вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
05.12.2025м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (212/8413/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг
про відшкодування моральної шкоди
в межах справи №904/2684/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ
до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг
про визнання банкрутом
22.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11.08.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання
20.08.2025 через систему "Електронний суд" до Покровського районного суду міста Кривого Рогу від АТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 11.09.2025 постановлено передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває господарська справа № 904/2684/25, відносно Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат» про банкрутство.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.10.2025 матеріали справи №212/8413/25 передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (212/8413/25).
Ухвалою господарського суду від 15.10.2025 прийнято до свого провадження справу №904/2684/25 (212/8413/25) за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
20.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
01.12.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення заяви про часткове визнання позовних вимог.
Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач працював на підприємстві відповідача протягом тривалого часу. 09.04.2025 медичним висновком ЛЕК Відокремленого підрозділу «Науково-практичнии? медичнии? центр професійного здоров'я Національного університету охорони здоров'я Украни ім. П.Л. Шупика» позивачу було встановлено професіи?ні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 на фоні полісегментарної дископатії з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м?язово-тонічним синдромами; вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації: синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня); хронічний (пиловий) бронхіт першої сталії. Пневмофіброз. Емфізема легень. Легенева недостатність першого ступеня. Відповідач не створив належні та безпечні умови праці, внаслідок чого позивач отримав професійні захворювання, що призвели втрати працездатності в значному розмірі, а саме 65% та третьої групи інвалідності строком на 1 рік. Заподіяне з вини підприємства професійне захворювання викликає у позивача фізичні і моральні страждання, порушило звичний спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації життя, для підтримки здоров'я, порушило нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного життя, порушення відносин з оточуючими людьми. Внаслідок отриманого ушкодження здоров'я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуваю психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про відшкодування моральної шкоди 720 000, 00 грн.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
В свою чергу відповідачем подано заяву про часткове визнання позову, відповідно до якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача, який має 17 років 1 місяць стажу у шкідливих умовах, 65 % втрати працездатності та не має встановленої вини, компенсація складає 110 500, 00 грн ((17х8000х65/100)х1,25). Натомість заявлений позивачем розмір 720 000,00 грн відповідач вважає занадто завищеним та таким що має ознаки невиправданого збагачення за рахунок відповідача, який перебуває у тяжкому фінансовому стані.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Єфремов Денис Сергійович відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.07.1982 здійснював трудову діяльність на підприємстві відповідача, а саме:
- з 02.06.2003 по 22.08.2003 гірником підземним УГКР № 5 шахтобудівельного управління ВАТ “Кривбасзалізрудком»;
- з 24.07.2004 по 10.03.2005 підземним учнем прохідника;
- з 24.07.2004 по 10.03.2005 прохідником ділянки ГКР №5 проходки шахта “Гвардійська» ВАТ “Кривбасзалізрудком»;
- з 10.03.2005 по 23.08.2014 прохідником підземним ділянки ГКР №5,6 проходки шахта “Гвардійська» ВАТ “Кривбасзалізрудком»;
- 20.04.2016 по 28.02.2017 прохідником підземним ділянки ГКР №2 проходки шахти “Тернівська» ВАТ “Кривбасзалізрудком»;
- з 05.06.2018 по 16.08.2024 прохідником підземним дільниці №5 проходки шахти “Козацька» (“Гвардійська») АТ “Криворізький залізорудний комбінат».
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 затвердженого тимчасово виконуючим обов'язків начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланк С.В. від 08.05.2025 (далі акт), встановлено що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи прохідником (учнем прохідника) у шахтобудівельному управлінні ВАТ “Кривбасзалізрудком», ПАТ “Кривбасзалізрудком» та АТ “Кривбасзалізрудком», у періоди з 24.07.2004 по 23.08.2014, з 20.04.2016 по 28.02.2017 та з 05.06.2018 по 16.05.2024 Єфремов Д.С. виконував комплекс робіт з проходки гірничих виробок різної конфігурації, а саме: підносив перфоратор, пневмопідтримуючу колонку, бури та коронки, переміщував бурову каретку в забій; очищував забій для буріння шпурів; розмічував шпури відповідно до паспорту буропідпривних робіт, під'єднував водяні та повітряні шланги до магістралі; продував повітряні шланги; під'єднував водяні та повітряні шланги до перфоратора, пневнопідтримуючої колонки, бурової карети; при бурінні буровою кареткою: встановлював маніпулятор на шпур, забурював, управляв буровою каретою, установкою при бурінні шпурів у відповідності з правилами технічної експлуатації, здійснював перестановку маніпуляторів при переході до буріння наступного шпура; при бурінні ручним або телескопним перфоратором: забурював та бурив шпури, переходив від шпура до шпура; випробував, змащував та здійснював дрібний ремонт перфоратора, бурової карети; замінював бури та бурові коронки.
