ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.11.2025Справа № 910/8254/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікус Енерджі"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус"
про стягнення 160 399,00 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Кушнір А.С. (адвокат за ордером серії СА№1127175 від 01.07.2025 року);
від відповідача: Верхогляд М.Л. (адвокат за довіреністю від 01.01.2024 року).
02.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Амікус Енерджі" (позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (відповідач) суми коштів в розмірі 160 399,00 грн, у зв'язку з їх незаконним їх списанням з рахунку позивача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 року справу №910/8254/25 передано на розгляд судді Морозову С.М.
Ухвалою від 16.07.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікус Енерджі" було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
23.07.2025 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2025.
01.09.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що очевидне підписання спірних платіжних доручень за допомогою КЕП позивача, що дало змогу банку провести платежі як підтверджені позивачем. При цьому, відповідач не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з ненаданням позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження неналежного виконання банком своїх зобов'язань, оскільки не доведено факу безпідставності списання коштів.
29.09.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікус Енерджі" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікус Енерджі" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 07.10.2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.11.2025 року.
В судовому засіданні 25.11.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення
22 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амікус Енерджі» (клієнт, позивач) та Акціонерним товариством «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС» (банк, відповідач) було укладено Договір банківського рахунку №875327/1 (заява-договір банківського рахунку в частині послуг розрахунково-касового та дистанційного обслуговування), на підставі якого банком було відкрито рахунок № НОМЕР_1 для здійснення господарської діяльності та забезпечення банком розрахунково-касового поточного та дистанційного обслуговування системи на умовах тарифу "Базовий".
Відповідно до Заяви на підключення до обслуговування в системі «Клієнт-Банк» та SMS-банкінг, використання носія електронного підпису USB-токен в системі «Клієнт-Банк» ТОВ «Амікус Енерджі» від 22.11.2024 року клієнт підтвердив: доступ до системи «Клієнт-Банк», отримання документації по роботі в системі «Клієнт-Банк», зовнішній носій з інсталяційним пакетом для встановлення системи «Клієнт-Банк» та генерації ЕП.
На підставі заяви на підключення до обслуговування в системі «Клієнт-Банк» банком зафіксовано інформацію про відкриті ключі користувача (сертифікат) із ідентифікатором користувача (код) на ім'я ОСОБА_1 .
Як зазначає позивач, 10.04.2025 року було встановлено, що комп'ютер головного бухгалтера товариства піддався шахрайським діям, що виявлено о 09:50 годині.
В цей же час, позивачем було повідомлено представника банку на гарячу лінію щодо можливих шахрайських дій з коштами, які розміщені на банківському рахунку позивача, та необхідність блокування банком всіх платежів, які будуть надходити від імені позивача ближчим часом.
Втім, як зазначено, в позові, банком не вжито заходів щодо попередження списання коштів з рахунку позивача, у зв'язку з чим з рахунку ТОВ «АМІКУС ЕНЕРДЖІ» в результаті шахрайських дій було незаконно списано суму в розмірі 160 399,00 грн двома платежами, а саме: згідно платіжної інструкції №33 на суму 62 309,00 грн та згідно платіжної інструкції №32 на суму 98 090,00 грн.
Як зазначає позивач, про сторонній доступ до банківських рахунків керівництвом позивача було повідомлено негайно банківську установу, проте служба безпеки банку не вжила достатніх заходів для захисту банківських рахунків в результаті чого кошти було викрадено.
10.04.2025 року ТОВ «АМІКУС ЕНЕРДЖІ» звернулось до Національної поліції України із заявою щодо вчинення сторонніми особами викрадення коштів.
10.04.2025 в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань за заявою позивача було зареєстровано кримінальне провадження №12025250320000509 за ст. 185 ч. 4 Кримінального кодексу України.
27.06.2025 року позивачем було направлено на адресу відповідача заяву №1-2046, якою він просив банк повернути кошти в розмірі 160 399,00 грн.
