежності від конкретного питання, що розглядалось на порядку денному вказаних загальних зборів).
Так, зі змісту протоколу загальних зборів №3 від 20.02.2020 року вбачається, що загальна площа всіх квартир будинку становить 5 296,9 м.кв., у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласників в кількості особи, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 2 180,3 м.кв. У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласників в кількості 88 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 4 411,3 м.кв.
До протоколу №3 від 20.02.2020 року додано 88 листків опитування, в яких зазначено ім'я, прізвище співвласника, загальну площу квартири, частку його власності і підписи по питанням порядку денного із зазначенням голосу «за».
При цьому, до протоколу №3 від 20.02.2020 року додано список представників від ОСББ «Окіпної 3В», які мають приймати рішення згідно закону.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 203 від 25.08.2015 р. (чинним на момент прийняття спірних рішень) було затверджено форму протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку.
Зміст положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та вказаного наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.08.2015 р. №203 передбачає, що протокол підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.
Поряд з цим, положення Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Статуту ОСББ не містять вимог щодо підписання протоколу усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах; варіанту голосування як "утримався" та зазначення інформації про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім'я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника).
Отже, незазначення вказаних вище відомостей у протоколі №3 від 20.02.2020 року та невідповідність їх форми вказаному вище наказу не можуть бути підставою для визнання рішень загальних зборів співвласників недійсними, позаяк такі вимоги до протоколів не встановлені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статутом відповідача.
Таким чином, питання порядку денного, які були вирішені на загальних зорах співвласників 20.02.2020 року прийняті у відповідності до норм Закону та Статуту відповідача, оскільки протокол, яким оформлено ці рішення, містить усі обов'язкові елементи, необхідні для затвердження прийнятих загальними зборами рішень.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення, оформлені протоколом №3 від 20.02.2020 року є такими, що ухвалені відповідно до вимог Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо протоколу №2 від 24.06.2020 року, суд зазначає наступне.
Згідно протоколу №3 від 20 лютого 2020 року, рішенням загальних зборів ОСББ «Окіпної 3В» прийняте рішення про делегування повноважень зборам представників ОСББ «Окіпної 3В», а саме: «приймати рішення з усіх питань з діяльності ОСББ «Окіпної 3В», окрім питань, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умов проживання».
При цьому, загальні збори співвласників є вищим органом управління об'єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників (ст.10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Згідно п. 3.4. Статуту ОСББ «Окіпної 3В» за рішенням загальних зборів можуть бути обрані представники від ОСББ, яким зборами надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників.
Збори представників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності ОСББ, окрім питань, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умови проживання, а також питань, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів.
Відповідно до п. 3.3. Статуту ОСББ «Окіпної 3В» до виключної компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Як вже зазначалось вище, згідно протоколу №2 від 24 червня 2020 року в п.3.2. зборами представників ОСББ «Окіпної 3В» прийнято рішення про відкриття окремого рахунку для ремонтного фонду та його наповнення шляхом сплати співвласниками цільових внесків, в розмірі 1 грн 50 к. за м2 житлової площі, під реалізацію конкретних робіт за затвердження зборами представників кошторисами.
В той же час, протоколом №3 від 20.02.2020 року затверджено витрати на ремонтний фонд в розмірі 0,5 грн/м.кв.
Таким чином, аналізуючи зміст спірних протоколів, збори представників фактично змінили розмір внесків у ремонтний фонд будинку, встановлений зборами співвласників.
Однак, відповідно до п. 3.3. Статуту відповідача, рішення в частині збільшення розміру внесків відноситься до компетенції загальних зборів співвласників, а не до компетенції зборів представників ОСББ.
За таких обставин, суд доходить висновку, що вказана обставина є безумовною та достатньою підставою для задоволення позову в частині визнання рішення ОСББ з цього питання недійсним.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені позивачем та відповідачем у заявах по суті справи, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом у судових засіданнях з розгляду справи по суті і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для частково задоволення позову у даній справі не спростовує.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене вище, оцінивши надані учасниками справи доказі в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість доводів позивача, а тому підлягає визнанню недійсним прийняте на зборах представників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" рішення з третього питання порядку денного, яке оформлене протоколом №2 від 24.06.2020 року.
Щодо вимог позивача про покладення на відповідача понесених ним витрат на оплату послуг адвоката на суму в розмірі 12 000,00 грн, Суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2024 року між «Центром правової допомоги» (виконавець) та позивачем (замовник) було укладено Договір про надання правової допомоги/юридичних послуг №08112410, відповідно до якого виконавець зобов'язався надати замовнику правничу допомогу з представлення інтересів замовника.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було подано до суду Акт приймання-передачі наданих послуг №08112410 від 06.12.2024 року до Договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №08112410 від 08.11.2024 року на суму в розмірі 12 000,00 грн.
Проаналізувавши зазначені вище докази, заперечення відповідача, враховуючи час на підготовку матеріалів, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є частково співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Судовий збір позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати недійсним прийняте на зборах представників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" рішення з третього питання порядку денного, яке оформлене протоколом №2 від 24.06.2020 року.
3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Окіпної 3В" (код ЄДРПОУ 41285084, адреса: 02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 3-В) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), суму судового збору в розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
8. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 04.12.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