В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, що перешкоджає їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним навантаженням.
Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування працівник підпадав під вплив концентрацій аерозолів фіброгенної дії та локальної вібрації, які перевищували нормативні значення.
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії закладу охорони здоров'я відокремлений підрозділ “Науково-практичний медичний центр професійного здоров'я НУОЗ України імені П.Л. Шупика» від 09.04.2025, протокол № 14/142, підставою для встановлення професійного характеру захворювання також є професійний маршрут: з 02.06.2003 по 22.08.2003 - гірник підземний дільниці № 5 проходки шахти “Гвардійська» шахтобудівельного управління ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат» (пункт 17 акту, а. с. 13).
Згідно пункту 12 загальний стаж роботи позивача становить 17 років 04 місяці, за професією 16 років 10 місяців та у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 17 років 01 місяць (а. с. 13).
Відповідно до пункту 14 діагноз:
1. Радикулопатія попереково-крижова L5, S1 на фоні полісегментарної дископатії з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м?язово-тонічним синдромами. М 54.1. ???
2. Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації: синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня). Т 75.2. ???
3. Хронічний (пиловий) бронхіт першої сталії. Пневмофіброз. Емфізема легень. Легенева недостатність першого ступеня. J 44.
Супутній діагноз-відсутній (а. с. 13).
Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є:
- важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну 40 кг за зміну при нормативному значенні до 30 кг; періодичне перебування у робочій позі стоячи 63 % зміни при нормативному значенні до 60 % згідно з вимогами Державних санітарних норм та правил “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 № 248;
- вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 2,0-5,0 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 “Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації» та складав за напрямами по осях X/Y/Z. відповідно 79.8/78,0/81,0 дБ при гранично допустимому рівні - 76 дБ;
- пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в середньому у 1.89 рази (3.65- 3,89 мг/ м? при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/ м? ) згідно до “Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.2024 № 1192 (пункт 18 акту, а. с. 13-14).
Згідно пункту 20 вказаного акту особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурних підрозділів (а. с. 14).
Вказаний акт містить окрему думку членів комісії з розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 начальника медико-санітарної частини АТ "Кривбасзалізрудком" ОСОБА_2 (далі окрема думка, а.с. 15).
Відповідно до окремої думки вказано, що виникнення професійних захворювань у ОСОБА_1 є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом, в результаті чого на робочому місці параметри шкідливих факторів перевищували гранично-допустимий рівень.
З метою профілактики вібраційної хвороби ОСОБА_1 користувався спеціальним режимом праці та відпочинку.
Крім того, законодавчо допускається робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів виробничого середовища за умови застосування засобів індивідуального та колективного захисту. ОСОБА_1 на протязі всього часу роботи своєчасно забезпечувався протипиловими респіраторами типу “Лепесток-40», ефективність очищення повітря від пилу яких становить 99,9%. Також усе гірниче обладнання, яке в процесі роботи утворює пил, обладнується пиловловлюючими пристроями. Тому за умови постійного використання ЗІЗ шкідливий вплив пилу з вмістом кремнію діоксиду кристалічного від 10 до 70% на ОСОБА_1 не відбувався.
Жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв'язку з небезпекою для здоров'я, або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв'язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці від ОСОБА_1 не надходило. Тому відповідальність за виникнення професійного захворювання у ОСОБА_1 лежить безпосередньо на ньому самому.
Крім того, з метою попередження виникнення професійних захворювань у працівників АТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ", відповідно до статті 13 Закону України "Про охорону праці", у АТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ" постійно впроваджуються нові технології, дотримуються основних напрямків в організації технологічних процесів та раціоналізації обладнання згідно вимог гігієни та промислової санітарії в частині комплексної механізації та автоматизації виробничих операцій, ведеться робота з пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці. Відповідні заходи підтверджуються Колективним договором АТ "КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ" та іншими документами.
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (номер 125/25/1230/В, дата прийняття рішення 15.07.2025, номер рішення 125/25/1230/Р) позивачу встановлено третю групу інвалідності з 15.07.2025 (пункти 17.1.5. та 17.1.6., а. с. 21).
Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання: згідно скарг, анамнезу захворювання, даних об'єктивного огляду, лабораторних та інструментальних методів обстежень, встановлено третю групу інвалідності на 1 рік (професійне захворювання). Встановлено 65 % втрати працездатності (в тому числі 20% - радикулопатія, 35% вібраційна хвороба, 10% - ХОЗЛ). Протипоказання важка фізична праця, тривала ходьба, переохолодження (пункт 16, а. с. 21).