Відповіді на вказану заяву банк позивачу не надав, доказів проведення службового розслідування не представив.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що у зв'язку з невжиттям банком достатніх заходів для захисту банківських рахунків та незаконним списання коштів без відома позивача, кошти в розмірі 160 399,00 грн, підлягають до стягнення з відповідача.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що очевидне підписання спірних платіжних доручень за допомогою КЕП позивача, що дало змогу банку провести платежі як підтверджені позивачем. При цьому, відповідач не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з ненаданням позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження неналежного виконання банком своїх зобов'язань, оскільки не доведено факу безпідставності списання коштів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів; вразливі платіжні дані - дані (їх сукупність), включаючи індивідуальну облікову інформацію, за допомогою яких можуть вчинятися шахрайські дії; надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку - надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника для виконання платіжних операцій; неакцептована платіжна операція - платіжна операція, виконана надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника (крім примусового списання (стягнення) або після відкликання такої згоди; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/ або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; суб'єкти платіжних операцій - користувачі (платники, отримувачі) та відповідні надавачі платіжних послуг; схема виконання платіжних операцій - єдиний набір правил, стандартів та/або процедур, що розроблені та використовуються для виконання платіжних операцій (у тому числі в платіжній системі) і визначають порядок ініціювання, виконання та завершення платіжних операцій, платіжні інструменти, що використовуються для виконання платіжних операцій, порядок їх емісії та еквайрингу; технологічний оператор платіжних послуг (далі - технологічний оператор) -юридична особа, що надає послуги процесингу, клірингу або виконує операційні, інформаційні та інші технологічні функції, пов'язані з наданням платіжних послуг, без залучення коштів за платіжними операціями на свій рахунок; унікальний ідентифікатор - комбінація цифр або знаків, що надається користувачу надавачем платіжних послуг та дає змогу однозначно ідентифікувати користувача та/ або його рахунок для цілей виконання платіжної операції.
Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.
Згідно зі ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність", для здійснення банківської діяльності банки відкривають та ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні і за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. При виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.
Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
Відповідно до п.п. 42-44 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", неналежна платіжна операція-платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний отримувач-особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі; неналежний платник-особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).
Згідно зі ст. 43 Закону України "Про платіжні послуги", надавач платіжних послуг зобов'язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність: 1) номера рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора платника.
Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.
Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про платника, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, несе надавач платіжних послуг платника. Такі ж дії передбачені даним законом щодо порядку виконання платіжних операцій.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону України "Про платіжні послуги", надавачі платіжних послуг зобов'язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб'єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про платіжні послуги", платник протягом 60 календарних днів після списання коштів з його рахунку має право подати письмовий запит до надавача платіжних послуг платника з вимогою відшкодування суми платіжної операції згідно з положеннями цієї статті. Форма та порядок подання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції визначаються договором між платником та надавачем платіжних послуг. Надавач платіжних послуг повинен фіксувати дату і час отримання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції в операційно-обліковій системі. Надавач платіжних послуг платника зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту платника відшкодувати йому суму платіжної операції або надати обґрунтовану відмову у відшкодуванні. Платіжна операція відшкодовується в повному обсязі. Платник має право оскаржити відмову у відшкодуванні суми платіжної операції в судовому порядку. Надавач платіжних послуг платника має право на отримання від отримувача відшкодування суми сплаченої платнику оскарженої платіжної операції в судовому порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 67 Закону України "Про платіжні послуги", надавачі платіжних послуг зобов'язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
Крім цього частинами 1, 3-5 ст. 68 Закону України "Про платіжні послуги", електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
Надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену ідентифікацію користувача під час:
- отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації;
- ініціювання дистанційної платіжної операції;
- будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
Надавачі платіжних послуг зобов'язані розробити та застосовувати елементи посиленої ідентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних ідентифікації.
Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов'язані застосовувати посилену ідентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов'язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.
Статтею 86 Закону України "Про платіжні послуги", передбачено відповідальність надавачів платіжних послуг під час виконання платіжних операцій, зазначено, що: надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином; надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків; надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов'язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати.
Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання:
1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача;
2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника;
3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.
Надавач послуг з ініціювання платіжної операції у разі невиконання або неналежного виконання платіжної операції з його вини зобов'язаний відшкодувати надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку на вимогу останнього всі понесені збитки та суми, відшкодовані користувачам. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку несе передбачену цим Законом відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій, ініційованих через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції.
Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за дії або бездіяльність своїх працівників, залучених комерційних агентів та надавачів платіжних послуг - посередників, у тому числі за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій та/або за заподіяну шкоду.
Згідно з п. 140 Розділу VІІ Постанови Національного банку України від 29.07.2022 №164 "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів", користувач зобов'язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв'язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Згідно з п.п.16-17 Розділу І Постанови Національного банку України від 29.07.2022 № 164, власник рахунку здійснює контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів. Користувач здійснює контроль за використанням платіжного інструменту для проведення операцій.
Згідно з п.п. 143-144 Розділу VІІ Постанови Національного банку України від 29.07.2022 № 164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов'язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов'язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача.