Пунктами 17.2.3 - 17.2.5. встановлено професійне захворювання 65% з 08.05.2025 (а. с. 22).
Дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності - 01.08.2026 (пункт 17.2.6, а. с. 22).
Дата повторного оцінювання 01.08.2026 (пункт 17.1.9, а. с. 22).
Відповідно до медичного висновку закладу охорони здоров'я лікарсько-експертної комісії Відокремленого підрозділу "Науково-практичного медичного центру професійного здоров'я Національного університету охорони здоров'я України імені П.Л. Шупика", що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність хронічного професійного захворювання від 09.04.2025 №14/142 ОСОБА_1 , зроблено наступний висновок: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 на фоні полісегментарної дископатії з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м?язово-тонічним синдромами; вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації: синдром вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), деформуючим остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого ступеня); хронічний (пиловий) бронхіт першої сталії. Пневмофіброз. Емфізема легень. Легенева недостатність першого ступеня (а. с. 25).
Захворювання професійні.
На підтвердження погіршення стану здоров'я та проходження медичного лікування, позивачем долучено до матеріалів виписки із медичної картки та виписні епікризи.
Позивач зазначає, що заподіяне з вини підприємства професійне захворювання викликає у позивача фізичні і моральні страждання, порушило звичний спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації життя, для підтримки здоров'я, порушило нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного життя, порушення відносин з оточуючими людьми. Внаслідок отриманого ушкодження здоров'я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуваю психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.
Позивачем долучено до матеріалів справи Рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітаціїособи з інвалідністю, номер витягу: 125/25/1230/l (а. с. 23-24) згідно якої відповідно до наявного професійного захворювання (інвалідності) позивач проходить реабілітацію.
Позивач зазначає, що професійне захворювання та тривалий процес лікування позбавляють його можливості вести повноцінний спосіб життя. Позивач постійно відчуває фізичні страждання у вигляді задишки навіть при незначному навантаженні, сухого кашлю, періодичних приступів задухи, слабкості, швидкої втомлюваності, болю та обмеження рухів у хребті, суглобах і кінцівках, що супроводжується занімінням. В наслідок отриманого ушкодження здоров'я, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в житті позивача є незворотними, усвідомлення чого, завдає останньому душевного болю та страждань.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо моральної шкоди
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України “Про охорону праці», передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
У відповідності зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяне позивачу під час виконання трудових обов'язків, спричиняє йому моральні й фізичні страждання, які полягають у перенесенні фізичного болю, в суттєвому порушенні функцій організму, обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, постійному перенесенні страждань у повсякденному житті, призводять до необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, отримання лікування.
Зазначені негативні явища мають місце в житті позивача у зв'язку з професійним захворюванням, яке призвело до втрати позивачем професійної працездатності в ступені 65%, тому суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (“Шевченко проти України», “Харук та інші проти України», “Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених негативних змін в його житті, а також те, що ступінь втрати професійної працездатності визначено в перше у розмірі 65% та який в подальшому може бути змінений, тривалість його роботи у шкідливий умовах, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 360 000,00 грн., що буде помірним спричиненій позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.
Також, відповідач звернувся до суду із заявою про часткове визнання позову, в обґрунтування якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає єдиного механізму визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача, який має 17 років 1 місяць стажу у шкідливих умовах, 65 % втрати працездатності та не має встановленої вини, компенсація складає 110 500, 00 грн (17х8000х(65/100)х1,25.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Господарський суд приймає заяву відповідача про часткове визнання позову, проте, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, їх незворотного характеру, встановленого розміру втрати професійної працездатності, характеру фізичних страждань та постійного дискомфорту, а також обмеження можливості здійснювати звичайні повсякденні дії, що призводить до істотної зміни життєвих умов позивача.
Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення позивача щодо застосування пункту 25.19 Колективного договору АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а також доказів досягнення між позивачем та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" погодження щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Отже, застосування пункту 25.19 Колективного договору у даному випадку є неможливим і не може бути підставою для зменшення заявлених вимог.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо оподаткування суми моральної шкоди
Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов'язкових платежів".
Судовий збір
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Звертаючись з даним позовом до Покровського (Жовтневого) районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позивачем заявлено майнову вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 7 200,00 грн.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи, що заява відповідача була подана (01.12.2025) після початку розгляду справи по суті (ч.2 ст.252 ГПК України), господарський суд не має правових підстав для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 130 ГПК України.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, господарський суд вважає за необхідне стягнути несплачений судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 3600,00 грн з відповідача безпосередньо на користь державного бюджету.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду заподіяну ушкодженням здоров'я на виробництві (професійним захворюванням) у розмірі 360 000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 3600,00 грн - судового збору.
В решті вимог - відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя С.В. Мартинюк