Згідно з п. 150 Розділу VІІ Постанови Національного банку України від 29.07.2022 №164, емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного платіжного інструменту, а також про вилучення платіжного інструменту за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне його використання та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності користувача виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
Таким чином, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
Так, аналізом виписки по рахунку НОМЕР_1 , що долучена до матеріалів справи, встановлено, що 10.04.2023 мали місце дві транзакції по перерахуванню грошових коштів у сумі 160 399,00 грн (62 309,00 грн та 98 090,00 грн):
- платник - UA093805260000026003001875327ТОВ «Амікус Енерджі» код ЄДРПОУ 42549828;
- отримувач - НОМЕР_2 ФОП Човгиз Тарас Олександрович ЄДРПОУ 3722503817;
- банк отримувача - 935871 ТОВ «НоваПей» (оплата за рахунком за виконані послуги).
Відповідно до наданої відповідачем інформації в судовому засіданні 25.11.2025 року банк не може підтвердити час проведення операцій та надати докази на підтвердження цього.
Згідно наданої відповідачем копії Журналу входів клієнта платежі за 10.04.2025 року проведено з двох різних пристроїв із різними зовнішніми та внутрішніми IP адресами.
Аналізуючи наведене, суд зазначає, що оскільки з наявного витягу з Журналу входів клієнта вбачається, що здійснений він з різних ip-адрес, це вказує на той факт, що в систему інтернет-банкінгу "Клієнт-Банк" отримано доступ іншим невідомим користувачем.
Доказів протилежного суду не надано та матеріали справи не містять.
При цьому, за інформацією, отриманою від представника відповідача, за фактом списання коштів з рахунку позивача внутрішнє розслідування банком проведено не було та безпекових заходів не вжито.
Як зазначає позивач, кожний платіж за умовами Договору, банк підтверджує в телефонному режимі, однак, 10.04.2025 року, від банку телефонних дзвінків для підтвердження проведення двох платежів на суму 160 399,00 грн позивачем отримано не було.
Наведене свідчить про те, що відповідач всупереч положень ст. 67, ст. 68 Закону України "Про платіжні послуги", не запровадив систему захисту інформації, що мала забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання, а також не запровадив посилену ідентифікацію користувача (позивача), яка мала забезпечити виявлення несанкціонованого доступу до платіжних операцій позивача.
При цьому суд зазначає, що лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення такого користувача до цивільно-правової відповідальності - в усіх інших випадках відповідальність покладається на банк.
У даному випадку, відповідач не довів існування обставин умисного або з необережності розголошення реквізитів банківського рахунку позивача, інших дій або бездіяльності позивача, що призвели до несанкціонованого доступу невстановлених осіб до банківського рахунку позивача, та не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що позивач, як користувач банківського рахунку, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по банківському рахунку, акаунту, незаконному використанню коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції, проведені 10.04.2025 року.
В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Аналогічні правові висновки викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від № 176/1445/22 від 16.08.2023, а також від 13.05.2015 у справі № 6-71цс15 та неодноразово підтверджені Верховним Судом, зокрема у постановах від 23.01.2018 у справі № 202/10128/14-ц, від 18.04.2018 у справі № 190/926/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 320/1169/16-ц, від 22.11.2018 у справі № 712/2283/16-ц, від 05.12.2018 у справі № 754/15020/15-ц, від 17.07.2019 у справі №571/841/16-ц, від 13.09.2019 у справі № 501/4443/14-ц, від 02.10.2019 у справі № 182/3171/16, від 16.10.2019 у справі № 676/2792/16-ц, від 20.11.2019 у справі № 210/245/18-ц, від 05.12.2019 у справі № 168/613/16-ц, від 23.01.2020 у справі № 179/1688/17, від 07.10.2020 у справі № 748/1418/19.
Таким чином, відповідачем, як фінансовою установою, було допущено порушення положень законодавства та прав позивача, як споживача фінансової послуги, що полягало в протиправних діях відповідача, а саме: в не перевірці достовірності та формальної відповідності користувача, яким створено платіжні документи, вимогам законодавства; в незабезпеченні посиленої ідентифікації користувача позивача; в незабезпеченні захисту конфіденційності даних ідентифікації позивача тощо.
Така бездіяльність відповідача призвела до того, що кошти в сумі 160 399,00 грн, незаконно списані з рахунку позивача без його відома та підтвердження.
До того ж, вказана банківська операція підлягала обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до положень Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї массового знищення" від 06 грудня 2019 року №361-IX. Проте вказаних дій відповідач не вчинив, чим також допустив протиправну бездіяльність, що стала причиною завдання значних збитків позивачу.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які у своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про те, що саме позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції та відповідно спростовували б доводи позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову в повному обсязі.
Судовий збір позивача, у розмірі 2 422,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв'язку із поданням до суду позовної заяви в електронній формі, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" (код ЄДРПОУ 35591059, місцезнаходження: 04073, м. Київ, пров. Куренівський, 19/5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амікус Енерджі" (код ЄДРПОУ 42549828, місцезнаходження: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 7) суму коштів в розмірі 160 399,00 грн (сто шістдесят тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 05.12.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